Ухвала суду № 57059242, 07.04.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 661/2029/15-ц Головуючий в І інстанції Матвєєва Н.В. Номер провадження 22-ц/791/256/16 Доповідач: Стародубець М.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«07» квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоСтародубця М.П.,суддів:Воронцової Л.П., Ігнатенко П.Я.,секретарПісоцька Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 20 листопада 2015 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення сум вкладів,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вказаним вище позовом, зазначаючи, що 14 листопада 2014 року між нею та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк») були укладені договори банківського вкладу «Стандарт на 3 місяці» №SAMDN0100073195656 і № SAMDN01000739195604, за яким вона внесла на депозит через касу банку по 20000 грн. за кожним правочином окремо строком на 3 місяці під 16% річних.

На підставі договору банківського вкладу «Стандарт на 3 місяці» №SAMDNWF0070061291400 від 17.01.2014 року нею через касу відповідача внесено 20000 грн. банківського вкладу під 17% річних строком на 3 місяці.

Умовами вищевказаних правочинів передбачено, що строк їх дії продовжується автоматично, а якщо вкладник заперечує проти продовження строку вкладу, він має письмово повідомити про це банк.

Посилаючись на те, що 09.07.2014 року вона повідомила банк про небажання продовжувати дію всіх договорів, однак банком і по теперішній час не повернуто належні їй грошові кошти, просила суд стягнути з відповідача на її користь 97715,73 грн., з яких:

- за договором від 14.11.2013 року № SAMDN0100073195656 сума основного боргу - 20000 грн., 1866,60 грн. - проценти на суму вкладу; 10331,12 грн. - індексація в зв'язку з інфляцією за період з 15.09.2014 року до 30.04.2015 року; 410,96 грн. - 3% річних за користування чужими коштами за період з 15.09.2014 року до 22.05.2015 року;

- за договором від 14.11.2013 року SAMDN01000739195604 сума основного боргу - 20000 грн., 1866,60 грн. - проценти на суму вкладу; 10331,12 грн. - індексація в зв'язку з інфляцією за період з 15.09.2014 року до 30.04.2015 року; 410,96 грн. - 3% річних за користування чужими коштами за період з 15.09.2014 року до 22.05.2015 року;

- за договором від 17.01.2014 року №SAMDNWF0070061291400 сума основного боргу - 20000 грн., 1416,60 грн. - проценти на суму вкладу; 10573,76 грн. - індексація в зв'язку з інфляцією за період з 15.09.2014 року до 30.04.2015 року; 507,95 грн. - 3% річних за користування чужими коштами за період з 15.09.2014 року до 22.05.2015 року.

Рішенням від 20 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на те, що суд першої інстанції поверхово розглянув справу, дав неправильну оцінку зібраним у справі доказам і допустив порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати й ухвалити нове, яким задовольнити пред'явлені нею вимоги у повному об'ємі.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши доповідача, і осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що позивач не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» існують правовідносини, які виникли з договорів банківського вкладу SAMDN0100073195656 і SAMDN01000739195604 від 14.11.2013 року №SAMDNWF0070061291400 від 17.01.2014 РОКУ, і з приводу яких у банку є невиконані зобов'язання перед нею.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, вважає їх правильними й такими, що відповідають встановленим у справі обставинам та наданим сторонами доказам і положенням норм цивільного права, які регулюють спірні правовідносини.

Так, в оскаржуваному рішенні суд правильно вказав, що надані ОСОБА_5 примірними вищевказаних правочинів і квитанцій про внесення сум банківських вкладів на їх виконання, не є належними та допустимим доказами на підтвердження тих обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, враховуючи, що вказані документи не відповідають вимогам Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Національного банку України від 03.12.2003 року №516, та Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою правління Національного банку України від 14.08.2003 року №337.

Частково зміст апеляційної скарги зводиться до відтворення положень чинного законодавства «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні», «Про електронні документи та електронний документообіг», які регулюють певні правовідносини, однак факт договірних відносин сторін й укладення правочинів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не доводять.

Рішенням Правління ПАТ КБ «Приватбанк» №18 від 15.05.2014 року на виконання вимог постанови від 06 травня 2014 року №260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» була припинена діяльність Кримського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк».

Відтак, всі надані позивачем місцевому суду кольорові ксерокопії виписок по рахунку на її ім'я та відповіді на її звернення, а також додатково й апеляційної інстанції, датовані після ухвалення фінансовою установою вказаного вище рішення і фактичного припинення діяльності її структурних підрозділів на окупованій території АР Крим за підписами зазначених в них осіб, які не є уповноваженими представниками відповідача, правового значення не мають. Вони за визначенням ст. 64 ЦПК України не є письмовими доказами, їх не можна визнати офіційними документами останнього чи ділового листування, що підтверджували б достовірність викладених в них відомостей та фактів, на які позивач посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

В усіх наданих банком офіційних відповідях він не визнає укладення вказаних позивачем депозитних договорів, тому викладені в апеляційній скарзі доводи з цього приводу є надуманими та безпідставними.

Договір банківського вкладу є реальним і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу). І тільки з моменту його укладення банк має обов'язок повернути суму вкладу та нараховані відсотки, а вкладник набуває права вимагати виконання зазначених дій.

Відповідно до визначених цивільно-процесуальним законодавством засад змагальності сторін позивач не довела факт укладання з відповідачем вказаних нею депозитних договорів та дійсності внесення нею певних сум.

Отже, правових підстав покладати на банк за таких обставин обов'язок доводити відсутність своєї вини у невиконанні договірних зобов'язань немає.

Укладення апелянтом на материковій частині України договору депозитного вкладу від 27 листопада 2015 року тотожність і дійсність зазначених в позовній заяві договірних відносинах з відповідачем не підтверджує.

Суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив надані ними докази, яким дав правильну оцінку, та ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду та їх оцінкою, вони не містять посилань на допущені судом порушення закону, визначені ст. 309 ЦПК України, які є обов'язковою підставою для скасування ухваленого в справі рішення, тому підстав для задоволення апеляційної скарги й скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303, 307-308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 20 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.П. Стародубець

Судді: Л.П. Воронцова

П.Я. Ігнатенко