Постанова № 57058494, 21.03.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.03.2016 Справа №607/18486/15-а

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючого-судді Братасюка В.М.,

- за участю секретаря Чичкевич О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із уточненими позовними вимогами до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання дій протиправними щодо обмеження розміру його пенсії десятьма прожитковими мінімумами починаючи з 02.06.2014року та зобовязання здійснити нарахування та проводити виплати пенсії відповідно до постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.04.2015року у справі №607/20028/14-а, з врахуванням довідки, виданої ОСОБА_2 внутрішніх справ України від 31.01.2007року за №6/155 без обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, починаючи з 02.06.2014 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.04.2015р. у справі №607/20028/14-а, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015р. у справі №876/6065/15 зобов'язано ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Тернополі нарахувати та виплатити йому невиплачену частину пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, виходячи із заробітку одержаного в зоні відчуження в 1986 році на підставі довідки виданої ОСОБА_2 внутрішніх справ України в Тернопільській області від 31.01.2007р. № 6/155. В подальшому, дане рішення було звернуто до примусового виконання. У жовтні 2015 року ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Тернополі здійснив мені перерахунок пенсії з врахуванням довідки, виданої ОСОБА_2 внутрішніх справ України від 31.01.2007 року за №6/155, однак безпідставно обмеживши розмір його пенсійної виплати 10 прожитковими мінімумами.

16.11.2015року він звернувся до УПФУ в м. Тернополі з вимогою про дорахування, призначення та виплати недорахованих та недовиплачених йому пенсійних виплат відповідно до чинного законодавства України. Однак згідно листа від 18.11.2015 року за №366/К-1 у задоволенні заяви відмовлено, посилаючись на те, що п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» передбачено, що пенсіонерам, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої ст.42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом.

З вказаним рішенням ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Тернополі позивач не погоджується та вважає його таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1- ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, зіславшись на мотиви викладенні в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Тернополі в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у письмовому запереченні відносно позову.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 являється учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, що підтверджується посвідченням серії А №074378 та інвалідом другої групи по захворюваннях пов'язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Тернополі відповідно до поданої заяви ОСОБА_1 та довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження видану ОСОБА_2 МНС України в Тернопільській області з 01.04.2007 року ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як інваліду 2-гої групи виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році на підставі довідки від 31.01.2007р. № 6/155 виданої УМВС України в Тернопільській області.

Відповідно до вимог ст.72 КАС України, дані обставини не потребують доказування, оскільки є преюдиційними фактами, встановленими судовими рішеннями.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.04.2015р. у справі №607/20028/14-а, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015р. у справі №876/6065/15 зобов'язано ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Тернополі нарахувати та виплатити йому невиплачену частину пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, виходячи із заробітку одержаного в зоні відчуження в 1986 році на підставі довідки виданої ОСОБА_2 внутрішніх справ України в Тернопільській області від 31.01.2007р. № 6/155.

В подальшому, дане рішення було звернуто до примусового виконання.

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Тернополі здійснило ОСОБА_1 перерахунок пенсії з врахуванням довідки, виданої ОСОБА_2 внутрішніх справ України від 31.01.2007 року за №6/155, обмеживши розмір його пенсійної виплати 10 прожитковими мінімумами.

Згідно ч.2 ст.72 КАС України, обовязок доказування правомірності рішення покладається на відповідача.

16.11.2015року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в м. Тернополі з вимогою про дорахування, призначення та виплату недорахованих та недовиплачених йому пенсійних виплат відповідно до чинного законодавства України.

Листом від 18.11.2015 року за №366/К-1 ОСОБА_1 у задоволенні заяви відмовлено, посилаючись на те, що п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» передбачено, що пенсіонерам, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої ст.42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом.

Суд вважає обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами починаючи з 02.06.2014року безпідставним, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з вимогами п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ) та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права та свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, ч. і ст. 68 Конституції України - вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб, ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно приводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, за таких обставин суд вважає, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково, визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами починаючи з 02.06.2014року та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі донарахувати пенсію ОСОБА_1 по інвалідності, нараховану відповідно постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.04.2015року у справі №607/20028/14-а, без обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, починаючи з 02.06.2014 року , оскільки ОСОБА_1 призначено пенсію з 01.04.2007 року до набрання чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яким встановлено максимальний розмір пенсії.

Одночасно суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про зобовязання проводити виплату ще неперерахованої пенсії, а також та проводити виплати пенсії відповідно до постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.04.2015року у справі №607/20028/14-а, з врахуванням довідки, виданої ОСОБА_2 внутрішніх справ України від 31.01.2007року за №6/155 без обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, у майбутньому слід відмовити, скільки дані позовні вимоги є передчасними, оскільки заявлені на захист можливого порушення прав у майбутньому.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 11, 18, 69 - 72, 86, 94, 159 - 163, 186, 254 КАС України, Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.19,22,68 Конституції України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами починаючи з 02.06.2014року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі донарахувати пенсію ОСОБА_1 по інвалідності, нараховану відповідно постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.04.2015року у справі №607/20028/14-а, без обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, починаючи з 02.06.2014 року.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

Головуючий В.М. Братасюк