Рішення № 57058427, 01.04.2016, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/1308/15-ц

Провадження № 2/604/15/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2016 року Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Могачевської В.Й.

за участю секретаря судового засідання Гамана В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Підволочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (кадастровий № 6124655100:02:002:0155), призначеною для будівництва і обслуговування житлового будинку, розмішену по вул. 22 Січня буд. 17 в смт. Підволочиськ Тернопільської області площею 0,066 га, ? частину якої він успадкував після смерті матері ОСОБА_4.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що на підставі рішення ОСОБА_5 селищної ради від 12.05.2004 р № 962 ОСОБА_6 незаконно приватизував земельну ділянку (кадастровий № 6124655100:02:002:0155), призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, розмішену по вул.. 22 Січня буд. 17 в смт. Підволочиськ Тернопільської області площею 0,066 га, яка була спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та його колишньої дружини ОСОБА_4

Рішенням Підволочиського районного суду № 2-2/2008 р від 27 березня 2008 року ? частина земельної ділянки перейшла у спільну часткову власність матері позивача - ОСОБА_4.

В звязку з некоректним рішенням суду (акт на земельну ділянку був визнаний частково недійсним) і утрудненням реєстрації земельної ділянки, право власності на земельну ділянку було зареєстроване лише в листопаді 2013 року. Це утруднювало вирішення питання щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою через визнання права власності до його реєстрації.

За заповітом ОСОБА_4 (померлої в квітні 2014 р.) він успадкував і став власником частки (21/100) будинковолодіння та ? частини земельної ділянки (кадастровий № 6124655100:02:002:0155) для будівництва та обслуговування житлового будинку по вул. 22 Січня буд. 17 в смт. Підволочиськ Тернопільської області.

08 грудня 2006 року ОСОБА_6 продав свою частину будинковолодіння ОСОБА_2 Одночасно був укладений договір купівлі продажу всієї земельної ділянки.

Оскільки не була здійснена обовязкова державна реєстрація договору купівлі продажу між відповідачем і третьою особою , це унеможливило звернення в суд щодо визнання його недійсним або переведення прав покупця. Ця ситуація існує і на даний момент.

З 2007 року відповідач ОСОБА_2 Д . використовував практично всю земельну ділянку (окрім зайнятої будівлями) для вирощування городини, знищив та пошкодив частину плодових насаджень, зніс огорожу, яка була між земельним ділянками ОСОБА_3 та земельною ділянкою дружини відповідача, обєднавши ці земельні ділянки, та знищивши межові знаки, чим порушив вимоги ст.88 та 108 ЗК України.

Частину земельної ділянки (з боку вулиці) відгородив механічним парканом та побудував на ній підпірну камяну стінку.

Порядок використання земельної ділянки без згоди іншого співвласника (матері позивача ОСОБА_4, а після отримання спадщини його ОСОБА_7М.) навіть при згоді іншого співвласника (ОСОБА_1В.), а тим більше будівництво на ній будь-яких споруд чи відгородження її парканом є порушенням ст. 88 ЗК України.

Спроби врегулювати питання щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою через ОСОБА_5 селищну раду та Підволочиський РВ МВС України наслідків не дали через те, що відповідач посилається на договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08 грудня 2006 р, хоча, на його (позивача) думку без його державної реєстрації даний договір є не вчиненим.

З огляду на вказане, просить усунути перешкоди у користуванні вказаною земельною ділянкою шляхом зобовязання ОСОБА_8 відновити межові знаки (з залученням працівників підприємства «Горизонт») знести підпірну стінку, перенести на попереднє місце огорожу зі сторони вулиці та відновити іншу частину огорожі, привести стан земельної ділянки до стану, що існував до моменту порушення та стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково і пояснив, що його дружина, мати та батько позивача являлися співвласником будинковолодіння, розташованого в смт. Підволочиськ по вул. 22 січня 17. А так як після реального розподілу будинковолодіння між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 між ними постійно виникали сварки, що створювали умови, неможливі для нормального проживання його сімї, для того щоб припинити ці конфлікти, в грудні 2006 року він змушений був погодитися на пропозицію ОСОБА_3 придбати частину належного останньому будинковолодіння разом з земельною ділянкою, закріпленою за цим будинком. Хоч в договорі купівлі продажу земельної ділянки зазначена її площа 0.066 га, однак він, розуміючи що власником частини будинковолодіння була ОСОБА_4, а придбана ним у ОСОБА_3 частина будинку знаходиться посередині між частинами ОСОБА_4 ( в даний час позивача) і його дружини, використовував і використовує лише частину земельної ділянки, необхідну йому для обслуговування придбаної в ОСОБА_3 частини будинковолодіння. Так як огорожа яка відгороджувала їх земельні ділянки була пошкодженна, він з боку вулиці, навпроти свого будинку вимурував підпірну камяну стінку довжиною 5 метрів (загальна протяжність 13. 81 м ).

Він також демонтував огорожу, яка була встановлена батьками його дружини, котрі були власниками частини успадкованого дружиною будинковолодіння ще в 70 роках, між земельними ділянками ОСОБА_3 та їх земельною ділянкою і з часом зносилася.

Межових знаків він не порушував і наміру порушувати не мав і не має.

Оскільки по краях земельних ділянок закопані мітки стовпчики, він їх не чіпав, для відновлення межових знаків достатньо протягнути шнур, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині зобовязання його відновити межові знаки та стягнення судових витрат, оскільки він ніяких порушень прав матері позивача і самого позивача не допускав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_9 позов заперечили та пояснили, що в грудні 2006 року вони продали ОСОБА_2 присуджену їм частину будинковолодіння та належну їм земельну ділянку. При цьому жодних порушень прав ні матері позивача, ні самого позивача вони не допустили.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов частково підлягає до задоволення, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №790995, ОСОБА_6, на підставі рішення ОСОБА_5 селищної ради від 12 травня 2004 року №962, став власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер: 6124655100:02:002:0155, розташованої по вул. 22 Січня, 17, що в сел. Підволочиськ, Тернопільської області. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010565701332. Державна реєстрація ОСОБА_3 здійснена 16 липня 2005 року, що вбачається із Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-6100263082013.

ОСОБА_6, 08 грудня 2006 року на підставі договору купівлі продажу відчужив належну йому земельну ділянку площею 0,0660 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер: 6124655100:02:002:0155, розташовану за адресою вул. 22 Січня, 17, сел. Підволочиськ, Тернопільської області та належну йому на підставі державного акту на праві власності на земельну ділянку серії ЯА №790995, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010565701332, в користь ОСОБА_2. Договір посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_5 державної нотаріальної контори 08 грудня 2006 року ОСОБА_10.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області №2-2/2008 р. від 27 березня 2008 року за позовом ОСОБА_4 було визнано частково недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,066 га, розташовану на вул. 22 січня, 17 в сел. Підволочиськ, Тернопільської області, серії ЯА №790995, виданий ОСОБА_6 ОСОБА_5 районним відділом земельних ресурсів на підставі рішення ОСОБА_5 селищної ради №962 від 14 травня 2004 року; визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частину даної земельної ділянки; в задоволенні вимог про проведення реального поділу даної земельної ділянки відмовлено за недоведеністю позовних вимог. Рішення суду вступило в законну силу.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 25 грудня 2008 року, яке також набрало чинності, було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про переведення прав та обовязків покупця. В даному рішенні зазначено, що ОСОБА_3 третя особа по даній справі, у встановленому законом порядку повідомляв ОСОБА_4 про намір відчужити свою частку будинковолодіння. В матеріалах даної цивільної справи міститься і договір купівлі продажу земельної ділянки площею 0.066 га., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що свідчить про правомірність використання відповідачем частини земельної ділянки придбаної в ОСОБА_3 в грудні 2006 року.

З витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень Реєстраційної служби ОСОБА_5 РУЮ Тернопільської області індексний номер 11528477 від 24 жовтня 2013 року реєстраційною службою ОСОБА_5 районного управління юстиції Тернопільської області на підставі заяви ОСОБА_4 з реєстраційним номером 3590371 від 24.10. 2013 року, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 191849461246, номер запису про право власності: 3049064, підстава виникнення права власності рішення Підволочиського районного суду № 2-2/3008 від 27.03. 2008 року; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розподілу ) індексний номер: 7181748 від 24.10. 2013 року на праві спільної часткової приватної власності належала 1/2 частина земельної ділянки площею 0,0660 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 6124655100:02:002:0155, дата державної реєстрації 16 липня 2005 року.

Згідно заповіту від 09 квітня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 районного нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрованого в реєстрі за №367, ОСОБА_4 належну їй на праві власності: нерухомість, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Підволочиський район, смт. Підволочиськ вул. 22 Січня 17 та земельну ділянку площею 0.25 га, розташовану на території Мисловецької сільської ради, а також все її майно та майнові права заповіла сину ОСОБА_1 ( позивачу по справі ).

Однією із підстав припинення права власності є смерть власника (п.11 ч.1 ст.346 ЦК України).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позивач ОСОБА_1 спадщину після смерті матері ОСОБА_4 прийняв.

20 лютого 2015 року на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом серія та номер 100, виданого ОСОБА_5 державною нотаріальною конторою, зареєстровано право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,0660 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер: 6124655100:02:002:0155, розташовану за адресою вул.. 22 Січня, 17, сел. Підволочиськ, Тернопільської області (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №33952935 від 20 лютого 2015 року серія ЕЕС №204851, індексний номер 33952935 від 20.02.2015 року, реєстраційний номер земельної ділянки 191849461246, номер запису про право власності 8808637 від 20.02. 2015 року.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його невизнання або оспорювання.

Таким чином, судом встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_1 межує із земельною ділянкою ОСОБА_2

З відповіді ОСОБА_5 селищної ради Тернопільської області на звернення ОСОБА_1 №К-185/020 від 19 травня 2014 року, та пояснень сторін вбачається, що між суміжними землекористувачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявний спір з приводу користування земельною ділянкою площею 0,0660 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер: 6124655100:02:002:0155, розташованою за адресою вул.. 22 Січня, 17, сел.. ОСОБА_5, Тернопільської області.

Частина 1 статті 88 Земельного кодексу України передбачає, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними (ч.1 ст. 106 ЗК України).

Стаття 108 ЗК України передбачає, що у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 ЗК України).

Виходячи з наведеного вище, суд вбачає наявність перешкод у користуванні позивачем частиною його земельної ділянки суміжним користувачем ОСОБА_2, який без його, позивача згоди зніс огорожу, котра розмежовувала їхні земельні ділянки.

Крім того в силу ст. 88 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід також стягнути понесені судові витрати по справі.

Стаття 79 ч.3 ЦПК України передбачає, що до витрат, повязаних із розглядом судової справи, належать: 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи 6) витрати, повязані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Відповідно до ч.2 ст. 85 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

З аналізу вище вказаних норм, суд приходить до висновку, що стягнення судових витрат із відповідача частково підлягає до задоволення, з врахуванням того, що позивач по справі є жителем сел. ОСОБА_5, а також пенсіонером, позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_2 компенсації за відрив від звичайних занять, а також витрат на копіювання та друк документів, що не відносяться до судових витрат, повязаних з розглядом справи, до задоволення не підлягають.

З відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 598.20 грн., з яких: 487. 20 грн. судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду та витрати за копіювання документів в розмірі 111.00 ( 100.50 + ) про що свідчать долучені до справи копії товарних чеків ПП ОСОБА_12 від 25.11. 2015 року на суму 100 грн. 50 коп. та від 29 грудня 2015 року на суму 10 грн. 50 коп.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 10, 15, 30, 61,79,85-89 ЦПК України, ст. 88, 108, 152, 212, 158 ЗК України, ст.ст. 16, 358, 391, 1218 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобовязати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0660 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер: 6124655100:02:002:0155, розташованої за адресою вул. 22 Січня, 17, сел. Підволочиськ, Тернопільської області, ? частина якої належить позивачу, відновивши межові знаки, що існували станом на 08 грудня 2006 року ( на момент придбання ним ( відповідачем ) земельної ділянки в ОСОБА_13 ) в тій частині, яка необхідна для обслуговування успадкованої позивачем після смерті матері ОСОБА_4, померлої в квітні 2014 року частини будинку з надвірними і господарськими будівлями і спорудами, та частину огорожі, яка розмежовувала земельні ділянки ОСОБА_4 та відповідача, привести стан земельної ділянки до стану, що існував на момент укладення договору купівлі продажу земельної ділянки ( 08.12.2006 року ).

В задоволенні решти вимог, - відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_14 в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 598,20 грн. (пятсот девяносто вісім гривень 20 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Апеляційну скаргу може бути подано до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя :