Постанова № 57057883, 08.04.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/732/16-а

Провадження № 2-а/591/116/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2016 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Прокудіної Н.Г.

при секретарі Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Сумах про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи його тим, що вона являється інвалідом III групи, отримує пенсію за віком, перебуваючи на обліку у відповідача починаючи з 2012 року. З 01.04.2015 року відповідач призупинив виплату пенсії , на письмове звернення позивача, мотивоване тим, що з 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України від 02.03.2015 року № 213-УІП «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким встановлено особливий порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам, зокрема, змінено ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, виходячи із наступного.

Законом України від 02.03.2015 № 2-13-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01.04.2015 року, було внесено зміни в ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому, починаючи з 01.04.2015 року абзац 2 та абзац 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 105 8-ІV прописують, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни: гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Однак, відповідні зміни норми ст. 47 Закону України № 1058-1V не можуть застосовуватись до виплати пенсії по інвалідності, яка не є спеціальною пенсією, призначеною згідно Закону України «Про державну службу», а є пенсією по інвалідності призначеною їй, ОСОБА_2, не у звязку з тим, що вона працює на державній службі згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір якої жодного разу не перераховувався, виходячи з отримання нею заробітної плати на посаді державного службовця.

Позивач вважає, що, не дивлячись на те, що в даний час вона перебуває на посаді державного службовця, однак не одержує спеціальну пенсію згідно Закону України «Про державну службу», а сам факт перебування на посаді державного службовця не дає право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», тому просила суд визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м.Сумах щодо призупинення виплати їй пенсії по інвалідності та зобов'язати відповідача продовжити здійснювати нарахування та виплату такої пенсії по інвалідності на призначений строк, починаючи з 01.06.2015 року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив суд в позові відмовити, мотивуючи це тим, що з 1 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213- VIII від 02.03.2015 року, якими зокрема, встановлюється особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам. Статтею 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону № 213-У111 від 02.03.2015 року визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених, зокрема Законом України «Про державну службу» пенсії, призначені відповідно до цього Закону не виплачуються. Оскільки, позивач працює на посаді державного службовця, тобто на посаді яка дає право на призначення пенсії у порядку та умовах, передбачених законом України «Про державну службу» і отримує пенсію по інвалідності III групи загального захворювання, виплата такої пенсії у період роботи на посаді державного службовця припиняється. Тому з 1 квітня 2015 року пенсія по III групі інвалідності не виплачується.

Вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи, зясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно Пенсійного посвідчення №2077305662 виданого 30.05.2012 року Пенсійним фондом України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримує пенсію за віком (а.с.11).

Обставини щодо перебування позивача на державній службі на посаді начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії та припинення виплати їй пенсії по ІІІ групі інвалідності з 01.04.2015 року - сторонами спору не заперечувались, а відтак у в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, що узгоджується з правилами ч.3 ст.72 КАС України.

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо невиплати їй пенсії по ІІІ групі інвалідності такими, що порушують його права звернувся до суду із даним позовом.

Статтею 6 КАС України визначено право особи на судовий захист, згідно якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом перевірялось чи вчинені дії субєкта владних повноважень з дотриманням правомірної поведінки.

Так, Законом України від 02.03.2015 № 2-13-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01.04.2015 року, було внесено зміни до ч. 1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49-51, ст. 376 із наступними змінами): абзац другий частини першої статті 47 замінено пятьма абзацами, перший абзац має такий зміст:"Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України"Про статус народного депутата України","Про державну службу","Про прокуратуру","Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Спеціальні пенсії поширюються на державних службовців, народних депутатів та їх помічників, суддів, прокурорів, працівників прокуратури, митників, журналістів, наукових і науково-педагогічних працівників, працівників дипломатичної служби, Кабінету Міністрів України та Національного банку, органів місцевого самоврядування, судової експертизи тощо. Призначення таких пенсій регламентують спеціальні закони та специфічні умови призначення таких виплат.

Аналізуючи зібрані у справі докази судом встановлено, що позивач працює на державній службі займаючи посаду начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії, отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності, перебуваючи в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Сумах на обліку відповідно до загального Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», отримувана нею пенсія визначена не спеціальним законом, тобто призначена вона позивачеві не у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», як то зазначено в ст. 47 Закону України № 1058-ІУ, так як цьому мають слугувати певні умови, передбачені вимогами ст. 37 Закону України «Про державну службу», в силу чого до нього не можуть бути застосовані норми абзацу 2 та абзацу 3 ч.1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ, зміни яких стосуються не просто осіб, які займають певні посади, а стосуються осіб, які, перебуваючи на таких посадах, набувають права на пенсію згідно спеціальних Законів.

Застосування норми абзацу 2 та абзацу 3 ч.1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ з прив'язкою лише до частини її змісту, яка стосується осіб, що перебувають на певних посадах згідно спеціальних Законів - є помилковим розумінням правового змісту даної норми законодавства, зміст якої нерозривно пов'язаний з наявністю двох юридичних фактів, а саме: перебування особи на певній посаді і наявність права на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними Законами.

Обставини перебування особи на посаді державного службовця - не є єдиною умовою для призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», а відтак, саме по собі перебування особи на посаді державного службовця - не може автоматично наділяти таку особу правом на призначення їй пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Застосування чинного законодавства України, в тому числі норми ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», можливе лише до існуючих правовідносин, а тому дана норма не може застосовуватись до правовідносин, при яких особа, яка перебуває на певній посаді, в майбутньому, за умови продовження перебувати на такій посаді, набуде права на призначення спеціальної пенсії згідно спеціального Закону.

Встановлені судом обставини вказують на те, що відповідачем було вчинено дії не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а відтак є очевидним протиправність дій відповідача щодо припинення позивачеві нарахування та виплати пенсії по ІІІ групі інвалідності на підставі Закону України від 02.03.2015 № 2-13-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01.04.2015 року, яким було внесено зміни в ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Суд вважає, що відповідно до статей 44 та 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підставою для повідомлення про відмову у перерахунку (призначенні ) пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання.

Проте для повного захисту порушеного права слід вийти за межі позовних вимог, в силу приписів ст. 11 КАС України, та зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 11.02.2016 року.

За таких обставин та у контексті приведених правових норм регулювання предмета спору, суд дійшов висновку, що позивачем доведено частково обставини викладені ним у позовній заяві, тому позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання судових витрат суд керується правилами ч.1 ст. 94 КАС України, а оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, тому суд присуджує на користь позивача усі здійснені ним та документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 17, 71, 94, 158-163 КАС України, Законом України Про пенсійне забезпечення, Законом України «Про державну службу», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м.Сумах .

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м. Сумах розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.02.2016 року.

В задоволенні іншої частини позову відмовити .

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 487,20 грн., повернення судового збору.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня ї ї проголошення.

Повний текст виготовлено та підписано 08 квітня 2016 року.

Суддя Н.Г.Прокудіна