Рішення № 57057772, 11.04.2016, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/488/16-ц

Номер провадження 2/573/215/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

11 квітня 2016 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Терещенко О. І.,

з участю секретаря Кислої Ю.М.,

розглянув заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 1/2 частку квартири,

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 1/2 частку квартири, мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачем перебувала в шлюбі з 08 лютого 2002 року по 16 листопада 2015 року. Рішенням Білопільського районного суду від 03 листопада 2015 року шлюб між ними було розірвано. За час подружнього життя ними за спільні кошти була придбана трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1. Право власності на вказану вище квартиру було зареєстровано за чоловіком на підставі договору купівлі-продажу спірної квартири. Посилаючись на викладене, а також на те, що вказана квартира була придбана під час шлюбу, а при поділі спільного майна подружжя частки рівні, позивач претендує на 1/2 частку вказаної вище квартири, а тому вона звернулась до суду із вказаним вище позовом. Крім того, просила стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, просила визнати спірну квартиру об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири. Проти винесення заочного рішення позивач не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, причин свого неприбуття суду не повідомив, хоча належним чином був сповіщений про день, час і місце розгляду справи.

Заслухав позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони у справі перебували у шлюбі з 08 лютого 2002 року по 16 листопада 2015 року. Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 03 листопада 2015 року шлюб між ними було розірвано. Рішення суду набрало законної сили 16 листопада 2015 року (а.с. 6, 8).

Від спільного життя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).

Також судом встановлено, що 20 березня 2010 року, тобто під час шлюбу сторін у справі, на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 була придбана трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Право власності на зазначену вище квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с. 10-12).

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.1 ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 статті 70 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З огляду на зміст ст. ст. 10 ч. 3, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним, що квартира АДРЕСА_1 була придбана сторонами під час подружнього життя, у зв'язку з чим вказане майно є їх спільною сумісною власністю та відповідно до ст. 70 СК України їх частки в цьому майні є рівними.

Таким чином суд вважає за необхідне визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, залишивши у власності ОСОБА_2 1/2 частку зазначеної квартири.

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України, згідно якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином стягненню з відповідача на користь позивача також підлягає сплачений нею при зверненні з позовом до суду судовий збір у сумі 1102,40 грн. (а.с. 1,26)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60 ч.1, 69 ч.1, 70 ч.1 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 4, 10, 60, 84, 88, 209, 213, 215, 224-226 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, залишивши за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку даної квартири.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1102 (одну тисячу сто дві) гривні 40 копійок судовоих витрат.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Білопільського районного суду протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Учасники процесу, які приймали участь в розгляді справи, але не були присутні під час проголошення рішення суду, мають право оскаржити його в тому ж порядку на протязі 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя