Рішення № 57057729, 06.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1292/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Сватаненка В.І.,

ОСОБА_2,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Одеської області, який діє в інтересах держави в особі Одеської міської ради, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2015 року по справі за позовом заступника прокурора Одеської області, який діє в інтересах держави в особі Одеської міської ради, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,-

встановила:

У травні 2015 року заступник прокурора Одеської області, який діє в інтересах держави в особі Одеської міської ради, звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив визнати недійсними договір купівлі-продажу від 22.01.2014 року за № 155, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про передачу у власність ? частини кафе, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 71/1, та визнати недійсним договір купівлі-продажу від цієї ж дати за № 156, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про передачу у власність ? частини кафе, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 71/1.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що заочним рішенням Київського районного суду міста Одеси від 21.11.2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа Одеська міська рада задоволено, та визнано за ОСОБА_3 право власності на кафе, загальною площею 60,4 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, 11 станція Великого Фонтану, Фонтанська дорога, 71/1.

Виконання рішення в частині реєстрації у встановленому законодавством порядку права власності ОСОБА_3 покладено на Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції в Одеській області.

27 грудня 2013 року державним реєстратором ОСОБА_7 прийнято рішення № 9610083 про державну реєстрацію права власності на 1/1 частку кафе, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 71/1, за ОСОБА_3 на підставі рішення Київського районного суду міста Одеси від 21.11.2013 року.

22 січня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладені договори купівлі-продажу: за № 155 про передачу у власність ? частини кафе, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 71/1, та за № 156 про передачу у власність ? частини кафе, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 71/1, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, що стали підставами для прийняття 22.01.2014 року нотаріусом рішень про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на ? частку кафе, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 71/1, відповідно до кожного договору.

Надалі рішенням апеляційного суду Одеської області від 26.11.2014 року задоволено апеляційну скаргу Одеської міської ради, заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 21.11.2013 року скасовано, та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності відмовлено.

Враховуючи, що відпали підстави набуття ОСОБА_3 права власності на вказане кафе, прокурор вважав, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, заступник прокурора Одеської області, який діє в інтересах держави в особі Одеської міської ради, подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Одеської області, який діє в інтересах держави в особі Одеської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що на час укладання оскаржуваних угод право власності на нерухоме майно належало ОСОБА_3 на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.11.2013 року, яке набрало законної сили, тому вимоги прокуратури щодо визнання договорів купівлі-продажу недійсними не підлягають задоволенню.

Однак колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2015 року зазначеним вимогам не відповідає.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що заочним рішенням Київського районного суду міста Одеси від 21 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання права власності задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на кафе, яке розташоване за адресою: м. Одеса, 11-та станція Фонтанської дороги, яке складається з залу, площею 51,7 кв.м.; кухні, площею 6,6 кв.м.; санвузлу, площею 2,1 кв.м.; навісу над майданчиком, площею 105,0 кв.м..

Виконання рішення в частині реєстрації у встановленому законодавством порядку права власності ОСОБА_3 на кафе, яке розташоване за адресою: м. Одеса, 11-та станція Фонтанської дороги, покладено на Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції в Одеській області.

27 грудня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області прийнято рішення № 9610083 про державну реєстрацію права власності на 1/1 частку кафе, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 71/1, за ОСОБА_3 на підставі рішення Київського районного суду міста Одеси від 21.11.2013 року.

22 січня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого останній придбав ? частку кафе, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 71/1, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим №155.

Зазначений договір купівлі-продажу став підставою для прийняття 22.01.2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 рішення № 10179646 про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на ? частку на зазначене кафе.

22 січня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого останній придбав ? частку кафе, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 71/1, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим №156.

Вказаний договір став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на ? частку зазначеного кафе.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 26.11.2014 року заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 21.11.2013 року скасовано, та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності відмовлено.

Звертаючись з позовними вимогами, прокурор зазначив, оскільки рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.11.2013 року, яке стало підставою для визнання за ОСОБА_3 права власності на кафе, скасоване, останній не був належним власником даного нерухомого майна, не мав право його відчужувати, а тому й договори купівлі-продажу, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, повинні бути визнані недійсними.

Колегія суддів вважає зазначені позовні вимоги прокуратури обґрунтованими з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності особи є її право на майно, яке воно здійснює відповідно до закону.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом ( ст. 328 ЦК України).

Правилами ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинне збудоване нерухоме майно може бути визнано за рішенням суду за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Частиною пятою ст. 376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідачам земельна ділянка, на якій розташовано самочинне будівництво, у встановленому законом порядку не відведена, відповідне рішення Одеською міською радою з цього приводу не приймалось.

Посилання суду першої інстанції, як на доказ правомірності використання земельної ділянки, на договір оренди твердого покриття від 06.06.2013 року, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому, згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем ОСОБА_3 здійснено самовільне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена йому для цієї мети, та яка належить територіальній громаді в особі Одеської міської ради.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що самочинним будівництвом порушено права Одеської міської ради на вільне володіння та розпорядження земельною ділянкою, на якій воно розташовано.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що ОСОБА_3 не мав права відчужувати спірний обєкт, оскільки ч. 2 ст. 376 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Факт самочинності підтверджено рішенням апеляційного суду Одеської області від 26.11.2014 року, що безпідставно не прийнято до уваги судом першої інстанції.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки земельна ділянка під це будівництво не надавалась, обєкт нерухомого майна не приймався до експлуатації та є самочинним, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання укладених правочинів недійсними.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання суду першої інстанції на те, що на момент укладання договорів купівлі-продажу, відповідно до рішення суду, за ОСОБА_3 було визнано право власності на спірний обєкт, оскільки в подальшому зазначене рішення було скасовано, тобто відпала правова підстава набуття права власності за ОСОБА_3.

Відповідно до ст.ст. 2, 3 ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень даних про паво власності особи на об'єкт нерухомого майна, збудований до набрання зазначеним Законом чинності, не породжує в особи цього права, а засвідчує офіційне визнання і підтвердження державою факту наявності в особи цього права. Право власності на збудований до набрання чинності ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» об'єкт нерухомого майна виникає в порядку, який існував на час його будівництва.

Зазначена правова позиція викладена у постанові ВСУ від 13 червня 2012 року за № 6-54 цс12.

При таких обставинах, колегія суддів приходить до висновку, що укладені договори купівлі-продажу кафе, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 71/1, від 22 січня 2014 року, що були укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кафе є недійсними в силу ст. 215 ч. 1 ЦК України, так як земельна ділянка під їх забудову не виділялась та вони є самочинними в силу ст. 376 ЦК України.

Суд першої інстанції, при ухваленні рішення, усі зазначені обставини до уваги не прийняв, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Відповідно до ч. 1. ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог заступника прокурора Одеської області, який діє в інтересах держави в особі Одеської міської ради у повному обсязі.

Враховуючи те, що прокуратурою при подання апеляційної скарги був сплачений судовий збір, то колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках на користь прокуратури Одеської області судовий збір у розмірі 3053,56 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

вирішила:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області, який діє в інтересах держави в особі Одеської міської ради, задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2015 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги заступника прокурора Одеської області, який діє в інтересах держави в особі Одеської міської ради, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22 січня 2014 року, № 155, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про передачу у власність ? частини кафе за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 71/1.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22 січня 2014 року, № 156, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про передачу у власність ? частини кафе за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 71/1.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках на користь прокуратури Одеської області судовий збір у розмірі 3053,56 грн..

Рішення колегії судів набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_8

ОСОБА_2

ОСОБА_9