Рішення № 57057709, 05.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2794/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Варикаші О.Д., Станкевича В. А.

при секретарі Желєзнові В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації та за зустрічною повною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, представника ОСОБА_3, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09. 02. 2016 р.,

в с т а н о в и л а:

26. 01. 2015 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації з проханням визнати недостовірною інформацію, поширену ОСОБА_3 12. 12. 2014 р. в ефірі телепрограми «Черное зеркало» про те, що «ОСОБА_5 напрямую виновен в событиях второго мая, о чем есть видеоподтверждение. Видеоподтверждение участия господина ОСОБА_5 в массовом убийстве людей» і зобовязати ОСОБА_3 протягом одного місяця після вступу рішення суду в законну силу спростувати недостовірну інформацію, а саме: повідомити в ефірі телепрограми «Черное зеркало», що поширена ОСОБА_3 інформація про те, що «ОСОБА_5 напрямую виновен в событиях второго мая, о чем есть видеоподтверждение. Видеоподтверждение участия господина ОСОБА_5 в массовом убийстве людей» визнана судом недостовірною.

Зазначив, що 12. 12. 2014 р., знаходячись в ефірі телепрограми «Черное зеркало» (мова оригіналу російська) на телеканалі «Інтер» ОСОБА_3 вдався до неправомірних висловлювань на його адресу, які порочать його честь, гідність та ділову репутацію і відповідачем була поширена наступна інформація (на 1:02 годині від початку телепередачі): «ОСОБА_5 напрямую виновен в событиях второго мая, о чем есть видеоподтверждение. Видеоподтверждение участия господина ОСОБА_5 в массовом убийстве людей» і вказану телепрограму було показано в ефірі телеканалу «Інтер» 12. 12. 2014 р., її також оприлюднено на інтернет-ресурсах.

Вказав, що розповсюджена ОСОБА_3 в ефірі телепрограми «Черное зеркало» інформація є недостовірною та принижує його честь, гідність та ділову репутацію, і в результаті розповсюдження вказаної інформації відповідачем порушується позитивна соціальна оцінка його в очах оточуючих з огляду на відповідність його діянь загальноприйнятим уявленням про добро і зло, також погіршена суспільна оцінка його ділових та професійних якостей, набута під час здійснення ним обовязків як депутата Одеської обласної ради.

Посилався на те, що уся розповсюджена відповідачем інформація викладена у формі констатації фактичних даних, виражається як саме повідомлення про події, які здійснилися: «виновен в событиях 2-го мая», «участие господина ОСОБА_5 в массовом убийстве людей», що в розповсюдженій інформації міститься твердження про те, що ОСОБА_5 приймав участь у масових вбивствах людей, тобто вчинив тяжкий злочин, і отже має місце твердження про обєктивний факт, який порочить особу, оскільки вчиняти злочини є порушенням закону, і це погіршує соціальну оцінку позивача у очах оточуючих, завдає шкоди позивачеві, оскільки справляє враження на суспільство, що позивач чинить аморально, зневажає закон, не додержується законодавства та Конституції України, що, застосовуючи обман, відповідач намагається переконати значну кількість людей, що позивач є злочинцем, що безперечно така інформація є негативною, образливою, такою, що не відповідає дійсності.

Зазначає, що вся розповсюджена інформація не містить ані критичних оцінок дій позивача, ані мовно-стилістичних засобів у вигляді сатири, гіпербол та алегорій, ані лінгвістичних конструкцій, що характерні для оціночних суджень та підкреслюють субєктивність висловлювання розповсюджувача, таких як: «на мій погляд», «напевне», «можливо», «не виключено» та ін.., більш того відповідач запевняє присутніх, що має докази достовірності розповсюдженої ним інформації (цитує): «видеоподтверждение участия господина ОСОБА_5 в массовом убийстве людей».

Вважає, що вся розповсюджена інформація є фактичними даними і вся розповсюджена інформація не відповідає дійсності.

27. 02. 2015 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації з проханням визнати недостовірною інформацію, поширену ОСОБА_2 12. 12. 2014 р. в ефірі програми «Черное зеркало» на телеканалі «Інтер» про те, що: «ОСОБА_6, ОСОБА_7 только что соврали, как делаете это все время, избив людей, били людей под. обладминистрацией. Заложили обладминистрацию бетонными блоками и прочим, чтоб только не допустить граждан в здание, которое им принадлежит» і зобовязати ОСОБА_2 протягом одного місяця з моменту набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію про те, що: «ОСОБА_6, ОСОБА_7 только что соврали, как делаете это все время, избив людей, били людей под. обладминистрацией. Заложили обладминистрацию бетонными блоками и прочим, чтоб только не допустить граждан в здание, которое им принадлежит».

Зазначив, що 12. 12. 2014 р. він, ОСОБА_3, народний депутат України, приймав участь у програмі «Черное зеркало», яка виходила в прямому ефірі телеканала «Інтер» і під час проведення даної програми, відповідач ОСОБА_2 народний депутат України, вдаючись до неправомірних висловлювань, поширив про нього недостовірну інформацію, яка порочить його честь, гідність і ділову репутацію, з вказівкою, що з 01:02:36 год. на початку вищезазначеної програми ОСОБА_2 заявив: «ОСОБА_6, ОСОБА_7 только что соврали, как делаете это все время, избив людей, били людей под. обладминистрацией. Заложили обладминистрацию бетонными блоками и прочим, чтоб только не допустить граждан в здание, которое им принадлежит» і вказану телепрограму було також оприлюднено на інтернет-ресурсах.

Вказав, що поширення вищевказаної негативної інформації відповідачем невизначеному колу осіб мало на меті опорочення його честі, гідності та ділової репутації, а також зміну морального ставлення суспільства до нього: з позитивного або нейтрального на негативне, при поширенні вищезазначеної інформації з боку відповідача було здійснено намір переконати значну кількість громадян в тому факті, що він нібито скоїв незаконні карні дії бив людей, а негативні наслідки, спричинені йому розповсюдженням зазначеної вище негативної неправдивої інформації збільшують наступні фактори: особливості його ділової репутації як публічної особи народного депутата України, і при цьому, гідність і ділова репутація політика і державного діяча, мають дуже велике значення для ефективного здійснення обовязків виборної посади і отже, оспорюванні відомості, поширенні відповідачем в ефірі телеканалу «Інтер» та в мережі Інтернет є негативними, образливими та такими, що не відповідають дійсності, що в цілому завдає непоправної шкоди його діловій репутації, а недостовірність і неправдивість такої поширеної негативної інформації про нього, було метою створення негативного ставлення з боку суспільства до нього.

Посилався на те, що висловлення ОСОБА_2 носять категоричний, безперечний характер нібито встановлених і підтверджених фактів побиття ним людей, постійної брехні, недопущенню людей у будівлю обладміністрації, яка їм належить, і, що висловлювання відповідача містять завідомо недостовірну інформацію про нього та порушують його особисті немайнові права.

Зазначає, що висловлення відповідача не відносяться до оціночних суджень, думок, переконань, критичних оцінок певних фактів, які, будучи вираженням субєктивної думки відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати.

Вважає, що висловлювання відповідача містять завідомо недостовірну інформацію про нього та порушують його особисті немайнові права.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09. 02. 2016 р. задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації,

Визнано недостовірною інформацію, поширену ОСОБА_3 12. 12. 2014 р. в ефірі телепрограми «Черное зеркало» про те, що «ОСОБА_5 напрямую виновен в событиях второго мая, о чем есть видеоподтверждение. Видеоподтверждение участия господина ОСОБА_5 в массовом убийстве людей» і зобовязано ОСОБА_3 протягом одного місяця після вступу рішення суду в законну силу спростувати недостовірну інформаці, а саме: повідомити в ефірі телепрограми «Черное зеркало», що поширена ОСОБА_3 інформація про те, що «ОСОБА_5 напрямую виновен в событиях второго мая, о чем есть видеоподтверждение. Видеоподтверждение участия господина ОСОБА_5 в массовом убийстве людей» визнана судом недостовірною.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, представника ОСОБА_3, ставиться питання про скасування рішення суду як незаконного та необґрунтованого з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити по суті з підстав, зазначених у ньому.

Зокрема, в апеляційній скарзі вказано, що суд першої інстанції з власної ініціативи змінив предмет зустрічного позову ОСОБА_3 і дав оцінку іншим висловлюванням ОСОБА_2, які не входили до предмету зустрічного позову, а також виклав висловлювання ОСОБА_2 у своїй інтерпретації, відмінній від висловлювань ОСОБА_2 в програмі «Черное зеркало» і посилався на частину програми, яка не була предметом доказування, і на неконкретизовані докази (засоби масової інформації, офіційні повідомлення державних органів, фото та відео з місця подій розміщені на офіційному сайті ГУ Національної поліції в Одеській області), які в судовому засіданні не досліджувалися.

Посилається на подвійні стандарти застосовані судом першої інстанції у справі, коли у висловлюванні ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 бив людей біля адміністрації, тобто скоїв злочин, суд не вбачає твердження про обєктивний факт, який порочить особу, оскільки вчиняти злочин є порушенням закону, що погіршує соціальну оцінку ОСОБА_3 в очах оточуючих людей.

Крім того, зазначає, що задовольняючи позов ОСОБА_2 суд не дав оцінки його висловлюванням у програмі «Шустер Лайф» від 02. 05. 2014 р. про те, що «Проукраинские силы освободили территорию в центре города и пошли …Мы пошли к лагерю сепаратистов на Куликовом поле, мы взяли его, лагерь уничтожен. Часть сепаратистов забежала в здание» і не дав оцінки висловлюванням ОСОБА_2 на його сторінці у Фейсбук про те, що: «19:00 Уничтожен пророссийский лагерь на Куликовом поле. 20:30 Сейчас остатки сепаратистов выкуривают из здания. 22:59 ОСОБА_1 что вышел из здания обкома профсоюза. Своими глазами видел 14 трупов внутри».

Посилається на те, що ОСОБА_3 лише озвучував загальновідомі факти участь ОСОБА_2 у подіях, які відбулися 02. 05. 2014 р. на Куликовому полі в м. Одесі і, що ці події призвели до гибелі багатьох людей і, що сам ОСОБА_2 не тільки не спростовував факту своєї присутності на Куликовому полі в м. Одесі 02. 05. 2014 р., а зазначав у засобах масової інформації на дії, які він вчиняв на Куликовому полі.

Вказує, що ОСОБА_3 тільки повторив те, що раніше було розповсюджено в засобах масової інформації іншими особами, зокрема, в програмі «Шустер Лайф» від 02. 05. 2014 р., депутатом Одеської міської ради Казарновським, і зазначені особи цю інформацію не спростували ні за власною ініціативою, ні на виконання рішення суду за позовом ОСОБА_2

Стверджує, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобах масової інформації, принижують її гідність, честь і ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористуватися наданим їй ч. 1 ст. 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтованості безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку і таким правом ОСОБА_2 скористався, надавши відповідь ОСОБА_3 відразу ж після його висловлювань у прямому ефірі програми «Черное зеркало», яка виходила в прямому ефірі телеканала «Інтер» 14. 12. 2014 р.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_8, представник ОСОБА_2, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Вказує, що в судовому засіданні першої інстанції було відтворено фрагменти програми «Черное зеркало», що стосуються справи, і лише після цього представник ОСОБА_2 надавав суду пояснення, що підтверджується аудіозаписом судового засідання, і представник ОСОБА_2 акцентував увагу на тому, що ОСОБА_2 озвучував інформацію, що стосувалася подій 19 лютого без привязування до особистостей і, що пану ОСОБА_2 не дали закінчити промову, зокрема пан ОСОБА_3 почав звинувачувати пана ОСОБА_2 у масових вбивствах, на що, скориставшись своїм правом на відповідь, передбаченим ч. 1 ст. 277 ЦК України, ОСОБА_2 відповів, що ОСОБА_3 бреше, та продовжив озвучувати інформацію про події, що відбувалися 19. 02. 2014 р. і, що суд дослідив обставини та докази, які мали значення для ухвалення рішення по справі, а висловлювання ОСОБА_2 щодо подій, які відбувалися 19 лютого, були нерозривно повязані з предметом обох позовів у справі.

Вважає, що суд вірно визнав розповсюджену ОСОБА_3 інформацію недостовірною та такою, що підлягає спростуванняю оскільки вся розповсюджена інформація не відповідає дійсності і у справі відсутні докази участі ОСОБА_2 саме у масових вбивствах, в тому числі відсутні посилання на офіційне джерело інформації або повідомлення, відповідно до якого ОСОБА_2 приймав участь саме у масових вбивствах людей, а відповідач розповсюдив недостовірну інформацію отриману із неофіційних джерел і був зобовязаний переконатися у її достовірності перед тим як її поширювати.

Зазначає, що розповсюджена відповідачем інформація викладена у формі фактичних даних, виражається саме як повідомлення про події, які здійснилися і, що в розповсюдженій інформації міститься твердження про те, що ОСОБА_2 приймав участь у масових вбивствах людей, тобто вчинив тяжкий злочин, і таку інформацію можна перевірити на її достовірність, отже вона не є оціночним судженням, а також робить висновок, що вся розповсюджена про ОСОБА_2 інформація є фактичними даними, є негативною та недостовірною, оскільки достовірність інформації належними доказами ОСОБА_3 не довів.

Стосовно застосування судом першої інстанції подвійних стандартів, вважає, що в цій частині скарга також є необґрунтованою, оскільки з дослідженої судом промови ОСОБА_2 вбачається, що останній скористався своїм правом на відповідь та висловив свою думку з приводу дій ОСОБА_3 словами: «Я подам безусловно в суд на вас, господин ОСОБА_3, потому что только что вы соврали, как вы это делаете все время!» і цими словами ОСОБА_2 надав свою оцінку діям пана ОСОБА_3, оскільки на його думку пан ОСОБА_3 збрехав й бреше весь час.

Вважає, що судом дана вірна оцінка висловлюванням ОСОБА_2 та вказано на те, що недостовірну інформацію ОСОБА_2 щодо особи ОСОБА_3 не розповсюджував.

В судовому засіданні ОСОБА_4 та ОСОБА_9, представники ОСОБА_3, підтримали доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_8 вважає рішення суду правильним.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи в межах заявлених заявником вимог та апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Задовольняючи вказаний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації суд першої інстанції виходив з того, що уся розповсюджена відповідачем інформація викладена у формі констатації фактичних даних, виражається саме як повідомлення про події, які здійснилися: «участие господина ОСОБА_2 в массовом убийстве людей» та принижує честь та гідність позивача за первісним позовом і, що на підтвердження достовірності розповсюдженої ОСОБА_3 інформації представниками відповідача по первісному позову були надані відеоматеріали та роздруківки з Інтернету з гострими критичними оцінками різних осіб, в тому числі відомих адвокатів міста ОСОБА_10, дій ОСОБА_2 2-3 травня 2014 року, але не надано жодного доказу участі ОСОБА_2 саме у масових вбивствах та жодного офіційного повідомлення від органів державної влади або органів місцевого самоврядування про ці факти і, що обовязок спростувати недостовірну інформацію може бути покладено на відповідача у будь-якому випадку.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 озвучував загальновідомі факти події, які відбувалися 19 лютого 2014 року біля будівлі Одеської обласної державної адміністрації, а саме: «Яркий пример в ОСОБА_10 избили 19 февраля людей под обладминистрацией. Это видели все. Их сопровождала машина ГАИ, в то время, как господин ОСОБА_3 был губернатором. И ничего! И ничего не произошло» і озвучував ці факти не привязуючи ні до яких особистостей, однак йому не дали договорити, і зокрема сам пан ОСОБА_3 почав звинувачувати ОСОБА_2 у масових вбивствах і на ці звинувачення ОСОБА_2 відповів, що ОСОБА_3 бреше, та продовжив озвучувати факти, які сталися 19 лютого 2014 року, тобто ОСОБА_2 не розповсюджував будь-якої інформації про ОСОБА_3, а ним була розповсюджена достовірна інформація про події, які відбувалися біля будівлі Одеської обласної державної адміністрації 19 лютого 2014 року.

Проте вказаний висновок суду не відповідає вимогам закону та обставинам справи з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 3, 32, 34 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себеі кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; с простування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію; фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом; спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила; с простування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

За положеннями ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, г ідність та честь фізичної особи є недоторканними, ф ізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, а за ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації і м оже звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Статтею 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень; оціночними судженнями за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь або ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

За розясненнями п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27. 02. 2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням; відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

З аналізу вказаної норми вбачається, що свобода слова, преси як захисника інтересів громадськості, критика представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в п. 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, ст. 10 Конвенції захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість, оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч. 2 ст. 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.

Аналіз зазначених вище норм національного законодавства та ст. 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

З цього питання за розясненнями п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27. 02. 2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» звернуто увагу на те, що при поширенні недостовірної інформації стосовно публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості.

Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Кабінету Міністрів України, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_11 Європи про право на недоторканість приватного життя.

У вказаній резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому, зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Цивільно-правовий захист честі, гідності та ділової репутації від певних висловлювань допустимий лише при дотриманні свободи думки і слова, вільного вираження своїх поглядів та переконань, закріплених в ст. 34 Конституції України, а необхідність обмежувати вираження думок є менш гострою стосовно публічних осіб.

Право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою Думку.

При цьому, засоби масової інформації повинні повідомляти інформацію та ідеї з питань, що становлять громадський інтерес, і не лише преса має завдання повідомляти таку інформацію, а й громадськість має право її отримувати (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Лінгенс проти Австрії та Українська прес-група проти України) і в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії суд розрізняє факти та оціночні судження з вказівкою, що існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст. 10 Конвенції.

Судом встановлено, що 16. 02. 2014 р. біля будинку Одеської обласної державної адміністрації мало місце протистояння/зіткнення людей з різними політичними поглядами, внаслідок чого мали місце тілесні пошкодження у учасників цієї події.

За обставин протистояння різних політичних сил між людьми з різними політичними поглядами на початку 2014 р. вхід в будинок Одеської обласної державної адміністрації було закладено бетонними блоками.

02. 05. 2014 р. на Куликовому полі в м. Одесі мало місце протистояння/зіткнення людей з різними політичними поглядами, внаслідок чого мали місце смерті учасників цих подій.

При цьому, на час вказаного зіткнення 16. 02. 2014 р. біля будинку Одеської обласної державної адміністрації та закладення входу до цього будинку головою Одеської обласної державної адміністрації був ОСОБА_3 (голова Одеської обласної державної адміністрації з 08. 11. 2013 р. по 03. 03. 2014 р.), а під час подій 02. 05. 2014 р. на Куликовому полі в м. Одесі ОСОБА_2, депутат Одеської обласної ради (до 21. 02. 2014 р. перший заступник голови Одеської обласної ради, а з 14. 08. 2014 р. голова Одеської обласної ради), був на Куликовому полі в м. Одесі та давав оцінку цим подіям як опонент осіб, які до того там постійно знаходилися і в подальшому після цього були усунуті з цього місця.

12. 12. 2014 р. в ефірі телепрограми «Черное зеркало» телевізійного каналу «Інтер» внаслідок обговорення зазначених подій мали місце висловлювання двох політиків з різними політичними поглядами, а саме, визнаних ЦВК обраними народними депутатами України ОСОБА_3 з «Опозиційного блоку» та ОСОБА_2 з «ОСОБА_12 Порошенко» з приводу вказаних подій, в результаті чого мали місце висловлювання ОСОБА_3: «ОСОБА_5 напрямую виновен в событиях второго мая, о чем есть видеоподтверждение. Видеоподтверждение участия господина ОСОБА_5 в массовом убийстве людей» і висловлення ОСОБА_2: «ОСОБА_6, ОСОБА_7 только что соврали, как делаете это все время, избив людей, били людей под. обладминистрацией. Заложили обладминистрацию бетонными блоками и прочим, чтоб только не допустить граждан в здание, которое им принадлежит».

Вказані обставини є загальновідомими, сторони у справі їх не спростували і ці обставини встановлені на підставі наданих сторонами доказів та матеріалів справи.

Відповідно до ст. ст. 11, 303 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Аналіз визначених сторонами у справі висловлювань на підставі матеріалів справи з урахуванням вищенаведених правових положень, фактичних обставин, яких вони стосувалися, та в контексті висловлювань сторін з цього приводу приводить апеляційний суд до висновку, що сторони у справі у зазначених висловлюваннях фактично надавали оцінку діям один одного як політиків, в тому числі стосовно зазначених подій, фактичних обставин цих подій та їх наслідків, а не звинувачували один одного, зокрема, у безпосередній участі у вчиненні злочинів (участі ОСОБА_3 16. 02. 2014 р. у побитті людей чи участі ОСОБА_2 02. 05. 2014 р. у масовому вбивстві людей), а оціночні судження не є предметом судового захисту, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Тому ухвалене судом першої інстанції рішення про задоволення позову ОСОБА_2 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 з наведених у вказаному рішенні суду першої інстанції підставє необґрунтованим та не відповідає вимогам закону.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржуване судове рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до ст. ст. 11, 303, 307, 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в повному обсязі з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації і про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1, 309, 313, 314, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09. 02. 2016 р.і ухвалити нове рішення суду.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

ОСОБА_10

ОСОБА_7