Рішення № 57057349, 06.04.2016, Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/3148/15-ц

Номер провадження: 2/511/76/16

06 квітня 2016 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Ільяшук А. В.,

секретаря Войнікової Л.Ф.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_4 Інституту сільського господарства Причорноморя ОСОБА_5 Аграрних Наук України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2015 року позивач звернулася з вказаним позовом до відповідача та просила суд ухвалити рішення,яким скасувати наказ т.в.о. директора підприємства №51 від 04.11.2015 року про її звільнення з роботи на підставі ст.40 п.1 КЗпП України (скорочення чисельності або штату працівників) з 04.11.2015 року; поновити її на роботі на посаді свинарки комплексу відповідача; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у сумі 10000 гривень (а.с.1-3).

16.02.2016 року позивач подала заяву про уточнення позовних вимог, де змінила та збільшила позовні вимоги, та просила суд скасувати наказ т.в.о директора підприємства №1 від 04.01.2016 року про її звільнення з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП (скорочення чисельності працівників) з 04.01.2016 року; поновити її на роботі на посаді свинарки комплексу ДП «ДГ ім..ОСОБА_4В.»; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу (на день подачі уточнення до позову) у сумі 5901,87 грн.; стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 10000 гривень; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць (а.с.49-54).

Свої вимоги мотивує тим, що у відповідача, який раніше іменувався «Откормсовхоз ім..ОСОБА_4», працювала з 02.09.1986 року, а згідно наказу №123 від 12.09.1995 року на посаді свинарки комплексу з 13.09.1995 року. Наказом т.в.о. директора за №51 від 04.11.2015 року вона звільнена із займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП (скорочення чисельності або штату працівників) з 04.11.2015 року. В подальшому наказом №51-А від 04.11.2015 року т.в.о. директора вищевказаний наказ був відмінений та її попередили, що вона буде скорочена не раніше ніж за два місяці на підставі п.1 ст.40 КЗпП (скорочення чисельності працівників). Обгрунтуванням наказів стало скорочення кількості поголівя та раціональне використанням кадрів. Наказ №51 від 2015 року про своє звільнення позивач оскаржила до суду 01.12.2015 року. Незважаючи на наявність спору у суді, згідно наказу №1 від 04.01.2016 року вона була звільнена з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП (скорочення чисельності), як вказано у її трудовій книжці, але з цим наказаом, як і з двома попередніми її ніхто не ознайомлював. Позивач вважає, що при її звільнені було допущено грубе порушення трудового законодавства, а саме: на підприємстві не відбулося скорочення чисельності або штату працівників, штатний розпис не змінювався; не надано інформації до профспілкової організації з обґрунтуванням підстав скорочення; на засідання профкому її ніхто не запрошував, тому вона вважає, що профспілка не надавала згоди на її звільнення; відсутнє повідомлення державної служби зайнятості про заплановане звільнення працівників; відсутнє її попередження особисто про наступне звільнення не пізніше ніж за два місяці; до її звільнення їй не було запропоновано іншу роботу; при прийнятті рішення про її звільнення не враховано факт її переважного права на залишення на роботі. Тому вона вимушена звернутися із вказаним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити повністю, вказав на численні порушення норм матеріального права при звільненні позивача, які зазначені у позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, вважав його безпідставним та надуманим та суду пояснив, що 30.10.2015 року, він як т.в.о. директора звернувся до профкому із поданням про отримання згоди на скорочення штату свинарок комплексу у звязку із епідемією африканської чуми свиней та неминучим скороченням поголівя та отримання згоди на звільнення свинарки ОСОБА_3, яка вже отримує пенсію, показники її роботи восени погіршилися і вона не мала переважного права на залишення на роботі перед іншою свинаркою ОСОБА_6, у якої на утриманні двоє неповнолітніх дітей, а показники у роботі набагато кращі. Зазначив, що у них на підприємстві, крім двох «основних», є дві «допоміжні» свинарки, а саме: працівник ОСОБА_7, яка оформлена зоотехніком, та працівник ОСОБА_8, яка оформлена ветлікарем, працюють на комплексі додатково (за заявами) та отримують по пів-ставки свинарки. Така міра вимушена для підприємства, бо зарплата зоотехніка та ветлікаря маленька, а таким чином вони заохочують цінні кадри. Вважає, що всі накази, які оскаржує позивач винесені з дотриманням норм чинного законодавства, та жодного порушення трудових прав позивача підприємство не вчинило, а навпаки з нею розрахувалося своєчасно та видало трудову книжку. Просив у позові відмовити повністю.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона працює секретарем-референтом на підприємстві відповідача. 04.11.2015 року ОСОБА_2, на той час т.в.о. директора, доручив їй напечатати наказ про звільнення свинарки ОСОБА_3 по скороченню штату, який вона виготовила та вручила бригадиру ОСОБА_10 для ознайомлення свинарки, але той згодом повернувся та повідомив, що ОСОБА_3 відмовилася від підпису наказу. Десь по обіді прийшла на роботу інспектор відділу кадрів ОСОБА_11 та відмінила раніше виданий наказ №51 та видала наказ №51-А про попередження ОСОБА_3 про наступне звільнення, але цей наказ остання відмовилася отримувати та підписувати, що вона з ним ознайомилася, про що були складені акти. Причин звільнення свинарки чи скорочення штату, свідок не знає.

Свідок ОСОБА_10, бригадир комплексу, суду повідомив, що він 20 років працював зі ОСОБА_3 та знає її, як відповідального працівника, але вона попала під скорочення, у звязку із африканською чумою свиней. 04.11.2015 року йому зранку дали наказ №51 про звільнення ОСОБА_3, та він її з ним ознайомив, але вона відмовилася його підписувати. Вказаний наказ він віддав назад секретарю-референту. До 04.01.2016 року ніхто не звільняв свинарку ОСОБА_3 та вона продовжувала працювати і він її табелював. Після цієї дати вона була звільнена, отримала повний розрахунок та трудову книжку. Також повідомив суду, що ОСОБА_3 відгодовувала 250 маток та 220-240 поросят і справлялася з роботою. На комплексі десь біля 1 тисячі голів свиней, як зазначено у книгах обліку і до теперішнього часу поголівя не скорочувалося. Крім свинарок ОСОБА_3 та ОСОБА_6, на комплексі працюють по 4 години ОСОБА_7 зоотехнік та ОСОБА_8- ветлікар, які взяли свиноматок, щоб збільшити зарплату по основній роботі. Зараз вони також залишилися працювати та отримують по 0,5 ставки свинарки.

Свідок ОСОБА_11, інспектор відділу кадрів підприємства, суду пояснила, що ОСОБА_3 «попала» під скорочення, тому був виданий наказ №51 від 04.11.2015 року про її звільнення. Цей наказ готувала не вона, тому коли прийшла на роботу, то помітила, що він неправильний і його змінила на наказ №51-А від 04.11.2015 року про попередження ОСОБА_3 про звільнення через два місяці. ОСОБА_3 відмовилася ставити свій підпис про ознайомлення з наказами, про що складені акти. 04.01.2016 року був виданий наказ №1 про її звільнення у звязку із скороченням штату, але вона також відмовилася його підписувати, не захотіла брати обхідний лист, отримувати трудову книжку та виплати при звільненні, але згодом таки все отримала. Вважає, що накази, які оскаржує позивач, законні та обґрунтовані. На підприємстві дійсно відбулося скорочення чисельності працівників, а у ОСОБА_3 не було переваг на залишення на роботі, профком дав згоду на її звільнення.

Свідок ОСОБА_12, голова профкому, суду пояснила, що 30.10.2015 року профком отримав подання адміністрації підприємства на скорочення чисельності свинарок, у звязку із скороченням поголівя свиней. 03.11.2015 року вона зібрала профком, де одноголосно вирішили дати згоду на скорочення свинарки, жодна зі свинарок не була присутня на засіданні, хоча повідомлялася листом про явку. Переваги на залишення на роботі мала свинарка ОСОБА_6, яка виховує двох неповнолітніх дітей, та має кращі показники на роботі. Питання скорочення посади ОСОБА_3 профком розглянув без її участі, без повторного її повідомлення. Вважає, що порушення закону при наданні згоди на звільнення свинарки ОСОБА_3, профком не допустив.

Свідок ОСОБА_13, головний економіст підприємства, суду пояснила, що ОСОБА_3 працює на підприємстві відповідача з 1986 року, зарекомендувала себе з позитивної сторони, добра свинарка. У звязку із африканською чумою свиней у жовтні 2015 року було прийнято рішення скоротити поголівя свиней. На профкомі вирішили скоротити посаду свинарки ОСОБА_3, бо свинарка ОСОБА_6 мала переваги на залишення її на посаді: двоє маленьких дітей та кращі показники по роботі. Скорочення, це звичний процес на підприємстві, вони відбуваються часто по сезонам, наприклад, звільнено 15 чоловік у рослинництві, 3-4 чоловіка в тваринництві,, оскільки вивільняються працівники, але всі звільняються спокійно та знову приходять на роботу, коли зявляються вакансії. Свинарка ОСОБА_3 відмовилася підписувати жоден наказ відносно себе, про що складено акти. один з актів свідок підписала, оскільки ця відмова відбулася у її присутності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши всі докази по справі у їх сукупності, оглянувши оригінали документів, допитавши свідків, суд вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково.

Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює право на справедливий суд кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 23 Загальної декларації прав людини 1948 року закріплює право на працю, на вільний вибір місця роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та захист від безробіття.

Стаття 43 Конституції України закріплює право громадян на працю, частина 6 цієї статті - гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Головною гарантією від незаконного звільнення є те, що підстави припинення трудових відносин вичерпно перелічені в законодавстві. Цей принцип ґрунтується на загальновизнаних правилах, встановлених у Конвенції 158 Міжнародної організації праці 1982 року про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця (ратифікована 4 лютого 1994 року, набула чинності 16 травня 1995 року): по-перше, підстави для припинення трудових відносин мають бути тільки законними, тобто передбаченими в законодавчих актах; по-друге - вони повинні бути повязаними зі здібностями чи поведінкою працюючого або викликаними виробничою необхідністю підприємства, установи, чи служби.

Кодекс законів України про працю містить підстави припинення трудового договору з ініціативи роботодавця внаслідок настання обставин, не повязаних з особистістю працівника, зокрема, це звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України (далі КЗпП). Звільнення при скороченні чисельності або штату працівників є правомірним у разі: реального скорочення чисельності або штату працівників; працівник не має переважного права на залишення на роботі при звільненні працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці; про таке звільнення працівник має бути персонально попереджений не пізніше, ніж за два місяці; працівник відмовився від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації чи роботодавець не мав змоги перевести працівника (з його згоди) на іншу роботу та інших обставин (ст 49-2- КЗпП - порядок вивільнення працівників). Скорочення чисельності або штату працівників в першу чергу проводиться шляхом ліквідації вакантних місць. Підприємство, незалежно від форм власності, не пізніше ніж за два місці повідомляє про скорочення чисельності або штату працівників державну службу зайнятості, та вказує підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення списки фактично вивільнених працівників. Згідно ч.2 ст.42 КЗпП при звільненні за даною підставою переважне право на залишення на роботі мають працівники з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно ст.43 КЗпП -розірвання трудового договору з підстав, передбаченихпунктом 1(крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) ст.40 КЗпП може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Стаття 235 КЗпП -поновлення на роботі, зміна формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи, зазначає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у звязку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Судом встановлено наступне. Як зазначено у трудовій книжці, ОСОБА_3 /Криклива/ ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_1, 02 вересня 1986 року прийнята на роботу дояркою в бригаду КРС №1 у Откормсовхоз ім. Суворова /колишня назва відповідача/, згідно наказу №174 від 26.08.1986 року; 13.09.1995 року переведана на комплекс свинаркою наказ №123 від 12.09.1995 року (а.с.6). За добросовісну працю неодноразово нагороджувалася почесними грамотами (а.с.7-13). 04.11.2015 року видано наказ №51, де зазначено: «У звязку зі скороченням кількості поголівя на комплексі господарства та раціональним використанням кадрів, звільнити ОСОБА_3 - свинарку комплексу, з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП (скорочення чисельності або штату працівників) з 04.11.2015 року. (а.с.5,29). Наказ підписаний т.в.о. директора ОСОБА_2. та на вказаному наказі є запис про те, що ОСОБА_3 була ознайомлена з наказаом та категорично відмовилась від підпису про таке ознайомлення. 04.11.2015 року видано наказ №51-А «Про скорочення чисельності», в якому зазначено: «1 Відмінити приказ №51 від 04.11.2015 року; 2. У звязку зі скороченням кількості поголівя на комплексі господарства та раціональним використанням кадрів попередити ОСОБА_15, свинарку комплексу, що вона буде скорочена не раніше ніж за два місяця, на підставі ст.40 п.1 КЗпП (скорочення чисельності працівників)» (а.с.30). Відповідач долучив до справи персональне попередження ОСОБА_3 про звільнення (а.с.31), але докази вручення їй такого попередження відсутні. 30.10.2015 року до профкому підприємства направлено подання від т.в.о. директора підприємства такого змісту: «У звязку із скороченням поголівя свиней в зимовий період, прошу дати згоду на скорочення чисельності свинарок на комплексі» (а.с.33). До вказаного подання не долучено жодного обґрунтування необхідності такого скорочення. Профком розглянув подання з порушенням вимог ст.43 КЗпП, вказаних вище, на першому засіданні, без належного повідомлення осіб, посади яких скорочуються, зокрема, ОСОБА_3, не заслухав її на засіданні, не вирішив питання про можливість застосування до неї ст.42 КЗпП, з огляду на те, що вона довготривалий час успішно працює на підприємстві, має високі показники у праці. Крім того, суд встановив, що на підприємстві було дві штатні одиниці свинарок, які обіймали ОСОБА_3 та ОСОБА_6, а одну посаду «допоміжну» (по 0,5 ставки) ділили між собою «допоміжні» свинарки ОСОБА_7 (зоотехнік) та ОСОБА_8 (ветлікар). Отже при скороченні штату мала скоротитися вакантна посада свинарки, яку обіймали особи «по заявам», що працюють на інших посадах. У штатному розписі підприємства на 2016 рік передбачено дві посади свинарки, як було і раніше. Що стосується посилання відповідача на скорочення чисельності працівників, суд зазначає, що підприємство не повідомляло Роздільнянський центр зайнятості про таке скорочення у встановлений законом строк і порядок. Судом встановлено, що працівники звільнялися з роботи за власним бажанням або за угодою сторін, що не можна вважати скороченням чисельності працівників у загальному сенсі цього слова та поняття. З таблиць нарахування єдиного внеску вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників підприємства за період з жовтня 2015 року по лютий 2016 року коливається від 114 до 93 осіб, але це не свідчить про скорочення чисельності чи штату працівників. Суд не приймає до уваги аналіз роботи свинарок за період з УІ по ХІ 2015 року, як доказ поганих показників у роботі свинарки ОСОБА_3 , оскільки виконання нею плану перевищувало 100%. Оглянувши журнали обліку поголівя свиней, які надані суду бригадиром ОСОБА_10, суд встановив, що кількість свиней на комплексі у зимовий період не скорочувалася та була приблизно рівною - 1 тисяча голів у всі досліджувані місяці, а також поголівя не знищувалося через хворобу африканську чуму свиней, яка не зачепила вказане господарство.

Проаналізувавши та вивчивши всі докази, суд вважає, що звільнення ОСОБА_3 проведено з грубим порушенням чинного трудового законодавства України та вона має бутим поновлена на роботі на посаді свинарки.

У звязку із поновленням на роботі, на її користь належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу: з 05.01.2016 року по 06.04.2016 року оп день ухвалення рішення суду, тобто за 81 день. Середній заробіток суд обчислює згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Відповідно до розрахункової відомості, останніми повністю відпрацьованими місяцями перед звільненням є листопад та грудень 2015 року. Заробітна плата за листопад =3900 грн., за грудень =4120,92 грн., що разом складає 8020,92 грн. Кількість робочих днів у листопаді та грудні 2015 року =53 дні. Середньоденна заробітна плата складає: 8020,92 грн.: 53 дні =151 грн.33 коп. за день. За час вимушеного прогулу середній заробіток склав: 151,33 грн. х 81 день =12257,73 грн..

Вимога про стягнення моральної шкоди повинна бути задоволена частково. При цьому суд, враховує глибину моральних страждань позивача, принцип розумності та справедливості та матеріальне становище відповідача. Суд вважає за достатнє стягнути на користь позивача з відповідача 5000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Згідно п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді свинарки комплексу Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_4 Інституту сільського господарства Причорноморя ОСОБА_5 Аграрних Наук України» В іншій частині позову ОСОБА_3 слід відмовити.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави суд стягує судовий збір за розгляд вимог немайнового та майнового характеру на загальну суму 1461,60 грн. (487,20х3=1461,60 грн.).

На підставі ст.43 Конституції України, статей 15,16,23,1167 ЦК України, статей 40, 42, 43, 49-2, 233, 235, 237-1 КЗпП України, керуючись статтями 10,11,60,88,209,212,214-215,217,218, п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати наказ директора Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_4 Інституту сільського господарства Причорноморя ОСОБА_5 Аграрних Наук України» №1 від 04.01.2016 року, яким ОСОБА_3 свинарку комплексу, звільнено з роботи на підставі ст.40 п.1 КЗпП України (скорочення чисельності працівників) з 04.01.2016 року.

Поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді свинарки комплексу Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_4 Інституту сільського господарства Причорноморя ОСОБА_5 Аграрних Наук України»

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_4 Інституту сільського господарства Причорноморя ОСОБА_5 Аграрних Наук України», код за ЄДРПОУ 00449131, МФО 351005 «Укрсиббанк», р/р 26008514284700, інн 004491315242, № св-ва 200094689, яке розташоване за адресою: 67462. Одеська область, Роздільнянський район, с.Щербанка, вул..Суворова,65, на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.01.2016 року по день ухвалення рішення 06.04.2016 року, у сумі 12257,73 грн. (дванадцять тисяч двісті пятдесят сім гривень 73 копійки).

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_4 Інституту сільського господарства Причорноморя ОСОБА_5 Аграрних Наук України» код за ЄДРПОУ 00449131, МФО 351005 «Укрсиббанк», р/р 26008514284700, інн 004491315242, № св-ва 200094689, яке розташоване за адресою: 67462. Одеська область, Роздільнянський район, с.Щербанка, вул..Суворова,65, на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, спричинену незаконним звільненням з роботи, у сумі 5000 (пять тисяч) гривень.

Згідно п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України допустити до негайного виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді свинарки комплексу Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_4 Інституту сільського господарства Причорноморя ОСОБА_5 Аграрних Наук України»

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з відповідача на користь держави судові витрати по справі. а саме: судовий збір на загальну суму 1461,60 гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А. В. Ільяшук