Рішення № 57057164, 05.04.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9610/15-ц

Н.п. 2/522/2807/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарі Міневич Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання частини кредитного договору недійсною, визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в якій просить: визнати нікчемною умову п. 2.3.1. Кредитного договору №OD23GK01420001 від 04 квітня 2008 року, яким банку було надано право у односторонньому порядку збільшувати процентну ставку за користування кредитом; скасувати пункт 2.3.1. Кредитного договору №OD23GK01420001 від 04 квітня 2008 року, яким банку було надано право у односторонньому порядку збільшувати процентну ставку за користування кредитом; визнати дії ПАТ «ПриватБанк» щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом з 12,59% до 17,52% річних неправомірними, безпідставними, такими які, грубо порушуючи діюче законодавство України та умови Кредитного договору; зобовязати ПАТ «ПриватБанк» здійснити перерахунок сплачених сум за Кредитним договором №OD23GK01420001 від 04 квітня 2008 року згідно розрахунку встановленого у п. 8.1. обовязкового щомісячного платежу у розмірі 562,01 дол. США з 01.01.2009 року по теперішній час за ставкою 12.59% річних; стягнути на її користь з відповідача судові витрати.

При цьому обґрунтовуючи позовні вимоги представник посилається на те, що з метою отримання споживчого кредиту для придбання власної квартири, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Тініста. 9, кв. 51, позивачка ОСОБА_1 звернулася до відділення №23 «Южне ГРУ» ЗАТ КБ «Приватбанк». 04 квітня 2008 року позивачка прибула до Банку, щоб скласти кредитний договір та отримати гроші, де їй працівники Банку надали для ознайомлення та підписання Кредитний договір №OD23GK01420001, після ознайомлення з яким позивачка не погодилась з п. 2.3.1, згідно якого Банку надавалось право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон`юктури ринку грошових ресурсів в Україні. Позивачка стверджує, що працівники банку завірили її у тому, що даний пункт Кредитного договору є типовим і ні які зміни у ньому не допускаються. Крім того, працівники банку повідомили позивачку про те що, якщо вона не підпише Кредитний договір №OD23GK01420001 з п. 2.3.1., то гроші вона не отримує.

Таким чином, 04 квітня 2008 року позивачка все ж таки підписала Кредитний договір №OD23GK01420001, відповідно до якого відповідач надав позивачці кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 04.04.2008 р. по 04.04.2008 р. включно.

Починаючи з травня 2008 року по грудень 2008 року позивачка добросовісно виконувала умови Кредитного договору №OD23GK01420001 від 04.04.2008 р.

Після прибуття 12 січня 2009 року до банку з метою сплати грошових коштів згідно графіку погашення кредиту, позивачці було повідомлено про те, що у неї збільшилася відсоткова ставка за Кредитним договором №OD23GK01420001 від 04.04.2008 р., але пояснень про це збільшення працівники банку не надали. 12.01.2009 р., з метою запобігання створення заборгованості за зазначеним Кредитним договором, позивачка таки сплатила банку за погашення кредиту гроші у розмірі 675,69 дол. США (за підвищеною процентною ставкою).

При цьому 15 січня 2009 року позивачка звернулася до голови правління ЗАТ КБ «ПриватБанк» за відповідними розясненнями щодо підвищення процентної ставки за Кредитним договором №OD23GK01420001 від 04.04.2008 р.

На початку березня 2009 року позивачка отримала листи, які були направлені банком за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, буд. 34, де вона була зареєстрована до 03.04.2008 р., з повідомленнями від 29.09.2008 р. №20.1.3.2.2/6-22855/8218 про те, що з 16.10.2008 р. збільшена процентна ставка за Кредитним договором №OD23GK01420001 від 04.04.2008 р. із 12,59% річних до 15,121 % річних та повідомлення від 31.12.2008 р. №20.1.3.2/-55813 про те, що з 02.03.2009 р. збільшена процентна ставка з 15,12% річних до 17,52% річних.

Після отримання у березні 2009 року вищезазначених листів позивачка повідомила Банк про свою незгоду з вказаними підвищеннями процентної ставки посилаючись на незаконність дій зі сторони відповідача щодо одностороннього внесення змін до Кредитного договору.

Позивачка вважає протиправним підвищення відповідачем процентної ставки, згідно п. 2.3.1. Кредитного договору №OD23GK01420001 від 04.04.2008 р., оскільки її, як позичальника, в порушення умов зазначеного Договору належним чином та у встановлені строки не повідомили про дану обставину. Крім того, всупереч ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, з листів Банка, направлених на адресу позивачки, не вбачається конкретних обставин, що змусили Банк вчинити підвищення.

Представник позивачки зазначив, що через правову необізнаність, а також безвихідне становище, позивачка починаючи з січня 2009 року справно сплачувала щомісячні платежі за кредитом у розмірі 675,69 дол. США.

У звязку з вищезазначеним позивачка була вимушена звернутися до суду з позовом для захисту своїх прав.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнала, зазначили, що твердження позивачки та її представника є безпідставними, оскільки про підвищення процентної ставки відповідно до п. 2.3.1. Кредитного договору №OD23GK01420001 від 04.04.2008 р. позивачка повідомлялася належним чином, п. 2.3.1 зазначеного договору відповідає 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та приписам ЦК України, а дії Банку стосовну зміни процентної ставки не суперечать вимогам законодавства та є правомірними.

Вислухавши пояснення представників сторін, оголосивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.04.2008 року на підставі укладеного Кредитного договору №OD23GK01420001 від 04.04.2008 р. (далі Кредитний договір) ОСОБА_3 (далі Позичальник) отримала від ЗАТ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») (далі Банк) кредит на купівлю житла.

Відповідно до пп. 8.1 п. 8 Кредитного договору передбачено, що Банк зобов'язується надати Позичальникові кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з 04.04.2008 р. по 04.04.2028 р. включно, у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 59500,00 доларів США (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот доларів США 00 центів) на наступні цілі: у розмірі 49000,00 доларів США (сорок дев'ять тисяч доларів США 00 центів) на придбання нерухомості, а також у розмірі 10500,00 доларів США (десять тисяч п'ятсот доларів США 00 центів) у розмірі 1050,00 грн. на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пп. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом; винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 %від суми виданого кредиту щомісяця в Період сплати, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,48 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 7.2 даного Договору.

Банк свої обовязки щодо надання визначеної суми кредиту в порядку та строки визначені умовами зазначеного Кредитного договору виконано, що позивачкою не заперечується.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1ст. 215 ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу .

При цьому, відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно дост. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ізст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно дост. 525 ЦК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК Українидоговір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК Українипередбачено, що відповідно дост. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

Таким чином, Кредитний договір був укладений з урахуванням волевиявлення позивачки, оскільки підпис на договорі, який вона не оспорює, є доказом того, що сторони погодилися з його умовами.

Згідно пп. 2.3.1 п. 2.3. Кредитного договору, Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом, при зміні кон`юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність змінної процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

У судовому засіданні представник позивачки зазначив, що в порушення зазначеної умови Кредитного договору, а також п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», Банк належним чином не повідомив позивачку про зміни розміру процентної ставки за Кредитним договором №OD23GK01420001 від 04.04.2008 р., надіславши такі повідомлення за завідомо невірною адресою місця проживання та реєстрації позивачки, при цьому знаючи, що з квітня 2008 року позивачка зареєстрована та фактично мешкає, за іншою адресою.

Заперечуючи проти даної обставини представник відповідача у судовому засіданні зазначила, що позивачка належним чином не сповістила Банк про зміну місця реєстрації та фактичного проживання, інформація про нове місця реєстрації та нове місце фактичного проживання позивачки у Банку була відсутня, у звязку з чим повідомлення від 29.09.2008 р. №20.1.3.2/6-22855/8218 та від 31.12.2008 р. №20.1..3..2/6-55813 були направлені за адресою, що була наявна у Банка.

Судом встановлено, що згідно Кредитного договору №OD23GK01420001 від 04.04.2008 р. місце мешкання ОСОБА_1 зазначено, як: АДРЕСА_1.

Доказів належного сповіщення Банка про зміну місця свого проживання та перебування позивачки, як позичальника за Кредитним договором №OD23GK01420001 від 04.04.2008 р., позивакою та її представником суду надано не було.

Тому суд вважає, що позивачка належним чином, а саме листом від 29.09.2008 року №20.1.3.2/6-22855/8218 була повідомлена про підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за Кредитним договором з 16.10.2008 із 12,59 % річних до 15,12 % річних. При цьому на той час заперечень проти змін умов Кредитного договору не надавала.

Суд також приходить до висновку, що листом від 31.12.2008 р. № 20.1.3.2/6-55813 за підписом Голови правління ПриватБанку ОСОБА_4 позивачка належним чином повідомлялася про збільшення розміру відсоткової ставки за зазначеним Кредитним договором до 17,52 % річних, при цьому відповідач в своєму листі посилається на те, що відсоткова ставка збільшується відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору та у зв'язку із зміною кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме настанні одного чи декількох з нижченаведених чинників: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору, зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ), здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни в грошово-кредитній політиці НБУ; підвищення ставки за кредитами Кредиторів України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); підвищення ставки більш ніж на 3 (три) відсоткових пункту за бланковими кредитами «овернайт» НБУ з дати укладення цього Договору чи останнього перегляду відсоткової ставки.

Листом від 05.03.2009 року позивач повідомив відповідача про свою незгоду з вказаними вище змінами до Кредитного Договору посилаючись на незаконність дій зі сторони відповідача щодо одностороннього внесення змін до Кредитного Договору та необґрунтованість підняття відсоткової ставки до 17,52 %.

10 січня 2009 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку».

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5 при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемним. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Таким чином суд робить висновок, що твердження позивачки та її представника, що фактичне збільшення процентної ставки за кредитним договором відбулося після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» є помилковим, оскільки головою правління ПАТ КБ «ПриватБанк» листи на адресу позивачки направлялись до набрання чинності указаного вище закону; повідомлення про це надсилались споживачу згідно з вимогами ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно доч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, вимоги позивача про визнання нікчемною умову пункту 2.3.1 Кредитного договору № OD23GK01420001 від 04.04.2008 року, яким банку було надано право у односторонньому порядку збільшувати процентну ставку за користування кредитом та скасувати пункт 2.3.1 Кредитного договору № OD23GK01420001 від 04.04.2008 року, яким банку було надано право у односторонньому порядку збільшувати процентну ставку за користування кредитом та визнати дії ПАТ КБ «ПриватБанк» про збільшення процентної ставки за користування кредитом з 12,59% до 17,52 % річних, є безпідставними та недоведеними, у звязку з чим такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, суд враховує, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.11.2014 року по цивільній справі № 522/16668/14-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання незаконним з 09.01.2009 року збільшення Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» процентної ставки за користування кредитом за Кредитним Договором №OD23GK01420001 від 04 квітня 2008 р.; визнання недійсною з 09.01.2009 р. умову пункту 2.3.3 Кредитного Договору №OD23GK01420001 від 04 квітня 2008 року в частині щодо такої події як право Банка при виникненні кожної з наступних подій зокрема відмови Позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.2.7 даного Договору згідно статті 651 Цивільного кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення, у зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним; зобов'язання здійснити перерахунок сплачених сум за Кредитним договором №OD23GK01420001 від 04 квітня 2008 року з розрахунку встановленого у п. 8.1 обов'язкового щомісячного платежу у розмірі 562,01 долари США з 09.01.2009 року по теперішній час за ставкою 12,59 % річних відмовлено у повному обсязі.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 625 України, п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 , Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», ст.ст. 10, 11, 57-61, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання частини кредитного договору недійсною, визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу потягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

05 квітня 2016 року