Ухвала суду № 57057073, 16.11.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/12907/15-ц

Провадження номер 2/522/7388/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Кравчук Т.С.,

при секретарі Антонецькому С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на кв. 22 в буд. № 41 по Фонтанській дорозі в м. Одесі, на все рухоме та нерухоме майно відповідачки.

Суд, вивчивши матеріали справи, заяву про забезпечення позову, вважає, що в її задоволенні слід відмовити.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у якій зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

У відповідності зі ст. 151 ЦПК України суд за заявою сторін, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на кв. 22 в буд. № 41 по Фонтанській дорозі в м. Одесі, задоволенню не підлягає, так як в позивачем не було наведено доказів належності зазначеної квартири відповідачці. Щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідачки, то відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нерухомого майна за ОСОБА_2 не значиться, одо рухомого майна, то позивачем не було надано доказів про наявність зазначеного у відповідачки.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову, не обґрунтована, не доведена та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 151-153, 210 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя 16.11.2015