Ухвала суду № 57056150, 08.04.2016, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________08.04.2016

Справа № 490/3030/16-к

н\п 1-кп/490/407/2016

У Х В А Л А

08 квітня 2016 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Чернієнка С.А.

при секретарі Місаренко Н.О.

за участю прокурорів Висоцької Н.В. та Кирпотенка О.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

їх захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

провівши підготовче судове засідання щодо обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 4201500000000196, за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Здійснення кримінального провадження підсудне Центральному районному суду м. Миколаєва.

Під час підготовчого судового засідання захисник ОСОБА_4 заявив клопотання про повернення обвинувального акту.

Своє клопотання захисник ОСОБА_4 обґрунтовував тим, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 4201500000000196 закінчився 29 лютого 2016 року, а обвинувальний акт стороною обвинувачення направлено до суду лише 30 березня 2016 року.

Зважаючи на таке, захисник, враховуючи положення п. 2 ч. 1 ст. 3 КПК України, вважав, що у суду немає законних підстав для розгляду обвинувального акту.

Вказане клопотання підтримав обвинувачений ОСОБА_2, інші учасники процесу вважали можливим призначити судовий розгляду на підставі обвинувального акту.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

З наданих суду матеріалів кримінального провадження слідує, що строк досудового розслідування на момент направлення до суду обвинувального акту дійсно закінчився, однак КПК України не пов'язує підстави для повернення обвинувального акту з такою обставиною.

Наслідком порушення передбачених ст. 219 КПК України строків досудового розслідування, відповідно до ч. 8 ст. 223 КПК України, є недійсність проведених після закінчення цього строку слідчих (розшукових) дій та недопустимість доказів, встановлених шляхом їх проведення.

За змістом п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право повернути обвинувальний акт лише у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто визначеним у ст. 291 КПК України вимогам щодо відомостей, які в ньому мають міститися.

З огляду на наведене вище клопотання захисника про повернення обвинувального акту задоволенню підлягає.

Отже, підстав для прийняття рішення, передбаченого п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у суду немає, як немає й підстав, для прийняття рішень, передбачених п.п. 1, 2 та 4 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України за таких обставин слід призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Також, у підготовчому судовому засіданні захисником ОСОБА_4 було заявлено клопотання про зміну застосованого до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов'язання і про повернення суми застави у розмірі 79 179 грн. заставодавцю.

Це своє клопотання захисник ОСОБА_4 обґрунтовував тим, що ухвалою від 02.07.2015 слідчого судді Печерського районного суду м. Києва до ОСОБА_2, коли той підозрювався у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у вказаному вище розмірі. Ним (ОСОБА_4В.) заставу у вказаному розмірі було внесено 03 липня 2015 року. 03 лютого 2016 року ОСОБА_2 було змінено раніше повідомлену підозру та у теперішній час він обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, що, відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості. Протягом досудового розслідування ОСОБА_2 співпрацював зі слідчим та прокурором, сприяв розкриттю та встановленню фактичних обставин кримінального правопорушення і зарекомендував себе як відповідальна особа.

Вказане клопотання підтримав обвинувачений ОСОБА_2, прокурори проти його задоволення заперечували.

Вислухавши думки учасників процесу, суд вважає клопотання захисника таким, що підлягає частковому задоволенню, і при цьому виходить з наступного.

Ухвалою від 02.07.2015 слідчого судді Печерського районного суду м. Києва до ОСОБА_2, коли той підозрювався у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у вказаному вище розмірі. Захисником ОСОБА_4 заставу у вказаному розмірі було внесено 03 липня 2015 року, а тому, згідно положень абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення ОСОБА_2 з-під варти у зв'язку із внесенням застави він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Застосовуючи вказаний вище запобіжний захід слідчий суддя прийшов до висновку щодо обґрунтованості підозри, повідомленої на той час ОСОБА_2, та щодо наявності кількох передбачених ст. 177 КПК України ризиків, серед яких ризик переховування ОСОБА_2 від органу досудового розслідування, ризик впливу на інших учасників кримінального провадження, ризик сховати чи знищити речі, які мають значення для кримінального провадження.

Не виникає сумнівів, що останній ризик станом на теперішній час, оскільки досудове розслідування завершене, перестав існувати.

У своєму клопотанні захисник посилається на передбачений ч. 2 ст. 194 КПК України обов'язок прокурора довести суду наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.

Однак це посилання є безпідставним, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 194 КПК України такий обов'язок на прокурора покладається під час розгляду клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу, а не під час розгляду клопотання захисника про зміну раніше застосованого запобіжного заходу.

Виходячи з положень ст.ст. 22, 201 КПК України обов'язок доказування наявності підстав для зміни запобіжного заходу покладається на сторону, яка звернулася із клопотанням про зміну раніше застосованого запобіжного заходу.

Під час розгляду клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну застосованого до ОСОБА_2 запобіжного заходу, стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування цього обвинуваченого, а також ризик його впливу на інших учасників процесу, або взагалі перестали існувати, або зменшилися настільки, що й такий запобіжний захід як особисте зобов'язання здатний їм запобігти, а тому підстав для зміни застосованого до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов'язання суд не вбачає.

03 лютого 2016 року ОСОБА_2 було змінено раніше повідомлену підозру, та у теперішній час від обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Відповідно до положень п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину середньої тяжкості розмір застави встановлюється від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати.

Захисником ОСОБА_4 слушно зауважено, що законом не передбачено можливості визначення застави більше двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, якщо особа обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості.

Враховуючи наведене, оскільки у теперішній час ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, який, виходячи зі змісту ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості, суд вважає за необхідне зменшити розмір застави, застосованої до ОСОБА_2, до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 27 650 грн., а іншу частину грошових коштів, внесених ОСОБА_4 в якості застави, що становить 51 619 грн., - повернути останньому.

Крім цього, під час підготовчого судового засідання захисником ОСОБА_3 заявлено клопотання про винесення судом ухвали про повернення заставодавцю ОСОБА_5 застави у розмірі 85 260 грн., внесеної відповідно до ухвали від 02.07.2015 слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, у зв'язку з припиненням дії запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1.

Своє клопотання захисник ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що ухвалою від 02.07.2015 слідчого судді Печерського районного суду м. Києва до ОСОБА_1, коли той підозрювався у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у вказаному вище розмірі. Заставодацем ОСОБА_5 заставу у вказаному розмірі було внесено 03 липня 2015 року. Слідчим суддею було встановлено строк дії ухвали до 28 серпня 2015 року. З 25 жовтня 2015 року строк дії встановлених слідчим суддею обов'язків не продовжувався, а 18 січня 2016 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва, розглянувши клопотання слідчого та не обираючи запобіжного заходу, поклав на тоді підозрюваного ОСОБА_1 обов'язки, в межах строку досудового розслідування, до 29 лютого 2016 року, які на теперішній час вже припинили дію.

Також, захисник послався на те, що коли його підзахисному обирався альтернативний запобіжний захід, ОСОБА_1 підозрювався у вчиненні тяжкого злочину, однак раніше повідомлену підозру було змінено на нову, і у теперішній час він обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості.

Вказане клопотання підтримав обвинувачений ОСОБА_1, прокурори проти задоволення клопотання захисника заперечували.

Вислухавши думки учасників процесу, суд вважає клопотання захисника таким, що підлягає частковому задоволенню, і при цьому виходить з наступного.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Такий запобіжний захід, виходячи зі змісту положень глави 18 КПК України, не має граничного строку застосування, тобто застосовується протягом всього здійснення кримінального провадження, починаючи з моменту внесення застави до прийняття рішення, яким цей запобіжний захід скасовується або змінюється. Законом не передбачено необхідності вирішення питання про продовження застосування цього запобіжного заходу до конкретної дати.

Частиною 6 ст. 194 КПК України передбачено порядок продовження лише обов'язків, покладених слідчим суддею чи судом у зв'язку із застосуванням до підозрюваного чи обвинуваченого такого запобіжного заходу. За змістом цього ж законодавчого положення, після спливу строку, на якій на підозрюваного, обвинуваченого покладено такі обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу саме в частині покладення таких обов'язків автоматично втрачає свою силу.

З огляду на наведене посилання захисника на те, що строк дії запобіжного заходу у вигляді застави станом на теперішній час закінчився, є безпідставним.

Разом з тим, захисником ОСОБА_3 слушно зауважено, що у теперішній час ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, а не тяжкого злочину, як це було під час застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у зазначеному вище розмірі.

Законом не передбачено можливості визначення застави більше двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, якщо особа обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості.

Враховуючи наведене, оскільки у теперішній час ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, який, виходячи зі змісту ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості, суд вважає за необхідне зменшити розмір застави, застосованої до ОСОБА_1, до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 27 650 грн., а іншу частину грошових коштів, внесених заставодавцем ОСОБА_5 в якості застави, що становить 57 610 грн., - повернути останньому.

Крім зазначених вище клопотань під час підготовчого судового засідання сторона обвинувачення і захисник ОСОБА_4 заявили клопотання про виклик свідків у судове засідання з розгляду обвинувального акту.

Так, прокурором Кирпотенком О.В. заявлено клопотання про виклик у якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8В, проти чого інші учасники процесу не заперечували.

Це клопотання прокурора підлягає задоволенню, оскільки вказані особи, виходячи з відомостей, що містяться у реєстрі матеріалів досудового розслідування, доданому до обвинувального акту, допитані під час досудового розслідування та відомості, що містять їх показання, були відкриті стороні захисту під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Захисник ОСОБА_4 заявив клопотання про виклик в якості свідків у судове засідання з розгляду обвинувального акту ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Вказані свідки, як повідомив захисник, не допитувалися під час досудового розслідування, відомості, що мають значення для кримінального провадження, які можуть повідомити ці свідки стороні обвинувачення не були відкриті.

Згідно ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

З огляду на наведене, клопотання захисника ОСОБА_4 про виклик у судове засідання з розгляду обвинувального акту вказаних свідків не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314-316 КПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту - відмовити.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 4201500000000196, за обвинуваченням ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, на 15 годину 00 хвилин 18 квітня 2016 року.

У судове засідання викликати сторони кримінального провадження, потерпілого та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8.

Клопотання захисника ОСОБА_4 в частині зміни запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_2, на особисте зобов'язання та повернення застави - задовольнити частково.

Зменшити розмір застави, визначеної в якості запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_2, до 27 650 (двадцяти семи тисяч шістсот п'ятдесяти) гривень.

Повернути заставодавцю ОСОБА_4 51 619 (п'ятдесят одну тисячу дев'ятнадцять) гривень, з внесених ним 03 липня 2015 року, згідно меморіального ордеру № 209870610, на депозитний рахунок № 37311001002807 Печерського районного суду м. Києва в УДКСУ в Печерському районі ГУДКСУ в м. Києві, в якості застави відповідно до ухвали від 02.07.2015 слідчого судді Печерського районного суду м. Києва про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання захисника ОСОБА_3 про винесення судом ухвали про повернення заставодавцю ОСОБА_5 застави у розмірі 85 260 грн., внесеної відповідно до ухвали від 02.07.2015 слідчого судді Печерського районного суду м. Києва - задовольнити частково.

Зменшити розмір застави, визначеної в якості запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1, до 27 650 (двадцяти семи тисяч шістсот п'ятдесяти) гривень.

Повернути заставодавцю ОСОБА_5 57 610 (п'ятдесят сім тисяч шістсот десять) гривень, з внесених ним 03 липня 2015 року, згідно меморіального ордеру № 209891882, на депозитний рахунок № 37311001002807 Печерського районного суду м. Києва в УДКСУ в Печерському районі ГУДКСУ в м. Києві, в якості застави відповідно до ухвали від 02.07.2015 слідчого судді Печерського районного суду м. Києва про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про виклик у якості свідків у судове засідання з розгляду вказаного обвинувального акту ОСОБА_9 та ОСОБА_11 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками кримінального провадження.

Головуючий: