Рішення № 57055647, 31.03.2016, Новоодеський районний суд Миколаївської області

31.03.16

Справа № 482/148/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 березня 2016 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Ітріна М.В., секретаря судового засідання Андреєвої Ю.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк (далі Банк) до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

03 лютого 2016 р. Банк звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 31.01.2007 р. між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір без номера, відповідно до якого відповідачу надано кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 10000 грн, зі строком дії картки до грудня 2008 року.

Зазначили, що боржник зобовязана здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки визначені Тарифами та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом.

Вказали, що основними вимогами Банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, розрахунок яких здійснюється до повного погашення боргу, на суму його залишку.

Боржник свої зобовязання по Договору не виконує, внаслідок чого борг становить 5119,81 грн, який складається з боргу по відсоткам нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 30 листопада 2012 року по 30 листопада 2015 року.

З посиланням на ці обставини та статті 526, 527, 530, 599, 610, 612, 629, 631, 634, 638, 1050 і 1054 ЦК України просили стягнути вказану заборгованість по кредиту.

В судовому засіданні (25.02.2016 р.) представник позивача цивільний позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні (25.02.2016 р.) заявлені вимоги не визнала та просила в їх задоволенні відмовити. Спростовуючи вимоги вказала, що саме 31 січня 2007 р. у відділенні Банку в м. Нова Одеса уклала з Банком депозитний договір. В цей час, підписавши документи працівником Банку їй передано конверт з кредитною карткою, який вона тут же не розпечатуючи повернула, оскільки не потребувала кредитних коштів. Крім цього, за аналогічним позовом до неї Банку вже було відмовлено у задоволенні цих вимог у звязку з їх поданням за межами строк позовної давності.

У подальшому (17.03.2016 р. і 31.03.2016 р.) ні представник Банку ні відповідач у судове засідання не зявлялись. У резолютивні частині позовної заяви представник Банку вказав, що в разі неявки відповідача не заперечує проти розгляду справи без його участі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи і перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, а в силу ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту положень ст. 1054 ЦК випливає, що банк зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Як вбачається з матеріалів справи, 31 січня 2007 р. між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір без номера, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в сумі 10000 грн у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 1,90 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, тобто 31 грудня 2008 року.

В день укладення договору боржником була отримана кредитна картка, на рахунку якої знаходились грошові кошти, якими боржник користувалася.

Судом встановлено, що боржник свої зобовязання по договору не виконує, внаслідок чого у період з 30 листопада 2012 року по 30 листопада 2015 року утворилася заборгованість в сумі 5 119,81 грн у виді боргу по відсоткам нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту.

За правилами ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 08 грудня 2015 року (справа № 482/1845/15-ц, а. 53) Банку відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором без номера від 31 січня 2007 року.

Вказане рішення Банком в апеляційній інстанції не оскаржувалось, а отже набрало законної сили і є чинним.

Як вбачається зі змісту цього рішення Банк просив стягнути з ОСОБА_2 борг за Договором, що є предметом розгляду у цій справі, станом на 31 липня 2015 р. у сумі 13193,62 грн, що складається з заборгованості по процентам за користування кредитом 12 089,16 грн; штрафу (процентна складова) 604,46 грн; штрафу (фіксована сума) 500 грн.

У вищевказаній справі суд встановив наявність боргу у відповідача перед Банком, але у задоволенні вимог відмовив у звязку з поданням позову за межами строку позовної давності.

У цьому позові, що розглядається Банк теж просить стягнути з відповідача заборгованість по відсоткам нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 30 листопада 2012 року по 30 листопада 2015 року.

Вказаний період на чотири місяці (серпень, вересень, жовтень і листопада 2015 р.) перевищує вимоги за попереднім позовом, де в задоволенні вимог відмовлено.

Ураховуючи те, що відповідач не просила застосувати строки позовної давності щодо цих вимог, в частині стягнення боргу по відсоткам у період з серпня місяця 2015 року по листопад місяць 2015 року включно їх слід задовольнити, а до серпня місяця 2015 року відмовити.

Як видно з розрахунку заборгованості за спірним кредитним Договором наданого Банком борг за відсотками у період з 31 липня 2015 року по 30 листопада 2015 року складає 590,75 грн, які підлягають стягненню.

Доводи відповідача щодо не укладення нею спірного Договору з Банком належними та допустимими доказами не підтверджені.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 86, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Цивільний позов Банку задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк (р/р 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором без номера від 31 січня 2007 року в сумі 590,75 (пятсот девяносто гривень 75 коп.) гривень, що складається з заборгованості по відсоткам нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з серпня місяця 2015 року по листопад місяць 2015 року включно.

В решті позовних вимог Банку відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк (р/р 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) судовий збір у розмірі 137,80 (сто тридцять сім гривень 80 коп.) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий