Ухвала суду № 57054877, 04.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/2842/15 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.

Провадження № 22-ц/783/2034/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.,

суддів: Богонюка М.Я.,Цяцяка Р.П.,

секретаря: Цапа П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 21 грудня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 21 грудня 2015 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Галицького районного суду м. Львова та Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди в результаті незаконних дій Галицького районного суду м.Львова, що спричинило приниження її честі та гідності.

Ухвалу оскаржила ОСОБА_2, в апеляційній скарзі покликається на незаконність ухвали, на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що закриваючи провадження у справі, суд повинен був вказати норми закону, які забороняють подавати або судам розглядати позовну заяву до Галицького районного суду м.Львова про відшкодування моральної шкоди в результаті протиправних дій судді Галицького районного суду м.Львова, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації позивачки. Вважає, що суд повинен був розглянути позовну заяву по суті, захистити конституційні права, гарантовані ст.56 Конституції України або на підставі ст.40 Конституції України вказати в рішенні, що її права не порушувались. Просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судове засідання сторони не з'явились, про час і місце розгляду справи належно повідомлені, в порядку передбаченого ст. 74 ЦПК України, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у їхній відсутності, без фіксування судового процесу технічними засобами, відповідно до вимог ч. 2 ст.197 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст.ст.126,129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а також однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Згідно із зазначеними положеннями Конституції, судові рішення і, відповідно, дії або бездіяльність судів (суддів) з питань здійснення правосуддя (пов'язаних з підготовкою й розглядом справ у судових інстанціях) можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не в інший суд першої інстанції. Останнє порушувало б принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, в порядку ст.ст. 8, 40, 55, 56 Конституції України, звернулась в суд із позовною заявою до Галицького районного суду м.Львова та Держави України в особі Державної казначейської служби України про стягнення з відповідачів в її користь 1000000грн. на відшкодування моральної шкоди завданої в результаті протиправних дій, а саме, постановленням незаконного рішення суддею Галицького районного суду м. Львова від 26.02.2014 року.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних з розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання) нормами ЦПК України чи іншими законами України - не передбачено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У відповідності до ст.8 Конституції України, особа має право звернутись до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, матеріальна і моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного.

У відповідності до ч.5 ст.1176 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення у цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, їх посадових осіб (ст. 56 Конституції України), а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному ст. 129 Конституції України та законодавством про судочинство.

Правосуддя в Україні регулюється конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 12.06.2009 року «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» зазначено , що суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд, згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Отже, зазначеними вище положеннями визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, так як це буде порушувати принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

У зв'язку із вищенаведеним, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено. Таким чином у відкритті провадження у такій справі слід відмовити на підставі пункту 1 частини 2 статті 122 ЦПК України, а у разі відкриття провадження у справі - його слід закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 205 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду про закриття провадження у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Враховуючи те, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону, така є законною, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 312 ч.1 п.1, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 21 грудня 2015 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Богонюк М.Я.

Цяцяк Р.П.