Ухвала суду № 57054285, 06.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №3355975/14-ц Головуючий у 1-й інстанції: Шалагінова А.В.

Провадження № 22-ц/778/1644/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3

при секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2015 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_5, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА :

У червні 2015 року Концерн «МТМ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що у період з 1 січня 2011 року по 31 вересня 2014 року у АДРЕСА_1, яка належить відповідачам надавались послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Претензій від відповідачів щодо якості теплової енергії за вказаний період не надходило.

Проте, відповідачі не у повному обсязі здійснювали оплату за послуги, внаслідок чого станом на 01 жовтня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 2385,69 грн.

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму заборгованості в розмірі 2385,69 грн. та судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за період з 01.01.2011 року по 31.09.2014 року за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води в сумі 2385,69 грн. та судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачі проживають та зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_1 і у період з 1 січня 2011 року по 31 вересня 2014 року у квартиру відповідачів надавались послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Претензій від відповідачів щодо якості теплової енергії за вказаний період не надходило.

Відповідно до ст. ст. 67, 68, 162 ЖК України, наймачі (власники) квартир зобов'язані своєчасно, не пізніше за 10 число наступного місяця вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять і послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Пунктом 18 вищевказаних Правил визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання, підстави виникнення яких передбачені у ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - згідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.

Позивачем відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні посі Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2015 p., надавались відповідачам послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у житлове приміщення за адресою: квартира 36 у будинку 61 по-вулиці 40 років Радянської України в місті Запоріжжя.

Недоречними є посилання апеляційної скарги ,що Концерн «МТМ» є неналежним позивачем по справі , так як не є виконавцем вказаних послуг, так як на підставі рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 25 від 29 січня 2009 р. та № 200 від 28 квітня 2011 р. «Про визначення виконавців житлово -комунальних послуг» виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності міста Запоріжжя, з централізованого опалення , централізованого постачання гарячої води є концерн «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж концерну «МТМ».

Відповідно до розрахунку суми позову, відповідачі у період з 1 січня 2011 р. по 31 вересні 2014 р. сплату за надані послуги здійснювала не в повному обсязі, у зв'язку із чим за відповідачами станом на 1 жовтня 2014 р. рахується заборгованість у розмірі 2 385,69 гривень з урахуванням сальдо на 1 січня 2011 р. 48,62 гривні.

Суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги заперечення відповідачів в частині відсутності між ними та позивачем договору про надання послуг, оскільки відсутність письмово оформленого договору між сторонами не свідчить про неотримання відповідачами відповідних послуг. За матеріалами справи, відповідачі отримували послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, що підтверджує наявність у відповідачів обов'язку сплачувати позивачеві за отримані послуги.

Також відповідає матеріалам справи застосування позивачем тарифів на послуги шляхом включення до його складу абонплати, оскільки з серпня 2008 р. рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 327 від 28 липня 2008 р. було введено додатковий тариф на послуги з централізованого опалення зі складовою тарифу -абонплатою. Зазначене рішення міської ради не оскаржувалось та не скасовувалось, а тому підлягало виконанню. З 1 січня 2013 р. окрема абонплата була рішенням міської ради скасована, і позивач правомірно не включав її окремо до складу тарифу, що підтверджується доданим до матеріалів справи розрахунком суми позову.

Районним судом вірно зроблені висновки відносно відсутності правових підстав щодо застосування в даному випадку строку позовної давності, оскільки відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

З розрахунку суми позовних вимог відповідачами здійснювалася часткова сплата за послуги концерну «ТМ», а саме у березні, квітні, червні, грудні 2011 року, червні, листопаді, грудні 2012 року, січні-березні, травні, листопаді 2013 року, травні 2014 року, що свідчить про визнання ними свого боргу.

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.307,308,317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2015 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: