Рішення № 57053896, 07.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №314/3845/15 Головуючий у 1 інстанції: Капітонов Є.М.

Провадження № 22-ц/778/1150/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Савченко О.В., суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» та Приватного акціонерного товариства «Ренесанс життя» про захист прав споживачів фінансових послуг,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулась до суду першої інстанції із позовом до відповідача про захист прав споживачів фінансових послуг, в якому просила суд визнати недійсним кредитний договір зі страхуванням життя позичальника № 1160/2797ВРLСО5 від 05.06.2013р., укладений між ОСОБА_2, ПАТ «Платинум Банк» та ПрАТ «Ренесанс життя».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що кредитний договір № 1160/2797ВРLСО5 від 05.06.2013р. є недійсним, оскільки його зміст суперечить чинному законодавству та при його укладенні не було дотримано письмової форми. Позивач вважає правочин недійсним у зв»язку з наступним: не дотримано письмової форми правочину; кредитний договір містить вимоги щодо страхування; умови кредитного договору містять сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту; умови кредитного договору містять третейське застереження; умови кредитного договору містять можливість передачі інформації третім особам тощо.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Встановлено нікчемність з моменту укладення кредитного договору зі страхуванням життя № 1160/2797ВРLСО5 від 05.06.2013р. між ОСОБА_2, Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та Приватним акціонерним товариством «Ренесанс життя» підпункту д) п. 1.2. Договору щодо сплати комісії за обслуговування кредиту в розмірі - 224,00 гривні.

Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину - стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» на користь ОСОБА_2 суму грошових коштів - комісії за обслуговування кредиту в розмірі 2016 гривень.

Встановлено нікчемність з моменту укладення кредитного договору зі страхуванням життя № 1160/2797ВРLCО5 від 05.06.2013р. між ОСОБА_2, Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та Приватним акціонерним товариством «Ренесанс життя» розділу 5 щодо третейського застереження.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «Платинум Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність у зв»язку з порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині визнання нікчемності окремих частин договору скасувати.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання кредитного договору недійсним в цілому, суд вказував, що вказані для цього підстави не свідчать про його недійсність. Проте суд вважав, що маються підстави для визнання нікчемним підпункту д) пункту 1.2. та розділу 5 договору, а також застосував наслідки недійсності нікчемної частини правочину щодо комісії, стягнувши з банку сплачену позивачем суму комісії за період дії договору на її користь.

Рішення суду переглядається колегією у межах оскарженої відповідачем частини.

Відповідно пункту 1.2 кредитного договору зі страхуванням життя № 1160/2797ВРLСО5 від 05.06.2013р., укладеного між ОСОБА_2, Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та Приватним акціонерним товариством «Ренесанс життя», банк надає позичальнику грошові кошти (кредит) на наступних умовах: а) сума кредиту 22420 грн.; б) строк користування 36 платіжних періодів; в) фіксована процентна ставка за користування кредитом 9,9900 %; г) комісія за надання кредиту 0,00 грн., д) комісія за обслуговування кредиту 224 грн.; е) цільове призначення поточні потреби; ж) дата повернення кредиту 18.06.2016р.

Позивач в позові вказувала, що підпункт д) пункту 1.2 договору суперечить положенням ч. 5 статті 11, ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», та суд погодився з цими доводами позивача, але вважав, що цей пункт договору є нікчемним, а не недійсним, в силу вказаних положень ЗУ «Про захист прав споживачів».

Саме на неправильність застосування судом норм матеріального права щодо вказаних висновків суду наголошує відповідач в апеляційній скарзі.

Колегія погоджується в доводами апеляційної скарги в цій частині з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг

повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

Пунктом 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які затверджені постановою НБУ від 10.05.2007р. № 168, встановлено, що банки зобов»язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов»язань споживача, зазначивши перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов»язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживач не зобов»язаний

сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі по надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються, зокрема, сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов»язаних з одержанням, обслуговуванням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту.

Згідно з визначенням, наданим у ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», послуга діяльність виконавця з надання споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що надання кредиту та його супроводження, зокрема, обслуговування, є фінансовою послугою та підпадає також під визначення послуги, яке надане у статті 1 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Отже, в кредитному договорі, що є предметом оспорювання у цій справі, передбачена комісія за обслуговування кредиту, яка включена до сукупної вартості кредиту; вона встановлена у твердій грошовій сумі, зміна якої не передбачена умовами договору, що не суперечить вищенаведеним вимогам законодавства.

В той час, як дисбалансом та несправедливими умовами за положення Закону «Про захист прав споживачів» вважається можливість зміни плати за обслуговування кредиту чи встановлення її розміру у відсотковому вираженні від наданого кредиту або його непогашеної частини, і саме це є підставою для визнання таких умов договору недійсними.

Зважаючи на вказане, суд дійшов помилкового висновку про те, що включення до договору плати за обслуговування кредиту у твердій грошовій сумі, є нікчемною умовою, а також застосував наслідки визнання нікчемним підпункту д) пункту 1.2 договору у вигляді стягнення з банку на користь споживача сплаченої протягом дії договору суми комісії. Тому рішення суду в цій частині у відповідності до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з відмовою в позові ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору в цій частині та у стягненні суми комісії.

Разом з тим, встановлення судом нікчемності розділу 5 оспорюваного договору від 03.06.2013р. щодо третейського застереження про розгляд всіх спорів за цим договором у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків або у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» є правильним, оскільки у відповідності до внесеного 03.02.2011р. до частини 1 статті 6 ЗУ «Про третейські суди» пункту 14 третейські суди не можуть розглядати справи щодо захисту прав споживачів, в тому числі споживачів послуг банку.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» задовольнити частково.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 грудня 2015 року в оскаржуваній частині змінити, скасувавши в частині встановлення нікчемності підпункту д) пункту 1.2 кредитного договору зі страхуванням життя № 1160/2797ВРІХО від 05.06.2013р. та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину у вигляді стягнення з ПАТ «Платинум Банк» на користь ОСОБА_2 сплаченої комісії у сумі 2016 грн.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 щодо визнання недійсним підпункту д) пункту 1.2 кредитного договору зі страхуванням життя № 1160/2797ВРІХО від 05.06.2013р. та щодо стягнення з ПАТ «Платинум Банк» на її користь сплаченої на підставі вказаного пункту договору комісії.

В решті оскаржуваної частини рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Савченко О.В.

Судді: Кочеткова І.В.

ОСОБА_1