Рішення № 57052844, 05.04.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 299/374/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 квітня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів - Леска В.В., Кондора Р.Ю.,

при секретарі Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» на рішення Виноградівського районного суду від 29 січня 2016 року по справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: орган опіки та піклування Виноградівської РДА про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося в суд із указаним позовом, посилаючись на те, що згідно кредитного договору від 15.08.2007 № 313-С-07 ВАТ «Державний ощадний банк України» (правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», далі - Банк) було надано ОСОБА_1 кредит на споживчі потреби в розмірі 150 000,00 грн. зі сплатою 14,5% річних, з кінцевим терміном погашення до 15.08.2012.

Для забезпечення виконання зобовязань за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 17.08.2007 № 1326, згідно якого останній передав Банку в іпотеку: 1) земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,25 га, що знаходиться у с. Підвиноградів, вул. Спортивна, б/н, Виноградівського району; 2) недобудований житловий будинок фундамент 12% готовності, літня кухня, ворота (бутобетон), огорожа (бутобетон), що знаходяться у с. Підвиноградів, вул. Спортивна, 36, Виноградівського району.

Оскільки взяті на себе зобовязання позичальник належним чином не виконував, Банк звертався до нього з позовом, за результатом розгляду якого було ухвалено рішення Хустського районного суду від 30.11.2010, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку 182 336,53 грн.

Вказане судове рішення боржником не виконано, тому Банк, збільшивши розмір позовних вимог, визначив суму заборгованості станом на 18.05.2015 в розмірі 473 218,59 грн., з яких: 139 514,36 грн. за кредитом, 77 089,31 за відсотками, 20 369,10 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 19 828,62 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 126 614,81 грн. інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту, 11 255,04 грн. пеня за несвоєчасне погашення відсотків, 10 690,59 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків, 67 856,76 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення відсотків.

Посилаючись на дані обставини Банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за кредитним договором від 15.08.2007 № 313-С-07 в розмірі 473 218,59 грн., визначити спосіб реалізації майна шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; виселити з житлового приміщення у с. Підвиноградів, вул. Спортивна, 36, Виноградівського району ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Рішенням Виноградівського районного суду від 29 січня 2016 року позов банку задоволено частково. Ухвалено звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №1326, укладеним 17.08.2007 між ПАТ «Державний ощадний банк України», а саме: 1) земельну ділянку площею 0,125 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, с.Підвиноградів, вул.Спортивна, б/н.; 2) недобудований житловий будинок, фундамент 12% готовності, літня кухня, ворота (бутобетон), огорожа (бутобетон), що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, с.Підвиноградів, вул.Спортивна, 36, для погашення заборгованості за кредитним договором № 313-С-07 від 15.08.2007 р. в розмірі 153 783,59 грн., з яких: - 20 369,10 грн. - нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту; - 16 377,20 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту; - 33 931,06 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту; - 45 689,88 грн. - по відсоткам за користування кредитом за період 01.05.2010-14.08.2012р.; - 11 255,04 грн. - нарахована пеня за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту; - 8 783,42 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту; - 17 377,89 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту.

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, встановлено початкову ціну предмета іпотеки за іпотечним договором від 17.08.2007 на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Відповідачі дане рішення не оскаржили.

На це рішення подав апеляційну скаргу Банк у частині визначеного розміру заборгованості за кредитним договором та в частині відмови в задоволенні вимоги про виселення відповідачів. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду в оскаржуваній частині та ухвалити нове, яким указані позовні вимоги Банку задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які зявились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.

Оскільки відповідачі судове рішення не оскаржили, апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги Банку в частині відмови в задоволенні вимог про виселення відповідачів та в частині визначеного розміру заборгованості позичальника за кредитним договором в рахунок погашення якої звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Визначаючи суму заборгованості, в рахунок якої звернуто стягнення на предмет іпотеки, у розмірі 153 783,59 грн. (замість зазначеної Банком заборгованості у сумі 473 218,59 грн.) суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Хустського районного суду від 30.11.2010 за цим кредитним договором із ОСОБА_1 уже стягнуто заборгованість у сумі 182 336,53 грн.

Проте з таким висновком місцевого суду погодитися не можна.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір від 15.08.2007 № 313-С-07, згідно умов якого Банк надав йому кредит на споживчі потреби в розмірі 150 000,00 грн., а позичальник зобовязався сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 14,5% річних та повернути кошти до 15.08.2012 (а.с.14-16).

Для забезпечення виконання зобовязань за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 17.08.2007 № 1326, згідно якого останній передав Банку в іпотеку: 1) земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,25 га, що знаходиться у с. Підвиноградів, вул. Спортивна, б/н, Виноградівського району; 2) недобудований житловий будинок фундамент 12% готовності, літня кухня, ворота (бутобетон), огорожа (бутобетон), що знаходяться у с. Підвиноградів, вул. Спортивна, 36, Виноградівського району;

Оскільки взяті на себе зобовязання позичальник належним чином не виконував, тому Банк раніше звертався до нього з позовом, за результатом розгляду якого ухвалено рішення Хустського районного суду від 30.11.2010, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку 182 336,53 грн. Таке рішення місцевого суду ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 19.01.2011 залишено без змін (а.с.37-40), і 24 березня 2011 року було видано виконавчий лист (а.с.41).

Як визнано сторонами, будь-які кошти на виконання цього рішення сплачені не були.

Згідно із ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Отже, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно. Така правова позиція була викладена Верховним Судом України у постанові від 4 вересня 2013 року у справі N 6-73цс13.

При цьому, в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону «Про іпотеку», у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Оскільки рішення Хустського районного суду від 30.11.2010, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку 182336,53 грн. не виконано, позивачем правомірно визначено суму заборгованості ОСОБА_1, яка підлягає сплаті з вартості предмета іпотеки, станом на час розгляду даної справи. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що після збільшення Банком розміру позовних вимог та обчислення ним суми заборгованості в розмірі 473218,59 грн., відповідачі відповідний розрахунок та визначену позивачем суму заборгованості не оспорювали.

Таким чином, судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права і висновки суду щодо визначення суми заборгованості, в рахунок якої звертається стягнення на предмет іпотеки, в розмірі 153783,59 грн., не відповідають обставинам справи. Відтак, рішення суду в цій частині слід змінити, та, відповідно, задовольнити в цій частині апеляційну скаргу Банку - визначити суму заборгованості ОСОБА_1, в рахунок якої звертається стягнення на предмет іпотеки, в розмірі 473 218,59 грн., з яких: 139 514,36 грн. заборгованість за кредитом, 77 089,31 грн. заборгованість за відсотками, 20 369,10 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 19 828,62 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 126 614,81 грн. інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту, 11 255,04 грн. пеня за несвоєчасне погашення відсотків, 10 690,59 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків, 67 856,76 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення відсотків.

В той же час підстав для задоволення апеляційної скарги в частині вирішення позову про виселення відповідачів судова колегія не вбачає.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові про виселення відповідачів, суд першої інстанції, встановивши, що майно не є придбаним за рахунок кредитних коштів, застосував норму частини другої статті 109 ЖК України та виходив із відсутності правових підстав для їх виселення без надання іншого житлового приміщення.

Згідно із частинами першою, другою статті 39 цього Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України "Про іпотеку" підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

Така правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом України в постановах: від 18.03.2015, справа N 6-39цс15; від 02.09.2015, справа № 6-1049цс15; від 07.10.2015, справа № 6-1468цс15; від 21.10.2015, справа № 6-1033цс15; від 11.11.2015, справа № 6-1630цс15; від 10.02.2016, справ № 6-2830цс15.

В іпотеку було передано земельну ділянку, Державний акт на право власності на яку було отримано ОСОБА_1 у 1996 році (а.с.34), а також розташований на ній фундамент 12% готовності, літня кухня, ворота (бутобетон), огорожа (бутобетон), що знаходяться у с. Підвиноградів, вул. Спортивна, 36, Виноградівського району. Місце проживання відповідача ОСОБА_1 зареєстровано за цією адресою з 1998 року (а.с.42, зворот). Згідно інформації Підвиноградівської сільської ради в житловому будинку за цією адресою також зареєстровані та проживають ОСОБА_2 (дружина), та діти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (а.с.33).

Таким чином, предмет іпотеки не було придбано за кредитні кошти, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення мешканців із зазначеного будинку без надання їм іншого постійного житла.

Відповідно до ст. 88 ЦКП України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати; якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні до суду позовом, при поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог та при поданні апеляційної скарги Банком було сплачено судовий збір в загальній сумі 8184,96 грн. (а.с. 1, 13, 138, 199), які слід стягнути на його користь з ОСОБА_1

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру заборгованості позичальника за кредитним договором, в рахунок погашення якої звертається стягнення на предмет іпотеки, а також в частині розподілу судових витрат, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про виселення відповідачів слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, п.3 ч.1 ст. 307, ст.. 308, п.п.3,4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - задовольнити частково.

Рішення Виноградівського районного суду від 29 січня 2016 року в частині визначеного розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 15.08.2007 № 313-С-07, в рахунок погашення якої звертається стягнення на предмет іпотеки, та в частині розподілу судових витрат змінити.

Визначити суму заборгованості, в рахунок якої звернуто стягнення на предмет іпотеки, в розмірі 473 218,59 грн. (чотириста сімдесят три тисячі двісті вісімнадцять гривень пятдесят девять копійок), з яких: 139 514,36 грн. заборгованість за кредитом, 77 089,31 грн. заборгованість за відсотками, 20 369,10 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 19 828,62 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 126 614,81 грн. інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту, 11 255,04 грн. пеня за несвоєчасне погашення відсотків, 10 690,59 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків, 67 856,76 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення відсотків.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» 8184 (вісім тисяч сто вісімдесят чотири) гривні 96 коп. у відшкодування сплаченого судового збору.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді: