Рішення № 57052143, 01.04.2016, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/4251/15-ц

Провадженя№ 2/266/190/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2016 м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі:

головуючого судді Курбанової Н.М.,

за участю секретаря Жиркової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства « Маріупольський завод важкого машинобудування»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

18.12.2015 рокуПублічне акціонерне товариство « Маріупольський завод важкого машинобудування» ( далі Позивач) звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 вказуючи на те, що 17.07.2008 року між Позивачем та Відповідачем 1 був укладений договір безвідсоткової позики №2РР-01237, за яким останньому була надана позика в сумі 211724,00 грн. для придбання квартири за адресою м. Маріуполь, вул.. Червонофлотська, б. 157 кв. 20 на строк 15 років на умовах повернення суми боргу рівними частками, шляхом щомісячного внесення на поточний рахунок Позивача грошових коштів. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором позики між Позивачем та Відповідачем 1 був укладений договір іпотеки, який було нотаріально посвідчено 18.07.2008 р., за яким в іпотеку Відповідач 1 передав двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 54,0 кв.м., житловою 28,8 кв.м. 22.04.2013 р. Відповідач 1 за власним бажанням розірвав трудовий договір з Позивачем, у звязку із чим згідно умов Договору позики повинен був погасити зобовязання за вказаним договором в повному обсязі. Відповідач 1 належним чином умови договору позики не виконує, у зв'язку з чим, станом на 12.11.2015 року заборгованість Відповідача1 за договором позики становить 141094,23 грн.. Крім основного боргу Відповідач 1 має сплатити на користь Позивача суму інфляційних витрат за весь час прострочи зобовязання, яка складає 80564,80 грн., та 3 % річних, які складають 6355,00 грн. Виходячи з норм ч. 1 ст. 60, ч. 3, 4 65СК України, ст. 543 ЦК Відповідач 2 як дружина Відповідача 1 несе з ним солідарну відповідальність по всім позовним вимогам. Позивач просить стягнути солідарно з Відповідачів заборгованість за договором позики у розмірі 228014,03 грн., а також в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 шляхом продажу на публічних торгах, також стягнути з Відповідачів понесені судові витрати за сплату судового збору. В подальшому Позивач уточнив позовні вимоги в частині способу реалізації предмета іпотеки - двокімнатної квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 шляхом продажу на публічних торгах в рамках процедури виконавчого провадження, в іншій частині позовні вимоги залишилися без змін.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася надавши заяву в якій позовні вимоги підтримала, просили суд їх задовольнити з підстав, зазначених в уточненій позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не заявился, але від них надійшли письмові заяви в яких уточнені позовні вимоги визнали, просили розглянути справу за іх відсутності.

Суд дослідивши письмові матеріали справи,вважає, що позов обґрунтованим, таким що підлягає задоволенню з урахуванням вимог ст. 174 ЦПК України, оскільки визнаний відповідачами в повному обсязі.

В судовому засіданні встановлено та визнано сторонами, що 17.07.2008 року між ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» правонаступником якого є Позивач як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником був укладений договір позики №2РР-01237, за яким останній отримав відпозикодавця позику в сумі 211724 грн., на строк 15 років. Згідно 3.1. договору позика погашається внесенням на поточний рахунок позикодавця грошових коштів рівними частками по 1176,24 грн. щомісячно. Згідно п.3.2. цього договору у випадку припинення трудових відносин позичальника з позикодавцем, позичальник зобовязано протягом 15 календарних днів з моменту розірвання трудового договору погасити позику грошовими коштами в повному обсязі ( а.с. 9).

Згідно додаткової угоди №1 до договору №2РР-01237 від 17.07.2008 р. укладеної між Позивачем та Відповідачем 31.10.2008 року було встановлено строк погашення позики 15 років та 6 місяців. Згідно додаткової угоди №2 до договору №2РР-01237 від 17.07.2008 р. укладеної між Позивачем та Відповідачем 01.10.2008 року було п.3.1. договору викладено в новій редакції, згідно якої щомісячний платіж встановлено в розмірі 515,00 грн. Згідно додаткової угоди №1 до договору №2РР-01237 від 17.07.2008 р. укладеної між Позивачем та Відповідачем 03.06.2011 року п.3.2. було викладено в новій редакції: у випадку припинення трудових відносин з ПАТ «Азовобщемаш» позичальник зобовязано протягом 60-ти календарних днів з моменту розірвання трудового договору з ПАТ «Азовобщемаш» погасити позику грошовими коштами» ( а.с. 9 об. стор. 10).

Факту переданнягрошей підтверджено витратним касовим ордером №1035 від 30.07.2008 р. а також зобовязанням від 17.07.2008 р. ( а.с.12,11).

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором позики, між ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» правонаступником якого є Позивач та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, який було нотаріально посвідчено 18.07.2008 р., за яким в іпотеку Відповідач 1 передав двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 54,0 кв.м., житловою 28,8 кв.м. яка належить останньому на підставі договору купівлі-продажу посвідченому приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 18 липня 2008 року за реєстром №3267 і зареєстрованому в Державному реєстрі правочинів 18 липня 2008 року за №3029029 ( а.с. 15-20).

Згідно до п. 6.1. договір іпотеки діє до повного виконання зобов'язань за Основним договором та додатковими договорами до нього.

Згідно наказу №17 від 22.04.2015 р. про припинення трудового договору ОСОБА_1 було звільнено з ПАТ «Азовзагальмаш» 22.04.2015 р. за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України ( а.с. 26).

Позичальник узяті на себе грошові зобов'язання належним чином не виконав.

З наданого Позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість за договором позики станом на 12.11.2015 року становить 141094,23 грн., про що не заперечував Відповідач 1.

Відповідно достатті 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першоюстатті 1049 ЦК Українивстановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Відповідно до статей526,533,536,610,611 ЦК України- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно наданого Позивачем розрахунку заборгованості, Відповідача 1 станом на 12.11.2015 року має заборгованість за тіло кредиту в розмірі 141094,23 гривень (а.с.36).

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки обовязок ОСОБА_5 щодо внесення щомісячних платежів за договором позики є грошовим зобовязанням, а відповідач у встановлені строки та належним чином його не виконував, у звязку з чим утворилася заборгованість перед позивачем, суму інфляційних втрат за період в межах заявлених позовних вимог прострочки зобовязання за період з 01 червня 2014 р. по 01 грудня 2015р., складає 80564,80 грн., та 3 % річних, які складають 6355,00 грн. (розрахунок інфляційних та 3% річних додається).

З матеріалів справи вбачається, що предмет іпотеки набуто ОСОБА_1 під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та є спільним сумісним майном подружжя про що не заперечували сторони.

Відповідно дост. 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зіст. 65 ЦК Українидружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до положеньст. 578 ЦК Українимайно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при оспоренні договору застави (іпотеки) суд має враховувати положенняст. 578 ЦК України, згідно з якими майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою іншого з подружжя, який у разі пред'явлення позову про звернення стягнення на таке майно має бути залучений до участі у справі.

Підтвердження такої згоди не спростовується Відповідачем 2, про що свідчить заява ОСОБА_2 в якій остання визнала уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно дост. 541 ЦКсолідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Оскільки за договором позики позикодавець передає позичальникові грошові кошти у власність, а останні згідно з вимогамист. 60 СК стають об'єктом спільної сумісної власності подружжя, на спірні правовідносини поширюється правило про солідарну відповідальність.

За таких підстав, Відповідач 2, несе солідарну відповідальність за невиконаним зобовязанням Відповідача 1 по поверненню позики, суми інфляційних витрат, 3% річних.

Вирішуючи по суті вимоги Позивача щодо одночасного стягнення суми позики інфляційних витрат та 3 відсотків річних з Відповідачів та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Відповідачу 1, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно в рахунок забезпечення виконання зобовязання за договором позики між м ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» правонаступником якого є Позивач та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, який було нотаріально посвідчено 18.07.2008 р., за яким в іпотеку Відповідач 1 передав двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 54,0 кв.м., житловою 28,8 кв.м. яка належить останньому на підставі договору купівлі-продажу посвідченому приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 18 липня 2008 року за реєстром №3267 і зареєстрованому в Державному реєстрі правочинів 18 липня 2008 року за №3029029 ( а.с. 15-20).

Відповідно до ч.5.2. Договору іпотеки у разі порушення основного зобовязання або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань,вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж тридцятидений строк та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення іпотеко держатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно вимоги про погашення позики на імя ОСОБА_1 вих..№А14/3531 від 02.09.15 р. позивачем надіслано вимогу про погашення суми боргу у розмірі 141094,23 грн. протягом 7 днів з моменту отримання та розяснені наслідки невиконання, вимога отримана ОСОБА_2 15.09.15 р. ( а.с. 33).

За п.5.3. цього ж Договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі ЗУ «Про іпотеку», у тому числі виконавчого напису нотаріуса.

Вищезазначені положення договору кореспондуються з нормамиЗакону України «Про іпотеку», відповідно до статті 33 якого - у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне подання вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні Іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо), належить виключно позивачеві. Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена (частина першастатті 20 ЦК України, статті3і4 ЦПК України).

Таким чином, відповідно до аналізу зазначених норм права та роз'яснень, наведених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», звернення стягнення на предмет іпотеки є можливим у разі невиконання боржником зобов'язання.

З матеріалів справи встановлено та не заперечується сторонами, що боржником вимоги договору позики не виконуються, в звязку з чим виникла заборгованість.

Умовамист.590 ЦК України,ст.33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Відповідно до ч.1ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорення саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення або про відмову в їх задоволенні.

Позивач, як іпотекодержатель має право на підставі частин 2 і 3ст. 16 ЦК України, статей36,37 Закону України «Про іпотеку» захистити свої майнові права, звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вищевказаним договором іпотеки сторонами передбачено, що іпотекодержатель може звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства.

Відповідно дост.39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті Іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги Іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленоїстаттею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до розяснень п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам якстатті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першоїстатті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, на користь Позивача з Відповідачів підлягає стягненню суми судового збору по 1710,11 гривень з кожного.

Керуючись ст. ст.5 - 11,60,88,208,209,213,214,215ЦПК України, ст. ст.526,527,530,533,536,551,610,611 ЦК України, ст. ст. 33, 39 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування»(код 20355550) грошові кошти за Договором №2РР-01237 від 17.07.2008 р. у розмірі228014,03 гривень,що складаються із суми позики у розмірі 141094,23 грн., інфляційних витрат в розмірі 80564,80 гривень та 3% річних у розмірі 6355,00 гривень, перерахував їх на рахунок №26009001322460 в ПАТ «Універсал Банк» м. Київ, МФО 322001.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_2 за Договором №2РР-01237 від 17.07.2008 р. звернути стягнення на нерухоме майно:двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 54,0 кв.м., житловою 28,8 кв.м. яка належить останньому на підставі договору купівлі-продажу посвідченому приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 18 липня 2008 року за реєстром №3267 і зареєстрованому в Державному реєстрі правочинів 18 липня 2008 року за №3029029 шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах в рамках процедури виконавчого провадження з початковою ціною, узгодженою сторонами у Договорі іпотеки від 18.07.2008 року, та що дорівнює 211724 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства « Маріупольський завод важкого машинобудування»(код 20355550) судовий збір по 1710,11 гривень з кожного.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі через Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Курбанова Н. М.