Ухвала суду № 57052053, 04.04.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/3321/14-к

Провадження № 1-кп/265/23/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі судді Щербіна А.В., за участю секретаря судового засідання - Себко Г.Л., прокурора - Наренкович Д.О., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м.Маріуполь, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого, а саме:

1) 10.06.1994 року Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя Донецької області за ст.229-6 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік;

2) 14.03.1996 року Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя Донецької області за ч.3 ст.140, ст.14 КК України до 4 років позбавлення волі, з конфіскацією майна, звільнений 17.11.1999 року за відбуттям строку покарання;

3) 03.11.2004 року Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя за ч.1 ст.187 КК України до 3 років позбавлення волі;

4) 11.03.2005 року Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя Донецької області за ч.1 ст.309, ч.4 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 06.10.2006 року за ст. 408 КПК України без зняття судимості, не відбутий термін 1 день;

5) 25.06.2008 року Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя Донецької області за ч.1 ст. 115 КК України до 8 років позбавлення волі, звільнений 03.07.2013 року умовно-достроково, не відбутий термін 1 рік 10 місяців 26 днів,

який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, але на цей час перебуває в комунальній лікувально-профілактичної установи «Міська психіатрична лікарня №7 м.Маріуполя»,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2014 року, ОСОБА_2 діючи умисно, будучі особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.309 КК України, за попередньою змовою групою осіб, з особою, судовий розгляд відносно якої проводився в окремому кримінальному провадженні, з метою незаконного збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, знаходячись біля аптеки розташованої по вулиці Азовстальській 95 в Орджонікідзевському (нині - Лівобережному) районі м.Маріуполя, де за попередньою домовленістю зустрівся з особою, судовий розгляд відносно якої проводився в окремому кримінальному провадженні, де вказав на оперативного покупця наркотичного засобу ОСОБА_3, та якому покупець передав грошові кошти в розмірі двісті гривень, після чого, особа, судовий розгляд відносно якої проводився в окремому кримінальному провадженні, збула (продала), медичний шприц однократного застосування проградуйований на 5,0 мл., заповнений рідиною масою 3,285 г., яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, масою в перерахунку на суху речовину 0,105 г.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.307 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів з метою збуту, а також збут особливо небезпечного наркотичного засобу, за попередньою змовою групою осіб, вчиненого особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.309 КК України.

Також, 06 лютого 2014 року, ОСОБА_2 діючи умисно, повторно, будучі особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.309 КК України, з метою незаконного збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, знаходячись біля квартири АДРЕСА_2, незаконно збув (продав) оперативному покупцю ОСОБА_3 два медичних шприца однократного застосування проградуйовані на 5 мл. Кожний, заповнені рідиною масою 2,001 г. та 1,373 г., яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, масою в перерахунку на суху речовину - 0, 087 г. та 0,063 г. відповідно.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.307 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів з метою збуту, а також збут особливо небезпечного наркотичного засобу, вчиненого повторно, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.309 КК України.

Також, ОСОБА_2 будучі особою, яка вчинила злочин, передбачений ст.307 КК України, діючи умисно, повторно, за місцем свого проживання у АДРЕСА_3 в Орджонікідзевському (нині - Лівобережному) районі м.Маріуполя, зверху на шафі зберігав для особистого вживання, без мети збуту медичний шприц проградуйований на 2 мл., у якому знаходилась рідина масою 1,964 г., яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, масою в перерахунку на суху речовину - 0,090 г. та медичний шприц проградуйований на 5 мл., у якому знаходилась і рідина масою 2,789 г., яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, масою в перерахунку на суху речовину - 0,121 г.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.309 КК України, тобто незаконне зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчиненого повторно особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.307 КК України.

До встановлених вище обставин та висновків, суд прийшов на підставі наступних доказів.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що в 2014 році було кримінальне провадження, по якому для закупівель був використаний закупник ОСОБА_3, який написав відповідну заяву та надав згоду на зміну своїх анкетних даних.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що 24.01.2014 року він на перехресті вулиці Азовстальської та Орджонікідзе зустрівся з ОСОБА_2 та передав йому 200,00 грн., які заздалегідь отримав від працівників міліції. В подальшому вони разом пішли в сторону вул.Межевої та через 300 метрів біля аптеки, їм на зустріч вийшла жінка років сорока. ОСОБА_2 з нею привіталася та віддав гроші, а жінка дала йому (свідку ОСОБА_3) повний шприц заповнений до позначки чотири. Потім вони пішли до ранкового ринку, а він пішов до працівників міліції, які його знову оглянули і склали протокол, шприц запакували.

Крім того, 06.02.2014 року він подзвонив ОСОБА_2 і той сказав куди йому підійти по пр.Перемоги. Після цього ОСОБА_2 передзвонив і сказав пройти в третій під'їзд на 3 поверх, де він віддав ОСОБА_2 гроші, які заздалегідь отримав від працівників міліції, а той йому 2 шприца, в одному 1 куб. і 2 куба. Потім, він повернувся до працівників міліції, які його оглянули, шприци опечатали та склали протокол.

Також пояснив, що згоду на те, щоб бути оперативним закупником давав добровільно, про що писав відповідну заяву в міліції.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що в 2014 році працівники міліції запросили його побути свідком та він погодився. В його присутності, працівники міліції дали закупнику гроші і шприц, склали протокол, усі розписалися в ньому. Приблизно через 20-30 хвилин закупник повернувся та працівники міліції вилучили у нього шприц приблизно п'яти кубовий, опечатали його, поставили бирки на нього. Потім склали протокол вилучення, зауважень до нього не було, співробітники пояснили що це був перший етап. З його участю було підписано протоколи, на бирках поставлені його підписи і підписи другого понятого в його присутності. Закупник крім шприца нічого більше міліції не віддавав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що в кінці січня 2014 роки працівники міліції запропонували йому бути понятим при покупці наркотиків. В його присутності, працівники міліції дали закупнику гроші та шприц на 5 кубов. Закупник подзвонив домовлятися про зустріч на перетині вулиці Азовстальської та Орджонікідзе. Після того, як вони прибули на місце, закупник пішов на зустріч та через 20 хвилин повернувся зі шприцом, який був заповнений до 3,5 мл. Вони побачили шприц та розписалися з другим понятим в протоколі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що на початку 2014 року була отримана інформація, що чоловік і жінка займаються продажем опію ацетильованого. В ході розслідування було встановлено особу ОСОБА_2, та іншу особу, судовий розгляд відносно якої проводився в окремому кримінальному провадженні. 24 січня 2014 року було проведено перший етап закупівлі, за участю двох понятих, закупника. Були копійовані купюри для закупівлі. Вони прибули по вул.Московська, 63, оглянули закупника, крім телефону і сигарет нічого не виявили, склали протокол, закупник пройшов по інструкції до ОСОБА_2. Під час закупки використовувалося аудіо і відео фіксація. Другий епізод закупки був в лютому, трохи пізніше, так само провели ряд заходів, відкопіювали гроші, написали на них закупівля і покрили спеціальною фарбою, про що був складений протокол у присутності понятих. На місці, закупник, в під'їзді передав ОСОБА_2 гроші на що отримав два шприца, після закупник повернувся до них, оглянувши шприци в присутності понятих вони вилучили їх.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що працівники міліції запросили його взяти участь в ролі понятого, для позначки грошових коштів в сумі двісті гривень і для закупівлі наркотиків. Був ще один понятий, він не пам'ятаю його прізвище і ім'я. На купюрах була мітка на лицьовій стороні зі словами «закупка», був складений протокол, ми з другим чоловіком розписалися. В його присутності та іншого чоловіка, працівники міліції провела огляд закупника і він пішов за адресою, потім він повернувся в машину хвилин через тридцять або через сорок, сказав, що у нього знаходитися два шприца в правій кишені. Потім, по проспекту Перемоги вони вирушили на обшук, там був ОСОБА_2, чоловік і жінка. В його присутності працівники міліції виявили мак, два шприца заповнені коричневим кольором і два шприца порожніх, але теж з відтінком, телефон, сто шість гривень у ОСОБА_2 у кишені. Слідчий склав протокол, усі розписалися, у тому числі і ОСОБА_2, він претензій не мав. У кого проводився обшук пояснили, що це для особистого використання. Все вилучили і опечатали в поліетиленові пакети.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що на роботі була отримана інформація що ОСОБА_2 займається виготовленням і збутом наркотичних засобів, займається цим зі своєю цивільною дружиною. Було проведено два етапи. Він особисто був присутній при обшуку у ОСОБА_2 в 97 будинку, також були вилучені наркотичні засоби. Були запрошені двоє понятих, я і ОСОБА_10. Також свідок підтвердив обставини, викладені свідками ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 також підтвердив обставини, викладені свідками ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Крім того , висновки суду підтверджуються: протоколом огляду грошових коштів від 24.01.2014 року; протоколом огляду покупця від 24.01.2014 року; протоколом вилучення та огляду від 24.01.2014 року; протоколом про результати проведення контролю за вчиненням злочину від 03.02.2014 року; протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 03.02.2014 року та відповідним відеозаписом; протоколом огляду грошових коштів від 06.02.2014 року; протокол огляду та вилучення від 06.02.2014 року; протоколом обшуку від 06.02.2014 року; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 07.02.2014 року та відповідним відеозаписом; протоколом про результати проведення контролю за вчиненням злочину від 10.02.2014 року; протоколом огляду предмету від 11.02.2014 року; протокол огляду предмету від 23.03.2014 року;

Також, висновки суду підтверджуються, висновками експерта у зв'язку з проведенням судово - хімічної експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів №41 від 27.01.2014 р., №61 від 08.02.2014 р., №62 від 08.02.2014 р., №63 від 17.02.2014 р., №64 від 17.02.2014 р., №65 від 13.02.2014 р. №69 від 17.02.2014 р., №66 від 24.02.2014 р., №305 від 14.03.2014 р.; висновком експерта, у зв'язку із проведенням судової експертизи спеціальних хімічних речовин №73 (ф/х) від 28.02.2014 р.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні допитаний не був у зв'язку з тим, що психічний стан його здоров'я перешкоджає участі в судовому засіданні під час розгляду клопотання про застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру.

До того ж, згідно з актом судово - психіатричної експертизи №189 від 11.03.2014 року, ОСОБА_2 в період інкримінованих правопорушень міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

При цьому, в інший частині обвинувачення не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки відповідно до ч.1 ст.84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. А ч.4 ст.95 КПК України передбачає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, оцінивши зібрані та перевірені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України.

В той же час, згідно з висновком судово- психіатричної експертизи №220 від 01.10.2015 року, обвинувачений ОСОБА_11 на цей час виявляє ознаки тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності у формі тяжкого депресивного епізоду. За своїм психічним станом, ОСОБА_2 на цей час не може віддавати собі звіт у своїх діях (бездіяльності) та керувати ними. За своїм психічним станом на цей час потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним режимом нагляду, а після одужання може бути направлений в розпорядження судових органів.

Прокурор, у судовому засіданні клопотання про застосування до ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом підтримала.

Захисник, у судовому засіданні не заперечувала проти застосування до ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру.

До участі у розгляді кримінального провадження, законний представник судом не залучався, оскільки в силу ч.1 ст.44 КПК України, він залучається, якщо підозрюваним, обвинуваченим є особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною. Однак, відповідне рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатною чи обмежено дієздатною особою на час розгляду справи відсутнє, а тому розгляд справи відбувався за участю лише захисника.

Суд, заслухавши прокурора та захисника, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, вважає, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Пункт 2 ч.1 ст.503 КПК України передбачає, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку. Згідно з частиною 4 вказаної статті, примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.

Відповідно до п.3 ст.93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

Стаття 94 КК України передбачає, що залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом. При цьому, госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом та характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі та лікування у примусовому порядку, госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду, а госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

Відповідно до ч.2 ст. 513 КПК України, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_2 на сьогоднішній день страждає психічною хворобою і за своїм психічним станом не може усвідомлювати своїх дій та керувати ними, то суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_2 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом, оскільки госпіталізація до психіатричного закладу зі звичайним наглядом, на думку суду, не відповідає особі обвинуваченого, а саме: ОСОБА_2 є особою, яка має непогашену та не зняту судимість, останній раз за особливо тяжкий злочин, та не зважаючи на це, знову вчинив суспільно небезпечні діяння, одне з яких відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, а інше до злочинів середньої тяжкості, що свідчить про небажання ОСОБА_2 стати на шлях виправлення.

В той же час, застосування госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом щодо ОСОБА_2, на думку суду суд, є необгрунтованим, оскільки суспільно небезпечні діяння, які вчинив ОСОБА_2 не відносяться до особливо тяжких злочинів та не пов'язані з посяганням на життя інших осіб.

Речові докази: залишити зберігати за місцем їх фактичного знаходження відповідно до постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 23.03.2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 503, 506, 512-513 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12014050790000023 від 03.01.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні суспільно небезпечних діянь, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України - задовольнити частково.

2. Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, примусові заходи медичного характеру - госпіталізацію до психіатричного закладу з посиленим наглядом.

3. Запобіжний захід у вигляді поміщення до комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська психіатрична лікарня №7 м.Маріуполя» в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, до набрання цією ухвалою законної сили, залишити без змін.

4. Речові докази: залишити зберігати за місцем їх фактичного знаходження відповідно до постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 23.03.2014 року.

5. Ця ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

6. Ця ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ця ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя А.В.Щербіна