Ухвала суду № 57050576, 05.04.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/6745/16-а

Провадження № 2-а/127/280/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.04.2016 м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Волошин С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини А2656 про визнання членами сім»ї військовослужбовця, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом до Військової частини А2656 про визнання членами сім»ї військовослужбовця.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до юрисдикції адміністративного суду та підсудності.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 17, 18, 104-107 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що внесений на розгляд суду позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та у відкритті провадження у справі слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється за правилами, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17).

Частиною 1, п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У зв'язку з наведеним суд має виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

У інформаційному листі від 26.12.2005 р. № 3.2.-2005 Верховний суд України зазначив, що на вирішення адміністративного суду може бути переданий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Судом встановлено, що позивачем у справі є фізична особа ОСОБА_1, яким заявлено позовні вимоги до військової частини А2656, про спір про право на житлове забезпечення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 р. Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ, в порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття із такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків (стаття 25 Закону України від 4 вересня 2008 року № 500-VI "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків") тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень.

Крім того, відповідач при вирішенні питання стосовно перебування позивача як військовослужбовця на квартирному обліку не здійснює відносно нього, як такого, що перебуває в запасі, управлінських функцій.

Отже, судом встановлено, що розгляд даної справи повинен розглядатись місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК).

При розгляді матеріалів позовної заяви, судом також враховано, що відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 р. Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства Українипід час розгляду адміністративних справ, у разі відкриття провадження в адміністративній справі з порушенням правил предметної підсудності, це є підставою для скасування рішень судів нижчих інстанцій з направленням справи на новий розгляд до належного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Враховуючи положення вищенаведених норм права, з урахуванням роз'яснень Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України та Вищого адміністративного суду України, суд дійшов висновку, що даний спір належить до компетенції загального місцевого суду в порядку цивільного судочинства, тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.

У зв'язку з прийняттям такого процесуального рішення, оцінка відповідності, строку звернення, форми та змісту поданого адміністративного позову, відповідно до вимог чинного законодавства - не надається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 4, 17, 18, 105 - 107, 109, 160, 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2656 про визнання членами сім»ї військовослужбовця.

Роз'яснити позивачу право на звернення із зазначеним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства, передбаченого Цивільним процесуальним кодексом України.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направити особі, яка її подала.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом пяти днів з дня її отримання.

Суддя: