Постанова № 57049525, 31.03.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/3643/16-а

н/п 2-а/640/85/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2016 Київський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді Зуб Г.А.

при секретарі Левченко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про визнання рішення незаконним та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2016 року до Київського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, в якому він просить визнати рішення УПФУ України в Київському районі м. Харкова від 07.09.2015 року про відмову позивачеві «у переведенні пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» згідно заяви від 28.08.2015 року незаконним, а право позивача порушеним; зобовязати відповідача призначити позивачу щомісячне грошове утримання судді у відставці з моменту звернення з 28.08.2015 року у розмірі 90% від заробітної плати 24 116,40 грн. (згідно довідки апеляційного суду Харківської області від 05.08.2015 року №04-73/728), а з 01.09.2015 року в розмірі 90% від заробітної плати 25768,60 грн. (згідно довідки апеляційного суду Харківської області від 03.03.2016 року №03-53/41); нарахувати та сплатити позивачу одноразово щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за період з 28.08.2015 року по день ухвалення рішення судом за виключення отриманої мною за цей період пенсії за віком. В обґрунтування вимог зазначив, що 07.09.2015 року Комісія УПФУ в Київському районі м. Харкова прийняла рішення про відмову у переведенні пенсії за віком, призначеної відповідно до ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на щомісячне довічне грошове утримання відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» згідно заяви від 28.08.2015 року. Дане рішення позивач вважає незаконним та таким, що порушує його право. З 12.12.1983 року по 01.12.1984 року позивач працював суддею Фрунзенського районного народного суду м. Харкова, з 21.06.1990 року по 21.11.1992 року суддею Київського районного народного суду м. Харкова, з 02.12.1992 року працював суддею апеляційного суду Харківської області. Постановою ВРУ №570-1У від 20.02.2003 року позивача обрано суддею безстроково. В період перебування на посаді судді апеляційного суду Харківської області позивач досяг пенсійного віку і у 2011 році на загальних підставах позивачу була призначена пенсія за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», виплата якої була припинена з 01.04.2015 року на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року. 23.12.2014 року позивач подав до Вищої ради юстиції заяву про відставку. Постановою ВРУ від 16.07.2015 року у звязку з поданням заяви про відставку та відповідно до п.9 ч.5 ст. 126 Конституції України, позивача звільнено з посади судді апеляційного суду Харківської області. Наказом Голови апеляційного суду Харківської області від 05.08.2015 року №04-03/75-ОС позивача відраховано зі штату апеляційного суду Харківської області у звязку з поданням заяви про відставку та наданням відставки на підставі зазначеної вище постанови. На цей час загальний трудовий (страховий) стаж позивача складає 46 років; стаж державної служби 37 років 6 місяців; стаж на посаді судді 26 років 1 місяць 14 днів. Після звільнення з посади судді УПФУ в Київському районі м. Харкова поновило виплату раніше призначеної позивачеві пенсії за віком на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». 28.08.2015 року позивач звернувся до відповідача про призначення довічного грошового утримання судді у відставці, але йому було відмовлено, посилаючись на п.5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Правовий статус судді, у тому числі, судді у відставці, врегульовано ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Право на щомісячне довічне грошове утримання судді є безперечно правом матеріальним.

А тому ці відносини у часі регулюються законом, який діяв на час їх виникнення. 20 років необхідного стажу на роботі судді позивач набув 21 червня 2009 року, тому набув право на щомісячне довічне грошове утримання. Згідно довідки апеляційного суду Харківської області від 05.08.2015 року заробітна плата позивача для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складала 22776,60 грн., а з 01.09.2015 року мінімальна заробітна плата збільшилась до 1378,00 грн. Згідно довідки апеляційного суду Харківської області від 03.03.2016 року заробітна плата складає 25768,60 грн. Отже, позивач має право на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% від заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді. Таким чином, оскаржуване рішення позивач вважає незаконним, таким, що не відповідає вимогам Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Європейській хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року та порушує набуте ним право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки з грудня 1992 року вихід у відставку за наявності стажу роботи на посаді судді не менше 20 років з наступним призначенням і виплатою щомісячного довічного грошового утримання, ближчого до рівня заробітної плати судді, були суттєвою умовою роботи на цій посаді, яка не могла бути змінена без його згоди і саме такі умови ним було прийнято як гарантію від держави, і за цих умов він продовжував працювати на посаді судді до дня виходу у відставку.

Відповідачем подані заперечення проти позову, у яких він просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на правомірність свого рішення щодо дії пункту 5 Прикінцевих положень Закону Україні "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 року, відповідно до якого з 1 червня 2015 року скасовано норму ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо призначення суддям у відставці щомісячного довічного грошового утримання, а позивач звернувся до відповідача після 1 червня 2015 року, а тому призначення щомісячного довічного грошового утримання судді Алексєєва О.О. неможливо здійснити за нормами ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», а тим паче застосувати норми ЗУ «Про статус суддів».

Суд розглядає справу на підставі ст. 183-2 КАС України в порядку скороченого провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова та йому призначена та виплачується пенсія за віком з 2011 року, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно наданих матеріалів ОСОБА_1 з 12.12.1983 року по 01.12.1984 року працював суддею Фрунзенського районного народного суду м. Харкова, з 21.06.1990 року по 21.11.1992 року суддею Київського районного народного суду м. Харкова.

Постановою Верховної ОСОБА_2 України від 21 листопада 1992 року за № 2815-ХІІ його обрано на посаду судді Харківського обласного суду (з 01.09.2001 року апеляційний суд Харківської області).

Постановою Верховної ОСОБА_2 України від 16 липня 2015 року № 634-VIIІ "Про звільнення суддів" у зв'язку з поданням заяви про відставку ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Харківської області.

На виконання постанови Верховної ОСОБА_2 України наказом голови апеляційного суду Харківської області від 05.08.2015 року № 04-03/76-ос ОСОБА_1 відраховано зі штату апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку та наданням відставки.

Таким чином вказаними рішеннями ОСОБА_1 надано статус судді у відставці при наявності стажу на посаді судді 26 років 1 місяць 14 днів.

28 серпня 2015 року позивач звернувся до УПФУ в Київському районі м. Харкова з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням Відділу з призначення пенсій УПФУ в Київському районі м. Харкова від 07 вересня 2015 року за № 143 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з посиланням на скасування норм ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідач, відмовляючи у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, посилався на дію пункту 5 Прикінцевих положень Закону Україні "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 року, відповідно до якого з 1 червня 2015 року скасовано норму ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо призначення суддям у відставці щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Забезпечення суддів та статус суддів у відставці визначено Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 2453-VI). Так, відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 47 вказаного Закону незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина шоста статті 47 цього Закону).

1 січня 2012 року введено в дію статтю 129 Закону № 2453-VІ, якою по-новому врегульовані питання, пов'язані із суддівською винагородою, та запроваджено поетапне збільшення посадових окладів суддів.

Частиною першою статті 129 Закону № 2453-VІ визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Розділом Х Закону № 2453-VІвизначено статус судді у відставці. Зокрема, передбачено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання (частина перша статті 138 Закону № 2453-VІ).

Відповідно до частини третьої статті 138 Закону № 2453-VІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

З 1 жовтня 2011 року набрали чинності зміни до вищезазначеної статті, внесені Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VІ), згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Частиною п'ятою цієї ж статті визначено, що максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте,Конституційний Суд України Рішенням від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 частину третю та перше, друге, третє речення частини п'ятоїстатті 138 Закону № 2453-VIу редакції Закону № 3668-VI визнав такими, що не відповідаютьКонституції України (є неконституційними).

Тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення відновили дію частини третя та перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453-VIв редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 3668-VI.

У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вказав на те, що Законом № 3668-VI змінено визначений Законом № 2453-VI порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668-VI звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання і його максимальний розмір, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів.

Ухвалюючи зазначене рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, які полягають у тому, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці.

Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про Закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено також у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (04 листопада 1950 року), ратифікованій Верховною ОСОБА_2 України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: Основні принципи незалежності судових органів, ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 15-го пленарного засідання Економічної та ОСОБА_3 ООН «Процедури ефективного здійснення основних принципів незалежності судових органів».

Цей підхід підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини.

Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою /пенсією/, але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних /законних/ очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при видаленні його з посади /відставки/, яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Таким чином, з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 підлягає застосуванню частина третястатті 138 Закону № 2453-VI в редакції до змін, внесених Законом № 3668-VI: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 17 березня 2015 року №21-429а14 та № 21-371а14, від 24 березня 2015 року №21-584а14.

У правовій позиції Конституційного Суду України, висловленій ним у рішенні у справі про гарантії незалежності суддів від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, а також у низці його попередніх рішень, зокрема від 24 червня 1999 року №6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004 (справа про зупинення і про обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп 2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання),

Конституційний Суд України наголошує, що ч.3 ст.22 Конституції Українивстановила, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Отже, особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Частина 1 статті 58 Конституції Українипередбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

28 березня 2015 року набрав чинності Закон України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», яким викладено в новій редакції всі положення Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Частинами 1-3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року) встановлено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленогостаттею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку: 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року; 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідно до п. 1.1, 1.2.,1.3. Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 р. N 3-1та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891, заява про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) за місцем проживання (реєстрації) судді через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).

Щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної ОСОБА_3 України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.

Днем звернення за призначенням щомісячного довічного утримання вважається день приймання органом, що призначає щомісячне довічне утримання, письмової заяви та документів, перелік яких наведено в розділі II цього Порядку, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Згідно з п. 5. 4 Порядку, не пізніше 10 днів після надходження заяви з потрібними для призначення щомісячного довічного утримання документами орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні.

Відповідно до п 5.5. Порядку, право особи на одержання щомісячного довічного утримання установлюється на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає щомісячне довічне утримання.

Орган, що призначає щомісячне довічне утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення щомісячного довічного утримання із зазначенням його розміру або відмову в призначенні

щомісячного довічного утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовив у призначенні щомісячного довічного утримання по причині скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються ,зокрема відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії ( щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України, в тому числі, «Про судоустрій і статус суддів».

Цим же Законом були внесені зміни до частин третьої - п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакціїЗакону України від 12 лютого 2015 року N 192-VIII) у такій редакції:

« 3. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

4. Умови та порядок перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддів Конституційного Суду України визначаються Кабінетом ОСОБА_2 України.

5. Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до цієї статті або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до цієї статті, не виплачується;

у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на інших посадах/роботах щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З 01 січня 2016 року виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбаченихзаконами України «Про прокуратуру», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі.

Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України".

Отже, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», не скасована норма щодо довічного грошового утримання судді у відставці, навпаки передбачено, що після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі.

Натомість, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» скасовує норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо довічного грошового утримання працюючим суддям, залишаючи за ними право на інші види пенсій (по інвалідності, за віком тощо).

Позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою у встановленому законом порядку саме для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Крім зазначеного, суд звертає увагу, що позивача було звільнено з посади судді 16 липня 2015 року, а 05 серпня 2015 року було відраховано зі штату суду у зв'язку з поданням заяви про звільнення у відставку. При цьому, про своє бажання бути звільненим у зв'язку із виходом у відставку позивач повідомив Вищу раду юстиції 23 грудня 2014 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо

пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII.

Несвоєчасне вирішення органами державної влади заяви позивача про звільнення відбулося з підстав незалежних від волі позивача та жодним чином не впливає на наявність у позивача права на щомісячне грошове утримання судді.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що на дату виникнення права позивача на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, підлягають застосуванню положення статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону №2856-УІ від 23.12.2010 року , тому рішення відповідача №143 від 07.09.2015 року про відмову у призначенні позивачеві щомісячного довічного грошового утримання судді є протиправним, а позовні вимоги в частині його визнання незаконним та зобов'язання призначити з 28.08.2015 року щомісячне грошове утримання судді у відставці підлягають задоволенню.

Отже, посилання відповідача на Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року суперечить Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України та іншим законодавчим актам в частині, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає ( здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, довічне грошове утримання суддям у відставці.

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді складає 26 років 1 місяць 14 днів, на підставі ч. З ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453 - VI в редакції від 07.07.2010 року, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Згідно довідок апеляційного суду Харківської області від 05.08. 2015 року №04-73/728 станом за серпень 2015 року заробітна плата ОСОБА_1 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становила 24116,40 грн, а 01.09.2015 року заробітна плата становить 25 768,60 грн. (довідка від 03.03.2016 року №03-53/41) з яких і повинно провести нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків.

Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці повинно бути призначене позивачу від дня подання ним відповідної заяви до УПФУ в Київському районі м. Харкова з 28 серпня 2015 року.

Оскільки з 28 серпня 2015 року позивачу відновлено виплату пенсії за віком, призначену на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплата якої була припинена з 1 квітня 2015 року на підставі Закону України від 2 березня 2015 року № 213 - VIІІ, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підлягає перерахунку з 28 серпня 2015 року по день ухвалення судового рішення з урахуванням виплаченої їй за вказаний період пенсії за віком.

Таким чином, суд доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та задоволення позову про визнання рішення відповідача незаконним, та зобов'язання відповідача призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, а також нарахування та виплати різниці між призначеним щомісячним довічним грошовим утриманням та отриманої ним пенсії.

Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст. 87, 94 КАС України в звязку з чим вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 витрати в розмірі 551,20 грн., понесених ним при сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 6-14, 71, 72, 99-100, 122, 159-163, 167, 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова від 07 вересня 2015 року за № 143 про відмову ОСОБА_1 у переведенні пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», прийняте за його заявою від 28 серпня 2015 року незаконним.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова призначити ОСОБА_1 щомісячне грошове утримання судді у відставці з моменту звернення 28 серпня 2015 року у розмірі 90 відсотків від заробітної плати 24 116,40 грн, згідно до довідки апеляційного суду Харківської області від 05 серпня 2015 року №04-73/728, а з 01 вересня 2015 року в розмірі 90 відсотків від заробітної плати 25 768,60 грн., згідно довідки апеляційного суду Харківської області від 03 березня 2016 року №03-53/41.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова нарахувати та сплатити ОСОБА_1 одноразово щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за період з 28 серпня 2015 року по день ухвалення рішення судом за виключенням отриманої ним за цей період пенсії за віком.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова (код ЄДРПОУ 22682017) на користь ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) гривень 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії цієї постанови.

Суддя: