Рішення № 57049197, 04.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/2211/16 Головуючий 1 інстанції Федосенко В.В.

Справа № 638/20429/14-ц Доповідач Коровін С.Г.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коровіна С.Г.,

суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

при секретарях - Огарьовій О.В., Чабан А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніен кепітел білдинг» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніен кепітел білдинг» про розірвання договору та стягнення суми,-

В С Т А Н О В И Л А:

В 2014 році ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача ТОВ «Юкрейніен кепітел білдинг» про розірвання договору та стягнення суми, а саме просила суд розірвати договір № 42 про пайову участь в будівництві житлового будинку між ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» та ОСОБА_3; визначити наслідком розірвання договору стягнення з ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг грошову суму, еквівалентної 185 200 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату перерахування, стягнути з ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» на користь ОСОБА_3 пеню за незаконне користування грошима суму 9 369,28 гривень; стягнути з ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» на користь ОСОБА_3 судовий збір 3 654 гривні.

В обґрунтування позову посилалася на те, що 10 січня 2006 року між нею та відповідачем як забудовником було укладено договір № 42 про пайову участь у будівництві житлового будинку в місті Харкові по вулиці Серповій, 4. Позивач виконала у повному обсязі покладені на неї обовязки щодо сплати внеску але будівництво у визначений договором строк, а саме 4-й квартал 2008 року не було закінчено та квартира з певними індивідуальними ознаками (зокрема на 10-му поверсі) не була передана позивачу у власність.

Вказані порушення позивач вважає істотними порушеннями умов договору, а тому виникли все передбачені частиною 2 ст. 651 ЦК України підстави для розірвання договору. Крім того позивач посилався на те, що з розірванням договору відповідач повинен повернути суму вкладу, що складає еквівалент 185 200 доларів США за курсом НБУ на час подання позову, оскільки заява ОСОБА_3 до відповідача про розірвання довору та повернення вкладу, ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» не була виконана.

Також позивач просила суд стягнути з відповідача пеню у звязку з невиконанням грошового зобовязання.

Позивач ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні суду першої інстанції позов щодо розірвання договору про пайову участь у будівництві підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що дійсно між сторонами був укладений зазначений договір, але на час подання позову до суду відповідачем були виконані умови договору, а саме будівництво будинку завершено. ОСОБА_3, як зазначав представник відповідача, мала бути передана квартира № 42 на 8-му поверсі, але позивач вважала, що квартира повинна знаходитись на 10-му поверсі і відмовилася отримати запропоновану квартиру. Також представник відповідача пояснив, що відсутні правові підстави для стягнення суми, оскільки сторона в цьому випадку може вимагати відшкодування збитків, також представник відповідача заявив про застосування строку позовної давності, оскільки позивач звернулася до суду лише в листопаді 2014 року, а його права, як він. вважав були порушені раніше.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Розірвано договір №42 про пайову участь в будівництві житлового будинку від 10 січня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейніен кепітел білдинг» та ОСОБА_3. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Дзержинського районного суду від 02 лютого 2016 року про розірвання договору №42 про пайову участь в будівництві житлового будинку від 10 січня 2006 року між ТОВ «Юкрейніен кепітел білдинг» та ОСОБА_3 і ухвалити нове рішення. ОСОБА_3 не зазначає з яких саме підстав необхідно розірвати укладений між сторонами договір №42 про пайову участь в будівництві житлового будинку від 10.01.2006 року. ОСОБА_3 наполягає на тому,що відповідачем були істотно порушені п.8.4.1 і п. 6.12 договору. Позивач стверджує, що в суді першої інстанції, розірвання договору вона вимагала на підставі 8.4.1 договору, а суд першої інстанції помилково посилався на п.8.4.3 договору. Позивач вважала, що згідно п.6.12 договору має право достроково розірвати договір направивши листа «Товариству» зазначивши про наміри розірвати договір, а «Товариство» зобовязано протягом трьох робочих днів з моменту отримання листа від «Пайщика» підготувати та направити «Пайщику» угоду про розірвання договору. А потім протягом 90 календарних днів з часу отримання «Товариством» підписаної «Пайщиком» угоди повернути йому внесені грошові кошти у відповідності до п.4.6 Договору.

Позивач вважає, що крім іншого судом першої інстанції не враховані вимоги ч.2 ст. 625 ЦК України щодо відповідальності за порушення грошового зобовязання, та ст. 536 ЦК України щодо процентів за користування грошовими коштами. Позивач наполягає на тому, що відповідач зобовязаний повернути йому грошові кошти, що складають еквівалент 185200 доларів США за курсом НБУ на день подання позову, оскільки її заява про розірвання договору та повернення вкладу відповідачем добровільно виконана не була.

Крім того в обґрунтування апеляційної скарги вона посилається на значне порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, порушення розподілу справи між суддями, неповне зясування всіх обставин справи, що призвело до незаконного рішення суду.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у відмовити у позові у повному обсязі.

Представник наполягає на тому, що позовна давність сплинула задовго до звернення ОСОБА_3 до суду із позовом. Крім того відповідач вважає, що позивачем не доведено про наявність будь якої бездіяльності відповідача.

Заслухавши суддю - доповідача, сторони, перевіривши обставини справи колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ТОВ «Юкрейніен кепітел білдінг» підлягають частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно позовної заяви ОСОБА_3 (т.1 а.с.2-5) свої позовні вимоги вона обґрунтовувала тим, що 10 січня 2006 року між відповідачем, як забудовником, та нею як «пайщиком» було укладено договір № 42 про пайову участь у будівництві житлового будинку в місті Харкові по вулиці Серповій, 4. Позивач виконала у повному обсязі покладені на неї обовязки щодо сплати внеску але будівництво у визначений договором строк, а саме 4-й квартал 2008 року не було закінчено та квартира з певними індивідуальними ознаками (зокрема на 10-му поверсі) не була передана позивачу у власність.

Вказані порушення позивач вважала істотними порушеннями умов договору, а тому виникли передбачені частиною 2 ст. 651 ЦК України підстави для розірвання договору, тож позивач посилалася на те, що з розірванням договору відповідач повинен повернути суму вкладу, що складає еквівалент 185 200 доларів США за курсом НБУ на час подання позову, оскільки заява ОСОБА_3 до відповідача про розірвання довору та повернення вкладу, ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» не була виконана.

Також позивач просила суд стягнути пеню з відповідача у звязку з невиконанням грошового зобовязання.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 зазначали, що в судовому засіданні суду першої інстанції позивач та її представник позовні вимоги змінювали і як стверджували у засіданні апеляційного суду остаточно просили розірвати договір про пайову участь у будівництві житлового будинку з підстав п.8.4.1 і п. 6.12 договору. На неодноразові запитання судової колегії представник позивача стверджував, що згідно п.6.12 Договору про пайову участь у будівництві достатньо відповідно до п.п. а) направити «Пайщиком» листа «Товариству» про намір розірвати Договір, а «Товариство» протягом трьох робочих днів з часу отримання листа готує і направляє «Пайщику» угоду про розірвання договору, а потім протягом 90 календарних днів з часу отримання підписаної «Пайщиком » угоди проводить розрахунок відповідно до п.4.6 Договору. Саме невиконання цих умов договору позивач та її представник зазначали як порушення прав «Пайщика» ОСОБА_3

Висновок суду першої інстанції щодо розірвання договору з підстав порушення строків забудови, та ненадання квартири на 10 поверсі представник позивача вважав помилковим. Він вважав, що ОСОБА_3 відповідно до умов договору має право в будь який час, не зважаючи на те, що будинок побудовано, без зазначення підстав порушення її прав відповідачем вимагати розірвання договору шляхом направлення забудовнику відповідної заяви.

Між тим з копії заяви ОСОБА_3 на адресу директора ТОВ «Юкрейніен кепітел білдинг» (т.1 а.с.41) саме з тих підстав, що квартиру на 10 поверсі їй не змогли надати, а запропонували квартиру на 8 поверсі вона вважала порушення умов договору. Крім того вона зазначала, що порушені строки будівництва.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 31 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

В засіданні апеляційного суду позивач та її представник неодноразово стверджували, що позовна заява (т.1 а.с. 2-5) є першою та єдиною позовною заявою ОСОБА_3 до ТОВ «Юкрейніен кепітел білдинг». Інших позовних заяв щодо збільшення, зменшення позовних вимог, зміну предмету або підстав позову від позивача до суду першої інстанції не надходило. Таким чином позивач ОСОБА_3 правами, наданими їй ч.2 ст. 31 ЦПК України, яка передбачає, що тільки шляхом подання письмової заяви позивач має право змінити предмет або підставу позову не скористалася. Суд першої інстанції обґрунтовано розглядав позовні вимоги ОСОБА_3 в межах її позовних вимог зазначених у її єдиній позовній заяві і вирішував чи є підстави до розірвання договору про пайову участь у забудові будинку з підстав порушення строків його виконання та ненадання квартири на 10 поверсі, а також наявності підстав до стягнення з відповідача неустойки та пені за прострочення грошового зобовязання, які викладені у позовній заяві. Інших позовних вимог в розумінні ч.2 ст. 31 ЦПК України від позивача до суду першої інстанції не надходило.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 частково і ухвалюючи рішення про розірвання договору №42 від 10 січня 2006 року про пайову участь в будівництві житлового будинку укладеного між сторонами та стягуючи на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 243 грн. 60 коп. суд першої інстанції виходив з того, що будівництво будинку не було завершено у третьому кварталі 2008 року, як було передбачено п.2.4 Договору , та відповідач не виконав зобовязання зазначене у додатку №1 до Договору №42 від 10.01.2006 року в якому визначено, що квартира №42, яку отримає пайщик буде знаходитися на 10 поверсі.

З такими висновками суду, згідно доводів апеляційної скарги не погоджується позивач. Погодитися з такими висновками суду першої інстанцій, як підставами розірвання оспорюваного договору не може і судова колегія.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Декларації про готовність обєкта до експлуатації , яка зареєстрована Інспекцією ДАБК у Харківській області 30.09.2013 року будинок по вул. Серповій, 4 у м. Харкові визнано закінченим будівництвом і готовим до експлуатації. (т.2 а.с.20-27). Крім того згідно копії технічного паспорту на квартиру № 42 , яка згідно додатку №1до Договору №42 будувалася для позивача, саме ОСОБА_3 є власником цієї квартири. (т.2 а.с.28-30).

Таким чином свої зобовязання забудовник, хоча і з порушенням строку виконання, виконав до звернення ОСОБА_3 із письмовою заявою до забудовника про розірвання договору (т.1 а.с. 41) і до звернення позивача із позовом до суду. Представник відповідача зазначив, що ОСОБА_3 була повідомлена про закінчення будівництва будинку та можливість отримати квартиру, але вона відмовилася вид подальшого спілкування. Позивач, після закінчення будівництва був повідомлений про це, оскільки у позову, який надійшов до Дзержинського районного суду понад рік після закінчення будівництва, а саме у листопаді 2014 року вона зазначала, що передбачена їй квартира №42 знаходиться на 8 поверсі, а не на 10 поверсі будинку.

Відповідно до вимог ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

В судовому засіданні позивачем не доведені передбачені зазначеними законами підстави розірвання договору про пайову участь у будівництві житлового будинку від 10.01.2006 року, укладеного між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що будинок прийнято в експлуатацію. Згідно помилки стосовно того на якому поверсі повинна знаходитися квартира (будівельний номер якої, згідно додатку №1 до договору визначено 42) відповідач зазначив, що аналогічну квартиру вони мають можливість позивачу надати, але вона, і це заявлено в апеляційному суду, отримувати будь яку квартиру від відповідача не бажає, оскільки, на думку її представника, кошти, які вона сплачувала як внески на пайову участь у будівництві, відповідачем використовувалися не за призначенням.

Таким чином позивач і її представник фактично не згодні з підставами розірвання договору про пайову участь які визнчені судом першої інстанції, але, згідно матеріалів справи, це є ті підстави на які позивач посилався у позові. Інших підстав в порядку ч.2 ст. 31 ЦПК України в розуміння вимог ст. 651, 652 ЦК України позивач та її представник не надали. Посилання на те, що грошові кошти, які надходили від ОСОБА_3 забудовнику використовувалися не за призначенням ґрунтуються на припущеннях, а крім того після будівництва будинку і можливості отримати квартиру у відповідності до внесених коштів не є підставою для розірвання договору. Крім того Договором про пайову участь у будівництві №42 від 10.01.2006 року не передбачена розірвання договору, який сторонами вже виконано, хоча і з запізненням строків будівництва з тих підстав, що квартири знаходиться на іншому поверсі. Питання щодо відповідальності за затримку будівництва передбачені у вигляді стягнення з забудовника штрафних санкцій, пені у відповідності до вимог чинного законодавства, але ще не є підставою для розірвання договору. Позову про стягнення з відповідача штрафних санкцій та пені за несвоєчасне виконання зобовязання під час будівництва будинку позивач не заявляла відсутні таки вимоги і у позовній заяві.

Крім того Договором про пайову участь №42 від 10. 01. 2006 року не передбачено одностороннє розірвання зазначеного договору. Згідно п.6.12 Договору, на який постилається позивач. Підставу розірвання договору зазначено, що Пайщик має право достроково розірвати договір шляхом повідомлення Товариства про свій намір листом і згідно п.п «б» п.6.12 Договору Товариство протягом трьох днів готує і направляє Пайщику угоду про розірвання договору. Договором не передбачена обовязкова згода Товариства на розірвання договору.

Представник відповідача зазначав, що підстав до розірвання договору згідно заяви, яка надійшла від ОСОБА_3 у червні 2014 року вони не визнали.

Згідно п.9.2 Договору сторони мають вирішувати виникаючи між ними спори і протиріччя шляхом переговорів. Переговорами вважаються як усні консультації так і обмін письмовими повідомленнями.

Відповідно до п.9.3 Договору у разі недосягнення згоди по спірним питанням під час перемовин Сторони можуть передати спір до суду у відповідності до правил про підвідомчість та підсудність.

Позивачем не доведено, що між сторонами мали місце будь які переговори. Єдине письмове звернення до забудовника відповідача у справі це заява від 03.06.2014 року про розірвання договору та повернення коштів, яка направлена відповідачу поштою після прийняття будинку в експлуатацію.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідно до умов оскаржуваного договору будівництво повинно було закінчитися у 3 кварталі 2008 року (п.2.4. Договору), а ОСОБА_3 мала отримати квартиру з будівельним номером 42, на 10 поверсі (додаток №1 до Договору).

На час звернення ОСОБА_3 до відповідача з вимогою розірвання договору з підстав затримки будівництва та невідповідності поверху на якому знаходиться квартира будинок було понад пів року як збудовано і прийнято до експлуатації. Пайщик ОСОБА_3 з питаннями вирішення цих порушень договору та непорозумінь щодо розташування квартири до відповідача належним чином не зверталася, хоча договором передбачена можливість перемовин з будь якого приводу. Такти чином зобовязання за оскаржуваним сторонами виконані. Відповідачем зазначено, що ОСОБА_3 має можливість вибрати аналогічну квартиру.

В звязку з цим колегія суддів вважає хибними висновки суду першої інстанції в частині констатації наявності такої істотної обставини для розірвання договору як затримка його виконання в той час коли зобовязання фактично виконано будинок побудовано і на квартиру №42 на імя позивача оформлено технічний паспорт (т.2 а.с 28-30).

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про одночасну наявність всіх передбачених ч.2 ст. 652 ЦК України передумов для розірвання за рішенням суду фактично виконаного сторонам договору №42 від 10.01.2006 року «Про пайову участь у будівництві жилого будинку» укладеного між ТОВ «Юкрейніен кепітел білдинг» та ОСОБА_3

Інші позовні вимоги ОСОБА_3 також не підлягають задоволенню. Правовідносини між сторонами ОСОБА_3 та ТОВ «Юкрейніен кепітел білдинг» на підставі договору про пайову участь у будівництві. Відповідно саме до умов цього договору сторони повинні відповідати один перед другим за порушення умов договору. Посилання позивача щодо порушення відповідачем грошових зобовязань не може бути прийнято до уваги, оскільки ст. 625 ЦК України, на яку посилається позивач передбачається можливість стягнення збитків і неустойки, але саме за порушення грошового зобовязання. Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач помилково вважає, зобовязання од договору про пайову участь у будівництві грошовим зобовязанням. Підстав до стягнення з відповідача пені і неустойки на підставі зазначеного закону немає.

З матеріалів справи не вбачається, що при розгляді справи у суду першої інстанції мало місце порушення вимог ст.11-1 ЦПК України.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.309 ЦПК України Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо підстав розірвання договору про пайову участь, на які посилається позивач, не є підставами для розірвання договору і задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на підставі ст. ст. 549, 625 ЦК України пені за незаконне користування грошима. За таких обставин відсутні підстави до задоволення позову ОСОБА_3

Не можуть бути прийняти до уваги апеляційним судом посилання відповідача в апеляційній скарзі на застосування судом позовної давності до вимог позивача щодо розірвання договору про пайову участь. Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Судова колегія не вбачає підстав задоволення позову з підстав наведених позивачем, і відповідно не доведено фактів суттєвого порушення прав або інтересу позивача які можуть вважатися такими, що є підставами для розірвання оскаржуваного договору тому є підстави до відмови у задоволенні позову у звязку із їх недоведеністю. Крім того договір про пайову участь є триваючими, діє між сторонами і застосування позовної давності щодо вимог його розірвання неможливо.

При таких обставинах судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню. Вважаючи, що підстави розірвання договору позивачем не доведені то у задоволенні позову з підстав викладених позивачем та її представником і на яких вони наполягали в апеляційному суді слід відмовити.

Оскільки колегія відмовляє у задоволені позову у розірванні договору про пайову участь у будівництві будинку, але не з підстав застосування позовної давності, то апеляційна скарга відповідача також задовольняється частково.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніен кепітел білдинг» задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2016 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніен кепітел білдинг» про розірвання договору та стягнення суми відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді -