Ухвала суду № 57048283, 06.04.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Дронська І.О.

Справа № 433/2142/15-ц

Провадження № 22ц/782/222/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді Дронської І.О.,

суддів: Борисова Є.А., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря Попової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду в місті Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції Луганської області на ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 23 лютого 2016 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції в Луганській області про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладання штрафу

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016року заявник ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на рішення та дії відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області посилаючись на те, що рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 02.12.2014року частково задоволено позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2, яким зобовязано останню усунути перешкоди в користуванні прибудинковою територією, яка є територією загального користування за адресою АДРЕСА_1 та5, а саме: прибрати собаку з зазначеної території, заборонено утримувати на прибудинковій території загального користування свійських тварин, птахів та собак; демонтувати за власний рахунок собачу будку та загорожу із металевої сітки де утримувались качки; привести за власний рахунок земельну ділянку прибудинкової території у належний санітарний стан. На виконання зазначеного рішення судом видано виконавчий лист № 433/2142/15-ц від 17.12.2015року, який надійшов до примусового виконання до Троїцького відділу державної виконавчої служби. Зазначені у рішенні суду вимоги ОСОБА_2 виконала. 05.01.2016року при повторній перевірці виконання нею рішення суду державним виконавцем виконавчої служби ОСОБА_4 складено акт, в якому зазначено, що боржником рішення не виконано в частині демонтування загорожі з металевої сітки де утримувались качки, а саме не демонтована частина металевої сітки та металеві стовпчики. Вважає, що при складанні зазначеного акту державним виконавцем грубо порушені права ОСОБА_2, як сторони виконавчого провадження, а саме: вона не була попереджена про здійснення зазначеної виконавчої дії, що позбавила її можливості надати пояснення з приводу виконання судового рішення та своєчасно ознайомитися з актом державного виконавця та матеріалами, доданими до нього, надати зауваження, а також реалізувати інші права, передбачені законом, що призвело до помилкового прийняття рішення з боку державного виконавця щодо винесення постанови про накладання штрафу в сумі 340,00грн. за повторне невиконання боржником рішення без поважних причин, відповідальність за що передбачена ст..89 ЗУ «Про виконавче провадження». Вважає зазначену постанову незаконною, оскільки мотивувальна частина постанови не відповідає фактичним обставинам, в постанові не зазначено, які саме строки були встановлені державним виконавцем для виконання рішення суду, які не виконані ОСОБА_2 під час виконання вказаного рішення суду та чи був взагалі такий строк встановлено, оскільки вона, як сторона виконавчого провадження, під час відкриття провадження, з цим ознайомлена не була. Також у постанові зазначено судове рішення без зазначення повних його реквізитів. 25.12.2015року відносно неї вже складався акт державним виконавцем та виносилась постанова про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 170грн. за невиконання боржником рішення без поважних причин, яка (постанова) ОСОБА_2 була своєчасно оскаржена до суду, але на час винесення постанови 05.01.2016року ще судом не розглянута, у звязку з чим, як вважає заявник, ознаки повторності державним виконавцем не обгрунтовані. Також заявник вважає, що державний виконавець діяв упереджено і як наслідок ним були допущені грубі порушення ЗУ «Про виконавче провадження». Просила визнати незаконними дії старшого державного виконавця Кондрюкова Є.О. під час складання акту державного виконавця від 05.01.2016року та скасувати постанову старшого державного виконавця Кондрюкова Є.О. ВП № 49685494 від 05.01.2016року про накладання на ОСОБА_2 штрафу в розмірі 340,00грн.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 23.02.2016року скаргу ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконним дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції в Луганській області ОСОБА_4 під час складання акту державного виконавця від 05.01.2016року відносно ОСОБА_2 Скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції в Луганській області ОСОБА_4 ВП № 49685494 від 05.01.2016року про накладання на ОСОБА_2 штрафу в розмірі 340,00грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою відділом державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції Луганської області подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні скарги боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції Луганської області про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладання штрафу відмовити.

Сторони, яких повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи у судове засідання не зявились, від заявника та її представника надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Справу розглянуто на підставі ч.2 ст. 305 ЦПК України без участі сторін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду за доводами апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За наслідками розгляду апеляційної скарги колегія суддів визнала, що суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для вирішення питання, що потягло за собою порушення норм процесуального права, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.386 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується.

Відповідно до положень ст..387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу про задоволення або відмову у задоволенні скарги.

Як вбачається з матеріалів справи відділ державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції Луганської області не було повідомлено про призначення розгляду скарги у судовому засіданні на 10-00годин 23.02.2016року, при цьому у мотивувальній частині судового рішення, без витребування матеріалів виконавчого провадження, суд першої інстанції зазначає, що судом не представляється можливим визначити, на підставі яких конкретних доказів ґрунтувалися доводи державного виконавця про неналежне виконання скаржником рішення суду, також нічим не були спростовані доводи скаржника про фактичне виконання рішення суду.

Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009року « Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст.60ЦПК України)…У цій частині рішення має містити обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Задовольняючи вимоги скарги, суд першої інстанції обґрунтовує наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_2 тим, що постанова державного виконавця Троїцького відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4 від 25.12.2015року про накладання на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 170грн. за невиконання рішення без поважних причин своєчасно оскаржена скаржником до Троїцького районного суду Луганської області, яким на даний час скарга розглянута та задоволена, у звязку з чим ознаки повторності (щодо постанови від 05.01.2016року) являються не обгрунтованими.

Між тим, матеріали справи не містять будь-якої ухвали Троїцького районного суду Луганської області за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 на рішення та дії державного виконавця щодо постанови від 25.12.2015року про накладання штрафу в сумі 170грн. та скасування цієї постанови.

Також судом першої інстанції не перевірені у встановленому порядку доводи заявника про те, що на час складання спірного акту від 05.01.2016року ОСОБА_2 повністю виконані всі вимоги Троїцького районного суду Луганської області в його рішенні від 02.12.2015року та відповідна оцінка цих доводів у мотивувальній частині судового рішення відсутня.

Щодо юрисдикції за доводами апеляційної скарги.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги апелянт вважає, що судом першої інстанції також порушені норми процесуального права щодо розгляду скарги в порядку цивільного судочинства, оскільки вважає, що розгляд справ про оскарження постанов державного виконавця про накладання штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях, стосовно примусового виконання судових рішень у цивільній справі, належить до компетенції адміністративних судів.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами.

Відповідно до ст..383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ ( ч.2 ст.384 ЦПК України).

Отже, якщо законом установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 16.03.2016року у справі №6-30цс16.

Відповідно до Правового висновку Верховного Суду України щодо правил розмежування юрисдикцій, висловленій у постанові ВСУ від 13.01.2016 року у справі № 6-2850цс15 у випадку оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України, прийнятого 18.04.2004року, розгляд таких скарг здійснюється за правилами цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.

У разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України 1963року, а також у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця особами, які не є учасниками виконавчого провадження така скарга підлягає розгляду відповідно до ст..181 КАС України.

На підставі зазначеного, колегія суддів не вбачає підстав для висновку щодо порушення судом першої інстанції щодо розгляду скарги ОСОБА_2 за правилами цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає за можливе розглянути по суті скаргу ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції в Луганській області про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладання штрафу та постановити нову ухвалу, а тому, у цій частині апеляційна скарга також задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ч.3 ст.209, ст.ст. 303, 304, ст.ст.312, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції Луганської області задовольнити частково.

Ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 23 лютого 2016 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції Луганської області про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладання штрафу скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий

Судді: