Ухвала суду № 57045311, 04.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 р.Справа № 4118/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

Позивач ОСОБА_1

Представник позивача ОСОБА_2

Представник відповідача Левченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2015р. по справі № 4118/12/2070

за позовом ОСОБА_1

до Харківської митниці ДФС

треті особи Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області , Начальник Харківської обласної митниці ДФС

про визнання наказу протиправним, поновлення на посаді, та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці ДФС, 3-ті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області», Начальник Харківської обласної митниці ДФС, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ начальника Харківської обласної митниці №250-к від 16.03.2012 року про звільнення ОСОБА_1, головного інспектора відділу митного оформлення «Харків-пасажирський» митного поста «Залізничний» із займаної посади з 19.03.2012 року, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України; зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора Харківської обласної митниці; стягнути з Харківської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19.03.2012 року по дату постановлення рішення з відрахуванням суми 31273 грн. 31 коп. отриманої ОСОБА_1 як допомогу по безробіттю в період з 16 квітня 2012 року по 29 квітня 2013 року в Харківському міському центрі зайнятості; допустити негайне виконання постанови суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора Харківської обласної митниці.

В обгрунтування позову зазначив, що він працював на посаді головного інспектора відділу митного оформлення «Харків-пасажирський» митного поста «Залізничний» з 31.05.2010 року. В митних органах працював з 16.08.1994 року, що підтверджується копією трудової книжки та довідки №34 від 12.03.2012 року. Згідно наказу начальника Харківської обласної митниці №250-к від 16.03.2012 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України з 19.03.2012 року. Відповідно до наказу начальника Харківської обласної митниці №1455 від 26.12.2011 року введено в дію з 27.12.2011 року структуру та штатний розпис Харківської обласної митниці на 2011 рік, затверджені Головою Держмитної служби України Калєтніком І.Г. 26.12.2012 року, згідно з яким кількість штатних одиниць дорівнює 874 із місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 929549,00 грн. Відповідно п.26 вищевказаного штатного розпису на 2011 рік Харківської обласної митниці на митному посту «Харків-пасажирський» затверджено 10 посад головного інспектора, 12 посад провідного інспектора, 16 посад старшого інспектора, 17 посад інспектора. Тобто на час звільнення позивача посада головного інспектора Харківської обласної митниці на митному посту «Харків-пасажирський» скорочена не була. Фактично при комплектації штату було змінено назву відділу, а саме: замість відділу митного оформлення «Харків-пасажирський» митного поста «Залізничний» введено назву митний пост «Харків-пасажирський» Харківської обласної митниці.

27.12.2011 року електронною поштою з Держмитної служби України отримано розпорядження №274/1-р від 27 грудня 2011 року в якому вказано, що скорочення та призначення на посади особового складу митних органів, пов'язане з оптимізацією їх штатної численності, здійснювати за погодженням зі службою питань протидії корупції Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції, про що попереджено начальників регіональних митниць та митниць.

Згідно з розпорядження начальника Харківської обласної митниці №276/01-р від 28.12.2011 року Раді по роботі з кадрами Харківської обласної митниці у складі, що визначений наказом Харківської обласної митниці від 28.12.2011 року №1461 в термін до 30.12.2011 року провести заходи з визначення кола осіб, які будуть підлягати скороченню в порядку ст.40 КЗпПУ. Начальнику відділу організаційного та документального забезпечення надіслати у підрозділи митниці згідно з розрахунком розсилки.

На підставі даного наказу начальником відділу кадрової роботи Є.С. Тараненко складено графік проведення співбесід Ради по роботі з кадрами з особовим складом Харківської митниці. На засіданні Ради по роботі з кадрами позивачем було доведено до відома, що він є ветераном митної служби, має дві вищої освіти, а також є учасником бойових дій. Про наступне звільнення ОСОБА_1 було попереджено 17 січня 2012 року за два місяці. Йому було запропоновано посаду водія в господарсько-експлуатаційному відділі митниці.

Враховуючи досвіт роботи позивача в митних органа, який складає практично 18 років, звання «Радник митної служби 1-го рангу», «Ветеран митної служби», на час попередження він не мав дисциплінарних стягнень, позивач вважає, що запропоновані посади не відповідають його освіті, кваліфікації та суттєво відрізняються від посади, яку він займав. Між тим, позивачу відомо, що з часу вручення попередження були вільні посади інспектора, провідного інспектора, головного інспектора, які позивачу запропоновані не були. А також він не був ознайомлений зі списком вакантних посад, тобто вимоги ст. ст. 40 ч. З, 42, 49-2 КЗпП України не були дотримані.

16.03.2012 року позивачем через відділ організаційного та документального забезпечення Харківської обласної митниці подано службову записку на ім'я начальника Харківської обласної митниці Іванова С.В. в якій вказано про пільги та доведено до відома керівника органу, що йому не було надано після 17.01.2012 року жодної пропозиції щодо вільних вакансій.

На підставі вищевикладеного, позивач вважає наказ начальника Харківської обласної митниці №250-к від 16.03.2012 року про звільнення ОСОБА_1, головного інспектора відділу митного оформлення «Харків-пасажирський» митного поста «Залізничний» із займаної посади з 19.03.2012 року є незаконним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013 р. в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2011 р. № 1184 "Про затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади", п. 1 ч. 1 ст. 40, ч. 1 ст. 49-2, ч. 2 ст. 235 КЗпП України, ст.ст. 11, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання представники третіх осіб не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності представників третіх осіб.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1, працював на посаді головного інспектора відділу митного оформлення «Харків-пасажирський» митного поста «Залізничний» з 31.05.2010 року. В митних органах працював з 16.08.1994 року, що підтверджується копією трудової книжки та довідки №34 від 12.03.2012 року.

Згідно наказу начальника Харківської обласної митниці №250-к від 16.03.2012 року позивача було звільнено із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України з 19.03.2012 року.

Позивач, не погодившись із вказаним наказом, звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що наказ Харківської обласної митниці від 16.03.2012 № 250-к виданий неправомірно та без дотриманням чинного законодавства, а тому він підлягає скасуванню, та, як наслідок, позивач підлягає поновленню на посаді головного інспектора Харківської обласної митниці.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини, пов'язані з прийняттям та звільненням з роботи державних службовців врегульовані законодавством України про працю та Законом України "Про державну службу".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну службу" державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про державну службу" посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Також преамбулою Закону України "Про державну службу" встановлено, що цей Закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу та визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 30 Закону України "Про державну службу" встановлено, що державна служба припиняється як за спеціальними підставами, так й за загальними, передбаченими Кодексом законів про працю України.

Відповідно до пункту 7 Вимоги до штатної структури регіональної митниці, митниці функції митного контролю та митного оформлення товарів та транспортних засобів покладаються, як правило, на митні пости та в окремих випадках, на відділи митного оформлення. При цьому митні пости створюються як відокремлені структурні підрозділи регіональної митниці (митниці).

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2011 № 1184 «Про затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади», з метою оптимізації використання і штатної чисельності працівників митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій, Держмитслужбою України виданий наказ від 05.12.2011 № 1026 "Про затвердження граничної чисельності працівників митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій", яким затверджена гранична чисельність працівників Харківської обласної митниці у кількості 874 штатні одиниці.

Як свідчать матеріали справи, на виконання наказів Держмитслужби України від 05.12.2011 № 1025 «Про затвердження Примірної структури регіональної митниці, митниці та Вимог до штатної структури регіональної митниці, митниці» та від 05.12.2011 № 1026 «Про затвердження граничної чисельності працівників митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій» наказом Харківської обласної митниці від 26.12.2011 № 1455 з 27.12.2011 введено в дію структуру та штатний розпис Харківської обласної митниці на 2011 рік, затверджені Головою Держмитслужби України 26.12.2011 за № 25/6-166, згідно з яким кількість штатних одиниць дорівнює 874 із місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 929 549, 00 грн.

Штатний розпис на 2011 рік Харківської обласної митниці, затверджений Головою Держмитслужби України Калєтніком І.Г. 26.12.2011 у розрізі митного поста «Харків-пасажирський» налічує 67 штатні одиниці, із них: начальник митного поста - 1, заступник начальника митного поста -2; головний інспектор -10, провідний інспектор -12, старший інспектор -16, інспектор - 17.

Сектор митного оформлення «Харків-поштовий»: начальник сектору - 1, головний інспектор - 3, провідний інспектор -2, старший інспектор -2, інспектор -1.

Крім того, про зміни у штаті на 2011 рік Харківської обласної митниці свідчить кількість штатних одиниць, що підтверджується затвердженим Головою Держмитслужби України Калєтніком І.Г. штатними розписами: 11.02.2011 - 1028 штатних одиниць та 26.12.2011 - 874 штатні одиниці.

Колегія суддів зазначає, що спірний Наказ Харківської обласної митниці від 16.03.2012 № 250-к виданий відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, статей 44, 116 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про відпустки», на підставі наказів Держмитслужби України від 23.01.2008 № 35 «Про призначення на посади та звільнення з посад» (із змінами), від 05.12.2011 № 1026 «Про затвердження граничної чисельності працівників митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій».

Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також: строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно вимог статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Як зазначено у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року „Про практику розгляду трудових спорів розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють звільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважними правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

В судовому засіданні та в наданих до справи матеріалах знайшло своє підтвердження, що 10.01.2012 на засіданні ради по роботі з кадрами при Харківській обласній митниці розглядалося питання про визначення двох кандидатур працівників митниці на переведення на вакантні посади водіїв сектору автотранспортного забезпечення господарсько-експлуатаційного відділу.

Зважаючи на переважне право на залишення на роботі у відповідності до статті 42 КЗпП України та з метою забезпечення роботи автотранспортного господарства у зоні діяльності митного поста «Куп'янськ», Радою по роботі з кадрами прийняте рішення запропонувати ОСОБА_1, головному інспектору відділу митного оформлення «Харків-пасажирський» митного поста «Залізничний» посаду водія сектору автотранспортного забезпечення господарсько-експлуатаційного забезпечення.

17.01.2012 на виконання вимог частини 1 статті 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення у зв'язку з введенням наказом Харківської обласної митниці від 27.12.2011 № 1455 в дію структури та штатного розпису митниці на 2011 рік, затвердженого Головою Держмитслужби України 112.2011.

Одночасно з попередженням, позивачу - ОСОБА_1 запропоновано посаду водія сектору автотранспортного забезпечення господарсько-експлуатаційного відділу, від якої він відмовився, про що свідчить особистий підпис у попередженні.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 42 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Статтею 42 КЗпП України переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно ст. 42 КЗпП України переважним правом на залишення на роботі за рівних умов продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі віддається: учасникам бойових дій; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, сімейним, при наявності двох і більше утриманців.

Відповідно п.13 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач, як учасник бойових дій /посвідчення серії АБ № 408152, т.1, а.с. 8/ , має переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач має досвіт роботи в митних органах, який складає практично 18 років, звання «Радник митної служби 1-го рангу», «Ветеран митної служби» /т.1, а.с. 9, 19-24/. За сумлінне виконання службових обов'язків неодноразово нагороджувався почесним грамотами начальника митниці, Обласної Державної адміністрації, почесним знаком "За сумлінну службу в митних органах України" та "За сумлінну службу в митних органах III ступеня", характеризується позитивно.

Відповідно ст. 27 Закону України «Про державну службу», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що просування по службі державного службовця здійснюється шляхом зайняття більш високої посади на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України та Кабінетом Міністрів України, або шляхом присвоєння державному службовцю більш високого рангу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказів Харківської обласної митниці таких працівників, як ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 було переведено на посаду головного інспектора з більш низьких посад.

Крім того, згідно кадрового резерву для державних службовців Харківської обласної митниці на 2011 рік, затвердженого наказом від 29.06.2011 року №457-к :

ОСОБА_10- як старший інспектор, в кадровому резерві стоїть на посаду провідного інспектора, згідно наказу №31-к від 18.01.2012 року переведений з 20.01.2012 року на посаду головного інспектора Харківської обласної митниці на митному посту «Харків-пасажирський»;

ОСОБА_11 як старший інспектор, в кадровому резерві стоїть на посаду провідного інспектора, згідно наказу №62-к від 26.01.2012 року переведений на посаду головного інспектора Харківської обласної митниці на митному посту «Харків-пасажирський».;

ОСОБА_12 в кадровому резерві зазначений провідним інспектором, стоїть на посаду головного інспектора, відповідно наказу №62-к від 26.01.2012 року переведений на посаду головного інспектора Харківської обласної митниці на митному посту «Харків-пасажирський»;

ОСОБА_18 в кадровому резерві стоїть на посаду начальника сектора претензійно-позовної роботи, згідно наказу №31-к від 18.01.2012 року переведено з посади юрисконсульта претензіонно-позовної роботи, на посаду головного інспектора Харківської обласної митниці на митному посту «Харків-пасажирський»;

ОСОБА_13 в кадровому резерві стоїть на посаду провідного інспектора, зазначена на посаді діловода.

Відтак, колегія суддів зазначає, що на час звільнення позивача були в наявності інші посади, які позивач міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації, але вони не були йому запропоновані, його переважне право в рамках однорідних професій не розглядалось.

Представником відповідача ні в судовому засіданні суду першої інстанції, ні в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не було надано пояснень чому такі посади не були запропоновані позивачу. Крім того, не надано будь-яких доказів та обгрунтованих висновків неможливості переведення позивача на рівнозначну посаду, а також розгляд його переважного права на залишення на роботі. Не доведено доцільність того факту, що при зменшенні 2-х посад провідного спеціаліста саме позивача було звільнено з посади головного спеціаліста з підстав скорочення чисельності працівників.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 даного кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції інстанції про те, що наказ Харківської обласної митниці від 16.03.2012 № 250-к виданий неправомірно та без дотриманням чинного законодавства, а тому він підлягає скасуванню, та, як наслідок, позивач підлягає поновленню на посаді головного інспектора Харківської обласної митниці.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції, під час винесення оскаржуваної постанови, безпідставно не взято до уваги довідки з порівняльною характеристикою призначених посадових осіб на митний пост «Харків-пасажирський», що свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Довідки з порівняльною характеристикою посадових осіб, призначених на м.п. «Харків- пасажирський», складені станом на 17.01.2012 року не підписані та не завірені належним чином. В даних довідках відсутні відомості стосовно кваліфікації державних службовців, такі як: ранг державного службовця, вислуга років, спеціальні звання, рівень освіти.

При оцінці продуктивності праці відносно ОСОБА_1 не зазначено, що він також виконував впродовж 6-7 місяців 2011 року обов'язки старшого зміни. Відсутні відомості стосовно ОСОБА_14, який переведений з посади провідного інспектора на посаду головного інспектора.

Враховуючи тільки надані відповідачем показники продуктивності вбачається, що деякі особи мають більш низький урівень досягнень, ніж позивач.

Так, ОСОБА_13 не має оформлених протоколів та стягнутих митних платежів; ОСОБА_15 не має оформлених протоколів та стягнутих митних платежів; ОСОБА_16 не має оформлених митних протоколів; ОСОБА_17 не має оформлених протоколів; ОСОБА_18 не має оформлених протоколів та стягнутих митних платежів; ОСОБА_19 не має оформлених протоколів;

Відповідно Закону України «Про дисциплінарний статут митної служби України» від 06.09.2005 року Заохочення - важливий засіб впливу на посадових осіб митної служби і зміцнення службової дисципліни, що реалізується у формі заходів матеріального та морального стимулювання, які застосовуються до посадових осіб митної служби за сумлінне ставлення до своїх службових обов'язків. Посадові особи митної служби у межах прав, наданих цим Статутом, заохочуються за зразкове виконання покладених на них службових обов'язків, бездоганну службу, активність та ініціативність, виявлені під час виконання своїх службових обов'язків.

Заохочення застосовуються на підставі сукупної оцінки професійних якостей, результатів роботи, ступеня активності, ініціативності та дисциплінованості посадової особи митної служби.

Відповідно наданих відповідачем відомостей ОСОБА_1 має 11 заохочень, при цьому ОСОБА_17- має 7 заохочень, ОСОБА_20-5 заохочень; ОСОБА_16-9 заохочень, ОСОБА_19 1 заохочення, ОСОБА_21-5 заохочень.

За значні трудові досягнення та виявлення самовідданості, мужності, героїзму і відваги посадові особи митної служби можуть бути представлені до присвоєння почесних звань та нагородження державними нагородами.

За сумлінне виконання службових обов'язків ОСОБА_1 неодноразово нагороджувався почесними грамотами начальника митниці, Обласної Державной адміністрації, почесним знаком «За сумлінну службу в митних органах України», та «За сумлінну службу в митних органах ІІІ-го ступеня», характеризується позитивно, має спеціальне звання «Радник митної служби 1-го рангу», «Ветеран митної служби».

Вказані відомості ніяким чином не відображені в порівняльній таблиці, наданої відповідачем та не були враховані при оцінці його професійного рівня та продуктивності праці.

Колегія суддів зазначає, що в своїй апеляційній скарзі відповідач не зазначає, які відомості, зазначені в довідці з порівняльною характеристикою стали перешкодою при залишенні позивача на посаді та які із переведених осіб мають більш високу кваліфікацію та на підставі чого.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року по справі № 4118/12/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2015р. по справі № 4118/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Водолажська Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 11.04.2016 р.