Ухвала суду № 57045285, 04.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 р.Справа № 816/4581/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2016р. по справі № 816/4581/15

за позовом ОСОБА_1

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області третя особа Лубенська міська рада

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просила суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.06.2015 №4038-15 та №4040-15.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначила про безпідставність донарахування їй Лубенською ОДПІ орендної плати з фізичних осіб згідно податкових повідомлень-рішень від 10.06.2015 №4038-15 на суму 4422,96 грн. та від 10.06.2015 №4040-15 на суму 2287,77 грн., оскільки вона має спеціальний статус "ветерана праці", який надає пільги у вигляді звільнення від сплати податку. Крім того, сума орендної плати, визначена у оскаржуваних рішеннях є більшою, ніж сума орендної плати, що визначена договорами оренди землі, при цьому, договорами не передбачено автоматичне збільшення орендної плати, а будь-яких додаткових угод до договорів між орендодавцем та ОСОБА_1 не укладалося. Поряд з цим, позивач вважає, що договори оренди землі можуть укладатися лише після виділення в натурі та реєстрації земельної ділянки у встановленому законодавством порядку. Однак, в спірному випадку орендовані ОСОБА_1 земельні ділянки у визначеному законодавством порядку не зареєстровані.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.2016 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Лубенську міську раду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2016 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: ст. 270, п.п. 288.4, 288.5, 288.7 ст. 288 ПК України, ч. 3 ст. 207 ГК України, ст. 42 ЗК України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання сторони не прибули.

Позивач надала клопотання, в якому остання просила відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю з'явитися в судове засідання. Разом з тим, враховуючи, що позивачем не надано належних доказів неможливості прибути в судове засідання та у зв'язку з необхідністю дотримання розумних строків розгляду справи визначених КАС України, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вказаного клопотання, та як наслідок, відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 16.05.2011 між ОСОБА_1 (орендар) та Лубенською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Лубенській міській раді, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 16.05.2011 №1551 (а.с.15-16).

Відповідно до умов вказаного договору орендодавець на підставі рішення міської ради від 18.02.2011 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення із категорії земель зазначених в пункті "Ж" статті 19 Земельного кодексу України за цільовим використанням - землі для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (03.07 Класифікації видів цільового призначення), яка знаходиться в АДРЕСА_1. Загальна площа земельної ділянки становить 0,0022 га. На земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - приміщення магазину. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (з Кф 1,059) становить 15264,48 грн. Договір оренди укладено строком на п'ять років. Орендна плата вноситься орендарем з 18.02.2011 у грошовій формі 12% нормативної грошової оцінки до земельного податку. Щомісячна орендна плата складатиме 152,64 грн.

Передача земельної ділянка площею 0,0022 га від орендодавця до орендаря оформлена актом приймання-передачі земельної ділянки в натурі від 16.05.2011 (а.с.17).

Крім того, 16.05.2011 між ОСОБА_1 (орендар) та Лубенською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка несільськогосподарського призначення із категорії земель зазначених в пункті "Ж" статті 19 Земельного кодексу України за цільовим використанням - землі для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (03.07 Класифікації видів цільового призначення), яка знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с.22-23). Договір зареєстрований у Лубенській міській раді, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 16.05.2011 №1550.

Згідно з умовами зазначеного договору загальна площа орендованої земельної ділянки становить 0,0050 га. На земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - приміщення магазину. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (з Кф 1,059) становить 29510,00 грн. Договір оренди укладено строком на п'ять років. Орендна плата вноситься орендарем з 18.02.2011 у грошовій формі 12% нормативної грошової оцінки до земельного податку. Щомісячна орендна плата складатиме 295,10 грн.

Передача земельної ділянка площею 0,0050 га від орендодавця до орендаря оформлена актом приймання-передачі земельної ділянки в натурі від 16.05.2011 (а.с.24).

На підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, 10.06.2015 Лубенською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення форми "Ф":

- №4038-15, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: "орендна плата з фізичних осіб" в розмірі 4422,96 грн (а.с.30);

- №4040-15, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: "орендна плата з фізичних осіб" в розмірі 2287,77 грн (а.с.31).

В результаті оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку рішенням ГУ ДФС у Полтавській області від 29.09.2015 №580/с/16-31-10-04-11, а у подальшому й рішенням ДФС України від 28.10.2015 №10030/с/99-99-10-01-02-25, скарги ОСОБА_1 залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с.9-12).

Позивач, не погоджуючись з правомірністю визначення їй суми податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб, звернулась до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2015 №4038-15 та №4040-15.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення від 10.06.2015 №4038-15 та №4040-15 прийняті Лубенською ОДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Зі змісту положень Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" слідує, що користування землею в Україні є платним.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Статтею 5 Податкового кодексу України врегульовані співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами.

Пунктами 5.1, 5.2, 5.3 статті 5 Податкового кодексу України визначено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Подібне визначення міститься у статті 21 Закону України "Про оренду землі".

У відповідності до статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим кодексом України.

Згідно статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є: - нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; - площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пункт 271.1 статті 271 Податкового кодексу України).

Як встановлено пунктами 288.1, 288.2 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Як слідує з матеріалів справи, 16.05.2011 ОСОБА_1 укладені договори оренди землі з Лубенською міською радою, відповідно до умов яких об'єктом оренди є земельні ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0022 га та 0,0050 га. Згідно з вказаними договорами орендна плата вноситься орендарем з 18.02.2011 у грошовій формі 12% нормативної грошової оцінки до земельного податку. Щомісячна орендна плата становить відповідно 152,64 грн. та 295,10 грн. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

За приписами пунктів 288.4, 288.5, 288.7 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

- не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Таким чином, розмір орендної плати за землю не є сталим і змінюється у разі зміни розмірів нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що використовується для визначення розміру орендної плати. При цьому, законодавцем закріплений мінімальний та максимальний розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, який може не співпадати з розміром орендної плати за землю, визначеним у договорі.

Згідно підпункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що була висловлена у постанові від 02.12.2014 №21-274а14.

За викладених обставин, враховуючи передбачену змістом договорів оренди землі можливість зміни розміру орендної плати, а також зважаючи на законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що у відповідності до норм Податкового кодексу України позивач мав самостійно перерахувати величину орендної плати на відповідний звітний період з урахуванням обмежень підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та розміру грошової оцінки земельних ділянок.

Разом з тим, оскільки величина орендної плати платником податків самостійно не була перерахована, згідно з вимогами Податкового кодексу України із врахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки 2014 року (1,249) та на підставі договорів, Лубенською ОДПІ проведено нарахування ОСОБА_1 грошового зобов'язання з орендної плати за землю та видано податкові повідомлення-рішення від 10.06.2015 №4038-15, яким останній визначено податкове зобов'язання по орендній платі за землю в сумі 4422,96 грн та від 10.06.2015 №4040-15, яким визначено податкове зобов'язання по орендній платі за землю в сумі 2287,77 грн.

Застосування коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель здійснювалося на підставі статті 289 Податкового кодексу України, даних Листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14.01.2015 №6-28-0.00-215/2-5 "Про індексацію нормативно грошової оцінки земель" та листа ДФС України від 15.01.2015 №816/7/99-99-17-04-02-17 "Про індексацію грошової оцінки земель у 2015 році" щодо індексу споживчих цін за попередній рік.

У листі ДФС України від 15.01.2015 №816/7/99-99-17-04-02-17 "Про індексацію грошової оцінки земель у 2015 році" (а.с.101-102) визначено, що за інформацією Державної служби статистики України індекс споживчих цін за 2014 рік становив 124,9 відсотків.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2, 289.3 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Враховуючи зазначене, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України коефіцієнт індексацій нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, станом на 01.01.2015 становить 1,249.

Колегія суддів вважає хибними доводи апеляційної скарги про те, що у позивача відсутній обов'язок по сплаті спірної орендної плати за землю з огляду на наявність у неї спеціального статусу "ветеран праці", з огляду на наступне.

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є ветераном праці та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів праці (а.с.29).

За приписами пункту 11 частини 1 статті 7 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" ветеранам праці надається така пільга як звільнення від плати за землю.

Разом з тим, перелік категорій фізичних осіб, які мають пільги щодо сплати земельного податку, визначений у статті 281 Податкового кодексу України.

Так, згідно підпунктів 281.1.1-281.1.5 пункту 281.1 статті 281 Податкового кодексу України від сплати податку звільняються:

- інваліди першої і другої групи;

- фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

- пенсіонери (за віком);

- ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 281.2 статті 281 Податкового кодексу України встановлено, що звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

- для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;

- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;

- для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;

- для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;

- для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.

Також від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи (пункт 281.3 статті 281 Податкового кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що закони України мають однакову юридичну силу. Верховна Рада України здійснює свої повноваження відповідно до статті 85 Конституції України, в тому числі приймає закони, які є актами єдиного органу законодавчої влади. Конституція України не передбачає пріоритетності застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Відсутній також закон України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

У мотивувальній частині рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп (справа №18/183-97) Конституційний суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Податковий кодекс прийнятий 02.12.2010 та введений в дію з 01.01.2011, відтак саме Податковий кодекс України, а не Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є спеціальним законодавчим актом, який регулює відносини у сфері оподаткування, які виникли з 01.01.2011.

Беручи до уваги викладене, а також, враховуючи те, що положеннями статті 281 Податкового кодексу України не передбачено для ветеранів праці пільг по сплаті земельного податку з фізичних осіб, а також пільг по сплаті громадянами орендної плати за землю, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявність у ОСОБА_1 статусу ветерана праці не звільняє її від обов'язку щодо сплати визначеної контролюючим органом орендної плати за землю.

При цьому, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що орендовані позивачем земельні ділянки відносяться до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункт Ж частини 1 статті 19 Земельного кодексу України), від сплати земельного податку на які не звільнені навіть категорії осіб, перелічені у пункті 281.1 статті 281 Податкового кодексу України.

Колегія суддів також вважає необгрунтованими посилання апелянта на відсутність у неї обов'язку по сплаті спірної орендної плати за землю, з огляду на подання нею до Лубенського районного суду Полтавської області позовних заяв про визнання договорів оренди землі від 16.05.2011 недійними, оскільки на момент розгляду даної справи позивачем суду не було представлено судових рішень, які б свідчили про визнання укладених між ОСОБА_1 та Лубенською міською радою договорів оренди землі недійними. Водночас, суд звертає увагу на приписи статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 10.06.2015 №4038-15 та №4040-15 прийняті Лубенською ОДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. А відтак позовні вимоги ОСОБА_1 про їх скасування задоволенню не підлягають.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2016 року по справі № 816/4581/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2016р. по справі № 816/4581/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Водолажська Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 11.04.2016 р.