Постанова № 57043692, 08.12.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а-665/15

у справі №760/18639/15-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 суддя Солом'янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов"язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

12.10.2015 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом в якому просить, визнати дії управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників у галузях економіки України в сумі 1197,91 грн. за 2007 рік при призначенні йому пенсії за віком у 2015 році - протиправними; зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва здійснити йому нарахування та виплачувати пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузях економіки України за три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто за 2012, 2013, 2014 роки (2 960,62 грн.), починаючи з 09.06.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він у період з 05.08.1976 року по 16.09.1996 року проходив військову службу у Збройних Силах, звільнений із Збройних Сил України (з військової служби) наказом Заступника МО України № 038 від 07.08.1996 року. 15.09.1996 року йому призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Військову пенсію отримував по 30.06.2015 року.

09.06.2015 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком.

Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва здійснило переведення його з пенсії, яку він отримував відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі ст. 45 цього закону.

При цьому, визначаючи розмірі пенсії, управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва застосувало показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік, керуючись при цьому постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту населення» від 23.04.2012 року № 327, яка набрала чинності з 01.05.2012 року, в той час як відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка має вищу юридичну силу, застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати у галузях економіки по Україні за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2012, 2013, 2014 роки ( 2 960,62 грн.), як це передбачено статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Дії відповідача щодо переведення його з одного виду пенсії на інший відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вважає протиправними, оскільки в 1996 році йому була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» він звернувся вперше.

Звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України у справі 21-612а14, згідно якої частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Оскільки жодним із видів загально-передбаченої пенсії він не користувався раніше, то право па пенсію за віком у нього виникає вперше. Таким чином в даному випадку відсутній перехід з одного виду пенсії на іншій вид пенсії, а при призначенні військової пенсії показник середньої заробітної плати не застосовувався.

Посилаючись на зазначене, вважає, що при призначенні вперше пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має застосовуватись показник середньої заробітної плати за останні три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2012, 2013, 2014 роки.

Ухвалою суду від 20.10.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва відкрито скорочено провадження. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 183-2 КАС України копія ухвали направлена відповідачу разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів.

04.12.2015 року до канцелярії суду надійшли заперечення проти позову від управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, в яких останній посилаються на те, що його дії щодо переведення та нарахування позивачу пенсії за віком були правомірними, вважає адміністративний позов необґрунтованим, та просять в його задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 15 вересня 1996 року ОСОБА_1 отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Досягнувши пенсійного віку, 09 червня 2015 року позивач звернувся до управління ПФУ про призначення іншого виду пенсії, яка передбачена Законом № 1058-ІV.

Управління ПФУ, провівши переведення на інший вид пенсії та перерахунок розміру пенсії, застосувало показник заробітної плати за 2007 рік, на підставі постанову КМУ «Про підвищення рівня соціального захисту населення» від 23.04.2012 року № 327, яка набрала чинності з 01.05.2012 року, де зазначено, що пенсії, призначені (перераховані) до 2008 року із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески, за 2005-2006 роки відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, га деяких інших осіб» (особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей), перераховуються із застосуванням показників відповідно середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік та середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2007 рік.

Статтею 1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону № 1058-ІV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі статтею 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

У частині першій статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, однак у випадку із заявою ОСОБА_1 мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Зазначений висновок щодо застосування частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV відображений у постанові Верховного Суду України по справі 21-612а14, а тому в силу положень ст. 244-2 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні даної норми права.

Так, ОСОБА_1 було призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV він звернувся вперше. Крім того, після звільнення з органів внутрішніх справ позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

За таких обставин управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва не мало законних підстав для застосування частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV. Відповідно у відповідача були відсутні підстави для застосування показника заробітної плати за 2007 рік на підставі постанову КМУ «Про підвищення рівня соціального захисту населення» від 23.04.2012 року № 327.

З урахування зазначеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників у галузях економіки України в сумі 1197,91 грн. за 2007 рік при призначенні йому пенсії за віком у 2015 році - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити йому нарахування та виплачувати пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузях економіки України за три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто за 2012, 2013, 2014 роки (2 960,62 грн.), починаючи з 09.06.2015 року, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Постановою КМ України від 24.10.2007 року № 1261, та організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією.

Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду. Управління у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 N 1261, постановами правління, наказами Фонду, наказами та розпорядженнями регіональних управлінь, іншими нормативно-правовими актами, Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим Постановою Пенсійного фонду від 25.02.2008 року № 5-5.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-4, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-4, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.

Відповідно до ст. 26, 27 Закону № 1058-4, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп ? Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

В той же час у відповідності до ч.2 ст. 40 Закону № 1058-4, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Разом з цим, зазначений вище текст абзацу четвертого частини другої статті 40 Закону № 1058-4 в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі №1-28/2008 вказану зміну визнано неконституційною.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України - Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в попередній редакції, а саме: Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Ґрунтуючись на вище приведених нормах права, враховуючи, що право позивача на отримання пенсії за віком відповідачем не оспорюється, а також враховуючи попередні висновку суду про те, що підстави для застосування відповідачем постанови КМУ «Про підвищення рівня соціального захисту населення» від 23.04.2012 року № 327 відсутні, суд вважає, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача вчинити дії слід задовольнити частково - зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузях економіки України за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), та зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії починаючи з 09.06.2015 року та здійснити виплату недоплачених сум.

З огляду на зазначені обставини, позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 17, 18, 104-106, 128, 158, 159, 161-163, 183-2, 256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати дій управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників у галузях економіки України в сумі 1197,91 грн. за 2007 рік при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у 2015 році - протиправними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузях економіки України за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), та зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії починаючи з 09.06.2015 року та здійснити виплату недоплачених сум.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя: