Вирок № 57043663, 07.04.2016, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/707/16-к

Провадження № 1-КП/758/186/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2016 року Подільський районний суд міста Києва

в складі:

головуючого судді Бородія В.М.,

при секретарі Лисоконь І.В., Комащенко О.В.,

за участю прокурора Гошовської Ю.В.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

законного представника ОСОБА_4,

представника служби у справах дітей - Поцелуєвої О.К.,

представника Подільського РУ поліції

ГУ національної поліції у місті Києві - Кузьміна К.В., Колесник Є.І.,

Зенченко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальне провадження № 1-КП/758/186/16 (справа №758/707/16-к), кримінальне провадження під час досудового розслідування № 12015100070008453 по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, громадянина України, освіта середня-спеціальна, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого у АДРЕСА_5 індивідуальний номер картки платника податків № НОМЕР_1, на час вчинення злочину не судимого, однак, судимого:

- 25 грудня 2015 року Подільським районним судом міста Києва за ч.1 ст.186 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст.75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,-

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

13 листопада 2015 року, близько 11 години, ОСОБА_3 перебував біля будинку № 20 по проспекту Перемоги в місті Києві, де у нього виник умисел на повторне викрадення чужого майна з квартири АДРЕСА_1, в якій проживає його тітка ОСОБА_1

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що в приміщенні квартири нікого не має, ОСОБА_3 заліз на дах салону краси, розташованого на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 після чого, через вікно проник на балкон квартири АДРЕСА_1 В подальшому, поштовхом своєї правої руки, відчинив дерев'яні двері та проник у приміщення вищевказаної квартири, звідки повторно таємно викрав майно, що належить ОСОБА_1, а саме:

золотий ланцюжок довжиною 80 см. 585 проби вагою 4 грами, вартістю 2680,00 грн.;

золотий хрестик 585 проби вагою 2 грами, вартістю 1340,00 грн.;

золоту каблучку 585 проби вагою 2 грами, вартістю 1340,00 грн.;

золоту каблучку 585 проби вагою 2 грами, вартістю 1340,00 грн.;

жіночий наручний годинник з браслетом з напиленням, жовтого кольору, марки «Романсон», вартість якого встановити не виявилось можливим;

грошові кошти в сумі 3000 гривень та 20 доларів СІЛА, які згідно курсу Національного Банку України станом на 13.11.2015 року становили 458 гривень 40 копійок, які помістив до лівої кишені куртки, в яку був одягнений.

Після цього, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, тим самим завдавши потерпілій ОСОБА_1, матеріальну шкоду на загальну суму 10 158 гривень 40 копійок.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину по пред»явленому обвинуваченні не визнав, не погодився з кваліфікацією його дій та дав показання, що 13 листопада 2015 року, близько 11 години, він в квартиру АДРЕСА_1 не проникав. Про те, що в квартирі тітки була крадіжка він дізнався під час затримання. Він не пам"ятає де його затримали, так як був в стані алкогольного сп"яніння. Він випив 3-4 пляшки міцного пива "Арсенал". В той час він був в гостях АДРЕСА_4. На досудовому розслідуванні він зізнавався у вчиненому, бо на нього чинився тиск невідомими. Він пам»ятає, що 13 листопада 2015 року була п»ятниця, близько 11 годин 30 хвилин він приїхав на вулицю Донецьку, де був до вечора, до цього перебував на проспекті Перемоги. Ввечері пішов на вулицю Дегтярівську. Він не пам"ятає, коли дізнався про те, що тітку обікрали. На досудовому розслідуванні визнавав вину, бо дуже боявся. Покази 14.12.2015 року під час досудового розслідування давав добровільно в присутності матері. Покази не відповідають дійсності.

Потерпіла ОСОБА_1 дала суду показання, що обвинувачений її племінник, з яким вона не спілкується. 10 листопада 2015 року госпіталізували її матір, тому вона з нею була в лікарні. 14 листопада 2015 року, це була субота, вона приїхала додому, щоб взяти паспорт. В квартирі побачила сліди проникнення до неї через балкон. Виявила, що із скляної банки, яка була в квартирі, зникли грошові кошти та зі шкатулки зникли дві золоті каблучки, жіночий годинник, золотий хрестик. Коли приїхали працівники поліції, то повідомили про те, що оскільки нічого не порушено в кімнаті, крадіжку вчинив хтось зі своїх. Вона одразу подумала що це вчинив племінник ОСОБА_3. Вона зателефонувала племінниці ОСОБА_9, яка повідомила про те, що до неї заходив ОСОБА_3 і вона бачила у нього годинник та золоті вироби. Після цього вони пішли його шукати, але знайшли тільки його друзів, які повідомили, що бачили обвинуваченого і у нього був годинник кольору золота. Біля лікарні вони побачили ОСОБА_3, який розповів про те, що взяв гроші та золото для того, щоб їх не взяли його друзі, яким він про ці ж самі речі розказав. Під час досудового розслідування їй повернули лише частину ланцюжка від годинника. Майнових претензій до обвинуваченого вона немає, розуміючи, що він є її племінником. Він просив вибачення за крадіжку після того як зізнався, що викрав речі з її квартири.

Свідок ОСОБА_10 дав показання, що в ніч на 14 листопада 2015 року на 10 поверсі під»їзду по місцю проживання він зустрів ОСОБА_3, який показав йому мішочок червоного кольору, який був стягнутий мотузкою. Через щілини він бачив там золоті речі. ОСОБА_11 показав йому годинник кольору золота. ОСОБА_3 запропонував йому купити ці речі. Він погодився, так як не знав, що вони викрадені. Він також бачив у ОСОБА_3 грошові кошти, але скільки саме, не знає. Він бачив декілька купюр по 200 грн. Він взяв у нього годинник, який хотів купити, щоб перевірити, чи дійсно він золотий. Він взяв свій паспорт та пішов до ломбарду, щоб перевірити чи годинник золотий. Будь-яких інших злотих виробів чи грошей у обвинуваченого він не брав.

Свідок ОСОБА_12, який є працівником відділу охорони Шевченківського районного управління поліції, дав показання, що 14 листопада 2015 року, під час чергування, вони затримали ОСОБА_3 по вулиці Ванди Василевської, 6. ОСОБА_3 був там з групою осіб, які дивно поводились. Під час перевірки ОСОБА_3 дістав при них паперовий згорток та висипав порошкоподібну речовину на землю. Після чого його доставили до відділку поліції. При поверхневому огляді у нього виявили жіночий годинник, який мав колір між золотим та коричневим та бірочки від золотих виробів. Жіночий годинник знаходився у ОСОБА_3, який стверджував, що він належать його тітці. ОСОБА_3 тримав ці речі при собі. Вони не мають права вилучати речі.

Законний представник обвинуваченого ОСОБА_4 дала в суді показання, що про квартирну крадіжку потерпіла, яка є сестрою її чоловіка, повідомила їй по телефону. Десь через 4 дні син їй повідомив, що був у компанії знайомих, яким розповів, що його тітка зберігає по місцю проживання золоті вироби, однак, вона з бабусею в лікарні і квартира не охороняється. Оскільки один із знайомих швидко пішов додому, тому він, підозрюючи, що той може викрасти речі, вирішив його випередити і самому проникнути у квартиру тітки, викрасти цінні речі, щоб їх зберегти, що в подальшому і зробив. Однак, зберегти речі не зміг, так як у нього їх забрали сторонні особи. Син по суті був доброю дитиною до того як познайомився з хлопцями, які вживають наркотичні засоби. Після цього він почав також вживати наркотики, перестав ночувати дома, не слухався її та батька, став фактично не керованим.

Згідно протоколу огляду місця події від 28 грудня 2015 року в приміщенні Подільського районного управління поліції у свідка ОСОБА_10 вилучено фрагмент браслету до жіночого годинника. Як пояснив свідок, вказаний фрагмент браслету йому для продажу надав ОСОБА_3 Його походження йому не відоме.

Згідно постанови слідчого від 14 січня 2016 року вказаний фрагмент браслету визнано речовим доказом.

Згідно висновку товарознавчої експертизи №37тв від 15 грудня 2015 року золотий ланцюжок довжиною 80 см. 585 проби вагою 4 грами, міг мати вартість 2680,00 грн, золотий хрестик 585 проби вагою 2 грами, мав вартість 1340,00 грн.; золота каблучка 585 проби вагою 2 грами, мала вартість 1340,00 грн.; золота каблучка 585 проби вагою 2 грами, мала вартість 1340,00 грн. Вартість жіночого наручного годинника з браслетом з напиленням, жовтого кольору, марки «Романсон», встановити не виявилось можливим.

Згідно довідки про курс Національного Банку України станом на 13.11.2015 року 20 доларів США становили 458 гривень 40 копійок.

Згідно довідки Київської міської наркологічної клінічної лікарні № 355391 від 03.12.2015 року неповнолітній ОСОБА_3 не перебуває на обліку у лікаря нарколога (т.1 а.с.161) та лікаря-психіатра ( т.1 а.с.108);

Відповідно до паспортних даних серії НОМЕР_2 виданого Макарівським МВС України в Київській області 11.06.2014 року, неповнолітній ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ( т.1 а.с.96-97);

Згідно акту Служби у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві Державної адміністрації № 40-2708 від 08.12.2015 року обстеження умов проживання неповнолітнього ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 встановлено, що останній виховується в повній родині, в належних умовах. Сім»я ОСОБА_3 на обліку Служби у справах дітей не перебувала, батьки батьківських прав не позбавлялися ( т.1 а.с.166-167);

Згідно вироку Подільського районного суду міста Києва від 25 грудня 2015 року, ОСОБА_3 вчинив 25 серпня 2015 року злочин передбачений ч.1 ст.186 КК України. Тобто до вчинення злочину 13 листопада 2015 року крадіжки майна ОСОБА_1, однак до винесення вироку за попередній злочин.

Згідно вимог ч.1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв»язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд, дослідивши запропоновані учасниками процесу докази, прийшов до висновку, що вони є відповідно до вимог ст. 85 КПК України належними, вони прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Розглядаючи докази з точки зору їх допустимості, суд звертає увагу, що фактичні дані, які містяться у показах обвинуваченого, потерпілої, свідків, у протоколах огляду, у висновках експертиз отримано з дотриманням вимог КПК України, а тому вони є допустимими.

З метою перевірки послідовності позиції обвинуваченого та його доводів, суд дослідив протокол допиту ОСОБА_3 в якості підозрюваного від 14.01.2016 року, де останній пояснював, що 13.11.2015 року, в ранковий час він розповів знайомому Андрію про наявність у його тітки вдома грошей та золотих виробів. З метою уникнення викрадення даних речей Андрієм, він вирішив самостійно забрати гроші. Приїхавши за місцем мешкання тітки, до будинку АДРЕСА_1 він підійшов до будинку, після чого заліз на дах першого поверху, рукою відкрив вікно, оскільки знав що його можна відкрити, заліз на балкон квартири, штовхнув рукою старі балконні двері та зайшов до квартири. Знаходячись в квартирі він відчинив сервант та зі шкатулки забрав золоті вироби, а саме: ланцюжок с хрестиком, дві каблучки та жіночий годинник, який знаходився у невеликому мішечку. Після цього, забрав зі скляної банки, що була в тумбі під телевізором грошові кошти в сумі 3000 гривень та 20 доларів США. Забравши з собою викрадене з місця вчинення злочину зник. Грошові кошти він витратив на власні потреби, одне золоте кільце він віддав знайомому в рахунок погашення боргу, а інші золоті вироби в нього відібрала особа на ім»я ОСОБА_10 ( т.1 а.с.128-131);

Крім цього, в судовому засіданні, 25.02.2016 року, неповнолітній ОСОБА_3 зробив заяву, що після 13.11.2015 року, однак до його затримання працівниками поліції, біля арки по пр-ту Перемоги, 20 в місті Києві, його побили 3-4 невідомих йому чоловіків, при цьому вимагали, щоб він оговорив себе і визнав факт крадіжки 13.11.2015 року з квартири ОСОБА_1 У подальшому під впливом таких погроз і насильства він оговорив себе, хоча ніякої квартирної крадіжки не скоював. За результатами перевірки заяви неповнолітнього ОСОБА_1 Подільським Управлінням поліції Головного Управління Національної поліції у місті Києві винесено постанову від 01.04.2016 року про закриття кримінального провадження у зв»язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.( т.1 а.с.198-199).

Оцінюючи сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв»язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, про достатність доказів для визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину про пред»явленому обвинуваченню за ч.3 ст.185 КК України.

Аналізуючи досліджені докази суд звертає увагу на послідовні покази потерпілої, які узгоджуються з іншими доказами, зокрема показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_12, характером і логікою розвитку подій і які суд визнає правдивими і такими, які в сукупності з іншими доказами можна покласти в основу обвинувального вироку.

Покази потерпілої також узгоджуються з висновками судово-товарозначої експертизи про вартість викраденого майна.

Як вбачається з аналізу показів потерпілої у неї немає мотивів оговорювати ОСОБА_3, не назвав таких мотивів для оговору і обвинувачений.

Покази і позицію ОСОБА_3 суд оцінює критично і вважає їх такими, що направлені на пом»якшення кримінальної відповідальності.

Суд бере до уваги покази свідка ОСОБА_10, який наполягав на тому, що бачив золоті речі у ОСОБА_3, який пропонував їх придбати.

Свідок ОСОБА_12 наполягав, що бачив годинник у обвинуваченого перед затриманням та бирки від золотих виробів.

Згідно вироку Подільського районного суду міста Києва від 25 грудня 2015 року, ОСОБА_3 вчинив 25 серпня 2015 року злочин, передбачений ч.1 ст.186 КК України. Тобто до вчинення злочину 13 листопада 2015 року крадіжки майна ОСОБА_1, однак до винесення вироку за попередній злочин, тому в його діях вбачається ознака повторності.

Дослідивши всі докази в їх сукупності, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням в житло, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України.

Обираючи покарання ОСОБА_3, суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 3 ст.185 КК України, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких, особу неповнолітнього обвинуваченого, який, на час вчинення злочину, раніше не судимий, за місцем проживання неповнолітній ОСОБА_3 мав негативні прояви ( т.1 а.с.169); з 07.04.2015 року по 06.11.2015 року перебував на профілактичному обліку у ВКМСД Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві за вчинення злочинів, передбачених ст.ст.185,186 КК України ( т.1 а.с.168). Крім цього, суд враховує той факт, що неповнолітній ОСОБА_3 уникав явки до суду, у зв»язку з чим останньому було змінено міру запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою в Київському СІЗО.

Пом»якшуючою покарання ОСОБА_3 обставиною суд визнає вчинення злочину у неповнолітньому віці, що передбачено п.3 ч.1 ст.66 КК України.

Обтяжуючих покарання обставин, передбачених ст. 67 КК України, в діях ОСОБА_3 не встановлено.

З врахуванням вказаних обставин суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі.

Однак, враховуючи насамперед молодий вік обвинуваченого, конкретні обставини справи, що на час вчинення злочину він був не судимий, що майнових претензій до обвинуваченого потерпіла не має, вчинення злочину у неповнолітньому віці, що і на даний час він є неповнолітнім, що позиція обвинуваченого визнавати чи не визнавати вину є його правом і не може бути поставлена йому у провину, що він з 17.02.2016 року утримується під вартою в Київському СІЗО, що безумовно вплинуло на його виправлення, що він запевняє суд, що злочинів більше скоювати не буде, що працевлаштується по отриманій спеціальності повара, враховуючи позицію потерпілої, яка не наполягає на позбавлення волі племінника, суд вважає можливим звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст.75,104 КК України та покласти на нього обов»язки передбачені ст.76 КК України.

Суд переконаний, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових злочинів, тому суд не погоджується з пропозицією прокурора реально позбавити його волі.

Суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 судові витрати у справі за проведення товарознавчої експертизи в сумі 491 грн. 04 копійки.

Долю речових доказів вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд ,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України і призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Згідно ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, з врахуванням вироку Подільського районного суду міста Києва від 25 грудня 2015 року, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_3 призначити у виді чотирьох років позбавлення волі.

Згідно ст.75, ст.104 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо протягом іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки. Іспитовий строк ОСОБА_3 встановити два роки.

Згідно п.п.2,3,4 ч. 1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з»являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_3, до набрання вироку законної сили, змінити з тримання під вартою в Київському СІЗО на домашній арешт.

Звільнити ОСОБА_3 з-під варти в залі суду.

Заборонити ОСОБА_3 залишати квартиру АДРЕСА_5 щоденно в період з 21 години до 07 години ранку наступного дня.

Зобов'язати ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду, а також виконувати наступні обов'язки:

- не відлучатися з м. Києва без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками у справі.

Вирок в частині виконання запобіжного заходу у виді домашнього арешту направити для негайного виконання до Шевченківського районного управління ГУ Національної поліції у місті Києві.

Стягнути з ОСОБА_3 (індивідуальний номер картки платника податків НОМЕР_3) на користь держави судові витрати в сумі 491 грн. 04 копійки за проведення товарознавчої експертизи.

Згідно ст.100 КПК України речові докази, які передано для зберігання потерпілій, залишити в її володінні як законного власника.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СуддяБородій В.М.