Рішення № 57042496, 04.04.2016, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 556/1884/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2016 року м.Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням

суддіОСОБА_1при секретаріОСОБА_2,з участю позивача ОСОБА_3,ВідповідачівОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,представника відповідачаОСОБА_17,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, комунального підприємства «Редакція газети «Володимирецький вісник» Володимирецької районної ради Рівненської області про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

В суд звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_22, ОСОБА_18, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_19, комунального підприємства «Редакція газети «Володимирецький вісник» Володимирецької районної ради Рівненської області про захист честі, гідності, ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 29 жовтня 2015 року на шпальтах газети «Володимирецький вісник» розміщено статтю «Від чийого імені пасквіль?», у якій про нього поширено недостовірну інформацію, яка порочить його честь, гідність та ділову репутацію, зокрема, щодо «підняття ним руки» на ветерана автошколи ОСОБА_5 та притягнення його до кримінальної відповідальності за розбійний напад на іншого працівника ОСОБА_11. Дана стаття надрукована від імені працівників та ветеранів автошколи відповідачів. Поширенням недостовірної інформації позивачу завдано моральної шкоди. З підстав, передбачених ст.ст.277, 299, 1167 ЦК України позивач просив визнати поширену про нього інформацію щодо підняття руки на ветерана автошколи ОСОБА_5 та притягнення його до кримінальної відповідальності за розбійний напад на ОСОБА_11 недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та шкодить діловій репутації, зобовязати КП «Редакція газети «Володимирецький вісник» Володимирецької районної ради Рівненської області спростувати поширену про нього неправдиву інформацію шляхом опублікування у газеті спростування та зобов"язання принести публічні вибачення, а також стягнути з відповідачів солідарно 10000,00 грн. моральної шкоди, завданої йому поширенням про нього недостовірної інформації.

Під час розгляду справи позивач ОСОБА_3 подав заяву про заміну відповідачів ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_25, ОСОБА_24 на ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, яку обґрунтовував тим, що, як йому стало відомо під час розгляду справи, саме ці особи, а також ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_19 були її авторами. Ухвалою суду від 02.03.16 р. заяву позивача задоволено та замінено окремих відповідачів на належних.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі та уточнив, що вимогу про спростування недостовірної інформації він заявляє до КП «Редакція газети «Володимирецький вісник» Володимирецької районної ради Рівненської області, а моральну шкоду бажає стягнути солідарно з відповідачів фізичних осіб. Позивач пояснив, що він працює на посаді інструктора Володимирецької автошколи. Протягом 2015 року у нього періодично виникали конфлікти з керівництвом закладу звязку з його принциповою позицією щодо недопущення розкрадань майна автошколи її працівниками. У липні 2015 року між ним та працівником ОСОБА_11 виник конфлікт, під час якого він не втримався та вдарив його по обличчю. ОСОБА_11 звернувся до органів міліції, після чого відносно ОСОБА_3 було порушено кримінальне провадження за ч.1 ст.125 КК України по факту нанесення ним ОСОБА_11 легких тілесних ушкоджень. На момент опублікування статті, як пояснив позивач, вироку у даній справі щодо нього постановлено ще не було, вироком суду від 09.12.15 р., який на даний час набрав законної сили, його визнано винним у заподіянні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 та призначено покарання. Проте розбійного нападу на ОСОБА_11 він ніколи не вчиняв. Крім того, ОСОБА_3 пояснив, що фразу у статті про те, що він «підняв руку на ветерана автошколи ОСОБА_5М.» він сприймає як твердження про побиття ним цієї особи, якого він ніколи не вчиняв. Він постійно працює з людьми, дає уроки водіння учням автошколи, випуск газети «Володимирецький вісник» 29 жовтня 2015 року має наклад 6500 екземплярів та розповсюджується у Володимирецькому районі, де проживають його учні та колишні учні, у звязку з чим поширена через газету неправдива інформація про нього дійшла до широкого кола осіб, чим завдано шкоду його честі, гідності та діловій репутації. З цих підстав позивач ОСОБА_3 просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_26 до суду не зявилась, була належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи. З урахуванням думки позивача суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у її відсутності.

Представник відповідача комунального підприємства «Редакція газети «Володимирецький вісник» Володимирецької районної ради Рівненської області ОСОБА_17 в судовому засіданні вимоги позовної заяви не визнав в повному обсязі та подав суду письмові заперечення проти позову. Заперечення обґрунтовуються тим, що 26.10.15 р. до редакції газети «Володимирецький вісник» звернулась головний бухгалтер Володимирецької автошколи ОСОБА_7 з проханням розглянути та опублікувати колективне звернення ветеранів автошколи ТСОУ. Дане звернення було розглянуте відповідно до вимог ст.ст.7, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян». Редакція в усній формі звернулась до керівника автошколи з проханням надати підтвердження існування внутрішнього конфлікту між працівниками ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_11, а також щодо наявного кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 через бійку з ОСОБА_11 Дані факти керівництвом автошколи було підтверджено з долученням копій заяв ОСОБА_5 про побиття ОСОБА_3 Формулювання у статті «Від чийого імені пасквіль?» речення «а за розбійний напад на іншого працівника ОСОБА_11 {ОСОБА_3С.} навіть притягується до кримінальної відповідальності», на думку відповідача, не є фактичним твердженням, а лише констатацією стану справ у даній конфліктній ситуації на час виходу статті. Вину ОСОБА_3 у нападі на ОСОБА_11 доведено вироком суду. Вказана позивачем газетна публікація не є редакційним першоджерелом, опублікована в рамках ведення публічної дискусії, містить певні уточнення по суті викладених ОСОБА_3 у попередній статті фактів і не є втручанням у його особисте життя. ОСОБА_3 до редакції КП «Редакція газети «Володимирецький вісник» Володимирецької районної ради Рівненської області щодо спростування неправдивої інформації в порядку ст.277 ЦК України, ст.37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації» не звертався. Позовні вимоги відповідач вважає недостатньо обґрунтованими і неналежними відносно редакції. З підстав, викладених у запереченнях, представник відповідача ОСОБА_17 просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судовому засіданні вимоги позовної заяви ОСОБА_3 не визнали та подали суду письмові заперечення порти позову. Заперечення обґрунтовуються тим, що факт побиття ОСОБА_3 ОСОБА_5 є достовірним фактом, який доводиться поданими ОСОБА_5 на імя директора автошколи відповідними заявами з метою вжиття до ОСОБА_3 заходів щодо припинення подібного на майбутнє. Що стосується вжитого у статті висловлювання про розбійний напад на ОСОБА_11, зі сторони авторів статті мало місце оціночне судження про подію, повязану із застосуванням ОСОБА_3 насильства до працівника автошколи ОСОБА_11 Цей факт підтверджується вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 09.12.15 р., яким ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за ч.1 ст.125 КК України. В умовах відсутності у відповідачів повної інформації про подію, а також відсутності у них правових знань, їх твердження про розбійний напад на ОСОБА_11 носили оціночний характер. ОСОБА_3 за місцем роботи характеризується негативно, приводом для опублікування статті «Від чийого імені пасквіль?» стало опублікування у попередньому номері цієї ж газети ОСОБА_3 статті «Куди зникла полуторка з пєдесталу?», у якій позивачем також було поширено неправдиву інформацію. З підстав, викладених у запереченнях, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судовому засіданні просили суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3

Відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях інших відповідачів, та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 до суду не зявились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. При цьому суд встановив та врахував наступне.

Судом достовірно встановлено і учасниками процесу не оспорюється, що у випуску друкованого засобу масової інформації - газети «Володимирецький вісник» Володимирецької районної ради Рівненської області від 29 жовтня 2015 року у рубриці «Публікація - резонанс» розміщено статтю «Від чийого імені пасквіль?».

У статті йдеться про звернення до редакції засобу масової інформації ветеранів ТСОУ та ДТСААФ, працюючих у Володимирецькій автошколі з приводу статті ОСОБА_3 у попередньому випуску газети. Стаття «Від чийого імені пасквіль?» містить інформацію наступного змісту: «І нам дуже прикро, що в нашому колективі є людина, яка підняла руку на ветерана автошколи ОСОБА_5, а за розбійний напад на іншого працівника ОСОБА_11 навіть притягується до кримінальної відповідальності.» У статті міститься посилання на джерело інформації ветеранів та працівників автошколи ТСОУ, всього 18 осіб.

Як розяснив Верховний Суд України у п.15 постанови Пленуму № 1 від 27.02.09 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під поширенням інформації слід розуміти доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб.

Оскільки судом встановлено, що газета «Володимирецький вісник» є друкованим засобом масової інформації Володимирецької районної ради Рівненської області, розповсюджується в смт.Володимирець та Володимирецькому районі Рівненської області, а випуск газети від 29 жовтня 2015 року був надрукований та випущений, суд прийшов до висновку, що вищезазначені відомості про ОСОБА_3 були поширені.

Як розяснив пленум Верховного Суду України у п.9 постанови № 1 від 27.02.09 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

З пояснень представника відповідача ОСОБА_27, письмових заперечень КП «Редакція газети «Володимирецький вісник» Володимирецької районної ради Рівненської області та наданого суду письмового звернення до редакції (вхідний № 16 від 26.10.15 р.) судом встановлено, що вказану інформацію редакції друкованого засобу масової інформації надано фізичними особами ветеранами та працівниками автошколи ТСОУ ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_28, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_21, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_19

Таким чином, судом встановлено, що редакцією газети «Володимирецький вісник» Володимирецької районної ради Рівненської області 29 жовтня 2015 року шляхом опублікування у випуску газети статті «Від чийого імені пасквіль?» про позивача ОСОБА_3 поширено інформацію про те, що ОСОБА_3 є людиною, яка підняла руку на ветерана автошколи ОСОБА_5 та притягується до кримінальної відповідальності за розбійний напад на ОСОБА_11

З пояснень відповідачів судом встановлено, що вислів про підняття ОСОБА_3 руки на ОСОБА_5 не носить характеру оціночного судження, оскільки відповідачі суду пояснили, що у статті мали на увазі, що ОСОБА_3 06 липня 2015 року наніс ОСОБА_5 тілесні ушкодження. Не є оціночним судженням і інформація про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за розбійний напад на ОСОБА_11

З огляду на характер та зміст оголошених відомостей, а також наполягання відповідачів на відповідності їх фактичним обставинам, суд прийшов до висновку, що оголошені у статті «Від чийого імені пасквіль?» відомості, які є предметом судового розгляду, являються фактичними твердженнями.

Зміст поширених про ОСОБА_3 відомостей вказує на те, що поширена про нього інформація у вищезазначених фрагментах газетної статті є негативною, оскільки вказує на вчинення ним правопорушень, щонайменше одне з яких носить кримінальний характер, що посягають на передбачені ст.27 Конституції України права особи на життя та здоровя.

Допитаний як свідок відповідач ОСОБА_11 суду показав, що 07 липня 2015 року ОСОБА_3 на території Володимирецької автошколи наніс йому тілесні ушкодження, у звязку з чим засуджений вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 09.12.15 р.

Свідок ОСОБА_29 суду показав, що він працює на посаді директора Володимирецької автошколи. Він підтвердив, що у жовтні 2015 року до нього звернулось КП «Редакція газети «Володимирецький вісник» Володимирецької районної ради Рівненської області з проханням надати підтвердження фактів, викладених у колективному зверненні працівників автошколи, яке надійшло до редакції, з проханням опублікувати його. Він повідомив редакцію про те, що між колективом автошколи та ОСОБА_3 дійсно виник конфлікт, а також що до нього надходили заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_11 про побиття ОСОБА_3, при цьому на прохання редакції свідок надав копії відповідних звернень.

Судом встановлено, що вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 09 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 28 березня 2016 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та засуджено до покарання у вигляді штрафу в сумі 510,00грн., крім того, з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_11 стягнуто 1890,44грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, та 1000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_3 визнано винним у тому що 07.07.15 р. приблизно об 11-20 год. на території Володимирецької автошколи по вул.Горького, 1 в смт.Володимирець Рівненської області він умисно наніс один удар правою ногою в область спини та приблизно два удари ногами в область тулуба та передпліччя правої руки потерпілого ОСОБА_11, чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді обширного садна правого передпліччя, синця лівого передпліччя, трьох синців задньої поверхні тулуба справа, які відноситься до розряду легких тілесних ушкоджень.

Будь-яких доказів вчинення ОСОБА_3 розбійного нападу на ОСОБА_11, тобто, як передбачено ст.187 КК України, нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства, та притягнення його у звязку з цим до кримінальної відповідальності, суду не надано.

Учасниками процесу не оспорюється що в провадженні органів поліції не перебувало заяв чи повідомлень про вчинення ОСОБА_3 розбійного нападу на ОСОБА_11

Доведений обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, факт нанесення ОСОБА_3 ОСОБА_11 легких тілесних ушкоджень, не свідчить про вчинення позивачем розбійного нападу на відповідача.

З пояснень ОСОБА_5, наданих в судовому засіданні, а також копій його заяв від 07.07.15 р. та 05.08.15 р., адресованих директору Володимирецької автошколи, вбачається, що 06.07.15 р. о 17 год. 15 хв. ОСОБА_3 наніс йому тілесні ушкодження. З приводу нанесених йому тілесних ушкоджень, як пояснив ОСОБА_5, до правоохоронних органів він не звертався. При цьому факт нанесення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, позивачем ОСОБА_3 оспорюється.

Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як розяснив пленум Верховного Суду України у п.14 постанови № 1 від 27.02.09 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Жодного доказу достовірності інформації про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за розбійний напад на ОСОБА_11 суду не надано.

З урахуванням положень ст.62 Конституції України, а також враховуючи, що доказів існування вироку суду чи постанови у справі про адміністративне правопорушення, якими було би встановлено факт побиття ОСОБА_3 ОСОБА_5, суд вважає такий факт недоведеним.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що достовірність негативної інформації, поширеної відповідачами про ОСОБА_3 у статті «Від чийого імені пасквіль?» газети «Володимирецький вісник» випуску від 29 жовтня 2015 року, в частині притягнення його до кримінальної відповідальності за розбійний напад на ОСОБА_11 та побиття ним ОСОБА_5, в суді не доведена, а тому дану інформацію суд визнає недостовірною.

Відповідно до ст.297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Статтею 299 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.

Суд прийшов до висновку, що поширенням вищезазначеної недостовірної інформації про ОСОБА_3, порушено права позивача на повагу до його гідності та честі, а також на недоторканність його ділової репутації, оскільки дана інформація впливає на соціальну оцінку позивача в очах оточуючих, а також оцінку його професійної діяльності як учасника суспільних відносин, посягає на позитивну зовнішню оцінку ОСОБА_3 з боку суспільства, на обєктивну оцінку його діянь по дотриманню морально-етичних та правових норм.

Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача про визнання інформації, поширеної у статті «Від чийого імені пасквіль?» газети «Володимирецький вісник» випуску від 29 жовтня 2015 року, у частині твердження про побиття ним ОСОБА_5 та притягнення до кримінальної відповідальності за розбійний напад на ОСОБА_11, недостовірною та такою, що порушує право ОСОБА_3 на повагу до його гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.

Відповідно до ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність. Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується. Редакція зобов'язана в строк, що не перевищує одного місяця з дня надходження вимоги, опублікувати спростування і письмово повідомити заявника про строк і час публікації спростування у разі затримки або про відмову в його публікації, зазначивши підстави відмови.

Оскільки суд прийшов до висновку про недостовірність поширеної про ОСОБА_3 негативної інфорамції, суд вбачає правові підстави для зобовязання відповідача КП «Редакція газети «Володимирецький вісник» Володимирецької районної ради Рівненської області спростувати цю інформацію шляхом опублікування спростування у газеті «Володимирецький вісник», з додержанням вимог та строків спростування, встановлених у ст.37 вищезазначеного Закону.

Як розяснив Верховний Суд України у пп.24, 26 постанови Пленуму № 1 від 27.02.09 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення. При цьому суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статях 16, 277 ЦК України.

За таких обставин суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги ОСОБА_3 до КП «Редакція газети «Володимирецький вісник» Володимирецької районної ради Рівненської області про зобовязання принести публічні вибачення.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, заподіяної позивачу порушенням його прав на повагу до гідності, честі та недоторканість ділової репутації, суд виходить з наступного.

Поширювачем негативної інформації про ОСОБА_3, яка визнається судом недостовірною, є КП «Редакція газети «Володимирецький вісник» Володимирецької районної ради Рівненської області, авторами цієї інформації, як встановлено судом, є ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_28, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_21, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_19

Виходячи із засад диспозитивності цивільного судочинства, встановлених ст.11 ЦПК України, у цій частині вимог суд розглядає позов ОСОБА_3 до авторів поширеної інформації, за виключенням ОСОБА_30, оскільки жодних вимог до нього, а також вимог про стягнення моральної шкоди до друкованого засобу масової інформації, позивачем не заявлено.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позивач в судовому засіданні завдання йому моральної шкоди поширенням недостовірної інформації обґрунтовував тим, що зазнав нервових переживань, відчував обурення та пригнічення у звязку з таким поширенням, оскільки його як інструктора автошколи знає багато людей у районі, які могли би прочитати статтю. Крім того, у звязку з поширенням про нього негативної інформації зазнала душевних страждань і його дочка, оскільки інші діти зі школи, де вона навчається, образливо чіплялись до неї. Суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_3 про те, що він зазнав душевних страждань у звязку з поширенням про нього недостовірної інформації.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину, характер та тривалість моральних страждань позивача, обставини поширення про нього недостовірної інформації, коло осіб, яким цю інформацію було поширено. Суд також бере до уваги, що, незважаючи на визнання судом недостовірною поширеної відносно ОСОБА_3 негативної інформації щодо побиття ним ОСОБА_5 та притягнення до кримінальної відповідальності за розбійний напад на ОСОБА_11, вироком суду, який набрав законної сили, доведено факт побиття ним ОСОБА_11, що обєктивно свідчить про вчинення ОСОБА_3 діянь, що порушують морально-етичні та правові норми, і також негативно впливає на його зовнішню оцінку з боку суспільства.

Керуючись засадами розумності та справедливості, суд прийшов до висновку, що обґрунтований розмір моральної шкоди, завданої позивачу поширенням про нього негативної недостовірної інформації, складає 3400,00 грн.

Відповідно до ст.541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Статтею 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

З огляду на вищезазначені норми, суд прийшов до висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_21, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_19 коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_3 поширенням про нього негативної недостовірної інформації.

З урахуванням положень ст.ст.79, 80, 84, 88 ЦПК України, суд вбачає підстави для стягнення понесених та документально підтверджених витрат позивача на правову допомогу в сумі 500,00 грн., а також на сплату судового збору за вимоги немайнового характеру в сумі 487,20 грн., з усіх відповідачів, включаючи КП «Редакція газети «Володимирецький вісник» Володимирецької районної ради Рівненської області. Таким чином, з кожного з відповідачів на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати: (500,00 грн. + 487,20 грн.) / 18 = 54,85 грн.

Крім того, з відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_21, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_19 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору за вимогою про стягнення моральної шкоди, пропорційно до задоволеного позову у цій частині в сумі 414,12 грн., або 414,12 грн. / 17 = 24,36 грн. з кожного.

Враховуючи викладене, керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.3, 4, 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.277, 297, 299, 541, 1167, 1190 ЦК України, ст.ст.1, 22, 27, 31 Закону України „Про інформацію, ст.ст.36, 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати інформацію, поширену у статті «Від чийого імені пасквіль?» газети «Володимирецький вісник» випуску від 29 жовтня 2015 року наступного змісту: в нашому колективі є людина, яка підняла руку на ветерана автошколи ОСОБА_5, а за розбійний напад на іншого працівника ОСОБА_11 навіть притягується до кримінальної відповідальності - недостовірною та такою, що порушує право ОСОБА_3 на повагу до його гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.

Зобовязати комунальне підприємство «Редакція газети «Володимирецький вісник» Володимирецької районної ради Рівненської області спростувати поширену про ОСОБА_3 недостовірну інформацію шляхом опублікування спростування у газеті «Володимирецький вісник» під заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти та тим же шрифтом, яким опубліковано статтю «Від чийого імені пасквіль?» у випуску від 29 жовтня 2015 року, не пізніше одного місяця з дня набрання даним рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 солідарно на користь ОСОБА_3 3400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації.

В решті позовних вимог відмовити у звязку з їх безпідставністю.

Стягнути з комунального підприємства «Редакція газети «Володимирецький вісник» Володимирецької районної ради Рівненської області на користь ОСОБА_3 понесені позивачем судові витрати в сумі 54 (пятдесят чотири) грн. 85 коп.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 на користь ОСОБА_3 понесені позивачем судові витрати в сумі по 79 (сімдесят девять) грн. 21 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд протягом десяти діб з дня його проголошення. У разі ухвалення рішення у відсутності особи, яка бере участь у справі, апеляційна скарга подається протягом десяти діб з дня отримання його копії.

Головуючий :