Ухвала суду № 57041078, 04.04.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/2945/15-ц Головуючий у І інстанції Зінченко О. М.Провадження № 22-ц/780/2023/16 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А. С.Категорія 46 04.04.2016

УХВАЛА

Іменем України

04 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді - Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Коцюрби О.П., Суханової Є.М., із участю секретаря Говорун В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2016 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство», до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання недійсними розпоряджень та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2016 року позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство», до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання недійсними розпоряджень та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки задоволено повністю.

Визнано недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 01.04.2009 року №411 в частині надання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_5 за рахунок земель державної власності в межах території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5000 га, з кадастровим номером НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 12.06.2009 року, виданий на ім'я ОСОБА_3.

Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району від 24.02.2015 року, індексовий номер 19577188.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5000 га, з кадастровим номером НОМЕР_4 серії НОМЕР_5 від 12.06.2009 року, виданий на ім'я ОСОБА_7.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5000 га, з кадастровим номером НОМЕР_6 серії НОМЕР_7 від 12.06.2009 року, виданий на ім'я ОСОБА_8.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5000 га, з кадастровим номером НОМЕР_8 серії НОМЕР_9 від 12.06.2009 року, виданий на ім'я ОСОБА_9.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5000 га, з кадастровим номером НОМЕР_10 серії НОМЕР_11 від 12.06.2009 року, виданий на ім'я ОСОБА_10.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5000 га, з кадастровим номером НОМЕР_12 серії НОМЕР_13 від 12.06.2009 року, виданий на ім'я ОСОБА_11.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5000 га, з кадастровим номером НОМЕР_14 серії НОМЕР_15 від 12.06.2009 року, виданий на ім'я ОСОБА_2.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5000 га, з кадастровим номером НОМЕР_16 серії НОМЕР_17 від 12.06.2009 року, виданий на ім'я ОСОБА_5.

Витребувано на користь держави, в особі державного підприємства «Київське лісове господарство», з незаконного володіння ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_5 земельні ділянки загальною площею 4,5000 га з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_6, НОМЕР_8, НОМЕР_10, НОМЕР_12, НОМЕР_14, НОМЕР_16, вартістю 5 850 000 грн.

На обгрунтування ухваленого рішення, зокрема, зазначено, що з державної власності без згоди уповноважених органів лісового господарства незаконно вибули вказані земельні ділянки шляхом прийняття оскаржуваного розпорядження Обухівської районної державної адміністрації та виготовлення оспорюваних державних актів на право власності на земельні ділянки, чим порушено інтереси держави.

Таким чином, оспорюване розпорядження прийняте Обухівською районною державною адміністрацією в порушення ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 20, 21, 57, 116, 118, 122, 149, 207 Земельного кодексу України, ст.ст. 27, 31, 57 Лісового кодексу України, ст.ст. 3, 21, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Враховуючи викладені вище суттєві порушення вимог законодавства при передачі спірних ділянок відповідачам шляхом приватизації, всі інші позовні вимоги є похідними від вимоги про визнання протиправним розпорядження, яке стало підставою для вибуття земельних ділянок із державної власності, правовстановлюючі документи на землю на ім'я відповідачів слід визнати недійсними, оскільки такий вид судового захисту права власності держави узгоджується із фактичними обставинами спору та об'єктивно необхідний для забезпечення можливості здійснення державою повноважень власника.

Оскільки спірні земельні ділянки вибули з власності держави поза волею користувача та в порядку безкоштовної приватизації відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, а тому існують всі правові підстави для витребування їх з незаконного володіння відповідача на користь держави на підставі ст. ст. 387, 388, 396 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги ґрунтуються на матеріалах справи та чинному законодавстві, відповідачі, всупереч вимогам ст.ст.10, 11,60 ЦПК України, доводів позову не спростували, належних і допустимих доказів на їх заперечення не надали, тому позов слід задовольнити повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просять рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2016 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись, зокрема, на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту належності спірних земельних ділянок до лісового фонду та сплив позовної давності по заявлених вимогах.

Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, розпорядженням №333 Обухівської районної державної адміністрації від 23.06.2003 року у постійне користування Козинському лісництву ДЛГО «Київліс» передано землі лісового фонду для ведення лісового господарства на території Старобезрадичівської сільської ради, загальною площею 492,5 га ( а.с. 24-25 ).

Згідно акту прийому-передачі лісового фонду Старобезрадичівської сільської ради у постійне користування Козинського лісництва ДЛГО передано земель лісового фонду, загальною площею 351,4 га ( а.с. 31 ).

Незважаючи на це, розпорядженням №411 Обухівської районної державної адміністрації від 01 квітня 2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність дванадцяти громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області та передано у власність, зокрема, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_5 земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах території Старобезрадичівської сільської ради по 0,5000 га, кожному ( а.с. 40, 41, 42 ).

В червні 2009 року на підставі зазначеного рішення видані:

державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5000 га, з кадастровим номером НОМЕР_1 серії НОМЕР_2, на ім'я ОСОБА_3;

державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5000 га, з кадастровим номером НОМЕР_1 серії НОМЕР_5, на ім'я ОСОБА_6;

державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5000 га, з кадастровим номером НОМЕР_4 серії НОМЕР_5, на ім'я ОСОБА_7;

державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5000 га, з кадастровим номером НОМЕР_6 серії НОМЕР_7, на ім'я ОСОБА_8;

державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5000 га, з кадастровим номером НОМЕР_8 серії НОМЕР_9 від 12.06.2009 року, на ім'я ОСОБА_9;

державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5000 га, з кадастровим номером НОМЕР_10 серії НОМЕР_11, на ім'я ОСОБА_10.

державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5000 га, з кадастровим номером НОМЕР_12 серії НОМЕР_13, на ім'я ОСОБА_11;

державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5000 га, з кадастровим номером НОМЕР_14 серії НОМЕР_15, на ім'я ОСОБА_2;

державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5000 га, з кадастровим номером НОМЕР_16 серії НОМЕР_17, на ім'я ОСОБА_5 ( а.с. 45-68 ).

Згідно листа директора ДП «Київський лісгосп» №02-203 від 18 березня 2015 року, державної інспекції сільського господарства Київської області №02-1-09/1172 від 12.05.15 року, адресованого прокуратурі Київської області, в ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства встановлено, що спірні земельні ділянки розташовані на землях лісогосподарського призначення, а використовуються для ведення особистого селянського господарства ( а.с. 15-20, 21 ).

Аналогічні пояснення містяться у листі директора ДП «Київський лісгосп» №02-84 від 01 лютого 2016 року та додатках до нього ( а.с. 195, 197 ).

При цьому, 10 липня 2015 року позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, які уточнив 15 жовтня 2015 року ( а.с. 1-14, 148-153 ).

Підставою для уточнення позовних вимог прокурор зазначив договір купівлі-продажу від 24 лютого 2015 року, за яким ОСОБА_6 відчужив отриману спірну земельну ділянку ОСОБА_4 і державним реєстратором ухвалено 24.02.2015 року рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району, індексний номер 19577188 ( а.с. 154-157, 158 ).

Таким чином, на переконання апеляційного суду, місцевий суд правильно встановив обставини і визначив відповідно до них правовідносини, зазначив мотиви, з яких суд вважав встановленими факти порушення чинного законодавства при наданні відповідачам спірних земельних ділянок, взяв до уваги належні та допустимі докази, застосував зазначені у рішенні нормативно-правові акти, зокрема, положення ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 20, 21, 57, 116, 118, 122, 149, 207 Земельного кодексу України, ст.ст. 27, 31, 57 Лісового кодексу України, ст.ст. 3, 21, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.ст. 387, 388, 396 ЦК України.

Окрім цього, при віднесенні спірних земельних ділянок до лісового фонду, правомірно врахував правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах по справам №№6-212цс-14, 6-224цс14, згідно яких порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Згідно з пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

А відтак при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог щодо незаконності розпорядження №411 Обухівської районної державної адміністрації від 01 квітня 2009 року в зазначеній частині, визнання недійсними державних актів, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна і, з додержанням названих норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 10, 11, 58-60, 213, 214 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.

При цьому, ним дана належна оцінка доказів по справі у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України.

А тому, доводи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, зокрема, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 8, 129 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 48 Лісового кодексу України, ст. 38 Закону України «Про державний земельний кадастр», ст.ст. 256, 261 267, 268 ЦК України, ст.ст. 58, 59, 213, 215 ЦПК України, п.п. 2, 4, 6, 11, 12 постанови №14 Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення в цивільній справі» від 18.12.2009 року, п. 1 постанови №7 Пленуму Верховного суду України «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» від 30.05.1997 року, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки вони повністю спростовуються зазначеними доказами по справі.

Інші обставини, зазначені в апеляції, зокрема, про сплив строку позовної давності та неврахування судом першої інстанції заявленого клопотання про його застосування, відсутність доказів на підтвердження факту віднесення спірних земельних ділянок до лісового фонду, відсутність у справі проекту організації та розвитку лісового господарства виробничої частини ДЛГО «Київліс», відсутність права у начальника державної інспекції сільського господарства Київської області, директора ДП «Київський лісгосп», надавати відомості по земельним ділянкам, відхилення судом посилань на практику Європейського суду з прав людини, на переконання апеляційного суду, не спростовують висновок суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених і задоволених позовних вимог та не є підставою для задоволення апеляційних вимог.

Окрім цього, на переконання апеляційного суду, позивач дотримався строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України, оскільки листи начальника державної інспекції сільського господарства Київської області та директора ДП «Київський лісгосп» про використання спірних земельних ділянок не за призначенням направлені прокуроку, відповідно, в травні та березні 2015 року, а позов заявлений - 10 липня 2015 року.

Будь-яких доказів на спростування зазначеного відповідачі судам першої та апеляційної інстанції не надали, як і доводам того, що право на звернення до суду із позовом виникло у 2009 році, тобто з моменту передачі спірних земельних ділянок у власність громадян на що посилаються апелянти.

Не надали відповідачі і доказів на спростування того, що виділені їм земельні ділянки відносяться до лісового фонду і ця обставина підтверджується зазначеними листами та поясненнями начальника державної інспекції сільського господарства Київської області та директора ДП «Київський лісгосп» ( а.с. 15-20, 21, 195, 197 ), які суд другої інстанції відносить до числа належних та допустимих згідно положень ст.ст. 58, 59 ЦПК України, зміст яких є достовірним.

Зазначеними доказами, на переконання апеляційного суду, спростовується зміст листа директора ДП «Київський лісгосп» від 14 вересня 2015 року, що земельні ділянки, за виключенням належної ОСОБА_10, не відносяться до лісового фонду, оскільки при його складанні не були враховані кадастрові номери громадян при співставленні із планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ( а.с. 186-187 ).

Таким же чином спростовуються і висновки державної експертизи землевпорядної організації від 10 березня 2009 року, висновок про погодження проекту ( а.с. 182, 183-184 ).

Відтак, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому оскаржуване рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, згідно вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

При цьому, питання стягнення судового збору за позовом, на переконання апеляційного суду, може бути вирішено шляхом ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції на підставі ст. 220 ЦПК України, а тому ця обставина не може бути правовою підставою для зміни чи скасування судового рішення.

Не зазначення судом першої інстанції ОСОБА_4 у вступній частині рішення, з точки зору суду другої інстанції, також не тягне за собою зазначених вище наслідків, оскільки названий відповідач повідомлялась і приймала участь у розгляді справи ( а.с. 171 ) і названа описка може бути виправлена у відповідності до положень ст. 219 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2016 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство», до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання недійсними розпоряджень та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: А.С. Сержанюк

Судді: О.П. Коцюрба

Є.М. Суханова