Рішення № 57040371, 07.04.2016, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/6233/14-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Мікуліна А.В.,

при секретарі Мидловець М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України та Університету Державної фіскальної служби України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, зобовязання відновити дію контракту,

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшов зазначений вище позов, який позивач мотивує тим, що він працював у Національному Університеті Державної податкової служби України з травня 1978 року. (в 1978 році Ірпінський індустріальний технікум). 01.09.2011 року між ним та відповідачем Державною податковою службою України (Державна фіскальна служба України) було укладено контракт №1 з ректором Національного університету державної податкової служи України. За умовами вище зазначеного контракту, ОСОБА_1 по результатам проведеного конкурсу був призначений на посаду ректора Національного університету державної податкової служби України на термін сім років з 01.09.2011 року до 31.08.2018 року. Однак, 27.07.2013 року ОСОБА_1 було затримано працівниками правоохоронних органів під час виконання ним своїх посадових обовязків ректора, по підозрі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України. Вже, з 28.07.2013 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в декількох медичних закладах, а в подальшому був вимушений звернутися до компетентних органів Сполучених Штатів Америки за отриманням політичного притулку. До цього часу позивач не виконує обовязків ректора з незалежних від нього причин. 24.09.2014 року ОСОБА_1 отримав у начальника відділу кадрів Національного Університету Державної податкової служби України копію наказу про звільнення з 30.07.2014року. Зауважує, що не писав ніякої заяви про звільнення його з посади ректора ні 30.07.2013 року, ні раніше. В своїй позовній заяві зазначає, що надана в якості доказу копія заяви про звільнення надрукована невідомими особами, і підписана позивачем в стані, коли він не усвідомлював значення своїх дій. Відповідно, цього ж дня підпис позивача про ознайомлення з наказом про його звільнення також здійсненний в стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій. Крім того, ОСОБА_1 на момент підписання заяви про звільнення 30.07.2013 року та ознайомлений з наказом про звільнення Міністерства доходів і зборів України №2503 від 30.07.2013 року про звільнення ОСОБА_1 страждав на тяжкий депресивний розлад (епізод) (МКХ-10; F32.3), тому він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. При цьому, в отриманні копії наказу №2501-0 від 30.07.2014 року зазначена підстава звільнення позивача заява ОСОБА_1 від 30.07.2013 року. Водночас зазначає, що його звільнено під час тимчасової непрацездатності, що є порушенням статті 40 КЗпП України. Просить звернути увагу суд, на те, що з 28.07.2013 року по 30.07.2013 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічний лікарні швидкої медичної допомоги з діагнозом ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба ІІІ-го стану після інсульту, цукровий діабет ти ІІ. На запит позивача до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, йому було надано виписку від 25.09.2014 року. З виписки вбачається, що 30.07.2014 року о 08:00 год. Ранку у позивача був тиск 200/120, о 10:50 годині ранку до ОСОБА_1 повторно було викликано лікаря та зафіксовано такий самий тиск. При цьому в виписці зазначено, що о 14:00 годині дня хворий позивач відсутній в палаті при динамічному спостереженні і зі слів медперсоналу та працівників міліції, які були приставлені до його палати, він вибув в супроводі фірми «Борис» та працівників міліції. Крім того, зазначає, що перебуваючи у вкрай важкому фізичному стані з тиском 200/120, всупереч його волі та без дозволу лікарів Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, невідомі працівники правоохоронних органів вивезли з зазначеного медичного закладу без оформлення належних документів до Печерського районного суду в супроводі іншої медичної служби «Борис». Однак, як зазначалося вище, в Печерському районному суді 30.07.2013 року судове засідання по розгляду клопотання слідчого щодо відсторонення ОСОБА_1 з посади Ректора Національного університету державної податкової служби України не відбулось через погіршення стану здоровя ОСОБА_1, і його було доставлено до Ірпінської міської лікарні, з якої цього ж дня ОСОБА_1 було доставлено реанімаційного відділення Ірпінської міської лікарні в м. Буча Київської області. Отже, як вбачається з вищевикладеного, 30.07.2013 року, перебуваючи як мінімум в трьох медичних закладах на стаціонарному лікуванні та реанімаційному відділенні, під спеціалізованим наглядом працівників правоохоронних органів, позивач ніяким чином не міг надрукувати та подати до Міністерства доходів і зборів заяву про звільнення від 30.07.2013 р. Окрім того, вказує що не мав такого наміру і був впевнений в тому, що в подальшому буде розглянуто та вирішено питання про його тимчасове відсторонення з посади.

Просить суд врахувати, що двома медичними закладами охорони здоровя на протязі дня 30.07.2013 року у позивача зафіксовано підвищений тиск: згідно даних виписки Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, у Позивача з ранку до обіду артеріальний тиск зафіксовано 200/120, в другій половині дня. 30 липня 2013 року, у ОСОБА_1 лікарями Ірпінської центральної міської лікарні зафіксовано артеріальний тиск 249 і терміново переведено до реанімаційного відділення, де він перебував до 31.07.2013 року. Зазначає також, що навіть якщо невідомі йому особи і надавали на підпис якісь документи, він не усвідомлював значення своїх дій підписуючи їх, а отже, підписана заява про звільнення ОСОБА_1 з посади ректора Національного університету державної податкової служби України, не відповідала дійсному волевиявленню позивача. Відповідно, Наказ Міністерства доходів і зборів України (правонаступник - Де фіскальна служба України) 2503-0 від 30.07.2013 року про звільнення ОСОБА_1 незаконним та підлягає скасуванню.Отже, навіть якщо припустити, що позивача було звільнено з ініціативи Міністерства доходів і зборів, до компетенції якого належить прийняття таких наказів, у день звільнень. Вказує, що його не ознайомлено з наказом про звільнення ні в усній, ні в письмовій формі, він не отримав усієї належної йому до виплати заробітної плати, компенсації невикористану щорічну відпустку, та трудової книжки. Станом на дату подання первісного позову, відповідач 1 не ознайомив ОСОБА_1 із наказом про звільнення та не надав належним чином засвідчену копію трудової книжки. Отже, даний факт свідчить про грубе порушення вимог законодавства при звільненні його з посади ректора як Відповідачем 1, так і Відповідачем 2. Також, просить врахувати, що до цього часу Відповідачем 1 позивачу не вручено взагалі наказ про його звільнення. Крім того, з серпня 2013 року позивач був впевнений, що його відсторонено від виконані обов'язків ректора, оскільки саме 30.07.2013 року ОСОБА_1 під примусом вивозили без дозволу медичного закладу до Печерського районного суду для розгляду клопотання слідчого про відсторонення ОСОБА_1 з посади ректора. Про сам факт звільнення30.07.2013 року позивачу стало відомо лише 25.09.2014 року, коли він звернувся до в.о. ректора Національного Університету ДПС України з запитом про видачу документа, що підтверджує його відсторонення з посади ректора. Саме в.о. ректора Національного Університету ДПС України надала позивачу 25.09. 2014 року копію наказу про звільнення, і саме тому строк на звернення до суду з позовною заявою про вирішення трудового спору не є пропущеним та починає свій відлік від 25.09.2014 року.Вважає, що відповідач 1 - Державна фіскальна служба порушила гарантовані Конституцією України право на працю та захист від незаконного звільнення.

Тому просить суд, визнати незаконним і скасувати Наказ Міністерства доходів і зборів (правонаступником якого є Державна Фіскальна Служба України) №2503-0 від 30.07.2013 року «Про звільнення ОСОБА_1

Поновити ОСОБА_1 (Київська область, м. Ірпінь, вул. Озерна, 153, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на посаді ректора Університету Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний номер юридичної особи - 40233365, місцезнаходження - 08201, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Університетська, будинок 31) з 30.07.2013 року. Стягнути з Університету Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний номер юридичної особи - 40233365, місцезнаходження - 08201, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Університетська, будинок 31) на користь ОСОБА_1 (Київська область, м. Ірпінь, вул. Озерна, 153, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за весь за весь час вимушеного прогулу.

Зобовязати Університет Державної фіскальної служби України (ідентифікацій номер юридичної особи - 40233365, місцезнаходження - 08201, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Університетська, будинок 31) відновити дію Контракту №1 від 01.09.2011 р.укладеного між ОСОБА_1 та Державною податковою службою України правонаступником якої є Державна Фіскальна Служба України.

Допустити негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 (Київська область, м. Ірпінь, вул. Озерна, 153, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на роботі на посаді ректора Університету Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний номер юридичної особи 40233365 місцезнаходження - 08201, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Університетська, будинок 31), та в частині стягнення з Університету Державної фіскальної служби України (ідентифікацій номер юридичної особи - 40233365, місцезнаходження - 08201, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Університетська, будинок 31) на користь ОСОБА_1 (Київська область, м. Ірпінь, вул. Озерна, 153, реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_1) середнього заробітку за 1 (один) місяць вимушеного прогулу.

Позивач та його представник в судове засідання зявилися, підтвердили обставини викладені у позовній заяві, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Державної фіскальної служби України в судове засідання зявилася, заперечувала щодо позовних вимог, просила відмовити у задоволенні позову.

Представник Університету Державної фіскальної служби України в судове засідання не зявився, про час і місце слухання справи повідомлявся.

Заслухавши доводи і заперечення сторін по справі, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлений позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу №1301-о від 01.09.2011 р. Державної податкової адміністрації України ОСОБА_1 було призначено на посаду ректора Національного університету Державної податкової служби України.

01.09.2011 р. між Державною податковою службою України та ОСОБА_1 було укладено Контракт №1 на термін 7 (сім) років з 01.09.2011 р. до 31.08.2018 р.

Відповідно до Наказу №2503-о від 30.07.2013 р. Міністерства доходів і зборів України ОСОБА_1 було звільнено з посади ректора Національного університету державної податкової служби України з 30.07.2013 р. за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, та розірвано Контракт від 01.09.2011 р. №1.

Також судом встановлено, що в матеріалах справи міститься аналогічний Наказ №2503-о від 30.07.2013 р. Міністерства доходів і зборів України яким ОСОБА_1 також було звільнено з посади ректора Національного університету державної податкової служби України з 30.07.2013 р. за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, та розірвано Контракт вже від 01.03.2011 р. №1.

В матеріалах справи міститься друкована заява датована 30.07.2013 р. та адресована Міністру Міністерства доходів і зборів України ОСОБА_2 за підписом Ректора Національного університету ДПС України ОСОБА_1, в якій ОСОБА_1 просить звільнити його з займаної посади за власним бажанням з 31.07.2013 р.

Крім того, судом встановлено, що на Наказі №2503-о від 30.07.2013 р. Міністерства доходів і зборів України, міститься рукописний текст за підписом ОСОБА_1 про ознайомлення з даним наказом 30.07.2013 р.

Згідно довідки від 14.10.2014 р., за підписом В.о. ректора Національного університету ДПС України та головного бухгалтера, ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за невикористану відпустку 42 к.д. в сумі 67716,71 грн.

Відповідно до витягу з наказу №219-к від 01.08.2013 р. Національного університету ДПС України ОСОБА_1 було вирішено виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку 42 к.д. за період роботи з 12.12.2012 р. по 30.07.2013 р. у звязку із звільненням 30.07.2013 р.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 03.12.2014 р. було призначено судову почеркознавчу експертизу та судово-психіатричну експертизу.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 08.05.2015 р. було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 26.11.2015 р. вказано:

- підписи у заяві про звільнення за власним бажанням від 30.07.2013 р. та на електрофотокопії наказу від 30.07.2012 р. №2503-о «Про звільнення ОСОБА_1В.» виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів;

- підпис від імені ОСОБА_1 у заяві про звільнення за власним бажанням від 30.07.2013 р. виконано не ОСОБА_1, а іншою особою. Підпис на електрофотокопії наказу від 30.07.2013 р. №2503-о «Про звільнення ОСОБА_1В.» виконано самим ОСОБА_1.

- рукописний запис «Ознайомлений 30.07.2013 р.» від імені ОСОБА_1 на електрофотокопії наказу від 30.07.2013 р. №2503-о «Про звільнення ОСОБА_1В.», виконано самим ОСОБА_1.

Також судом встановлено, що 11.11.2015 р. Кабінетом Міністрів України було видано Розпорядження №1184-р про утворення Університету державної фіскальної служби України, реорганізувавши шляхом злиття Національний університет державної податкової служби України, Державний науково-дослідний інститут митної справи, Науково-дослідний інститут фінансового права з віднесенням його до сфери управління Державної фіскальної служби.

Відповідно до ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно із п. 2.3.10. Контракту №1, укладеного між Державною податковою службою України та ОСОБА_1 на термін 7 (сім) років з 01.09.2011 р. до 31.08.2018 р., звільнити Керівника у разі закінчення строку дії Контракту, достроково за вимогою Керівника, а також у випадку порушень законодавства України та умов Контракту, за умови внесення конференцією (загальними зборами) трудового колективу Університету подання ДФС України.

Пунктом 5.2. вищевказаного Контракту №1 визначено, що дія Контракту припиняється: після закінчення терміну дії Контракту, за згодою сторін Контракту, до закінчення терміну дії Контракту у випадках, передбачених п.п. 5.3., 5.4. Контракту, з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Враховуючи встановлені судом обставини та приписи статей 36 та 38 КЗпП України, а також п.п. 2.3.10., 5.2., 5.3., 5.4. Контракту №1 від 01.09.2011 р., оскільки підпис від імені ОСОБА_1 у заяві про звільнення за власним бажанням від 30.07.2013 р. виконано не ОСОБА_1, а іншою особою, й дана обставина підтверджується висновком відповідної судово-почеркознавчої експертизи, тому суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 із посади ректора Національного університету Державної податкової служби України відбулося всупереч чинному законодавству України й без будь-яких правових підстав.

Також суд зауважує на тому, що ОСОБА_1 звільнено із посади ректора Національного університету Державної податкової служби України із порушенням умов Контракту №1 від 01.09.2011 р., так як пунктами 5.2., 5.3., 5.4., вказаного Контракту, взагалі не передбачено звільнення за власним бажанням.

Крім того, слід зазначити, що під час звільнення із посади позивач з 28.07.2013 р. по 30.07.2013 р. перебував на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги із діагнозом ішемічна хвороба серця, а також 30.07.2013 р. був госпіталізований до терапевтичного відділення №2 Ірпінської ЦМЛ, й дані обставини підтверджуються випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №21060 та довідкою ТОВ «Фірма Медіком» від 26.09.2014 р.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

На підставі зазначеної вище норми Закону, оскільки позивач був ознайомлений із Наказом №2503-о Міністерства доходів і зборів України про його звільнення із посади ректора Національного університету державної податкової служби України з 30.07.2013 р. за власним бажанням, й дана обставина підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи, де зокрема вказано, що підпис на електрофотокопії наказу від 30.07.2013 р. №2503-о «Про звільнення ОСОБА_1В.» виконано самим ОСОБА_1 і рукописний запис «Ознайомлений 30.07.2013 р.» від імені ОСОБА_1 на електрофотокопії наказу від 30.07.2013 р. №2503-о «Про звільнення ОСОБА_1В.», виконано самим ОСОБА_1, тому суд вважає, що позивач дізнався про порушення свого права 30.07.2013 р., однак звернувся до суду із позовом 29.09.2014 р. чим пропустив строк для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд не бере до уваги висновок амбулаторної судово-психіатричної експертизи №58ц ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, так як у даному висновку експерт вказав, що 30.07.2013 р. у підекспертного розвинувся тяжкий депресивний синдром із стійким зниженням настрою, втратою інтересів, зниженням концентрації уваги, порушення сну тощо й дані обставини мали суттєвий вплив на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, однак даний висновок не надає суду достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 беззаперечно не усвідомлював значення своїх дій під час ознайомлення із наказом Міністерства доходів і зборів України №2503-о від 30.07.2013 р.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 36, 38, 233 Кодексу законів про працю України, статтями 6-8, 10, 15, 30, 60, 62, 64, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України та Університету Державної фіскальної служби України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, зобовязання відновити дію контракту у звязку із пропущенням строку для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Рішення в повному обсязі буде виготовлено до 12.04.2016 р.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня проголошення рішення, а особами, які були відсутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, з дня отримання копії рішення.

Суддя: ОСОБА_3