Постанова № 57039479, 21.03.2016, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/12788/15-а

2-а/296/42/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2016 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі головуючого судді Шалоти К.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області про визнання неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області, в якому просив:

- визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області щодо припинення виплати мені пенсії з 01.11.2015 року;

- визнати протиправним розпорядження управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області розпорядження від 27.10.2015 року;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області виплатити належні йому суми пенсії за весь час припинення таких виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з жовтня 2014 року отримує пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України «Про прокуратуру», однак розпорядженням УПФУ в Житомирському районі від 27.10.2015 року йому припинено виплату пенсії з 01.11.2015 року у зв'язку з тим, що його стаж роботи в органах внутрішніх справ Російської Федерації зарахований неправомірно до стажу, який дає право на пільгову пенсію, тобто за вислугу років.

Посилаючись на те, що Управління Пенсійного фонду в Житомирському районі відмовляється враховувати прокурорсько-слідчий стаж роботи в період з 14.05.1993 року по 03.09.1998 року в органах внутрішніх справ Адміністрації Кіровської області МВД Росії на керівних посадах, а також проходження строкової військової служби в Радянській армії в період з 20.05.2012 по 05.06.2012 року, для отримання пенсії за вислугу років, позивач просив визнати дії відповідача щодо припинення виплати пенсії протиправними та відновити її виплату.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали повністю, надали пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві та просили його задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, надали письмові заперечення та пояснення в яких вказували, що підстав для призначення пенсії позивачу за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» немає, оскільки відсутній необхідний стаж, який дає право на призначення відповідної пенсії. Окрім того посилались на ст. 6 Угоди про взаємний залік до загального трудового стажу та вислуги років служби в органах і установах прокуратури в державах - учасницях Співдружності Незалежних Держав, яка передбачає, що для встановлення права на пенсію, в тому числі на пільгових умовах, зараховується трудовий стаж, набутий на території колишнього СРСР за час до набрання чинності дійсної угоди, тобто до 13.03.1992 року.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 з жовтня 2014 року отримує пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України "Про прокуратуру".

Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі від 27.10.2015 року ОСОБА_1 припинено виплату пенсії з 01.11.2015 року в зв'язку з відсутністю стажу вислуги років 21 рік 6 місяців на день звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до довідки №11-736 вих 14 від 31.07.2014 року прокуратури Житомирської області, прокурорсько-слідчий стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років станом на 05.08.2014 року складає 21 рік 08 місяців 25 днів (враховуючи строкову військову службу, службу в органах внутрішніх справ на посадах начальницького складу та час роботи на прокурорських посадах), з яких: 01.08.1987-15.06.1990 - служба в Радянській армії; 14.05.1993 - 03.09.1998 - служба в органах внутрішніх справ на посадах начальницького складу; 13.01.2001 - по теперішній час - робота на прокурорських посадах в органах прокуратури Житомирської області (а.с.12).

У відповідності до ч.1 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону на день призначення пенсії) прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема: з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців.

Частина 6 статті 50-1 зазначеного Закону регламентує, що до вислуги років, і до дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строк) навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

13 березня 1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав підписано Угоду про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, в преамбулі якої визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до умов Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1); всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення (стаття 3).

Статтею 6 даної Угоди визначено, що для встановлення права на пенсію, громадянам держав - учасниць Угоди, враховується трудовий стаж набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди.

З вищезазначеного можливо зробити висновок про те, що діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території Росії після 13 березня 1992 року, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески сплачувалися в Росії, але вони не передаються в разі переїзду працівника в іншу державу. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Крім того, згідно ст. 11 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року документи, що необхідні для пенсійного забезпечення, видані в установленому порядку на території держав-учасниць, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Враховуючи викладене, суд вважає, що проходження служби ОСОБА_1 у період з 14.05.1993 року по 03.09.1998 року в органах внутрішніх справ (адміністрації Кіровської області МВД) на території Російської Федерації, що стверджується довідкою прокуратури Житомирської області від 31.07.2014 р., підлягає зарахуванню як страховий стаж.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню та порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області виплатити ОСОБА_1 належні йому суми пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши стаж роботи в органах внутрішніх справ з 14.05.1993 року по 09.09.1998 року на території Російської Федерації, за весь час припинення таких виплат, починаючи з 01.11.2015 року.

Згідно із ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з задоволенням позову, суд присуджує на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 70, 158-160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним розпорядження управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області «Про припинення виплати пенсії ОСОБА_1» від 27.10.2015 року.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01.11.2015 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області виплатити належні ОСОБА_1 суми пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши стаж роботи в органах внутрішніх справ з 14.05.1993 року по 09.09.1998 року на території Російської Федерації, за весь час припинення таких виплат, починаючи з 01.11.2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області на користь ОСОБА_1 витрати на оплату Державного бюджету України судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю чи частково за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Cуддя К. В. Шалота