Ухвала суду № 57037678, 07.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 752/19447/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Плахотнюк К.Г. Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

07 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Василенка Я.М., Степанюка А.Г., секретаря Нестеренко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Позивач з 11 квітня 1986 року по 10 травня 1988 року проходив військову службу в лавах Збройних Сил України, приймав участь у бойових діях в Республіці Афганістан з 26 серпня 1986 року по 10 травня 1988 року в складі військової частини польової пошти 24785, має статус учасника бойових дій, що підтверджується Довідкою Печерсько-голосіївського об'єднаного районного у місті Києві військового комісаріату від 12 лютого 2013 року №137, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.21).

Як вбачається з Висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 14 лютого 2011 року №115/ж, копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с.18-19), описані рубці є слідством загоєння рани, які могли утворитися внаслідок осколкових поранень, що могли бути в період бойових дій у Афганістані.

А з Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №2048 від 22 жовтня 2012 року (а.с.20) вбачається, що поранення (контузія) та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

З Виписки із Акта огляду МСЕК №799614 від 06 лютого 2013 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.22), вбачається, що 05 лютого 2013 року Позивачу встановлено третю групу інвалідності; поранення (контузія) пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.

А 28 січня 2015 року Позивачу встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується Довідкою до Акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії АВ №0417428, виданою 28 січня 2015 року, копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с.15).

30 вересня 2015 року Позивач звернувся до Військового комісаріату з Заявою, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.11), та в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням йому 28.01.2015 року другої групи інвалідності.

Листом Київського міського військового комісаріату від 18 листопада 2015 року №11328, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.8), Позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність йому встановлено до 01 січня 2014 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 12 Закону №2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами; у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 3 Закону №2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з частиною першою ст. 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 4 частини другої ст. 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

Згідно з п. б) частини першої ст. 162 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

А відповідно до пп. 1 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів україни від 25 грудня 2013 року №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі, зокрема 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Згідно з частиною другою ст. 9 Закону №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Аналогічну правову позицію викладено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2014 року №К/800/1679/14 у справі №539/2885/13-а за позовом до Міністерства оборони України, Полтавського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до частини першої ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду України №21-563а14 від 10 березня 2015 року за позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Харківський обласний військовий комісаріат про скасування пункту протоколу засідання комісії Міноборони та зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

А як зазначено в Постанові Верховного Суду України №21-135а15 від 21 квітня 2015 року до Миколаївського обласного військового комісаріату, Департаменту фінансів Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ колегія суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження. Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постанові від 18 листопада 2014 року (справа № 21-446а14).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що право Позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення його з військової служби.

Відповідач в апеляційні скарзі посилається на те, що даний спір має розглядатися окружним адміністративним судом, оскільки предметом позову є правомірність дій Міністерства оборони України.

Проте, безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку є порушення, передбаченої ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, саме предметної, а не визначеної ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України територіальної підсудності.

Так, згідно з частиною четвертою ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Вимогами ст. 16 Закону №2011-XII, відповідно до яких Позивач в адміністративному позові просить суд призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу, передбачено зокрема, умови її виплати військовослужбовцям.

Згідно з п. 4 частини першої ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, у зв'язку з чим даний спір належить розглядати місцевим загальним судом як адміністративним судом.

Аналогічну правову позицію викладено в Ухвалах Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2015 року №К/800/15929/15 у справі №813/8236/14 за позовом до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, за участю третьої особи - Самбірського об'єднаного міського військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та від 29 березня 2016 року №К/800/82719/13 у справі №760/22510/15-а за позовом до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 11.04.2016 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.