Ухвала суду № 57037515, 07.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/199/16 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

07 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Кваші Я.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ширай К.А., Куценко В.В., Пономар Ю.В.,

від відповідача Ананко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 21.01.2016 № 93.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Чернігівській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 26.12.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014270000000079 за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ПАТ «Чернігівобленерго» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.10.2015 у справі № 751/9366/15-к (а.с. 91) задоволено клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області підполковника податкової міліції Бондаренка Д.Л. про призначення позапланової документальної перевірки платника податків публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» та надано дозвіл на проведення працівниками ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області позапланової документальної перевірки ПАТ «Чернігівобленерго» та його не знятих з обліку структурних підрозділів, філій з питань правильності нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість на час реалізації Інвестиційної програми за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

06.10.2015 на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.10.2015 відповідачем прийнято наказ № 2136 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки (а.с.38).

Постановою суду від 05.11.2015 у справі № 825/3435/15-а вказаний наказ визнано протиправним та скасовано (а.с.64-67).

Листом старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Чернігівській області Бондаренка Д.Л. від 20.01.2015 №100/25-01-09-01 до управління податкового та митного аудиту були надіслані матеріали для термінової організації контрольно-перевірочних заходів не пізніше 25.01.2016, а саме для забезпечення проведення документальної позапланової перевірки ПАТ «Чернігівобленерго» на підставі вищезазначеної ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.10.2015 (в даному листі допущено описку, а саме лист датовано 20.01.2015 замість 20.01.2016 (а.с.165).

На виконання вказаного листа, враховуючи ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.10.2015, Головним управлінням ДФС у Чернігівській області на підставі п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України видано оскаржуваний наказ від 21.01.2016 № 93 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Чернігівобленерго» з питань правильності нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість на час реалізації Інвестиційної програми за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

Згідно з п. 1 вказаного наказу вирішено призначити проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Чернігівобленерго» з питань правильності нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість на час реалізації Інвестиційної програми за період з 01.01.2012 по 21.12.2013.

Пунктом 2 наказу передбачено доручити головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок у сфері матеріального виробництва управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Чернігівській області Уманцю Євгену Михайловичу на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України провести документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Чернігівобленерго» з 25.01.2016 тривалістю 2 робочих дні.

Копію вказаного наказу було направлено на адресу позивача та отримано останнім 22.01.2016.

Вважаючи наказ відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що питання правильності нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість на час реалізації Інвестиційної програми за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 були відображені відповідачем у актах документальних планових виїзних перевірок від 29.01.2013 № 278/22/22815333 (а.с.15-18), від 09.09.2014 № 2069/22/22815333 (а.с.31-33) та від 05.11.2014 № 2536/22/228/15333 (34-37), за результатами яких прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення, які оскаржені позивачем в судовому порядку та скасовані. Виходячи з цього, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в силу положень п. 2 ст. 78 Податкового кодексу України у податкового органу були відсутні правові підстави для призначення повторної перевірки. При вирішенні справи таж враховано, що ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.10.2015 по справі №751/9366/15-к надано дозвіл на проведення перевірки ПАТ «Чернігівобленерго» Державній податковій інспекції у м. Чернігові Головного Управління ДФС у Чернігівській області, проте згідно з наказом на проведення перевірки її проведення доручено головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок у сфері матеріального виробництва управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Чернігівській області.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пп. 78.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону ( п.п. 78.1.11 ).

Пунктами 78.4-78.5 ст. 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з абз. 1 п. 78.2 ст. 78 ПК України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

Проте, в абз. 2 п. 78.2 ст. 78 ПК України, що набув чинності з 01.01.2015, конкретизовано вказане положення та зазначено, що контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Положеннями ст. 21 ПК України визначені обов'язки органів фіскальної служби, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Отже, органи фіскальної служби та їх посадові особи при прийнятті рішень, у т.ч. наказів про проведення позапланової перевірки, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ПК України.

В ході розгляду справи судом встановлено, що питання правильності нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість на час реалізації Інвестиційної програми за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 були відображені відповідачем у актах документальних планових виїзних перевірок від 29.01.2013 № 278/22/22815333 «Про результати документальної планової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2012» (а.с.15-18), від 09.09.2014 № 2069/22/22815333 «Про результати документальної планової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.03.2014» (а.с.31-33) та від 05.11.2014 № 2536/22/228/15333 «Про результати документальної попланової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» з питань, зазначених у запереченні до акта від 09.09.2014 № 2069/22815333 » (34-37), за результатами яких прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення, які оскаржені позивачем в судовому порядку та скасовані. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Отже, податковим органом всупереч положенням абз.2 п.78.2 ст.78 ПК України двічі перевірено позивача з питання правильності нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість на час реалізації Інвестиційної програми за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

При цьому перевірка проводилась двічі з тих же питань за один і той же період без конкретизації по визначених критеріях.

Введення в дію законодавцем абз. 2 п. 78.2 ст. 78 ПК України спрямовано на реалізацію принципу правової визначеності між платником податку та органом фіскальної служби, який здійснює адміністрування та контроль за сплатою податків та зборів таким платником податків, що відповідає усталеній практиці Європейського суду з прав людини в частині, прогнозованості діяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, предмет перевірки, яку було призначено оскаржуваним у даній справі наказом та предмет перевірок, за наслідками яких складено акти документальних виїзних перевірок від 29.01.2013 № 278/22/22815333 (а.с.15-18), від 09.09.2014 № 2069/22/22815333 (а.с.31-33) та від 05.11.2014 № 2536/22/228/15333 (34-37), є тотожними, а відтак оскаржуваний наказ ДПІ від 21.01.2016 № 93 прийнятий всупереч положенням абз.2 п.78.2 ст.78 ПК України, а тому не відповідає критеріям правомірності рішень суб'єкта владних повноважень, які визначені ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що наказ від 21.01.2016 № 93 було винесено ДПІ за відсутності обґрунтованих підстав, а тому він є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, судом враховано положення п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Податкового Кодексу України, якою передбачено, що презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в той час, як відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги позивача висновки суду першої інстанції не спростовують та відхиляються судом так, як є помилковими.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року апелянту відстрочено сплату судового збору по день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 606,32 грн. підлягає стягненню з апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДФС у Чернігівській області в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач - УДКСУ у Печерському р-ні, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 606,32 грн. (шістсот шість гривень 32 коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Повний текст ухвали виготовлено 11.04.2016

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.