Постанова № 57037132, 05.04.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року 17 год. 55 хв. Справа № 808/563/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

за участю секретаря Рибакової М.В.

представників позивача Духновської Г.Ю., Крохмаля М.В.

представників відповідача Гордєєва М.С., Чалової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради

до: Державної фінансової інспекції в Запорізькій області

про: визнання незаконним та скасування пункту вимоги

ВСТАНОВИВ:

Управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області (далі - ДФІ в Запорізькій області або відповідач) про визнання незаконним та скасування пункту 3 вимоги від 14.01.2016 № 08-08-14-14/245 в частині, що стосується видачі (відпуску) матеріальних цінностей з місцевого матеріального резерву на заходи, що не пов'язані з попередженням надзвичайних ситуацій.

Не погоджуючись з висновками акту ревізії щодо відпуску у період з 01.01.2012 по 01.09.2015 з місцевого матеріального резерву матеріальних цінностей на заходи, що не пов'язані з попередженням, ліквідацією надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру місцевого рівня, внаслідок чого місцевому матеріальному резерву, створеному за рахунок коштів міського бюджету, завдано збитків суму 763800 грн. 24 коп., а також вказуючи на те, що при відпуску матеріальних цінностей не було допущено порушень, оскільки виділення матеріальних цінностей з матеріального резерву відбувалось на підставі рішення виконавчого комітету міської ради, позивач вважає пункт 3 вимоги від 14.01.2016 № 08-08-14-14/245 в частині, що стосується видачі (відпуску) матеріальних цінностей з місцевого матеріального резерву на заходи, що не пов'язані з попередженням надзвичайних ситуацій, таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити та надали пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві. Також представники пояснили, що позивачем не оспорюються встановлені порушення щодо зайвого нарахування та сплати матеріальної допомоги, а також покриття видатків, що не пов'язані з виконанням функцій установи, внаслідок яких завдано збитки відповідно на суму 3004 грн. 05 коп. та 1965 грн. 77 коп., про які також зазначено у вимозі ДФІ в Запорізькій області від 14.01.2016 № 08-08-14-14/245.

Представники відповідача позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити, вважають, що вимога ДФІ в Запорізькій області від 14.01.2016 № 08-08-14-14/245 винесена у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законодавством.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено в період з 14.09.2015 по 02.12.2015 працівниками ДФІ в Запорізькій області та Запорізької об'єднаної державної фінансової інспекції проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради за період з 01.01.2012 по 01.09.2015, за результатами якої складено акт ревізії від 02.12.2015 № 001-21/8 (а.с. 19-61).

Як зазначено в акті, ревізією питання «Стан збереження майна, використання оборотних та необоротних активів» встановлено, що у період з 01.01.2012 по 01.09.2015 з місцевого матеріального резерву позивачем відпущено матеріальні цінності на заходи, що не пов'язані з попередженням, ліквідацією надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру місцевого рівня, на загальну суму 763800 грн. 24 коп., з яких у 2012 році на суму 210757 грн. 25 коп., у 2013 році на суму 236339 грн. 02 коп., у 2014 році на суму 171282 грн. 28 коп. та за січень-серпень 2015 року на суму 145421 грн. 69 коп., чим порушено пункт 17 Порядку створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2001 № 308, пункт 4 Порядку фінансування робіт із запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.1999 № 140, пункт 15 Порядку створення і використання матеріального резерву для здійснення запобіжних заходів у разі загрози та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в місті, затвердженому рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30.08.2012 № 304, пункт 15 Порядку створення і використання місцевого матеріального резерву для виконання заходів, спрямованих на запобігання, ліквідацію надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в місті, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 31.07.2015 № 292.

Внаслідок допущеного порушення місцевому матеріальному резерву, створеному за рахунок коштів місцевого бюджету, завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 763800 грн. 24 коп. (а.с. 46-зворот- 53).

За результати проведеної ревізії ДФІ в Запорізькій області направлено позивачу вимогу від 14.01.2016 № 08-08-14-14/245 щодо усунення порушень законодавства, у якій зазначалось про встановлені порушення, що не усунуті в період ревізії, у тому числі про відпущені Управлінням з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради з місцевого матеріального резерву у період з 01.01.2012 по 01.09.2015 матеріальні цінності на заходи, що не пов'язані з попередженням, ліквідацією надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру місцевого рівня, на загальну суму 763800 грн. 24 коп., внаслідок чого місцевому матеріальному резерву, створеному за рахунок коштів міського бюджету, завдано збитків на зазначену суму, та відповідно до пункту 3 вимоги, вимагалось усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку та забезпечити в подальшому безумовне дотримання вимог нормативно-правових актів з питань фінансової та бюджетної дисципліни та ведення бухгалтерського обліку, порушення вимог яких було зафіксовано в ході проведення ревізії (а.с. 62-63).

Не погоджуючись з висновками акту ревізії щодо відпуску матеріальних цінностей на заходи, що не пов'язані з попередженням, ліквідацією надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру місцевого рівня, внаслідок чого місцевому матеріальному резерву, створеному за рахунок коштів міського бюджету, завдано збитків суму 763800 грн. 24 коп., позивач звернувся з позовом про скасування пункту 3 вимоги від 14.01.2016 № 08-08-14-14/245 в частині, що стосується усунення зазначених порушень.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 Положення).

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, органу державного фінансового контролю надано право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Відповідно до пункту вимоги, який оскаржується позивачем, ДФІ в Запорізькій області пред'явлено вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії (а.с. 63).

При цьому, оскаржувана вимога вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 15 квітня та 7 жовтня 2014 року (№№ 21-40а14, 21-368а14 відповідно).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша