Постанова № 57036251, 24.03.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2016 рокум. Ужгород№ 807/2101/15 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

за участі:

представника позивача - не з'явився;

представника відповідача - Пайда Олексія Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до Карпатського університету імені Августина Волошина про визнання дій протиправними та стягнення матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 24 березня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі було складено 29 березня 2016 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовною заявою Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" до ректора Карпатського університету імені Августина Волошина - ОСОБА_4, якою з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с.а.с. 52-59) остаточно просить суд: "1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду. 2. Визнати дію ректора Карпатського університету імені Августина Волошина - ОСОБА_4, що полягає у відмові в задоволенні запиту на інформацію позивача - протиправною. 3. Стягнути з відповідача матеріальну шкоду, яку з вини відповідача поніс позивач, у зв'язку з підготовкою даної позовної заяви, сплачену позивачем відповідно до Договору про надання юридичних послуг від 11 березня 2015 року у розмірі 6350 грн.. 4. Стягнути з відповідача витрати, понесені позивачем на сплату судового збору. 5. Про дату, час та місце судового розгляду повідомити позивача".

26 жовтня 2015 року ухвалою, яка занесена до журналу судового засідання було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Карпатський університет імені Августина Волошина.

У судовому засіданні, що проходило 24 березня 2016 року, відповідно до статті 52 КАС України, Карпатський університет імені Августина Волошина було залучено як відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02 лютого 2015 року Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" звернулась до розпорядника інформації, ректора Карпатського університету імені Августина Волошина із запитом (вих. № позивача 211/1-15 від 02 лютого 2015 року) про надання інформації про ВНЗ, яка є предметом суспільного інтересу, у вигляді належним чином засвідчених копій документів. 27 лютого 2015 року позивачем отримано лист-відповідь відповідача вих. № 45/1/02-15 від 12 лютого 2015 року (вх. № Позивача 218/1-15 від 27 лютого 2015 р.), в якому останній, не надавши жодного запитуваного документу, зазначив, що належним чином засвідчені копії установчих документів та реєстраційних документів університету, які просила надати Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України", були надані останній у відповідь на запит № 193.1-13 від 06 березня 2013 року, а документи приймальної комісії університету розміщені на офіційному сайті університету www.kau.com.ua та знаходиться у відкритому доступі. Таким чином відповідач своєю відповіддю відмовив позивачу у задоволенні запиту на інформацію, яка є юридично необґрунтованою та безпідставною, а тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач, в судове засідання не з'явився, проте надіслав суду клопотання якими просив розгляд даної справи провести без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача - Карпатського університету імені Августина Волошина в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, з мотивів зазначених у своїх запереченнях на позовну заяву. Пояснив, що відповідь на запит була надана.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що надані сторонами в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено наступне:

02 лютого 2015 року за вих. № 211/1-15 Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" направила до Карпатського університету імені Августина Волошина запит на інформацію, в якому просила надіслати на адресу Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" публічну інформацію про ВНЗ, яка є предметом суспільного інтересу, у вигляді належним чином засвідчених копій наступних документів: - статут ВНЗ; - свідоцтво про реєстрацію ВНЗ; - ліцензії на провадження ВНЗ освітньої діяльності за відповідними спеціальностями та додатки до них; - сертифікат про акредитацію освітньої програми ВНЗ; - витяг ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; перелік структурних підрозділів та робочих органів ВНЗ з "вказанням" їх адрес, телефонів, прізвищ керівників; правила прийому до ВНЗ у 2015 році; положення про приймальну комісію ВНЗ у 2015 році; - наказ про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ у 2015 році; - перелік та вартість платних освітніх та інших послуг, які надаються ВНЗ та його структурними підрозділами; - плани роботи ВНЗ у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності. Вказаний запит був підписаний Головою Комітету ОСОБА_6 та скріплений печаткою позивача (а.с.а.с. 22, 40).

Крім того, відповідач за вихідним № 181/1-15 від 02 лютого 2015 року отримав лист-звернення від начальника управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки ОСОБА_5. Вказаним листом-зверненням дописувач просив Карпатський університет ім.. А.Волошина та ректора (Голову приймальної комісії) ВНЗ: - поштовим відправленням за адресою: 03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2-А, Управління Контролю державних органів та закладів сфери освіти та науки Всеукраїнської громадської організації „Комітет конституційно-правового контролю України" надіслати перепустки до ВНЗ на прізвища, закріплених від Управління повноважних представників: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5; - забезпечити розміщення на інформаційних стендах ВНЗ об'яв Управління (Додаток № 1; - забезпечити запрошення представників від Управління на засідання приймальної комісії, інші заходи, пов'язані з проведенням приймальної кампанії до ВНЗ (а.с. 41). Вказаний лист-звернення надано суду представником відповідача під час судового розгляду.

12 лютого 2015 року за № 45/1/02-15 ректором Карпатського університету імені Августина Волошина - ОСОБА_4 на адресу начальника управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки ОСОБА_5 було надіслано лист-відповідь на запит на інформацію № 211/1-15 від 02 лютого 2015 року з повідомленням про наступне: "1. Установчі документи та реєстраційні документи університету, а саме: 1.1. Копія статуту Карпатського університету імені Августина Волошина; 1.2. Копія свідоцтва про реєстрацію ВНЗ; 1.3. Копія довідки про включення до Державного реєстру ВНЗ України; 1.4. Копія довідки з УДРПОУ - було надано Вам у відповідь на запит № 193.1-13 від 06 березня 2013 року. Зміни до названих документів у період з 2013 року по сьогоднішній день не здійснювалися; 2. Документи Приймальної комісії університету, а саме - 2.1. Правила прийому до Карпатського університету імені А. Волошина у 2015 році, затверджених наказом ректора КаУ ім. А. Волошина 27 лютого січня 2014 р.; 2.2. Положення про Приймальну комісію Карпатського університету імені Августина Волошина, затверджену наказом ректора КаУ ім. А. Волошина 27 січня 2015 року; 2.3. Наказ ректора КаУ про затвердження складу приймальної комісії Карпатського університету імені Августина Волошина від 27 січня 2015 р.; 2.4. План роботи приймальної комісії Карпатського університету імені Августина Волошина; 2.5. Ліцензія та додатки до неї, діючі акредитаційні сертифікати - розміщено на офіційному сайті університету www.kau.com.ua та знаходяться у відкритому доступі; 3. Приймальна комісія університету працює за адресою м. Ужгород, вул. Гойди, 4, доступ до приміщень приймальної комісії вільний. Акредитація представників та запрошення до роботи приймальної комісії здійснюється шляхом подання клопотання на ім'я ректора університету за наявності відповідного документу, який засвідчує особу безпосередньо у день прибуття без будь-яких обмежень; 4. Університет немає відокремлених структурних підрозділів" (а.с.а.с. 23, 46).

Також представником відповідача під час судового розгляду було надано копію відповіді від 10 лютого 2015 року за № 36/1/02-15 на запит на інформацію від 02 лютого 2015 року за № 211/1-15 (а.с. 45). Відповідно до цього листа на адресу позивач відповідачем надсилалася запитувана позивачем інформація.

На запитання головуючого представник відповідача повідомив суду, що доказів отримання позивачем цього листа із запитуваною ним інформацією не має, оскільки така кореспонденція направлялася адресату простим поштовим відправленням. Крім того, представником надано суду копії аркушів із журналу вихідної кореспонденції, у якому 10 лютого 2015 року зареєстровано лист за № 36/1/02-15, що адресований Голові ВГО "Комітет конституційно-правового контролю України" на лист від 02 лютого 2015 року № 211/1-15 (а.с 162). У цьому ж журналі 12 лютого 2015 року зареєстровано лист за № 45/1/02-15 на лист від 02 лютого 2015 року № 211/1-15 (а.с. 163).

Відповідно копії журналу вхідної кореспонденції ВГО "Комітет конституційно-правового контролю України" (а.с. 94) позивачем 27 лютого 2015 року за вхідним № 218/1-15 отримано лист-відповідь відповідача на вихідний № 211/1-15 від 02 лютого 2015 року. Позивач вказує, що цей лист-відповідь адресований начальнику управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки ОСОБА_5 і його вихідний номер є 45/1/02-15.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем 27 лютого 2015 року отримано лист-відповідь відповідача за № 45/1/12-15 від 12 лютого 2015 року. Доказів того, що позивачеві було надано запитувану ним інформацію (як зазначає відповідач відповідь від 10 лютого 2015 року за № 36/1/02-15) сторони не надали.

Вирішуючи спір по суті суд виходить із наступного.

Спірні відносини регулюються Законом України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI (далі по тексту Закон України № 2939-VI ).

Основною метою прийняття вказаного Закону є створення механізму реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Він містить перелік гарантій дотримання прав на надання публічної інформації, поетапний порядок доступу до неї, надає визначення таким поняттям як конфіденційна, таємна та службова інформація, регламентує порядок її отримання, визначає порядок і строки подачі та задоволення запиту на інформацію, а також процедуру оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації.

Відповідно до визначення публічної інформації, яке міститься в № 2939-VI, це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 3 № 2939-VI, право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 № 2939-VI, доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципі вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом.

Відповідно до статті 5 частини 1 Закону України № 2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом її оприлюднення у засобах масової інформації (в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом) та через надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до положень статті 12 Закону України № 2939-VI, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" є юридичною особою, у розумінні статті 12 статті 12 Закону України № 2939-VI, наділена повноважна звертатись із запитами на інформацію та відповідно є суб'єктом відносин у сфері доступу до публічної інформації.

Згідно з статтею 13 частиною 1 пунктом 3 Закону України № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.

Карпатський університет імені Августина Волошина як вищий навчальний заклад надає освітні послуги, відтак відповідачу делеговані права від Міністерства освіти і науки України: по управлінню вищим навчальним закладом через надання Ліцензії та додатків до неї, надання права підписання дипломів про неповну та повну вищу освіту, права прийняття рішення про реорганізацію або ліквідацію вищого навчального закладу, права здійснення прийому абітурієнтів відповідно до Правил прийому до ВНЗ в 2015 році, правом на надання освітніх послуг, здійснення атестації студентів, прийняття заліків, екзаменів, в тому числі державних, здійснення оцінювання знань студентів та виставлення оцінок за курсові та дипломні роботи, права затвердження списку осіб, які зараховані до ВНЗ, право формування та затвердження складу приймальної комісії ВНЗ та складу державної екзаменаційної комісії ВНЗ, а також здійснення інших прав, передбачених законодавством України.

Отже, суд доходить висновку, що саме відповідач - Карпатський університет імені Августина Волошина є розпорядником інформації у розумінні Закону України № 2939-VI.

Відповідно до статті 14 частини 6 Закону України № 2939-VI, розпорядники інформації зокрема зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Статтею 19 частиною 1 та 2 Закону України № 2939-VI зазначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Статтею 20 Закону України № 2939-VI визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 22 частиною 5 Закону України № 2939-VI передбачено, що відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі.

Відповідно до статті 22 частини 2 Закону України № 2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2013 року № 11 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації"", доведено до відома суддів Довідку про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про доступ до публічної інформації". У вказаній Довідці Пленум Вищого адміністративного суду України, зокрема вказав, що повідомлення запитувача інформації про можливість ознайомитися із запитуваною інформацією на сайті розпорядника публічної інформації суперечить частині другій статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідно до якої відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, вважається протиправною відмовою в наданні інформації, оскільки офіційний сайт є загальнодоступним джерелом".

З аналізу положень Закону України № 2939-VI Закарпатський окружний адміністративний суд робить висновок, що доступ до інформації забезпечується двома шляхами: шляхом оприлюднення інформації і надання інформації за запитами на інформацію. Тому виконання розпорядником обов'язку щодо оприлюднення публічної інформації чи надання такої в минулому - не звільняє від обов'язку надати публічну інформацію на запит на інформацію.

Отже, виходячи з приписів статті 22 частини 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації" - посилання на розміщення запитуваної інформації в мережі інтернет, включаючи офіційний сайт ВНЗ та надання такої інформації в минулому - не є належним виконанням розпорядником інформації своїх обов'язків та є порушенням прав позивача.

Таким чином, оскільки запит на інформацію Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" містив прохання про надання публічної інформації про ВНЗ, яка становить суспільний інтерес, у вигляді належним чином засвідчених копій відповідних документів, то, виходячи зі змісту статті 22 частини 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації", посилання відповідача на офіційний веб-сайт ВНЗ та надання запитуваної інформації у минулому є неправомірною відмовою в наданні інформації.

З аналізу вказаних вище норм Закону України № 2939-VI суд робить висновок, що обов'язок розпорядника інформації вважається виконаним у випадку отримання інформації, яка запитувалась. Наявність запису у журналі реєстрації листа, зокрема 10 лютого 2015 року № 36/1/02-15, що адресований Голові ВГО "Комітет конституційно-правового контролю України" на лист від 02 лютого 2015 року № 211/1-15 (а.с 162) не є достатнім доказом, який би свідчив про надання відповідачем та отримання позивачем запитуваної ним інформації.

Відповідачем, не доведено перед судом, що ним виконаний обов'язок щодо надання позивачеві інформації за його запитом на інформацію від 02 лютого 2016 року № 211/1-15. Доказів, які б свідчили про отримання позивачем відповіді із додатками від 10 лютого 2015 року за № 36/1/02-15 суду надано не було. Крім того, суд зауважує, що відповідач не був позбавлений можливості направити свою відповідь від 10 лютого 2015 року за № 36/1/02-15 шляхом рекомендованого поштового повідомлення з повідомленням про вручення з відповідним описом вкладення чи іншим шляхом, який би свідчив про виконання відповідачем свого обов'язку.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, яку з вини відповідача зазнав позивач, у зв'язку з підготовкою позовної заяви, сплачену позивачем відповідно до Договору про надання юридичних послуг від 11 березня 2015 року у розмірі 6350,00 грн., суд зазначає наступне.

Уточнюючи позовну заяву (а.с.а.с. 52-59), позивач зазначає, що оскаржувана дія відповідача, як розпорядника інформації, призвела до настання низки негативних наслідків: - позивач не зміг виконати зобов'язання, передбачені умовами договору між позивачем та адвокатами та іншими фахівцями в галузі права, які надають правову оцінку документів, пов'язаних із вступом до ВНЗ, у зв'язку з чим поніс непередбачені витрати; - втратилась системність у проведенні перевірок і як наслідок - роботі позивача. З метою визнання дії відповідача протиправною, позивач 11 березня 2015 року уклав договір про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) з фахівцем в галузі права ОСОБА_7, відповідно до якого виконавець зобов'язаний був надати юридичні послуги (правові послуги, правову допомогу) позивачеві, шляхом усного та письмового консультування, підготовки позовної заяви для подачі до адміністративного суду до 31 серпня 2015 року про визнання дії відповідача, що полягає у відмові у задоволенні запиту на інформацію позивача протиправною та відшкодування витрат на правову допомогу. Виконавець виконав покладені на нього зобов'язання за договором. 01 вересня 2015 року позивач сплатив виконавцеві - 6350 грн. (згідно з договором про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) б/н від 11 березня 2015 року) - оплата юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги).

Позивач 11 березня 2015 року уклав договір про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) з фахівцем в галузі права ОСОБА_7. Відповідно до цього договору фахівець в галузі права ОСОБА_7 як виконавець зобов'язаний надати позивачеві юридичні послуги (правові послуги, правову допомогу) щодо підготовки та подачі позовної заяви суду про визнання дії ректора Карпатського університету імені Августина Волошина протиправною та відшкодування витрат на юридичні послуги (правові послуги, правову допомогу), а також здійснення інших процесуальних дій від імені позивача, а позивач у свою чергу - зобов'язується оплатити надані послуги (а.с.а.с. 62, 63). 27 серпня 2015 року між позивачем та фахівцем в галузі права ОСОБА_7 був підписаний акт передачі-прийому наданих юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) відповідно до договору б/н від 11 березня 2015 року (а.с. 64). Відповідно до платіжного дорученням № 27 від 27 серпня 2015 року позивачем 01 вересня 2015 року здійснено переказ коштів у розмірі 6350 грн. ОСОБА_7 згідно договору про надання юридичних послуг від 11 березня 2015 року (а.с.а.с. 65, 66).

Відповідно до статті 22 частин 1 та 2 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 1166 частин 1, 2 та 4 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

З аналізу вказаних норм Цивільного кодексу України, Закарпатський окружний адміністративний суд підсумовує, що матеріальна (майнова) шкода повинна бути прямою, тобто мати прямий причинний зв'язок між заподіяною шкодою та неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Позивач пов'язує заподіяну йому, з його точки зору, матеріальну (майнову) шкоду з тим, що у зв'язку із діями відповідача поніс витрати на правову допомогу.

Суд вважає, що надана йому правова допомога не відповідає критеріям матеріальної (майнової) шкоди і витрати на правову допомогу, у даному випадку, не можна ототожнювати із матеріальною (майновою) шкодою. Позивач скористався своїм правом на правову допомогу, розмір якої оцінюється за домовленістю сторін.

Таким чином у задоволенні позовної заяви в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди, яку з вини відповідача поніс позивач, у зв'язку з підготовкою даної позовної заяви, сплачену позивачем відповідно до Договору про надання юридичних послуг від 11 березня 2015 року у розмірі 6350 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративний справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до статті 87 частин 1 та 3 пункту 1 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Відповідно до статті 94 частини 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідач не є суб'єктом владних повноважень, а вітдак судові витрати розподілу не підлягають.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовної заяви Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України".

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до Карпатського університету імені Августина Волошина задовольнити частково.

Визнати дії Карпатського університету імені Августина Волошина, що полягають у ненаданні інформації на запит на інформацію від 02 лютого 2015 року № 211/1-15 протиправними.

У задоволенні позовної заяви в частині інших позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяС.Є. Гаврилко