Рішення № 57035313, 05.04.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2016 р.Справа № 922/730/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона-Компані», м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 6512,87 грн. за участю представників сторін:

позивача: Мельник А.І. (довіреність № 2016-15-03 від 15.03.2016 р.);

відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 1324 від 20.07.2015 р.).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона-Компані», м. Київ (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків (далі за текстом - відповідач) штрафні санкції за порушення зобов'язань за договором № 25-06/15ПР від 25.06.2015 р. (далі за текстом - договір) в розмірі 6512,87 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання зобов'язань за зазначеним вище договором щодо порушення строків виконання робіт.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.03.2016 р. порушено провадження по справі № 922/730/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 05.04.2016 р.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що договір № 25-06/15ПР від 25.06.2015 р. в доданій позивачем до позову редакції він не підписував; що позовні вимоги суперечать положенням ч. 1 ст. 853 ЦК України, тощо.

На судове засідання 05.04.2016 р. прибули представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить її задовольнити.

Представник відповідача, з посиланням на доводи, викладені у відзиві на позов, просить в його задоволенні відмовити.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 25.06.2015 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 25-06/15ПР (а. с. 10-12), відповідно до умов якого (п. 1.1 договору) відповідач, як підрядник, зобов'язався на свій ризик, з власних матеріалів та власними силами виконати роботи, передбачені цим договором, а позивач, як замовник, зобов'язався прийняти та оплатити фактично виконані роботи (далі - роботи).

Згідно з розділом 2 договору загальна вартість робіт за цим договором викладена у додатку № 1 до цього договору та становить 100197,36 грн. (сто тисяч гривень дев'яносто сім гривень 36 копійок), в т.ч. ПДВ - 16699,56 грн.

Замовник зобов'язаний оплатити роботи в наступному порядку:

Попередня оплата в сумі 42810,30 грн. (сорок дві тисячі вісімсот десять гривень 30 копійок) здійснюється замовником до початку виконання робіт підрядником (авансовий платіж);

Решту суми - 57387,06 грн. (п'ятдесят сім тисяч триста вісімдесят сім гривень 06 копійок) замовник оплачує протягом 7 (семи) банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

Оплата робіт здійснюється в безготівковій формі, у національній грошовій одиниці України (гривні) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника, вказаний у цьому договорі.

Замовник має право затримати кінцевий розрахунок за договором до усунення недоліків, виявлених при прийманні робіт.

Відповідно до п. 3.1 договору, підрядник зобов'язаний виконати роботи та здати їх замовнику протягом 20 (двадцяти) днів з моменту оплати замовником авансового платежу згідно з п. 2.2.1 договору.

За змістом п. п. 8.1-8.2 договору, по закінченні виконання всіх робіт, передбачених цим договором, підрядник здає виконані роботи замовнику. Прийом-передача виконаних робіт оформлюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання акту прийому-передачі виконаних робіт, зобов'язаний його підписати або надати (направити) підряднику письмову обґрунтовану відмову.

Пунктом 10.3. договору передбачено, що при простроченні підрядником строку (терміну) виконання робіт, встановленого цим договором, строків усунення дефектів (недоліків), підрядник у кожному такому випадку сплачує замовнику пеню в розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) % від загальної вартості робіт, передбачених цим договором, за кожен день прострочення.

Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав умови п. 2.2.1 договору, сплативши відповідачу 42810,30 грн. попередньої оплати від загальної вартості робіт за договором, що підтверджується платіжним дорученням № 6961 від 24.07.2015 р. (а. с. 14).

Таким чином, за змістом п. 3.1. договору, підрядник мав виконати роботи до 13.08.2015 р.

Однак, відповідач, всупереч умовам укладеного між сторонами договору, відповідні роботи виконав з порушенням строків, передбачених договором. В повному обсязі роботи виконані підрядником та здані замовнику лише 26.08.2015 р. за відповідним актом здачі-приймання виконаних робіт (а. с. 15).

Позивач з посиланням на факт прострочення відповідачем виконання робіт, та керуючись п. 10.3. договору просить суд стягнути з останнього 6512,87 грн. штрафних санкцій, з розрахунку 0,5% від загальної вартості робіт за кожен день прострочення.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Факт наявності прострочення відповідачем своїх зобов'язань з виконання робіт за договором на 13 днів підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростований.

Зазначене, на підставі відповідних положень закону, та п. 10.3. укладеного між сторонами договору надає позивачу право на нарахування відповідачу штрафних санкцій (пені) за таке прострочення.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку штрафних санкцій (пені), суд приходить до висновку про його правильність.

Зазначене є підставою для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 6512,87 грн. штрафних санкцій.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву суд визнає такими, що позбавлені фактичного та правового обґрунтування.

Зокрема, не доведеними належними та допустимими доказами є доводи останнього про те, що він нібито не підписував договір № 25-06/15ПР в доданій позивачем до позовної заяви редакції.

Згідно з п. п. 2-3 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Як свідчить договір № 25-06/15ПР від 25.06.2015 р., він підписаний сторонами та скріплений відповідними печатками. Таким чином, зазначений договір є укладеним, а тому породжує для сторін певні права та обов'язки, обумовлені ним.

Посилання відповідача на нібито підміну позивачем першого аркушу договору відповідачем, всупереч вимог ст. 32-34 ГПК України, жодними належними та допустимими доказами не доведений. Так само, відповідачем не доведено факт вжиття відповідних заходів щодо оскарження зазначених дій позивача або визнання недійсним договору № 25-06/15ПР від 25.06.2015 р в доданій останнім до позовної заяви редакції.

Так само безпідставними є посилання відповідача на нібито втрату позивачем з підписанням акту від 26.08.2015 р. права на стягнення штрафних санкції на підставі п.п. 1-2 ст. 853 ЦК України.

Згідно з зазначеною нормою ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Системний аналіз вказаної норми ЦК України свідчить про обов'язок замовника здійснити приймання робіт з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття робіт, та про відсутність у замовника права посилання на відступи від умов договору що призвели до неналежного виконання робіт, або недоліки у виконаних роботах, прийнятих без будь-яких заперечень чи без перевірки. При цьому, зазначена норма закону жодним чином не забороняє замовнику нараховувати підряднику штрафні санкції за прострочення виконання робіт в порядку, визначеному умовами договору підряду.

До того ж, акт приймання-здачі виконаних робіт від 26.08.2015 р. містить посилання на те, що замовник до виконавця претензій щодо повноти та якості робіт не має. При цьому, в ньому не йдеться про те, що з підписанням зазначеного акту замовник погоджується з простроченням виконання підрядником робіт, та не має наміру вимагати від останнього сплати штрафних санкцій за таке прострочення.

Таким чином, зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву доводи не спростовують його відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договором № 25-06/15ПР від 25.06.2015 р.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: 61142, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона-Компані» (адреса: 04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12; код ЄДРПОУ 32759456) 6512,87 грн. штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором № 25-06/15ПР від 25.06.2015 р., 1378,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Суддя Байбак О.І.