Постанова № 57034956, 04.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2016 р. Справа№ 925/780/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Cивокінь С.С. (довіреність №184-К-О від 20.01.2016 р.)

від відповідача - ОСОБА_3 (представник згідно договору №26/01-1 про надання правової допомоги від 26.01.2016 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення господарського суду Черкаської області від 14.07.2015 р.

у справі №925/780/15 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 11062,89 грн., 2909,81 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1089,79 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 398,28 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.07.2015 р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 11062,89 грн. заборгованості за кредитом, 1089,79 грн. пені і 398,28 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, а також 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

14.04.2011 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (клієнт) та ПАТ КБ «Приватбанк» (банк) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (а.с.32).

Із вищевказаної заяви вбачається, що відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http.privatbank.ua, які разом і з заявою складають договір банківського обслуговування № Б/Н від 14.04.2011 р. (а.с.33-44).

Відповідно до умов договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

Відповідно до п.3.2.1.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі (а.с.35).

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;

під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За змістом п. 3.2.1.1.1., п.3.2.1.1.3, п.3.2.1.1.8, п.3.2.1.1.6 Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).

Ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших).

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 12000,00 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «Приватбанк» від 15.04.2015 р. № 08.7.0.0.0/150415131713 (а.с.48).

Доказів, які б спростували доводи позивача, щодо надання кредиту відповідач суду не надав.

В розділі 3.2.1.4. Умов затверджено порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - «період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню»), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

У випадку не погашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг. Клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під «непогашенням кредиту» сторони мали на увазі відсутність на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (а.с.41).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п.3.2.1.2.3.4 Умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі (а.с.38).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що станом на 24.03.2015 р. борг відповідача перед позивачем по кредиту становив 11062,89 грн., а доказів того, що відповідач повністю розрахувався з позивачем за отриманий кредит по вищевказаному договору до матеріалів справи не надано, колегія суддів погоджується з висновком сду першої інстанції, що позовні вимоги про стгянення з відповідача 11062,89 грн. заборгованості по кредиту та 2909,81 грн. заборгованості по прецентам за користування кредитом є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Також, позивчаем заявлено до стягнення з відповідача 1089,79 грн. пені за несвоєчасне виконання умов договору.

Відповідно до п. 3.2.1.5.1 Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п.3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні (а.с.43).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.2.1.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Пунктом 3.2.1.6.1 Умов передбачено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами (а.с.43).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанціїї про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1089,79 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 3.2.1.1.17 вищевказаних Умов сторони визначили, що при перерахуванні відповідачем з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки утримувачем яких є сам власник поточного рахунку чи пластикові картки із суми кожного з проведених в рахунок кредитного ліміту перерахувань стягується комісійна винагорода в розмірі 3% від перерахованої суми (а.с.35).

В судовому засіданні з'ясовано, що станом на 24.03.2015 р. розмір комісійної винагороди банку складає 398,28 грн. Доказів її сплати суду не надано.

Тому, колегія суддів погоджується з висноком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 398,28 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Щодо доводів відповідача про те, що грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. були переведені невстановленою особою на інший рахунок, а також про те, що банк самостійно дозволив вивести 10000,00 грн. на рахунок невстановленої особи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач стверджує, що відповідно до квитанції, яка міститься в матеріалах справи, кошти з картки ФОП ОСОБА_4 НОМЕР_2 (НОМЕР_1) перераховані на карту НОМЕР_3, а відповідно до звіту про дебетові та кредитові операції по рахунку НОМЕР_1 - знаходяться на рахунку НОМЕР_4.

Як повідомив позивач, рахунок НОМЕР_4 є транзитним рахунком для поповнення карт - розрахунки по картам.

Перераховані відповідачем 04.07.2014 р. кошти в сумі 10000,00 грн. (з карти НОМЕР_2) за призначенням зараховані 07.07.2014 р. на карту НОМЕР_3.

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься лист банку №20.1.0.0.0/7-20140704/4083 від 10.07.2014 р., в якому банк у відповідь на лист відповідача повідомляє, що аналіз ситуації, яка склалась показав, що відповідач самостійно через банкомат перевів зі своїх карт кошти (а.с.133).

Також, до матеріалів справи відповідачем долучено чек, з якого видно, що відповідач перевів зі своєї бакнківської карти на іншу грошові кошти у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до розділу 1.1.2 Умов (п. 1.1.2.1.15), клієнт зобов'язаний письмово доручати банку постановку карти до стоп-листа платіжної системи. Пунктом 1.1.5.28 Умов встановлено, що у разі якщо держатель дає згоду на проведення операцій з картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНу.

За змістом абз. 2 п. 2.1.3.5 Умов, саме держатель зобов'язаний нести відповідальність за операціями, здійсненими з використанням ПІНа.

Щодо посилань відповілача на те, що починаючи з 02.03.2014 р. розмір кредитної лінії становив 0,00 грн., то колегія суддів оцінює вказані посилання критично з огляду на наступне.

Згідно довідки про розмір встановлених кредитних лімітів, що міститься в матеріалах справи, станом на 01.03.2014 р. розмір ліміту відповідача становив 12000,00 грн., а станом на 02.03.2014 р. вказаний ліміт становив 0,00 грн. (а.с. 48).

В судовому засіданні представник банку пояснив, що відомості надані банком про те, що станом на 02.03.2014 р. кредитний ліміт відповідача становив 0,00 грн. є помилковими. Вказане також підтверджується розрахунком заборгованості та випискою з банківського рахунку відповідача (а.с. 49-51), з яких вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, витрачав їх та поповнював рахунок для погашення кредиту.

Відповідач неодноразово наголошував на тому, що звертався до слідчих органів та органів прокуратури (а.с. 112-114) щодо скоєного правовпорушення. Проте колегія суддів зазначає, що вказані звернення не є підставою для відмови в позові.

З огляду на вищенаведені обставини, оклегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 14.07.2015 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 14.07.2015 р. у справі №925/780/15 залишити без змін.

Справу №925/780/15 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун