Рішення № 57034895, 29.03.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/31727/15-ц

Провадження №2/761/2154/2016

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 березня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарях Козак Н.В., Голопич Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», третя особа: ОСОБА_1 про визнання припиненим зобов»язання за договором поруки, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», третя особа: ОСОБА_1 про визнання припиненим зобов»язання за договором поруки, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ «ВіЕс Банк» звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 09.04.2008 р. між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № КF 48367 зі змінами і доповненнями, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 37 000,00 доларів США строком до 08.04.2023 р. під 12,5% річних. В свою чергу між банком та ОСОБА_3 09.04.2008 р. було укладено договір поруки № РО 93470 та між позивачем та ОСОБА_2 договір поруки № РО 93469 РО відповідно до кого відповідачі взяли на себе обов»язок в повному обсязі, як солідарні боржники відповідати перед банком за виконання боржником умов кредитного договору. У зв»язку із тим, що ОСОБА_1 належним чином не виконуються умови кредитного договору, кредит не повертається належним чином станом на 16.10.2015 р. заборгованість становить - 20 904,67 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 453 435,21 грн. Вимоги направлені в адреси відповідачів щодо сплати заборгованості були залишені поза увагою. Зка таких оставин представник позивача просить суд стягнути слоідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» заборгованість по кредитному договору в сумі 20 904,67 доларів США, що станом на 16.10.2015 року становить 453 435 грн. 21 коп.; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» заборгованість по кредитному договору в сумі 20 904,67 доларів США, що станом на 16.10.2015 року становить 453 435 грн. 21 коп. та судові витрати.

Не погоджуючись із заявленими вимогами ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулись до суду з зустрічними позовами про визнання зобов»язаня за договором поруки припиненим. Зазначають, що узв»язку із тим, що умови основного зобов»язання - кредитного договору № КF 48367 від 09.04.2008 р. змінювались, а саме підвищувалась процентна ставка до 12,5% замість 10,5% без їх є підстави відповідно до ст.. 559 ЦК України для визнання припиненими зобов»язань за договорами поруки.

В свою чергу ОСОБА_1 подала зустрічний позов про визнання недійсним кредитного договору № КF 48367 від 09.04.2008 р., виходячи з наступного. В порушення положень Закону України «Про захист прав споживачів» банк не надав споживачу всю передбачену інформацію щодо кредиту. Також договір не містить всіх істотних умов , які визначені в законодавстві, що регулює споживче кредитування. Умови кредитного договору є також несправедливими, а тому позивач просить захистити с свої права шляхом визнання недійсним кредитного договору.

В судовому засіданні представник ПАТ «ВіЕс Банк» підтримав вимоги первісного позову та просив відмовити у задоволенні зустрічних позовів, оскільки підстави для їх задоволення відсутні. Пояснив, що умови кредитного договору не змінювались процентна ставка встановлювалась сторонами саме на рівні 1,5 відсотків різних також позичальнику надавалась вся передбачена чинним законодавством інформація стосовно умов договору і самого кредитного продукту. Крім того сторонами були узгоджено всі умови кредитного договору, при цьому всі істотні умови угоди наявні, та угода підписана та виконувалась сторонами в тому числі і позичальником до 2015 року.

Представник позивачів за зустрічними позовами заперечувала щодо задоволення первісного позову. Зазначила, що наданий розрахунок заборгованості не відповідає дійсності та просила задовольнити зустрічні позови з підстав в них зазначених.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов ПАТ «ВіЕс Банк» підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що 09 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № КF 48367 за умовами якого, і це не заперечується представником відповідача, ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 37 000,00 доларів США строком до 08.04.2023 р.

Як свідчить п. 1.5. договору процентна ставка за користування кредитом встановлена сторонами на рівні 12,5 % річних.

Також н заперечувалась в судовому засіданні представниками сторін та обставина, що протягом дії кредитного договору до нього сторонами укладались додаткові угоди.

Виконання зобов'язань може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням завдатком, відповідно до ст. 546 ЦК України.

Згідно до приписів ст. 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В забезпечення виконання позичальника за кредитним договором № КF 48367 від 09.04.2008 р. в цей же день між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № РО 93469 за умовами якого ОСОБА_4 взяла на себе зобов»язання відповідати перед кредитором за порушення зобов»язань боржника за кредитним договором як солідарний боржник.

Крім того 09.04.2008 р. договір поруки було укладено і між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_3 № РО93470 за умовами якого поручитель також взяв на себе зобов»язання відповідати перед кредитором за порушення зобов»язань боржника за кредитним договором як солідарний боржник.

Також не заперечувалась в судовому засіданні та обставина, що договорів поруки вносились зміни відповідними додатковими угодами, копії яких долучено до матеріалів справи.

Як свідчать п. 1.3. договорів поруки поручителі зобов»ячались у разі порушення боржником своїх зобов»язань за кредитним договором відповідати перед кредитором як солідарні боржники.

В судовому засіданні не оспорювалось, що боржник за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов»язання за кредитним договором.

Відповідно до п. 5.2.11 кредитного договору позичальник зобов»язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, а також можливу пеню та штрафні санкції, незалежно від строку виконання зобо»язання у разі, зокрема, затримки сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць.

Зважаючи на порушення боржником умов договору банк направив в адреси як позичальника так і поручителів повідомлення-вимогу від 18.05.2015 р. про необхідність повернути кредит і нараховані відсотки.

Як свідчить наданий представником позивача розрахунок, що його було перевірено у судовому засіданні заборгованість позичальника перед банком станом на 16.10.2015 р. становить 20 904,67 доларів США, що в гривневому еквіваленті на день виникнення по курсу НБУ становить 453 435,21 грн. і складається з заборгованості по кредиту - 19 514,79 доларів США, заборгованості по відсотках - 1 123,29 доларів США.

Доказів про те, що заборгованість становить іншу суму під час розгляду справи отримано не було.

Поручителі вважають, що зобов»язання за договорами поруки, що укладені 09.04.2008 року припинені, виходячи з того, що відсоткова ставка за кредитним договором збільшилась з 10,5% до 12,5% річних без згоди поручителів.

За приписами ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов»язання, а також у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Так Верховний Суд України 18 червня 2012 р. у постанові щодо перегляду рішення ВССУ від 07.09.20111 р. з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст.. 559 ЦК України зазначив, що збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов»язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за які нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Проте, під час розгляду справи доказів, які б свідчили про наявність обставин, з якими законодавець передбачає збільшення відповідальності отримано не було.

В свою чергу ОСОБА_1 просить визнати кредитний договір недійсним, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, положенням Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1-3,6 ст. 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту, за вимогами ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на момент укладення договору, кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Представник позивача зазначає, що зазначені вимоги закону не були виконані відповідачем.

Як було встановлено в судовому засіданні, і це не заперечувалось представником позивача, позичальник не був позбавлений можливості ознайомитись з запропонованими банком умовами договору, не заперечував щодо їх прийняття про що свідчить укладання договору.

Як свідчить копія договору долучена до матеріалів справи сторони останнього дійшли згоди щодо всіх його умов, в тому числі і погашення кредиту згідно до графіку (додаток № 1 до кредитного договору).

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» в п. 14 роз'яснив - при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048-1052, 1054-1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів». При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

За положеннями ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Положеннями ст. 11 ЦПК України встановлено обов'язок суду розглядати справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З іншого боку положеннями ст. 60 ЦПК України встановлено обов'язок сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, на думку суду, стороною позивача за зустрічним позовом не доведено, що в розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В судовому засіданні обставин, які б свідчили про необізнаність позивача з умовами договору, наявність заперечень щодо них. Про згоду ОСОБА_1 з умовами угоди свідчить його підписання.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що зустрічні позови задоволенню не підлягають.

З іншого боку, враховуючи, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження твердження представника позивача щодо неналежного виконання позивальником взятих на себе зобов»язань за кредитним договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За таких обставин та зважаючи на умови договорів поруки, суд приходить до висновку щодо задоволення позову ПАТ «ВіЕс Банк».

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК У країни.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,587,60,88,212-215 ЦПК України, ст.ст.203,215, 526, 554,559,627,1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд -

ВИРІШИВ:

Позов до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» заборгованість по кредитному договору в сумі 20 904,67 доларів США, що станом на 16.10.2015 року становить 453 435 грн. 21 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» заборгованість по кредитному договору в сумі 20 904,67 доларів США, що станом на 16.10.2015 року становить 453 435 грн. 21 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» судовий збір у розмірі 2 267 грн. 17 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» судовий збір у розмірі 2 267 грн. 17 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» судовий збір у розмірі 2 267 грн. 17 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківського районного суду м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя