Рішення № 57034420, 06.04.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2016 р. Справа № 918/133/16

Суддя Романюк Р.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ІВК Техніка"

до Приватного підприємства "САМПАК"

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №б/н від 02.02.2016р.);

від відповідача: не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ІВК Техніка звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "САМПАК" про стягнення 9 923 грн. 45 коп. з яких: 7 038 грн. 00 коп. заборгованість, 113 грн. 06 коп. інфляційні, 1 436 грн. 52 коп. - 100% річних, 632 грн. 07 коп. пеня та 703 грн. 80 коп. штраф.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі Договору постачання №108П від 30.05.2014р., поставив відповідачу товар на загальну суму 7 038 грн. 00 коп. вартість якого станом на день звернення до суду останнім не сплачена, а тому заборгованість, інфляційні, 100% річних, пеню та штраф просить суд стягнути з відповідача у примусовому порядку.

03.03.2016р. від ТОВ фірма "ІВК Техніка" надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, відповідно до якого позивач просить суд доручити проведення відеоконференції господарському суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 04.03.2016р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ІВК Техніка" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, доручено господарському суду Харківської області забезпечити проведення відеоконференції у справі №918/133/16.

10.03.2016р. відповідачем подано заперечення проти позовної заяви, згідно якого останній зазначає, що проти позовних вимог заперечує та просить суду в позові відмовити (а.с.48).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15.03.2016р. розгляд справи відкладено на 6 квітня 2016 року.

21.03.2016р. від ТОВ фірма "ІВК Техніка" надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, відповідно до якого позивач просить суд доручити проведення відеоконференції господарському суду Харківської області.

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду Рівненської області від 21 березня 2016 року №01-04/108/2016 у зв'язку з перебуванням судді Романюка Р.В. у щорічній відпустці, відповідно до пункту 10.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Рівненської області, призначено автоматизований розподіл клопотання про здійснення судового провадження в режимі відеоконференції у справі №918/133/16, за результатами якого вказане клопотання передане на розгляд судді Качуру А.М.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22.03.2016р. (суддя Качур А.М.) клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ІВК Техніка" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, доручено господарському суду Харківської області забезпечити проведення відеоконференції у справі №918/133/16.

01.04.2015р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 11 143 грн. 58 коп. з яких: 7 038 грн. 00 коп. заборгованість, 113 грн. 06 коп. інфляційні, 2 284 грн. 94 коп. - 100% річних, 1 003 грн. 78 коп. пеня та 703 грн. 80 коп. штраф (а.с.78-79).

Вказана заява подана в порядку визначеному ст. 22 ГПК України, підписана уповноваженим представником, не суперечить чинному законодавству, не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін, а відтак приймається судом.

В судовому засіданні 06.04.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.74-76)

Дослідивши зібрані у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ІВК Техніка" (далі - Постачальник) та Приватним підприємством "САМПАК" (далі - Покупець) був укладений Договір постачання №108П від 30.05.2014р., за яким Постачальник протягом усього терміну дії договору зобовязується постачати Покупцеві продукцію, що є обєктом торгівля Постачальника (надалі Товар), а саме: Витратні матеріали (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, асортимент та кількість кожної партії Товару визначається на підставі заявок Покупця і вказується в рахунку-фактурі Постачальника. Оплата рахунку-фактури або надання Постачальникові довіреності для одержання Товару, зазначеного в рахунку-фактурі, є підтвердженням узгодження з боку Покупця асортименту, кількості, ціни Товару, що постачається, та умови його постачання.

Згідно п.2.7 Договору, датою поставки Товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній Постачальника.

У відповідності до п.п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору, розрахунки за постачаємий Товар проводяться таким чином: 50% вартості партії Товару повинна бути сплачена Покупцем протягом 2 календарних днів після отримання рахунку-фактури. 50% вартості партії відвантаженого Товару Покупець здійснює протягом 10 календарних днів від дати здійснення постачання, але не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому було здійснено постачання, навіть, якщо строк здійснення оплати менш, ніж вказана кількість днів.

Пунктом 4.1 Договору сторони обумовили, що ціна кожної партії Товару встановлюється в рахунку-фактурі Постачальника та узгоджується в порядку, визначеному п. 2.1 цього договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору орієнтовна вартість договору становить 900 000,00 грн. в т.ч. ПДВ та складається із загальної вартості товару, відвантаженого Покупцеві.

Згідно п.п. 9.1, 9.2 Договору, термін дії договору починається з 30 травня 2014 року та закінчується 31 грудня 2014 року.

Відповідно до п. 9.4 Договору, якщо жодна із сторін за 1 місяць до закінчення строку дії цього договору не заявить письмово про його розірвання Договір буде автоматично продовжений до 31 грудня наступного року.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання умов Договору позивач поставив Приватному підприємству "САМПАК" (відповідач у справі) товар згідно рахунку-фактури №8073 від 03.12.2015р. (Стрічка п/п 16080 ТСЕ (1,5 км/б) (20 боб.) в кількості 30 шт.) та накладної №7136 від 04.12.2115р., на загальну вартістю 7 038 грн. 00 коп. (а.с.20-21).

Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю №51 від 4 грудня 2015 року, наявною у матеріалах справи (а.с.22).

Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2016р. позивачем на адресу відповідача було направлено Вимогу №13 від 25.01.2016р. (а.с.23; докази направлення а.с.24) з вимогою сплатити борг за поставлений Товар згідно Договору поставки №108П від 30.05.2014р. в розмірі 7 038 грн. 00 коп., яка залишилась без задоволення (а.с.23).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст.526 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, враховуючи, що факт поставки позивачем товару на виконання умов Договору постачання №108П від 30.05.2014р. підтверджується зібраними у справі матеріалами, строк оплати за який настав, то за відсутності доказів сплати його вартості, позовні вимоги про стягнення 7 038 грн. 00 коп. заборгованості судом визнаються обґрунтованими.

Крім того, п.5.4 Договору сторони обумовили, що в разі прострочення оплати Покупець сплачує Постачальникові відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 100% річних від суми прострочення платежу.

На підставі п.5.4 Договору та частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за період з 06.12.2015р. по 22.02.2016р. інфляційні в розмірі 113 грн. 06 коп. та за період з 06.12.2015р. по 06.04.2016р. 100% річних в розмірі 2 284 грн. 94 коп.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11 в справі №07/238-10).

Разом з тим, перевіривши подані розрахунки та період нарахування інфляційних, судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено позивачем з порушенням порядку нарахування. Так зокрема, у визначеному позивачем періоді інфляційні складають 84 грн. 46 коп., а отже обґрунтованою судом визнається саме ця сума.

Крім того, перевіривши подані позивачем розрахунки (період нарахування), судом встановлено невідповідність нарахування 100 % річних вимогам чинного законодавства. Так зокрема, позивачем неправомірно включено до періоду за який здійснюються відповідні нарахування 06.04.2016р. (день розгляду судом справи).

З огляду на зазначене, здійснивши перерахунок в межах періоду з 06.12.2015р. по 05.04.2016р. обґрунтованими судом визнається нарахування 2 256 грн. 02 коп. - 100 % річних.

Відповідно до п. 5.3 Договору, за порушення термінів оплати Покупець сплачує Постачальникові в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, від суми не сплаченого, але поставленого Товару за кожний календарний день прострочення платежу, а у разі перевищення затримки більш, ніж на 10 банківських днів додатково штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховано штраф в розмірі 703 грн. 80 коп. та пеню за період з 06.12.2015р. по 06.04.2016р., розмір якої складає 1 003 грн. 78 коп.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно частини 2 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поданий позивачем розрахунок штрафу перевірено судом та визнано його обґрунтованими.

Разом з тим, перевіривши подані позивачем розрахунки (період нарахування), судом встановлено невідповідність нарахування пені вимогам чинного законодавства. Так зокрема, позивачем неправомірно включено до періоду за який здійснюються відповідні нарахування 06.04.2016р. (день розгляду судом справи).

З огляду на зазначене, здійснивши перерахунок в межах періоду з 06.12.2015р. по 05.04.2016р. обґрунтованими судом визнається нарахування 1 003 грн. 78 коп. пені.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 7 038 грн. 00 коп. заборгованості за отриманий згідно Договору постачання №108П від 30.05.2014р. товар, 84 грн. 46 коп. інфляційних, 2 256 грн. 02 коп. - 100 % річних, 703 грн. 80 коп. штрафу та 1 003 грн. 78 коп. пені, з покладенням судових витрат на відповідача у справі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "САМПАК" (33023, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Нова, буд. 8, код ЄДРПОУ 38980424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ІВК Техніка" (61002, м. Харків, вул. Дарвіна, 20, код ЄДРПОУ 14062944) 7 038 грн. 00 коп. заборгованості, 84 грн. 46 коп. інфляційних, 2 256 грн. 02 коп. - 100% річних, 703 грн. 80 коп. штрафу, 1 003 грн. 78 коп. пені та 1 378 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "08" квітня 2016 року

Суддя Романюк Р.В.