Рішення № 57034365, 17.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2016

Справа №910/31797/15

За позовом Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування» «Зоря»-«Машипроект»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «УРАРП»

про стягнення 13 732,84 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь суму заборгованості по орендній платі в розмірі 9 457,50грн., 2 687,22грн. пені,

1114,48 грн. інфляційних, 189,91грн.-3%, 283,73грн. штрафу, а всього заборгованість в розмірі 13 732,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань з оплати наданих послуг за договором оренди державного нерухомого майна №РОФ-1114 від 28.09.2012р.

Позивач у зв’язку з тим, що 30.12.2015рр. Товариство з обмеженою відповідальністю «УРАРП» (відповідач) перерахувало частину боргу у сумі 8 170,55грн., подав до суду 15.03.2016р. Довідки про залишкову суму заборгованості, відповідно до яких залишкова заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «УРАРП» по договору оренди державного нерухомого майна №РОФ-1114 від 28.09.2012р. станом на 31.12.2015р. складає 1 286,95грн. Крім того, позивач підтримав заявлені вимоги про стягнення 2 687,22грн. пені, 1 114,48грн. інфляційних, 189,91грн.- 3%, 283,73грн. штрафу, а всього заборгованість в розмірі 5 562,29 грн.

Відповідно до ст. 22, 55 ГПК України вказані поясненя прийняті судом до уваги, а відтак має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір по суті.

Відповідач проти позову заперечив, просить суд в задоволенні позову про стягнення заборгованості з орендної плати та сплати штрафних санкцій за порушення (невиконання) грошового зобов'язання по Договору №РОФ-1114 від 28.09.2012р., відмовити в повному обсязі. Свої заперечення Відповідач виклав письмово в Відзиві на позовну заяву від 27.01.2016р. №27/01-16/03 та письмових поясненнях від 18.02.2016р.

За клопотанням позивача, суд неодноразово відкладав розгляд справи.

Ухвалою суду від 18.02.2016р. за клопотанням відповідача на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Авіаремонтне підприємство «УРАРП» (орендар) було укладено договір оренди державного майна №РОФ-1114 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – частину виробничого поверху на першому поверсі цеху №40 загальною площею 535 кв. м. та прилеглу територію біля корпусу ВТНС площею 65,9 кв.м., розташоване за адресою: м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 42-а, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (далі - балансоутримувач).

Відповідно до п. п. 1.2. договору, майно передається в оренду з метою використання під виробничі приміщення.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Сторонами, пунктом 7.1. договору встановлено, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно акту приймання-передачі орендованого майна від 01.10.2012 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно - частину виробничого поверху на першому поверсі цеху №40 загальною площею 535 кв. м. та прилеглу територію біля корпусу ВТНС площею 65,9 кв.м., розташоване за адресою: м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 42-а.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено на 2 роки 93 дні, що діє з 28.09.2012 до 30.12.2014 включно.

Договором № 1 від 12.11.2013 сторонами внесено зміни до розділу 5 «Обов’язки Орендаря», виклавши п. 5.12 в новій редакції:

« п.5.12. Здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом місяця після підписання цього договору укласти з Балансоутримувачем орендованого Майна договір про відшкодування експлуатаційних витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних Орендарю. Відшкодувати експлуатаційні витрати на утримання майна, у тому числі сплати податку на землю».

Договором № 2 від 25.12.2014 сторонами внесено зміни до договору та визначено орендарем - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаремонтне підприємство «УРАРП», також сторонами визначено його строк з 30.12.2014 до 31.05.2015р. включно.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з лютого по травень 2015 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір №РОФ-1114 від 28.09.2012р. є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування ним відповідачем, а також існування у відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів в розмірі 1 286,95грн. за період з лютого по травень 2015р. Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України № 786 від 04.10.1995 (зі змінами та доповненнями і становить без ПДВ за базовий місяць оренди – березень 2012 року у розмірі 5 741,60 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції від базового до першого місяця оренди включно. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Таким чином, сторонами договору оренди було узгоджено розмір орендної плати з визначенням її у сумі 5 741,60 грн. на місяць та з встановленням порядку подальшого обчислення її розміру за наступні періоди шляхом коригування на індекс інфляції за попередній місяць, в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснює платіж. Орендар самостійно здійснює щомісячний розподіл платежів до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно з п. 5.3. договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату згідно з умовами, передбаченими розділом 3 цього договору.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що Відповідач порушив зобов'язання щодо сплати в повному обсязі вартості наданих послуг оренди за лютий - травень 2015 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка на момент звернення позивача з позовом до суду становила 9 457,50 грн.

Проте, відповідачем подано платіжне доручення № 157 від 30.12.2015, яке свідчить про сплату відповідачем позивачу боргу за оренду державного майна за лютий та березень 2015 року в загальному розмірі 8 170,55 грн.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Надані докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 8 170,55 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Посилання відповідача на те, що сплачений ним на виконання п. 3.10 договору завдаток повинен бути зарахованим сторонами в рахунок орендної плати за останні три місяці, а саме за березень. квітень та травень 2015 року не приймаються судом до уваги, оскільки сплачений відповідачем завдаток в сумі 8612,40 грн. був врахований сторонами в рахунок оплати орендної плати за лютий, березень, квітень, травень 2015 року, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами про надання послуг № 02-15/РОФ-1114 від 12.03.2015, № 03-15/1114 від 10.04.2015, № 04-15/РОФ-1114 від 14.05.2015та № 05-15/РОФ-1114 від 09.06.2015.

Суд погоджується з письмовими поясненнями Позивача від 04.03.2016р. №17/1-1893, щодо порядку нарахування орендної плати по договору від 28.09.2012 №РОФ-1114 за лютий - травень 2015р., відповідно до яких розмір орендної плати за лютий - травень 2015р. за договором №РОФ-1114 складає:

- без ПДВ – 2 325,58 + 346,80 + 3002,12=5 674,50грн.;

- з врахуванням ПДВ – 3875,97+ 578,00 + 5003,53= 9 457,50грн.

Таким чином, враховуючи сплату відповідачем боргу за оренду державного майна за лютий – травень 2015 року в загальному розмірі 8 170,55 грн., позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 286,95 грн. ( 9 457,50-8 170,55 грн.) боргу по орендній платі за лютий - травень 2015року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду державного майна балансоутримувачу повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що орендна плата перерахована до державного бюджету та балансоутримувачу не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п. 3.8. договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Суду доведено, що при укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо внесення орендної плати.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, порушення Відповідачем строків оплати, передбачених умовами договору від 28.09.2012р. №РОФ -1114, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, тому він повинен сплатити, крім суми основного боргу, пеню відповідно до умов договору, розмір якої за розрахунком позивача, становить 2 687,22 грн.

Тому, вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2 687,22 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Крім того, оскільки матеріали справи свідчать, що прострочення оплати орендної плати за договором складають понад 3 (три) місяці, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 283,73 грн., відповідно до розрахунку позивача, який суд також вважає обґрунтованим та арифметично вірним.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов’язання, Позивач також правомірно нарахував Відповідачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Згідно здійсненого Позивачем розрахунку з Відповідача підлягає стягненню 1 114,48 грн. інфляційних, 189,91грн. -3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. При розподілі судового збору судом враховану ту обставину, що відповідач частково сплатив суму боргу після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 80, 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаремонтне підприємство УРАРП» (03056, м. Київ, вул. Польова, 37, код ЄДРПОУ 30181494) на користь Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (54018, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 42-А, код ЄДРПОУ 31821381) 1 286 (одну тисячу двісті вісімдесят шість) грн. 95 коп. основного боргу, 2 687 ( дві тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 22 коп. пені, 283 ( двісті вісімдесят три) грн. 73 коп. штрафу, 1 114 ( одну тисячу сто чотирнадцять ) грн. 48 коп. індекс інфляції, 189 (сто вісімдесят дев’ять) грн. 91 коп. - 3% річних, 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 8 170,55 грн. провадження у справі припинити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.04.2016р.

Суддя І.І.Борисенко