Ухвала суду № 57034066, 05.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 року м. Київ К/800/8920/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2014

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015

у справі № 815/6488/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМБУД СРЗ»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 31.10.2014 № 0003552206 та № 0003562206.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача (на виконання постанови слідчого СЧ СВ УМВС України на Одеській залізниці Гаврилюка Д.В.) з питань повноти та своєчасності декларування та сплати податку на прибуток за період з 01.07.2011 по 31.12.2013, податку на додану вартість за період з 01.07.2011 по 31.08.2014, іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.08.2014, складено акт № 5782/15-53-22-06/33507501 від 16.10.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем: пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого було виявлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму у розмірі - 702 405,00 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму - 739 253,00 грн.

На підставі акта перевірки, 31.10.2014 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0003562206, яким позивачу було збільшено суми грошового зобов'язання податку на додану вартість на 924 066,00 грн., з яких за основним платежем на 739 253,00 грн., за штрафними санкціями на 184 813,00 грн. та № 0003552206, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 878 006,00 грн., з яких за основним платежем - 702 405,00 грн., за штрафними санкціями - 175 601,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1. ст.131 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, факт здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «Будівельна фірма «Укрбуд» і ТОВ «ЕКО-БУД-МОНТАЖ» на виконання умов договорів підряду та надання послуг, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема, актами приймання виконаних будівельних робіт, видатковою накладною, податковими накладними, розрахунками договірної ціни виконаних робіт, локальними кошторисами на роботу механізмів, розрахунками прямих витрат і загальновиробничих витрат, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.

Розрахунки між сторонами були проведені у безготівковому порядку, про що свідчать банківські виписки.

Також, слід зазначити, що матеріали справи містять постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2014 у справі за адміністративним позовом ТОВ «ЕКО-БУД-МОНТАЖ» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, якою позовні вимоги ТОВ «ЕКО-БУД-МОНТАЖ» задоволено, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2014, якою постанова Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2014 залишена без змін та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 04.09.2014, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на зазначені рішення судів попередніх інстанцій.

Крім того, згідно п. 86.9 ст.86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи-підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріалами такої перевірки разом з висновком органу податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Пунктом 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до абзацу другого вказаної норми закону, складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Аналізуючи зазначені норми, судами вірно зазначено, що обов'язковою умовою для прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, що мало місце в даному випадку, є набрання законної сили судовим рішенням, постановленим за результатами кримінального провадження стосовно посадової особи відповідного платника податку.

Однак, докази на підтвердження прийняття та набрання законної сили, на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, таким судовим рішенням стосовно посадових осіб ТОВ «РЕМБУД СРЗ», матеріали справи не містять.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень від 31.10.2014 № 0003552206 та № 0003562206.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль