Ухвала суду № 57033827, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Київ К/800/42662/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року

у справі №813/1521/14 (876/6557/14)

за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Франківському районі м.Львова)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1)

про стягнення коштів, -

встановив:

У лютому 2014 року позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про стягнення грошових коштів в розмірі 292815,25 грн., що знаходяться на рахунках в установах банків та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, у рахунок погашення податкового боргу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2014р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015р., позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено планову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 02.09.2010р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт №2512/17-2/НОМЕР_1 від 28.12.2012р.

На підставі названого акту, ДПІ у Франківському районі м.Львова прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.01.2013р.:

- №0000051720, згідно з яким відповідачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 115738,00 грн.

- №0000041720, згідно з яким відповідачу визначено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 128446,84 грн.

Також згідно особового рахунку ФОП ОСОБА_1 нарахована пеня 25393,47 грн. і заборгованість з податку на додану вартість становить 141131,48 грн.

Крім того, згідно особового рахунку ФОП ОСОБА_1 нарахована пеня 26155,74грн. і заборгованість з податку на доходи фізичних осіб становить 151683,77грн., враховуючи переплату в розмірі 2918,81грн.

Контролюючим органом сформовано податкову вимогу №3141-17 на суму 292815,25грн.

У зв'язку з несплатою грошового зобов'язання у спірному розмірі ДПІ у Франківському районі м.Львова звернулась до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Грошовим зобов'язанням, згідно із пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно із п. 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст.54 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання платника податків нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.57.3 ст.57 цього Кодексу у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

В силу п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, право на звернення з позовом про стягнення податкового боргу з фізичної особи - платника податків виникає через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що правомірність нарахування контролюючим органом грошових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 10.01.2013р. №0000051720 та № 0000041720 встановлено постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2013р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013р. у справі №7966/13/876.

Ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 25.03.2014р. касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 відхилено, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2013р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013р. у справі № 7966/13/876 залишено без змін (а.с.44-45).

18.10.2013р. ДПІ у Франківському районі м.Львова сформовано податкову вимогу №3141-17 на суму 292815,25грн., яку вручено ФОП ОСОБА_1 25.10.2013р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.6).

Таким чином, враховуючи те, що грошове зобов'язання відповідачем не сплачено, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог податкового про стягнення спірної суми податкового боргу.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун