Ухвала суду № 57033778, 05.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 741/1556/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кучерявець О.М. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області на постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 18.02.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області щодо відмови у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 19.08.2015.

Постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 18.02.2016 позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, та підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_2 у період з 20.12.1988 по 28.02.2000 працювала на посаді телефоніста міжміського телефонного зв'язку в Носівському районному вузлі зв'язку, його правонаступників Носівському районному вузлі електрозв'язку «Носівський райтелеком» та Носівському цеху електрозв'язку центру електрозв'язку № 4 Чернігівської дирекції УДПЕЗ «Укртелеком», тобто працювала на даній посаді більше десяти років.

Довідкою Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній також підтверджується, що позивач в період з 20.12.1988 по 28.02.2000 працювала повний робочий день на посаді телефоніста міжміського телефонного зв'язку в Цеху телекомунікаційних послуг № 8 (м. Носівка) Чернігівської філії ВАТ «Укртелеком» у ВАТ, що передбачена Списком № 2 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 (а.с. 29).

Після досягення 53 років ОСОБА_2 звернулася до управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», так як за вказаний період роботи, на думку позивача, застосовується Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, надавши всі необхідні документи.

Листом від 19.11.2015 відповідачем у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу було відмовлено, у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи 5 років у відповідності до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», вказуючи, що відповідно до уточнюючої довідки про характер виконуваної роботи, яка була надана нею на їх прохання, відсутні виписки з наказів про проведення атестації робочого місця та висновки з експертизи умов праці і, відповідно, пільговий стаж можливо зарахувати лише по 21.08.1992, що становить 3 роки 8 місяців 2 дні.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відмова відповідача в призначенні ОСОБА_2 пенсії на пільгових умовах є неправомірною, а тому позов підлягає задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що у позивача недостатньо стажу по Списку № 2 та атестація робочих місць не проводилась, а тому підстав для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» немає.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону України, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Статтею 100 вищевказаного Закону України передбачено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12 цього ж Закону України, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону України, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які були чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відповідно до ст. 48 Кодексу Законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Окрім цього, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що матеріалами справи, а саме трудовою книжкою, довідкою Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та довідкою Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» про реорганізацію підприємства підтверджується, що позивач працювала на посаді телефоніста міжміського телефонного зв'язку в Цеху телекомунікаційних послуг № 8 (м. Носівка) Чернігівської філії ВАТ «Укртелеком» у ВАТ, та має достатній стаж роботи, що дає їй право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Щодо посилань апелянта про те, що атестація робочих місць на підприємстві не проводилась, а тому зарахування спірного пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є неможливим, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого постановою № 442 Кабінету Міністрів України від 1.08.1992 року, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основана мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення пільга та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Результати атестації, як вперше проведеної, так і чергові, застосовуються при визначенні стажу, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, протягом 5 років після затвердження її результатів. При призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування в стаж, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, повного п'ятирічного періоду роботи з шкідливими та тяжкими, умовами праці після 21.08.1992, відповідне право протягом зазначеного періоду повинно бути підтверджено результатами атестації робочих місць.

Відповідно до «Роз'яснень про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках», затверджених наказом № 205 Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000, в окремих випадках за скрутного фінансово - економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці».

Згідно з п. 4 ч. 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівників підприємств, організацій.

Не проведення атестації не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах, відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.10.2013 у справі № К/9991/80190/11.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015).

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати; фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» становив 1 218 грн.

З позовної заяви позивача вбачається, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру (визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області щодо відмови у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 19.08.2015). Отже, ставка судового збору за подачу позову становила: (1 218 х 0,4) х 2 = 974, 40 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 071, 84 грн. (974, 40 х 110 %).

Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 18.02.2016 - без змін.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030101) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 1 071, 84 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.