Ухвала суду № 57033144, 06.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2016 рокусправа № 204/7477/15-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14.01.2016 р. в справі № 204/7477/15-а за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (далі - УПФУ) про визнання нечинним розпорядження № 154628 про перерахунок пенсії з 01.07.2012 р. в розмірі 80% від суми заробітної плати, протоколу № 70 від 21.09.2015 р. про відмову у перерахунку пенсії в розмірі 90% суми заробітної плати; зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, виходячи з розміру 90% суми заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Дніпропетровської області від 08.10.2012 р. № 18ф-325, здійснити відповідні виплати пенсії з 21.09.2015 р.

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14.01.2016 р. позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016 р. здійснена заміна первісного відповідача управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська належним - Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вказує, що останній перерахунок пенсії позивачу здійснено з 01.07.2012 р. у зв'язку із підвищенням посадових окладів працівникам прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505, пенсія перерахована в розмірі 80% від суми заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Дніпропетровської області від 08.10.2012 р. № 18ф-325, у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України від 08.07.2011 р. № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 31.10.2001 р. перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська як отримувач пенсії, призначеної на підставі ст. 50№ Закону України «Про прокуратуру», в розмірі 90% від суми місячного заробітку.

01.07.2012 р. відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача у зв'язку з підвищенням посадових окладів працівникам прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505.

15.09.2015 р. позивач звернувся до УПФУ із заявою про перерахунок пенсії в розмірі 90% заробітної плати. Листом від 21.10.2015 р. № Ц-81/п/23 позивачу роз'яснено, що пенсія йому виплачується відповідно до вимог законодавства, та направлено витяг з протоколу № 70 від 21.09.2015 р., яким позивачу відмовлено у перерахунку пенсії в розмірі 90% від заробітної плати, зазначеній у довідці від 08.10.2012 р., на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України від 08.07.2011 р. № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з неправомірності дій відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії із застосуванням 80% заробітної плати через те, що позивачу пенсії вперше призначення до внесення змін до законодавства, які стосуються застосування такого розміру пенсії працівникам прокуратури.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи у межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих визначено статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин. Редакція зазначеної статті змінювалась.

Так, відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії ОСОБА_1, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права: «Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії».

Таким чином, з 1 жовтня 2011 року положення частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ.

Крім того, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.2014 р. внесені зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», а саме у частинах другій і п'ятій цифри "80" замінені цифрами "70".

Разом з тим підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ змін не зазнали (змінилася лише нумерація частин цієї статті).

Так, відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII на час виникнення спірних правовідносин не зазнали.

Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Верховним Судом України вирішено питання про усунення розбіжностей у застосуванні статей 50-1 Закону № 1789-ХІІ у постановах від 10.12.2013р. (справа №21-348а13) та від 17.12.2013р. (справа №21-445а13), в яких зазначено, що виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Сукупність зазначених обставин дає підстави суду апеляційної інстанції вважати правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14.01.2016 р. в справі № 204/7477/15-а залишити без задоволення.

Постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14.01.2016 р. в справі № 204/7477/15-а за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко