Постанова № 57033099, 01.04.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2016 року Справа № 813/207/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

представник позивача ОСОБА_1,

представник відповідача Хомин Л.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, (правонаступник Личаківська об'єднана податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, з вимогою визнати протиправним та скасувати положення податкового повідомлення-рішення №0020891702/16757/17-02 від 28.12.2015 року про нарахування грошового зобов'язання в сумі 7329,38 грн. в т.ч. 5863,50 грн. за основним платежем та 1465,88 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржене податкове повідомлення -рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки відповідач прийнявши таке вимагає повторного оподаткування авторської винагороди податком на доходи фізичних осіб та безпідставно виключає суму авторської винагороди зі складу доходів платника єдиного податку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

У зв'язку з проведеною реорганізацією відповідача, судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративно судочинства України допущено заміну відповідача правонаступником - Личаківською об'єднаною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області та роз'яснено, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав аналогічних, викладеним у письмовому запереченні долученому до матеріалів справи. Зазначив, що ОСОБА_3 в якості фізичної особи-підприємця та в подальшому відчужуючи майнові права інтелектуальної власності отримав пасивний дохід від такого продажу, оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не набував майнових прав інтелектуальної власності і відповідно не міг їх реалізовувати.

Суд заслухав пояснення учасників процесу, дослідив подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив наступне.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 24.10.2013 року по 01.12.215 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт про результати документальної перевірки №408/17-02/332602713 від 14.12.2015 року, яким встановлено порушення:

- пп164.2.3 п. 164.2 ст. 164 ПК України від 02.12.2010 року донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 5863,50 грн.;

- пп. 292,3 п.п. 292.6 ст. 292 ПК України від 02.12.2010 року донараховано єдиний податок в сумі 1747,45 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Личаківському районі прийнято податкові повідомлення-рішення №0020881702/16758/17-02 від 28.12.2015 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати єдиного податку на суму 2184,31 грн. в т.ч. 1747,45 грн. за основним платежем та 436,86 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення №0020891702/16757/17-02 від 28.12.2015 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб на суму 8009,38 грн., в т. ч. 5863,50 грн. за основним платежем та 2145,88 грн. за штрафними санкціями.

Судом встановлено, що позивачем сплачено суму грошового зобов'язання нараховану відповідно до податкового повідомлення-рішення№0020881702/16758/17-02 від 28.12.2015 року, що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією про оплату /а.с.22/. Крім того, позивачем сплачено частину грошового зобов'язання нарахованого відповідно до податкового повідомлення-рішення №0020891702/16757/17-02 від 28.12.2015 року в розмірі 680,00 грн. (штрафні санкції), що підтверджується копією квитанції долученої до матеріалів справи /а.с.23/.

Таким чином позивач не погоджується із податковим повідомленням-рішенням №0020891702/16757/17-02 від 28.12.2015 року в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб, а саме порушення пп.164.2.3 п. 164.2 ст. 164 ПК України та фінансових санкцій за несплату вказаного податку відповідно до п.123.1 ст. 123 ПК України.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 з 24.10.2013 року по 30.07.2013 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснював свою діяльність відповідно до КВЕД 62.01 «Комп'ютерне програмування», 62.02 «Консультування з питань інформатизації», 62.03 «Діяльність із керування комп'ютерним устаткуванням», 62.09 «Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем», згідно з Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2010, зі змінами і доповненнями, затвердженою наказом Держспоживстандарту України №457 від 11.10.2010 р.

Позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, а саме третьої групи платників єдиного податку, що не заперечувалось відповідачем та про що зазначено в п.1.16 Акту перевірки від 14.12.2015 року.

Відповідно до Повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця від 30.07.2015 року зареєстрованої державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_3 припинив свою підприємницьку діяльність 30.07.2015 року, про що внесено запис №24150060002059321.

ФОП ОСОБА_3 укладено договір №11/04-33 від 04.11.2013 року про надання послуг з ТзОВ «Елекс». Пунктом 1.1 вказаного договору ФОП ОСОБА_3 надавав замовнику послуги з комп'ютерного програмування, консультування з питань інформатизації . За надання послуг замовник виплачував виконавцю винагороду, яка складалась із вартості послуг виконавця із розрахунку 100 грн. за 1 год. послуг та сум авторської винагороди за передання майнових прав інтелектуальної власності на усі результати наданих послуг, що передбачено пунктом3.1 договору.

За результатами виконання вказаного договору сторонами підписано акти здачі приймання послуг: №1 від 27.01.2014 року, №2 від 27.02.2014 року, №3 від 27.03.2014 року, №4 від 29.04.2014 року, №5 від 30.05.2014 року на загальну суму 77290 грн., з них 3820000грн. винагорода за надання послуг з комп'ютерного програмування та консультування з питань інформатизації та 39090,00 грн. в якості авторської винагороди за передання майнових прав інтелектуальної власності на усі результати послуг.

Статтею 420 Цивільного кодексу України передбачено, що до об'єктів права інтелектуальної власності належать зокрема, комп'ютерні програми.

Нормами статті 421 передбачено, що суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до ст .433 Цивільного кодексу України, об'єктом права інтелектуальної власності є комп'ютерні програми.

Згідно з п. 3 ч.1 ст.8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме: комп'ютерні програми.

Відповідач зазначив,що відповідно до ст. 435 Цивільного кодексу України, первинним суб'єктом авторського права є автор твору. Відповідно до ст. 1 Закону України «про авторські і суміжні права» передбачено, що автором твору є фізична особа , яка своєю працею створила твір. Крім того, зазначив, що передача авторських прав оформляється авторським договором.

Враховуючи вказане суд зазначає, що відповідно до ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа має право на здійснення підприємницької діяльності, така діяльність здійснюється за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Тобто, громадянин, який бажає реалізувати своє конституційне право та підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого він набув з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки «підприємець». Вказана позиція відображена у Розясненні Міністерства юстиції України «статус фізичної особи підприємця: проблеми застосування законодавства» від 14.01.2011 року.

Судом встановлено, що згідно з долучених до матеріалів справи актів здачі-приймання наданих послуг ФОП ОСОБА_3 надав послуги з комп'ютерного програмування, результатом яких було створення комп'ютерних програм. Здійснення господарської діяльності в сфері комп'ютерного програмування передбачає відчуження майнових прав інтелектуальної власності на результати комп'ютерного програмування, оскільки таке відчуження є необхідним для можливості замовника послуг використовувати повною мірою результати послуг з комп'ютерного програмування.

Відповідно до пункту 5.1 Договору №11/04-33 від 04.11.2013 року передбачено, що майнові права на всі об'єкти права інтелектуальної власності в тому числі на комп'ютерні програми, що будуть створені виконавцем при наданні послуг згідно договору, будуть належати тільки замовнику (з правом передачі третім особам).

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до класифікації видів економічної діяльності (КВЕД 2010) категорія 62.01 «Комп'ютерне програмування», цей клас включає розроблення, модифікацію, тестування та технічну підтримку програмного забезпечення.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивач є автором в розумінні чинного законодавства та володів додатково правовим статусом фізичної особи-підприємця, здійснював підприємницьку діяльність, яка в тому числі включала створення об'єктів авторського права.

Відповідно до пп.164.2.3 п.164.2 ст. 164 ПК України доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об'єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі - роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

Однак, суд не бере до уваги покликання відповідача, що згідно з пп. 164.2.3 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи від продажу прав інтелектуальної власності, оскільки при здійсненні діяльності з комп'ютерного програмування фізична особа не обмежена у виборі форми здійснення такої діяльності. В даному випадку позивач зареєструвався як фізична особа-підприємець, платник єдиного податку.

Відповідно до Договору та актів здачі приймання послуг, ФОП ОСОБА_3 надавав послуги з консультування з питань інформатизації та комп'ютерного програмування результатом надання яких є об'єкти права інтелектуальної власності, отримана авторська винагорода ФОП ОСОБА_3 пов'язана із його господарською діяльністю та відповідно включається в дохід фізичної особи-підприємця платника єдиного податку, яким був зареєстрований позивач.

Нормами п.292.1 ст. 292 ПК України передбачено, що доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до п.291.11 ст. 292 ПК України до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються:1) суми податку на додану вартість;2) суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника єдиного податку;3) суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів;4) суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм;5) суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів;6) суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи - підприємця;7) суми податку на додану вартість, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом;8) суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника;9) суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, встановлених цим Кодексом, та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів;10) дивіденди, отримані платником єдиного податку - юридичною особою від інших платників податків, оподатковані в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, нормами вказаного пункту встановлено вичерпний перелік видів доходів, що не включаються до складу доходу платників єдиного податку третьої групи, при цьому положеннями ПК України не визначено авторську винагороду як дохід , що не включається до складу доходу платників єдиного податку третьої групи. Положення п 292.1 ст. 292 ПК України не підлягають розширеному тлумаченню.

Крім того, відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо порядку визначення складу доходів суб'єктів господарювання - фізичних осіб - платників єдиного податку, затвердженої Наказом ДПС України 24.12.2012 року № з урахуванням вимог ст. 1183, кошти які надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичної особи-підприємця платника єдиного податку з урахуванням вимог ст. 292 ПК України. Вказане підтверджує правомірність включення авторської винагороди отриманої ФОП ОСОБА_3 до складу доходу платника єдиного податку третьої групи.

Відповідно до п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані по спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Згідно з пп. 14.1.225ПК України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання;за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України;

Отже, із вказаного суд дійшов висновку, що винагорода отримана ФОП ОСОБА_3 не є роялті в розімінні пп 14.1.225 п. 1 ст .14 ПК України. Право передачі третім особам майнових прав інтелектуальної власності на всі об'єкти інтелектуальної власності, в тому числі на комп'ютерні програми, що будуть створені виконавцем при наданні послуг відповідно до Договору закріплене пунктом 5.1 вказаного Договору, а тому винагорода отримана позивачем не підлягає оподаткуванню за правилами розділу IVдаток на доходи фізичних осіб.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним оскарженого рішення, відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову та, відповідно, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

До матеріалів адміністративної справи долучено квитанцію № 13 від 29.01.2016 року, відповідно до якої позивачем сплачено судовий збір за подання позову до Львівського окружного адміністративного суду в сумі 551,21 грн., що з врахуванням вищевикладеного підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області №0020891702/16757/17-02 від 28.12.2015 року про нарахування грошового зобов'язання в сумі 7329,38 грн. в т.ч. 5863,50 грн. за основним платежем та 1465,88 грн. за штрафними санкціями.

3. Стягнути на користь ОСОБА_3 (Львівська область, м. Львів, вул. Кльоновича, 14/3; РНОКПП НОМЕР_1) з Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (ЄДРПОУ 39518763) за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 21 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 06.04.2016 року.