Постанова № 57032703, 04.04.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2016 року № 813/1712/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Гулкевич І.З.

судді Ланкевича А.З.

судді Тертичний В.Г.

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Турчина І.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Прокуратури Львівської області, в якому з врахуванням уточнених позовних вимог просить: визнати незаконним та скасувати наказ Прокуратури Львівської області №378к від 11.03.2015 року про звільнення юриста 3 класу ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Пустомитівського району Львівської області; поновити юриста 3 класу ОСОБА_1 з 11.03.2015 року на посаді прокурора прокуратури Пустомитівського району Львівської області; стягнути з Прокуратури Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 березня 2015 року по день поновлення на посаді; зобов'язати прокуратуру Львівської області вчинити дії, передбачені частиною 5 Розділу ІІ Положення «Про єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1704/5 від 16.10.2014 року, щодо виключення з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відомостей про ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ №378к від 11.03.2015 року в частині звільнення його з займаної посади , є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки не відповідає положенням Закону України «Про очищення влади» та Конституції України. Позивач не вчиняв жодних дій, які перелічені в Законі України «Про очищення влади», а тому положення цього Закону не повинні застосовуватись відносно нього.

Зазначає, що згідно п.12 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади» заборона на перебування на посаді поширюється на осіб, які в період з 21.11.13р. по 22.02.14р. обіймали посаду працівника органу прокуратури, який здійснював процесуальне керівництво, вносив подання, погодження, підтримував клопотання про застосування запобіжних заходів, підтримував державне обвинувачення у суді стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та допущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29.01.2014 р №737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 р №743- VII та не були звільнені в цей період з відповідної посади за власним бажанням.

В даному випадку, наказ №378к від 11.03.2015 року щодо звільнення позивача із займаної посади винесено на підставі висновку Прокурати Львівської області від 18.02.2015 року про службову перевірку щодо прокурорсько-слідчих працівників прокуратури Львівської області, які здійснювали процесуальне керівництво, вносили подання, погодження, підтримували державне обвинувачення в суді стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності, в якому відповідач дійшов до висновку, що ОСОБА_1 здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12013150270001441 про підозру щодо ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 ч.1 ст.279 КК України за фактом перекриття автомобільної дороги поблизу с.Гамаліївка Пустомитівського району Львівської області, а тому підпадає під дію п.12.ч.2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади.

Крім того,позивач зазначив, що кінцевим процесуальним рішенням у кримінальному провадженні №12013150270001441 стосовно ОСОБА_4 було не його звільнення від кримінальної відповідальності, а закриття кримінального провадження №12013150270001441 постановою від 06.03.2014 р на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК у зв»язку із відсутністю в діях ОСОБА_4 складу злочину передбаченого ч.3 ст.27, ч.1 ст.279 КК України.

Таким чином, на думку позивача, при прийнятті оскаржуваного наказу відповідачем не було перевірено та встановлено фактів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 перебуваючи на службі в органах прокуратури здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямованих на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, а тому відсутні підстави для застосування відносно нього положень Закону України "Про очищення влади".

Позивач також зазначає, що оскаржуваний наказ, в частині звільнення його з займаної посади, обмежують право позивача на працю та закріплені в Конституції України гарантії щодо захисту від незаконного звільнення, а також є такими, що прийняті з порушенням ст.19 Конституції України.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 звільнений з займаної посади без наявних на це підстав, просить поновити його на займаній посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, заявах про уточнення позовних вимог та в письмових поясненнях. Просили задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі, з підстав наведених у письмових запереченнях, вказуючи, що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Позивача звільнено з займаної посади, оскільки він здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12013150270001441, а тому відносно ОСОБА_1 повинні бути застосовані положення вказаного вище Закону. З цих підстав просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

ОСОБА_1 з 13.06.2013 р по 11.03.2015 року перебував на посаді прокурора прокуратури Пустомитівського району Львівської області.

Наказом №378к від 11.03.2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора прокуратури Пустомитівського району Львівської області у зв»язку з припиненням трудового договору відповідно до п.7-2 ст.36 КЗпП України.

Вказаний наказ прийнято на підставі висновку службової перевірки від 18.02.2015 року щодо прокурорсько-слідчих працівників прокуратури області, які здійснювали процесуальне керівництво, вносили подання, погодження, підтримували державне обвинувачення в суді стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та допущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29.01.2014 р №737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 р №743- VII , а також вчинення можливого тиску працівниками прокуратури на начальника відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації ОСОБА_6 щодо звернення до суду з позовною заявою про обмеження права на мирні зібрання.

Надаючи оцінку доводам сторін з приводу підстав звільнення позивача з займаної посади судом встановлено наступне.

18.02.2015 року комісією Прокуратури Львівської області складено висновок службової перевірки щодо прокурорсько-слідчих працівників прокуратури області, які здійснювали процесуальне керівництво, вносили подання, погодження, підтримували державне обвинувачення в суді стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та допущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29.01.2014 р №737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 р №743- VII , а також вчинення можливого тиску працівниками прокуратури на начальника відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації ОСОБА_6 щодо звернення до суду з позовною заявою про обмеження права на мирні зібрання.

З вказаного висновку вбачається, що слідчим відділом Пустомитівського РВ МВС України у Львівській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013150270001441 про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушенняза за фактом перекриття автомобільної дороги поблизу с.Гамаліївка Пустомитівського району Львівської області, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.279 КК України.

Судом, з метою повного та об'єктивного розгляду справи, витребувано від Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області матеріали кримінального провадження №1201315027001441.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на підставі постанови прокурора Пустомитівського району Львівської області Труби Р.М. створено групу прокурорів з числа працівників прокуратури Пустомитівського району Львівської області у тому числі прокурора прокуратури району ОСОБА_1 який у зазначеному кримінальному провадженні здійснив допит свідка ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також провів додатковий допит свідка ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 29.01.2014 року звільнено гр.ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, як такого, що підпадає під дію ст.1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань», а кримінальне провадження №1201315027001441 закрити. Вказана ухвала Галицького районного суду м.Львова була оскаржена до Апеляційного суду Львівської області.

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Львівської області від 05.03.2014 року апеляцію ОСОБА_4 задоволено, скасовано ухвалу Галицького районного суду м.Львова про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «про внесення змін до закону України про усунення негативних наслідків і недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» і постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності, а матеріали провадження повернуто в прокуратуру області для прийняття рішення в загальному порядку.

06.03.2014 року винесено постанову про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_4 у зв»язку із відсутністю в його діях кримінального правопорушення, передбачено ч.3 ст.27 ч.1 ст.279 КК України та закриття кримінального провадження №1201315027001441 за фактом перекриття автомобільної дороги поблизу с.Гамаліївка Пустомитівського району Львівської області.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_4 не притягався до кримінальної відповідальності, за фактом перекриття автомобільної дороги поблизу с.Гамаліївка Пустомитівського району Львівської області.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені в Законі України "Про очищення влади" від 27.01.15р. № 132-VIII (надалі - Закон №132-VIII).

За положеннями статті 1 вказаного закону очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень при виконанні цього Закону оскаржуються в судовому порядку.

Відповідно до пункту 12 частини 2 статті 3 Закону №132-VIII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймали посаду (посади) працівника органу прокуратури,який здійснював процесуальне керівництво, вносив подання, погодження, підтримував клопотання про застосування запобіжних заходів, підтримував державне обвинувачення в суді стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року N 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року N 743-VII, та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням.

Таким чином, суд приходить до висновку, що для застосування заборони, передбаченої ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади», до працівника органу прокуратури, який обіймав у прокуратурі посаду у період з 21.11.2013 р по 22.02.2014 р та не був звільнений у цей період з відповідної посади за власним бажанням, необхідна наявність таких умов:

1) наявність у зазначеного працівника прокуратури кримінальних проваджень або матеріалів справ про притягнення до адміністративної відповідальності осіб: звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29.01.2014 р №737-VII; звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність , деяких законів України» від 21.02.2014 р №743-VII;

2) цей працівник прокуратури у вказаних провадженнях справах : здійснював процесуальне керівництво, вносив подання, вносив погодження, підтримував клопотання про застосування запобіжних заходів, підтримував державне обвинувачення в суді.

Статтею 4 Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року N 743-VII (надалі - Закон N 743-VII) передбачено звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, та є: підозрюваними або обвинуваченими (підсудними) у вчиненні в період з 21 листопада 2013 року по день набрання чинності цим Законом включно дій, які містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109, 112, 113, 121, 122, 125, 128, 129, 146, 147, 151-1, 161, 162, 170, 174, 182, 185, 186, 187, 189, 194, 195, 196, 197-1, 231, 236, 239, 241, 255, 256, 257, 258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 259, 260, 261, 264, 267, 270, 270-1, 277, 279, 280, 286, 289, 291, 293, 294, 295, 296, 304, 325, 335, 336, 337, 341, 342, 343, 344, 345, 346, 347, 348, 349, 350, 351, 352, 353, 355, 356, 376, 377, 382, 386, 396, 436 Кримінального кодексу України за умови, що ці дії пов'язані з участю у масових акціях протесту, які розпочалися 21 листопада 2013 року; особами, які вчинили дії, що можуть містити ознаки кримінальних правопорушень, передбачених вищезазначеними статтями Кримінального кодексу України, за умови, що дії цих осіб пов'язані з участю в масових акціях протесту. Закрити відповідні кримінальні провадження.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону N 743-VII виконання цього Закону в частині звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання осіб, зазначених у статтях 1 та 2 цього Закону, покладається на суди, а в частині закриття кримінальних проваджень, зазначених у статті 3 цього Закону, - на органи прокуратури.

Аналогічні норми містили положення Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року N 737-VII (надалі - Закон № 737-VII).

Судом встановлено, що відповідно до п.2 висновку службової перевірки від 18.02.2015 р ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_1 здійснювали процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №120131502270001441 про підозру щодо ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.3 ст.27, ч.1 ст.279 КК України за фактом перекриття автомобільної дороги поблизу с.Гамаліївка Пустомитівського району Львівської області, а тому вказані працівники підпадають під дію п.12 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади».

Відповідно до ч.2 ст.36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування; доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування; доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом; доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих; ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування; приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання; повідомляти особі про підозру; пред'являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом; затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання; звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом; погоджувати запит органу досудового розслідування про міжнародну правову допомогу, передання кримінального провадження або самостійно звертатися з таким клопотанням в порядку, встановленому цим Кодексом; доручати органу досудового розслідування виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу або перейняття кримінального провадження, перевіряти повноту і законність проведення процесуальних дій, а також повноту, всебічність та об'єктивність розслідування у перейнятому кримінальному провадженні; перевіряти перед направленням прокуророві вищого рівня документи органу досудового розслідування про видачу особи (екстрадицію), повертати їх відповідному органу з письмовими вказівками, якщо такі документи необґрунтовані або не відповідають вимогам міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, чи законам України; доручати органам досудового розслідування проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави; оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

З вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_1 не здійснював процесуального керівництва, оскільки у кримінальному провадженні №1201315027001441 він здійснював тільки допит свідків.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року ' Про практику розгляду судами трудових спорів ' у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи,організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП).

Як встановлено з матеріалів справи, прокуратура Пустомитівського району Львівської області ліквідована, поновлення позивача на займаній посаді неможливе, з врахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року 'Про практику розгляду судами трудових спорів', суд вважає визнати незаконним та скасувати наказ Прокуратури Львівської області №378к від 11.03.2015 року про звільнення юриста 3 класу ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Пустомитівського району Львівської області.

Що стосується стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 5 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до довідки Прокуратури Львівської області від 29.02.2016 року за № 18/770 середньомісячна та середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 4337,06 грн. та 222,41 грн. відповідно. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 59 383,47 грн. (267 дні х 222,41 грн.).

Згідно з записами у трудовій книжці позивач з 21 травня 2015 року призначений на посаду юрисконсульта ТзОВ «Юридична консалтингова контора «Мельник і Партнери» та з 31 січня 2016 року звільнений відповідно до ст.38 КЗпП за власним бажанням.

Відповідно до довідки ТОВ «ЮКК»Мельник і Партнери» дохід ОСОБА_1 за період з 21.05.2015 р по 31.01.2016 р становив 13 355,26 грн.

Також згідно з записом у трудовій книжці позивач з 01.02.2016 року призначений на посаду юрисконсульта ТзОВ «Будівельна компанія «Київська», де і працює по теперішній час.

Згідно довідки ТОВ «БК «Київська» дохід ОСОБА_1 за період лютий-березень 2016 р становить 3000 грн.

З досліджених доказів вбачається, що його заробіток на вказаних підприємствах нижчий, ніж під час виконання обов'язків на посаді, з якої він був незаконно звільнений.

За змістом частини другої статті 235 КЗпП України при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю тощо), який працівник мав в цей час.

Відтак, отримані доходи (всього 16 355,26 грн.) підлягають зарахуванню при присудженні позивачу заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, на користь позивача слід стягнути всього 43 028,41 грн (59 383,47 грн - 16 355,26 грн).

Розмір грошового забезпечення за один місяць, стягнення якого підлягає до негайного виконання у зв'язку з поновленням на посаді, становить 4 337,06 грн.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання прокуратуру Львівської області вчинити дії, передбачені частиною 5 Розділу ІІ Положення «Про єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1704/5 від 16.10.2014 року, щодо виключення з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відомостей про ОСОБА_1 суд зазначає, що вона не підлягає до задоволення, оскільки зобов'язання відповідача вчинити певні дії, на виконання його повноважень, на переконання суду, буде втручанням в дискреційні повноваження державного органу, крім того дана вимога є передчасною.

За положеннями пунктів 3 та 8 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено дотримання вимог законодавства при прийнятті оскаржуваного наказу.

В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог та з врахуванням постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.1992 року ' Про практику розгляду судами трудових спорів ', суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Прокуратури Львівської області №378к від 11.03.2015 року про звільнення юриста 3 класу ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Пустомитівського району Львівської області

Стягнути з Прокуратури Львівської області (м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 38700759) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 43 028,41 грн. (сорок три тисячі двадцять вісім гривень 41 коп) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Постанову суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 4 337,06 грн. (чотири тисячі триста тридцять сім гривень 06 коп ) звернути до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлення 08 квітня 2016 року.

Головуючий суддя Гулкевич І.З.

Суддя Ланкевич А.З.

Суддя Тертичний В.Г.