Ухвала суду № 57032671, 05.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6489/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПАРТС" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

06.11.2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "УКРПАРТС" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0002222203 від 02.11.2015 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8333 грн.;

- №0002232203 від 02.11.2015 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 991 585 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 247 896 грн.;

- №0002242203 від 02.11.2015 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 589 784 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 147 446 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2016 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПАРТС" задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

ДПІ посилалась на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено заниження товариством податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з безпідставним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту сум витрат та ПДВ по операціям з контрагентами, переліченими в акті перевірки, які не мали реального характеру.

З огляду на зазначене, податковий орган вважає, що винесені податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2016 року та прийняття нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 21.09.2015 року по 06.10.2015 року державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси ГУДФС в Одеській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «УКРПАРТС» з питань дотримання вимог податкового, валютного так іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.07.2015 року.

За результатом проведеної перевірки податковим органом складено акт перевірки №2611/22-03 від 13.10.2015 року, на підставі якого 02.11.2016 року винесено податкові повідомлення-рішення:

№0002222203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8333 грн.;

- №0002232203, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 991 585 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 247 896 грн.;

- №0002242203, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 589 784 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 147 446 грн.

В ході проведення вказаної перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ «УКРПАРТС» вимог Податкового кодексу України, а саме:

- п. 44.1 ст. 44, п. п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток за 2014 рік в розмірі 589794 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за липень 2014 року-квітень 2015 року в розмірі 991585,36 грн., завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року) на суму 8333,33 грн.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з підприємствами-постачальниками товарів, які залучені до схеми мінімізації податкового навантаження, мають ознаки «фіктивності», здійснюють діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, зокрема, ТОВ «Автологистика», ПП «Техномир-Автотрейд».

При перевірці взаємовідносин ТОВ «УКРПАРТС» з ТОВ «Автологистика» позивачем не було надано податковому органу оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», що унеможливило дослідити дебіторську/кредиторську заборгованість ТОВ «УКРПАРТС» по відносинам з ТОВ «Автологистика».

Податковим органом встановлено, що оплата товарів за договорами, укладеними з ТОВ «Автологистика» та ПП «Техномир-Автотрейд» здійснювалась позивачем пізніше, ніж передбачено умовами цих договорів. При цьому, позивачем не було надано документів на складські приміщення, у зв'язку з чим податковим органом не вдалось встановити наявність та зберігання товарно-матеріальних цінностей у складських приміщеннях.

Податковий орган посилався на те, що проведеним аналізом встановлено ознаки відсутності факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «УКРПАРТС» з ТОВ «Автологистика» та ПП «Техномир-Автотрейд» з огляду те, що у провадженні слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015160000000077 від 03.03.2015 року за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Автологистика» та ПП «Техномир-Автотрейд» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України.

Враховуючи викладене, ДПІ у Київському районі м. Одеси посилалась на те, що фінансово-господарські операції, проведені ТОВ «Автологистика» та ПП «Техномир-Автотрейд» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, транспортних засобів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та іншого, що економічно необхідно для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Тобто, на думку відповідача, в силу положень ст. 203, 215, 216, 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України укладені ТОВ «УКРПАРТС» з контрагентами угоди мають ознаки нікчемності, не спричиняють реального настання правових наслідків, документи виписані на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу покупців не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці документи на мають статусу юридично значимих.

З огляду на викладене, податковий орган дійшов висновку, що у позивача відсутнє право на формування витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ «Автологистика» та ПП «Техномир-Автотрейд», у зв'язку з чим позивачеві і були визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток та податок на додану вартість.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «УКРПАРТС» оскаржило їх до суду першої інстанції.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ТОВ «УКРПАРТС», зважаючи на наступне:

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

П. 135.2 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В свою чергу, п.138.2 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.139.1.9 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті/перерахуванню до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного/податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного/податкового періоду.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, а також податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Слід також зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «УКРПАРТС» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Автологистика» та ПП «Техномир-Автотрейд», за рахунок яких віднесло витрати до складу валових та сформувало податковий кредит.

Так, 01.07.2014 року ТОВ «УКРПАРТС» було укладено з ТОВ «Автологистика» договір купівлі-продажу автомобільних запасних частин №250, згідно якого ТОВ «Автологистика» зобов'язувалось продати, а ТОВ «УКРПАРТС» купити запасні частини і аксесуари до легкових автомобілів.

За умовами вказаного договору ціна одиниці товару, як і загальна вартість товару, зазначається у видатковій накладній на відпуск товару, оплата здійснюється не пізніше 3-х банківських днів з дня отримання товару, товар передається на складі продавця та оформлюється видатковою та податковою накладними, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 3, а.с. 233-235).

01.07.2014 року ТОВ «УКРПАРТС» було укладено також договір купівлі-продажу автомобільних запасних частин №25 з ПП «Техномир-Автотрейд», згідно якого ПП «Техномир-Автотрейд» зобов'язувалось продати, а ТОВ «УКРПАРТС» купити запасні частини і аксесуари до легкових автомобілів.

За умовами вказаного договору ціна товару одиниці товару та загальна вартість товару зазначається в видатковій накладній на відпуск товару; оплата здійснюється не пізніше 3-х банківських днів з дня отримання товару; товар передається на складі продавця та оформлюється видатковою та податковою накладними, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 3, а.с. 236-237).

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Ст. 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податковою обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

У підтвердження виконання умов вказаних договорів та реальності здійснюваних господарських операцій ТОВ «УКРПАРТС» були надані первинні документи, складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, позивачем були надані податкові накладні, видаткові накладні, з яких вбачається, що позивачем у ТОВ «Автологистика» у період з липня 2014 року по листопад 2015 року та у ПП «Техномир-Автотрейд» у період з липня по серпень 2014 року придбавались різноманітні автомобільні запчастини (т. 1 а.с. 128-241, 244-246, т. 2 а.с. 1-16; т. 1 а.с. 242-243, т. 2, а.с. 17-101).

Надані видаткові накладні містять найменування товару, його вартість, кількість, дані про осіб, які передавали та отримували товар тощо.

Оплата товару здійснювалась безготівково, що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями (по ТОВ «Автологистика» т. 4 а.с. 126-140, 144-149, 159-171 та ПП «Техномир-Автотрейд» т. 4 а.с. 193-197) та банківськими виписками про рух коштів позивача по рахунку 631 (т. 7 а.с. 184-250, т. 8 а.с. 1-194).

Позивачем також були надані оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за липень 2014-грудень 2014 року, а також за січень 2015-липень 2015 року, які підтверджують відображення операцій з розглядуваними контрагентами в бухгалтерському обліку підприємства (т. 8 а.с. 195-202).

В свою чергу, перевезення товару здійснювалось ФОП ОСОБА_2 згідно договору перевезення № 250 від 01.07.2014 року, укладеного з ТОВ «УКРПАРТС» та додаткової угоди від 07.07.2014 року до договору перевезення від 01.07.2014 року (т. 4 а.с. 96-101), за умовами якого перевізник (ФОП ОСОБА_2.) зобов'язувався доставити довірений йому Замовником (ТОВ «УКРПАРТС») (чи зазначеним Замовником «Відправником») вантаж до пункту призначення і видати його Замовнику (чи зазначеному Замовником «Одержувачу»), а Замовник зобов'язувався сплатити за перевезення вантажу встановлену цим договором плату.

У підтвердження виконання ФОП ОСОБА_2 умов укладеного договору перевезення позивач надав акти виконаних робіт, якими підтверджуються виконання ФОП ОСОБА_2 у період з серпня 2014 року по липень 2015 року перевезень вантажів для Замовника (ТОВ «УКРПАРТС») та вантажно-розвантажувальних робіт (т. 4 а.с. 84-95).

У підтвердження оплати виконаних ФОП ОСОБА_2 робіт позивач надав платіжні доручення (т. 4 а.с. 102-125, 141-143, 179-192).

Крім того, позивачем були надані копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт перевезення товарів. У вказаних товарно-транспортних накладних перевізником вказано ФОП ОСОБА_2, замовником - ТОВ «УКРПАРТС», вантажовідправниками - ТОВ «Автологистика» та ПП «Техномир-Автотрейд», вантажоодержувачем - ТОВ «УКРПАРТС» (т. 4 а.с. 198-250; т. 5 а.с. 1-244, т. 6 а.с. 1-250, т. 7 а.с. 161). В товарно-транспортних накладних містяться дані щодо водія, транспортного засобу, пунктів навантаження, розвантаження, містяться підписи осіб, які відправляли, отримували товар, печатки тощо.

Згідно вказаних товарно-транспортних накладних пунктом розвантаження вказано м. Одеса, вул. Балківська, 108.

При цьому, згідно договору оренди № 4 укладеного позивачем 01.07.2014 року з ТОВ «Світ Плюс 2010» (Орендодавець), останній зобов'язувався передати ТОВ «УКРПАРТС» в користування за плату і на визначений строк нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 108, загальною площею 197 кв.м. (під офіс - 77 кв.м., склад - 120 кв.м.) (т. 3 а.с. 238-241).

Строк дії цього договору - з 01.07.2014 року по 01.06.2015 року, однак, згідно додаткової угоди від 01.06.2015 року строк дії договору оренди визначено з 01.07.2014 року по 01.06.2016 року (т. 3 а.с. 243).

01.07.2014 року згідно акту, складеному ТОВ «УКРПАРТС» та ТОВ «Світ Плюс 2010», ТОВ «УКРПАРТС» прийняло нежитлові приміщення (офіс та склад) за адресою м. Одеса, вул. Балківська, 108 (т. 3 а.с. 244).

Актами виконаних робіт підтверджується надання ТОВ «Світ Плюс 2010» позивачеві (замовнику) послуг з оренди приміщень (т. 4 а.с. 72-83).

Вказані первинні документи містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які здійснювались між позивачем та ТОВ «Автологистика» та ПП «Техномир-Автотрейд».

Крім того, у підтвердження реального здійснення господарської діяльності, позивачем були надані штатний розпис ТОВ «УКРПАРТС» з 1 липня 2014 року, згідно якого на підприємстві працювали 28 осіб, з 1 серпня 2014 року, згідно якого на підприємстві працювала 31 особа, а з 20 серпня 2014 року - 32 особи; з 1 вересня 2014 року - 33 особи, з 01.10.2014 року - 32 особи, з 06.10.2014 року - 33 особи; з 1.11.2014 року - 32 особи; з 1 січня 2015 року - 38 осіб; з 02.03.205 року - 42 особи; з 10.03.2015 року - 42 особи (т. 4 а.с. 62-71).

Також позивачем були надані табелі обліку використання робочого часу та відомості щодо виплати заробітної плати працівникам підприємства (т. 4 а.с. 1-61).

У підтвердження наявності у контрагентів - ТОВ «Автологистика» та ПП «Техномир-Автотрейд» складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, транспортних засобів та іншого, що економічно необхідно для виконання постачання або здійснення діяльності, а також щодо реальності походження товарів, позивачем були надані відповідні документи:

- Договір зберігання від 01.01.2014 року № 1-х, укладений ТОВ «Автологистика» з ФОП ОСОБА_4, згідно якого ТОВ «Автологистика» (поклажедавець) передає на зберігання ФОП ОСОБА_4 запасні частини, моторні масла та аксесуари до легкових автомобілів (т.8 а.с. 207). Зберігання здійснюється за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 108 (склад);

- Контракт QOMR0714 від 23.07.2014 року, укладений ТОВ «Автологистика» з EMEX DWS-LLC (Ємекс ДВС-ЛЛС (Дубаї, ОАЕ), згідно якого ТОВ «Автологистика» придбає у останнього запасні частини, олії, технічні рідини, аксесуари та супутні товари до дорожніх транспортних засобів з метою ввезення та подальшого продажу на території України (т. 8 а.с. 213-217);

- Штатний розпис ТОВ «Автологистика» з 01.10.2013 року, згідно якого на підприємстві працює 7 осіб (т. 8 а.с. 218);

- Табелі обліку використаного робочого часу працівників ТОВ «Автологистика» (т. 8 а.с. 219-230);

- Відомість про виплату заробітної плати працівникам ТОВ «Автологистика», утримання податків (т. 8 а.с. 231-238);

- Вантажно-митні декларації, які подавались ТОВ «Автологистика» для митного оформлення товару, який постачався контрагентом EMEX DWS-LLC (Ємекс ДВС-ЛЛС (Дубаї, ОАЕ), електронні інвойси (т. 8 а.с. 239-249, т. 9 а.с. 1-250; т. 10 а.с. 1-250; т. 11 а.с. 1-249; т. 12 а.с. 1-234);

- Штатний розпис ПП «Техномир-Автотрейд» з 01.04.2014 року, згідно якого на підприємстві працює 31 особа, з 01.07.2014 року, згідно якого на підприємстві працює 4 особи (т. 12 а.с. 236-237);

- Розрахункову відомість про виплату заробітної плати співробітникам ПП «Техномир-Автотрейд» за період травень-серпень 2014 року (т. 12 а.с. 238-241);

- Табелі обліку використаного робочого часу працівників ПП «Техномир-Автотрейд» (т. 12 а.с. 242-249, т. 13 а.с. 1-5);

- Контракт M15-0608СРТ від 15.06.2008 року, укладений ПП «Техномир-Автотрейд» з EmEx Group FZC (Шарджа, ОАЕ), згідно якого ПП «Техномир-Автотрейд» придбає у останнього запасні частини до легкових автомобілів та супутні товари з метою ввезення та подальшого продажу на території України (т. 13 а.с. 12-15);

- Вантажно-митні декларації, які подавались ПП «Техномир-Автотрейд» для митного оформлення товару, який постачався контрагентом EmEx Group FZC (Шарджа, ОАЕ), електронні інвойси (т. 13 а.с. 17-250, т. 14 а.с. 1-250; т. 15 а.с. 1-250; т. 16 а.с. 1-250; т. 17 а.с. 1-250, т. 18 а.с. 1-250, т. 19 а.с 1-250, т. 20 а.с. 1-217);

Вказані документи підтверджують наявність у контрагентів позивача технічних можливостей та трудового персоналу, необхідних для здійснення господарської діяльності, зокрема, для поставки товару, а також підтверджують придбання вказаних товарів по ланцюгу постачання, ввезення товару на законних підставах на територію України.

В свою чергу, у підтвердження подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем надано копії договорів, укладених з іншими контрагентами, в яких ТОВ «УКРПРАТС» виступає продавцем (т. 20 а.с. 218-250, т. 21 а.с. 1-48), а саме:

- ТОВ «Релакс авто 4Х4» договір № 814 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 01 липня 2014 року;

- ТОВ «Науково-технічний центр «ГАЛЛАК» договір № 9 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 01 липня 2014 року;

- ПП «Автотитул» договір № 83105 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 17 серпня 2015 року;

- ТОВ «Сентурі-Південь» договір № 877 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 19 серпня 2014 року;

- ТОВ «Укравтогідравліка» договір № 207 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 01 липня 2014 року;

- ТОВ «СВ-Сервіс» договір № 1018 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 01 липня 2014 року;

- ТОВ «Все для Авто Плюс» договір № 1200 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 01 липня 2014 року;

- ПП «Лана-Трейдінг» договір № 246 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 01 липня 2015 року;

- ТОВ «Сан Моторс» договір № 2114 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 29 вересня 2014 року;

- ПП «Авто Трейдінг-Одесса» договір № 726 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 01 липня 2014 року;

- ТОВ «Адіс-Авто» договір № 455 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 01 липня 2014 року;

- ТОВ «Ексавто» договір № 606 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 01 липня 2014 року;

- ТОВ «Електрон-Лізінг» договір № 2277 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 24 жовтня 2014 року;

- ТОВ «Ай Пі Авто» договір № 837 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 01 липня 2014 року;

- ТОВ «Алеф-Трейд» договір № 1376 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 01 липня 2014 року;

- ФОП ОСОБА_6 договір № 930 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 01 липня 2014 року;

- ТОВ «Віді Драйв Моторз» договір № 2570 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 11 лютого 2015 року;

- ТОВ «Автодрайв ЛТД» договір № 1199 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 01 липня 2014 року;

- ТОВ «Про-Морторс» договір № 865 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 01 липня 2014 року;

- ТОВ «Авант ЛТД» договір № 39 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 01 липня 2014 року;

- ТОВ «Агат Авто» договір № 715 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 01 липня 2014 року;

- ТОВ «Інтеравто-Полтава» договір № 2156 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 02 жовтня 2014 року;

- ТОВ «Агат Авто» договір № 715 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 01 липня 2014 року;

- ФОП ОСОБА_7 договір № 1981 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 29 вересня 2014 року;

- ТОВ «Івєа-Авто» договір № 2796 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 16 липня 2015 року;

- ТОВ «Автоберег» договір № 1611 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 07 липня 2014 року;

- ТОВ «Монро» договір № 2750 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 30 березня 2015 року;

- ТОВ «Вік-Кар» договір № 2718 купівлі-продажу автомобільних запасних частин від 25 березня 2015 року.

Також позивачем були надані видаткові накладні, складені на виконання вказаних договорів купівлі-продажу: (т. 21 а.с. 49-250, т. 22 а.с. 1-250, т. 23 а.с. 1-250, т. 24 а.с. 1-250, т. 25 а.с. 1-250, т. 26 а.с. 1-250, т. 27 а.с. 1-250, т. 28 а.с. 1-13).

Всі надані позивачем первинні документи у своїй сукупності свідчать про те, що здійснювані між позивачем та ТОВ «Автологистика» та ПП «Техномир-Автотрейд» господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту і діловій меті та підтверджуються необхідними документами, які містять усі обов'язкові реквізити та розкривають зміст та обсяг господарських операцій, а отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що позивачем було доведено суду наявність всіх необхідних умов на віднесення витрат до складу валових та віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту, зокрема, щодо фактичності придбання товару, наявності податкових накладних на підтвердження придбання такого товару, товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування вказаного товару та інших первинних документів, сплати відповідної суми ПДВ.

В свою чергу, висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях, фактичне порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідачем встановлено не було.

Посилання контролюючого органу в акті перевірки на фіктивність діяльності позивача з контрагентами ТОВ «Автологистика» та ПП «Техномир-Автотрейд» не підтверджені жодними доказами, а навпаки, спростовуються наданими позивачем первинними документами.

Висновок податкового органу про нікчемність укладених позивачем з контрагентами ТОВ «Автологистика» та ПП «Техномир-Автотрейд» правочинів також є необґрунтованим.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

В даному випадку, підприємством належними та допустимими доказами було підтверджено реальне здійснення господарських операцій з розглядуваними контрагентами, що не викликає сумнівів у тому, що діяльність позивача була направлена на реальне настання економічних наслідків.

Посилання ДПІ у Київському районі м. Одеси в обґрунтування висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами на те, що у провадженні слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Автологистика» та ПП «Техномир-Автотрейд» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, колегія суддів вважає також необґрунтованими.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що сам по собі факт порушення кримінального провадження за відсутності вироку суду не може свідчити про встановлені факти кримінального правопорушення.

Крім того, слід звернути увагу на те, що вказана документальна позапланова перевірка ТОВ «УКРПАРТС» проводилась саме у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого з ОВС четвертого ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області в рамках проведення досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015160000000077 від 03.03.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 ч. 2 КК України, а тому посилання податкового органу, як на підставу для висновку про нереальність укладених між позивачем та його контрагентами угод, на наявність вказаного кримінального провадження взагалі є некоректним та безпідставним.

Враховуючи все вище викладене, висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства спростовуються встановленими під час розгляду даної справи обставинами, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість, а також зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Слід зазначити, що при зверненні ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області до суду апеляційної інстанції, апелянтом не було сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

При цьому, ч.2 ст. 88 КАС України встановлено, що якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду розмір судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

При цьому, відповідно до п.п 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2015 р. складала 1218 грн.

В даному випадку, розмір майнових вимог становить 1985044 грн., розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви складав - 29775,66 грн., а тому, розмір судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по справі майнового характеру, складає 32753,22 грн. (110% х 29775,66 грн. = 32753,22 грн.).

З огляду на зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що стягненню з ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на користь Державного бюджету України підлягає несплачений апелянтом судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у розмірі 32753,22 грн.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області Головного управління ДФС в Одеській області (65104, Одеська область, м. Одеса, пр.-т. Ак. Глушка, 17/2, код ЄДРПОУ 39549642) до Державного бюджету України на рахунок №31212206781008, одержувач УК у м. Одесі / Приморський р-н./ 22030101, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області МФО: 828011, Код ЄДРПОУ суду 34380461, код класифікації доходів бюджету 22030101 несплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у розмірі 32753 (тридцять дві тисячі сімсот п'ятдесят три) грн. 22 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв