Постанова № 57032183, 05.04.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року (об 11 год. 15 хв.)Справа № 808/8863/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Батрак І.В.,

за участю секретаря судового засідання Лялько Ю.В.,

представника позивача Лесів О.В.,

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веснянка ТА»

до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції

про скасування постанови та зобов'язання звільнити з-під арешту рахунки в установах банків

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веснянка ТА» (далі - ТОВ «Веснянка ТА», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - Шевченківський ВДВС, відповідач), в якому просить суд:

скасувати постанову ВП №46145842 від 22.01.2015 державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції;

зобов'язати звільнити з-під арешту рахунки позивача в установах банків.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав викладених у позовній заяві та надав додаткові усні пояснення. Зокрема, зазначає, що державним виконавцем Шевченківського ВДВС накладено постановою від 22.01.2015 арешт на кошти на рахунках в установах банків ТОВ «Веснянка ТА», чим зупинено абсолютно усі операції, в тому числі з виплати зарплати, перерахування єдиного внеску, податків до держбюджету, зборів, погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Посилається на приписи статті 87 Закону України «Про виконавче провадження» та вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки не можуть бути використані, як джерела погашення податкового боргу платників податків, власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичними особами, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою. Окрім того, відповідачем та ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, яка подала до ДВС вимогу №Ю-230-У від 05.01.2015 про стягнення виключно заборгованості зі сплати єдиного внеску порушили підпункт 20.1.32 статті 20 Податкового кодексу України, що забороняє зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків в банках з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу. Вказує, що позивач згідно статті 60 Податкового кодексу України звертався до податкової інспекції з листом №44 від 25.05.2015, в якому просив відкликати зазначену вище вимогу, в зв'язку із зменшенням самостійно платником податку суми податкового боргу, визначеної в податковій вимозі на 112 571,79 грн., але податковий орган ніяких кроків не здійснив, щоб виправити допущені порушення Закону. На підставі викладеного, вважає, що зазначені вище дії державного виконавця і податкової інспекції в такий спосіб перешкоджають підприємству вчасно і в повному обсязі виплачувати персоналу зарплату і перераховувати за нею єдиний соціальний внесок та інші податки до держбюджету, загалом намагаються зупинити ведення бізнесу, а тому просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав та 27.01.2016 через канцелярію суду подав заперечення проти адміністративного позову (вх. №3041), у яких, зокрема, зазначає, що у відділі на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження ВП №49742163 про стягнення з позивача на користь ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальну суму 356 616,48 грн. З метою забезпечення виконання виконавчих проваджень 22.01.2015 державним виконавцем відповідно до статей 11, 52 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника, копію якої направлено на адресу боржника за вих. №1584/7 від 22.01.2015. Вказує, що згідно доданих до адміністративного позову ТОВ «Веснянка ТА» копій документів, вбачається, що про наявність арешту коштів боржнику було відомо вже станом на 25.05.2015, про що свідчить лист позивача начальнику податкової інспекції від 25.05.2015 №44. Посилається на приписи статей 100, 155, 181 КАС України та просить суд адміністративний позов ТОВ «Веснянка ТА» залишити без розгляду у зв'язку із пропуском встановленого законом строку звернення до суду.

З метою забезпечення прав позивача на судовий захист охоронюваних законом прав та інтересів, суд прийшов до висновку що позивачем строк звернення до адміністративного суду пропущений з поважних причин, у зв'язку із чим ухвалою суду від 05.04.2016 в задоволенні вказаного клопотання представнику відповідача відмовлено.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «Веснянка ТА» (ідентифікаційний код 32407989) зареєстровано як юридичну особу 12.03.2003, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АГ №267728.

19.01.2015 на адресу відповідача надійшла заява від 16.01.2015 №564/10/25 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2014 №Ю-230 У, у якій просила накласти арешт на майно боржника та оголосити заборону його відчуження.

Постановою від 22.01.2015 відкрито виконавче провадження ВП №46145842 з примусового виконання вимоги №Ю-230 У про стягнення з ТОВ «Веснянка ТА» на користь ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя боргу у сумі 269 057,41 грн.

Крім того, постановою ВП №46145842 про арешт коштів боржника, винесеною 22.01.2015 державним виконавцем Шевченківського ВДВС, накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках:

МФО 313979, Філія Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Запоріжжі;

МФО 313399, Філія «Запорізьке регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Приватбанк»;

МФО 313731, Філія «Запорізьке регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»;

МФО 313009, Публічне акціонерне товариство «Мотор-Банк»;

МФО 380764, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»

та належить боржнику ТОВ «Веснянка ТА».

Указані постанови 22.01.2015 відповідачем направлені на адресу підприємства поштою. Проте, як вбачається із наданої позивачем копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу органу державної виконавчої служби без вручення адресату із відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Державним виконавцем на адресу керівника ТОВ «Веснянка ТА» було надіслано вимогу від 27.03.2015 №4696/7, у які зобов'язано останнього 02.04.2015 з 13 год. до 16 год. з'явитись за адресою відповідача для сплати боргу за виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату. Проте, як вбачається із наданої позивачем копії поштового конверту, вимога також повернулась на адресу відповідача без вручення адресату із відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Листами від 21.03.2015 № 27, від 25.05.2015 №44 позивач звертався до начальника ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, у яких, зокрема, просив податкову інспекцію відкликати вимогу №230-У від 05.01.2015 і звільнити від арешту зазначені рахунки суб'єкту підприємництва в ПАТ «Мотор Банк».

07.10.2015 державним виконавцем Шевченківського ВДВС за заявою ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя відкрито виконавче провадження ВП №49030838 з примусового виконання вимоги №Ю-230-У про стягнення з ТОВ «Веснянка ТА» боргу у сумі 87 559,07 грн., яка отримана позивачем 23.11.2015, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.

Таким чином, на даний час у Шевченківському ВДВС на виконанні перебуває зведене виконавче провадження №ЄДРВП 49742163 із примусового виконання вимог ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про сплату позивачем заборгованості з єдиного внеску на загальну суму стягнення 356 616,48 грн.

Вважаючи постанову про арешт коштів боржника протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування та зобов'язання звільнити з-під арешту рахунки позивача в установах банків.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 606-XIV).

Під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб), в контексті статті 1 Закону № 606-XIV розуміють сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (частина друга статті 2 Закону № 606-XIV).

Частинами першою та другою статті 11 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За нормами частини першої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Матеріалами справи встановлено, що з метою забезпечення повного і своєчасного виконання виконавчого провадження оскаржуваною постановою від 22.01.2015 ВП №46145842 державний виконавець Шевченківського ВДВС наклав арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках, що належить боржнику ТОВ «Веснянка ТА».

Статтею 32 Закону № 606-XIV визначено заходи примусового виконання рішення, серед іншого, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Частинами першою, другою та четвертою статті 52 Закону № 606-XIV встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Статтею 57 Закону № 606-XIV передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (частини третя та четверта статті 65 Закону № 606-XIV).

На обґрунтування протиправності винесення постанови ВП №46145842 від 22.01.2015 та накладення відповідачем арешту на рахунки підприємства у банках, позивач посилається на те, що не можуть бути використані, як джерела погашення податкового боргу платників податків, власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичними особами, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою. Крім того, вважає, що зазначені вище дії державного виконавця і податкової інспекції в такий спосіб перешкоджають підприємству вчасно і в повному обсязі виплачувати персоналу зарплату і перераховувати за нею єдиний соціальний внесок та інші податки до держбюджету, загалом намагаються зупинити ведення бізнесу.

Встановлені частиною п'ятою статті 97 Кодексу законів про працю України, частиною третьою статті 15 і частиною шостою статті 24 Закону України «Про оплату праці» правила, згідно з якими оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці; своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, не є перешкодою для арешту державною виконавчою службою коштів боржника на його рахунку в банківській установі.

Зважаючи на те, що згідно із статтею 1 Закону № 606-XIV здійснення виконавчого провадження передбачає вчинення сукупності дій, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а за приписами частини першої статті 65 Закону № 606-XIV державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом, суд дійшов висновку про те, що державний виконавець правомірно, на законних підставах наклав арешт на кошти боржника.

Щодо посилань представника позивача на рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 06.01.2016 №39/10/08-01-10-04-13 про результати розгляду скарги, суд зауважує, що вказаним рішенням скасовано та вважається відкликаним рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 30.10.2015 №001614 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області.

Доказів скасування або відкликання виконавчих документів, а саме вимог про сплату боргу №Ю-230У, за якими відповідачем відкрито виконавче провадження, позивачем суду надано не було.

Крім того, суд не вважає належним доказом відсутності у ТОВ «Веснянка ТА» заборгованості перед бюджетом із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування бухгалтерську довідку від 24.03.2016 №055, надану позивачем до матеріалів справи.

Суд не бере до уваги твердження представника позивача про протиправність дій ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя при винесенні вищевказаних вимог та не надає їм правової оцінки, оскільки вони не стосуються предмету доказування. Предметом розгляду у даній справі є правомірність дій державного виконавця під час винесення оскаржуваної постанови та накладення арешту на кошти позивача у межах виконавчого провадження.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Як встановлено частинами першою та другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до статті 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги в частині скасування постанову ВП №46145842 від 22.01.201 є такими, що не підлягають задоволенню.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV від 23.09.1999 визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України; при цьому, страховими коштами є акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.

Приписами частини четвертої статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням.

Статтею 34 цього ж Закону передбачено, що фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону..

Таким чином, вказаними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено заборону на стягнення страхових коштів, зарахованих на окремий рахунок, в тому числі й за виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню в порядку і у спосіб, встановленими Законом України «Про виконавче провадження».

Зокрема, згідно з пунктом 1.8 глави 1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003 № 492, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать: рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

На поточних рахунках розміщуються страхові кошти, які можуть бути використані виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Статтями 72, 73 Закону № 606-XIV наведений перелік соціальних виплат, на які не може бути звернено стягнення, зокрема, на допомогу по державному соціальному страхуванню.

Як вбачається із довідки ПАТ «Мотор-Банк» від 14.01.2016 № 11/1БТ, яка міститься у матеріалах справи, рахунок № 26040002004799 є поточним рахунком за спеціальним режимом використання (соціальне страхування), дата відкриття 29.10.2013.

Статтею 60 Закону № 606-XIV передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Ураховуючи вищевикладене та з метою повного захисту прав та законних інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зняти арешт з поточного рахунку позивача зі спеціальним режимом використання (соціальне страхування).

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до приписів частини третьої статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зняти арешт на кошти боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Веснянка ТА» (код ЄДРПОУ 32407989), що міститься на поточному рахунку за спеціальним режимом використання (соціальне страхування) № 26040002004799, відкритого 29.10.2013 року у Публічного акціонерного товариства «Мотор-Банк» (МФО 313009).

В решті частин позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веснянка ТА» суму судового збору у розмірі 689,00грн., (шістсот вісімдесят дев'ять гривен) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак