Постанова № 57031937, 07.04.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2016 р. Справа № 805/167/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська перевізна компанія»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 7 листопада 2015 року № 0002681500, № 0002671500

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська перевізна компанія» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 7 листопада 2015 року № 0002681500 про нарахування штрафу на суму 578582 грн. 80 коп., № 0002671500 про нарахування штрафу на суму 57726 грн. 80 коп.

Позивач вважає, що прийняті на підставі акту перевірки від 7 листопада 2015 року № 000071/05-62-15/36306463 податкові повідомлення-рішення від 7 листопада 2015 року № 0002681500, № 0002671500 є незаконним і таким, що підлягає скасуванню. Позивач зазначає про відсутність факту пропуску граничного строку сплати суми грошового зобов'язання, у зв'язку з наявною у позивача переплатою з податку на прибуток, яка, як вважає позивач, підлягала автоматичному використанню для погашення податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток. 18 лютого 2016 року представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вважає адміністративний позов необґрунтованим та безпідставним, посилаючись на те, що податкова заборгованість виникла на підставі поданими позивачем деклараціями від 20 лютого 2014 року та від 2 березня 2015 року, а отже, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у податковій ним декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України. Крім того, представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська перевізна компанія» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 36306463, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22 квітня 2014 року, зареєстрований як платник податків з 26 грудня 2008 року, свідоцтво № 38769323 та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області.

7 листопада 2015 року, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, відповідачем була проведена камеральна перевірка податкової звітності за 2014 рік з податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 7 листопада 2015 року № 000071/05-62-15/36306463 (надалі - акт перевірки).

За результатами перевірки відповідачем встановлено допущення позивачем порушення податкового законодавства, а саме пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем несвоєчасно сплачено авансовий внесок з податку на прибуток, нарахований по декларації за 2013 та 2014 роки, відповідальність за що передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

За висновками акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рiшення вiд 7 листопада 2015 року № 0002681500, яким до позивача застосований штраф у сумі 578572 грн. 80 коп. за затримку на 221, 191, 160 130, 99, 69, 38 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2892914 грн. та № 0002671500, яким до позивача застосований штраф у сумі 57726 грн. 80 коп. за затримку на 219 та 7 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 577268 грн. на підставі статті 126 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що у зв'язку з самостійно виявленими помилками в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за ІІ - IV квартал 2011 та 2012 роки, позивачем 3 червня 2014 року були подані до податкового органу уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток, якими позивачем було зменшено погоджені податкові зобов'язання по податку на прибуток за 2011 рік на суму 1580481 грн. та за 2012 рік на суму 1901253 грн., що всього складає 3481734 грн. Також, при поданні звітних податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за ІІ - IV квартал 2011 та 2012 роки позивачем були заявлені та сплачені узгоджені суми податкових зобов'язань, а саме за 2011 рік на суму 6265000 грн. та за 2012 рік на суму 79925000 грн., що також підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи. Таким чином, 14 лютого 2014 року позивачем була подана декларація з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, відповідно до якої переплата з податку на прибуток приватних підприємств склала 3481734 грн. Дана переплата також підтверджується актом від 16 квітня 2015 року № 162-20, складеним між сторонами щодо звірення розрахунків платника з бюджетом за період з 1 січня 2014 по 16 червня 2014 року по податку на прибуток приватних підприємств.

Також судом встановлено, що позивач звертався до податкового органу відповідно до листів від 23 квітня 2014 року № 37 та від 7 липня 2014 року № 73 з проханням зробити перерахунок грошових коштів з коду платежу «податок на прибуток приватних підприємств» на код платежу «податок на додану вартість». Відповідно до листа від 7 липня 2014 року № 73 відповідачем було здійснено перерахунок у сумі 49990 грн. з урахуванням позитивного сальдо станом на 1 січня 2014 року у розмірі 13190 грн.14 коп. з податку на прибуток приватних підприємств, що також підтверджується актом від 17 червня 2014 року № 2492-20. З урахуванням даного перерахування розмір переплати позивача з податку на прибуток приватних підприємств зменшився до 3444934 грн. 41 коп. Судом встановлено, що 2 березня 2015 року відповідно до листа № 28 позивач повторно звернувся до відповідача з проханням зробити перерахунок переплати у сумі 3444934 грн. 41 коп. в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за лютий - грудень 2015 року. Але відповідно до наявного в матеріалах справи листа відповідача від 27 березня 2015 року № 278/10/05-62-20-02, дана операція відповідачем здійснена не була, у зв'язку з відсутністю місцевих фінансових органів на непідконтрольній Україні території Донецької області. Також 16 квітня 2015 року між сторонами був складений акт звірення № 164-20, який підтвердив переплату з податку на прибуток у сумі 3444934 грн. 41 коп. Також, як зазначає позивач у додаткових поясненнях, у зв'язку з тим, що Міністерство фінансів України наказом від 20 липня 2015 року № 651 об'єднало коди бюджетної класифікації з податку на прибуток підприємства й авансового внеску по цьому податку, а Державна казначейська служба 6 жовтня 2015 року закрила рахунки по обліку надходжень у бюджет по авансовим платежам з податку на прибуток. Тому позивач 29 жовтня 2015 року звернувся до відповідача з проханням провести звірення розрахунків по податку на прибуток станом на 7 жовтня 2015 року, що підтверджується листом від 29 жовтня 2015 року № 75. У відповідь на лист між сторонами знову був складений акт звірення від 2 листопада 2015 року № 1111-20, у якому відповідач відобразив нарахування пені за несвоєчасну сплату авансових внесків з податку на прибуток за лютий - вересень 2015 року у сумі 340877 грн. 85 коп., а позивач підтвердив свою переплату у сумі 1182014 грн. 41 коп. Відповідний акт звірення також був складений 19 листопада 2015 року, за яким відповідач знову відобразив нарахування пені у сумі 340877 грн. 85 коп.

Судом також встановлено, що відповідач у додаткових поясненнях, які він надав до суду 28 березня 2016 року, вказав, що на підставі наказу Міністерства фінансів України від 20 липня 2015 року № 651 «Про затвердження змін до бюджетної класифікації» було зараховано авансові внески з податку на прибуток підприємств, які обліковувались за кодами класифікації доходів бюджету, що виключались згідно з цим наказом,на відповідні коди класифікації доходів бюджету для обліку податку на прибуток підприємств. Таким чином, 6 жовтня 2015 року при зміні програмного забезпечення ДФС України були поєднанні облікові картки платників податків з авансових внесків з податку на прибуток та облікові картки з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, який був чинний до 1 січня 2015 року, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Також згідно з абзацом 3 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Судом також встановлено, що позивачем у Торгово-промисловій палаті України були отримані сертифікати про форс-мажорні обставини, а саме сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 6 березня 2015 року № 3576, який підтверджує неможливість позивача сплатити авансовий внесок з податку на прибуток за січень 2015 року, а також сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 7 липня 2015 року № 4632, який підтверджує неможливість позивача сплатити авансовий внесок з податку на прибуток за лютий - червень 2015 року.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, як вбачається з пояснень відповідача 6 жовтня 2015 року це є дата об'єднання облікових карток позивача з авансових внесків з податку на прибуток та з податку на прибуток підприємств, що спричинило за собою автоматичне врахування наявної у позивача переплати з податку на прибуток на погашення авансових внесків з податку на прибуток за 2014-2015 роки, однак не відбулося несвоєчасне погашення грошових зобов'язань позивачем шляхом сплати суми грошового зобов'язання та не відбулося погашення суми податкового боргу в розумінні статті 126 Податкового кодексу України, як зазначає відповідач в розрахунку штрафних санкцій. Суд зазначає, що неправомірна бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного врахування наявної переплати позивача, призвела до виникнення спірних правовідносин та штучного виникнення підстав для застосування штрафних санкцій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 9544 грн. 64 коп. платіжним дорученням від 13 січня 2016 року № 12.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська перевізна компанія» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 7 листопада 2015 року № 0002681500 про нарахування штрафу на суму 578582 грн. 80 коп., № 0002671500 про нарахування штрафу на суму 57726 грн. 80 коп. задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області від 7 листопада 2015 року № 0002681500, яким застосовано штраф у сумі 578582 грн. 80 коп. та № 0002671500, яким застосовано штраф у сумі 57726 грн. 80 коп.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська перевізна компанія» витрати по сплаті судового збору у розмірі 9544 грн. 64 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 7 квітня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.