Ухвала суду № 57031897, 29.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18335/15 Головуючий у 1-й інстанції: Нагорянський С.І. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Сорочка Є.О.

за участю секретаря: Присяжної Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у ненаданні йому обґрунтованої відповіді на звернення від 07 травня 2015 року;

- зобов'язати відповідача надати йому обґрунтовану відповідь на звернення від 07 травня 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2015 року позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07 травня 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із зверненням, в якому повідомив, що між ним та АТ «Банк Фінанси та Кредит» 11 жовтня 2014 року було укладено договір банківського вкладу у національній валюті - гривні (сума до 50000,00 грн.). За твердженням позивача, після закінчення строку дії вказаного договору з 16 лютого 2015 року грошові кошти знаходяться в банку. При зверненні позивача до банку як в усному так і в письмовому порядку з метою повернення вкладу, банк не повертає залучений від позивача вклад. У ситуації, що склалася, позивачем планується ініціювання судового процесу щодо стягнення з банку у примусовому порядку належних йому грошових коштів.

У зв'язку з цим, позивач в своєму зверненні просив надати йому відповідь на наступні питання:

1) у випадку задоволення його вимог судом, приведення судового рішення до примусового виконання та введення до банку тимчасової адміністрації і подальшої ліквідації під час примусового виконання рішення суду, чи будуть такі вимоги підпадати під дію Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»?

2) чи буде основна сума по його вкладу, яка приведена до примусового виконання, гарантуватись Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та виплачуватись у першу чергу?

3) чи буде основна сума по його вкладу, яка приведена до примусового виконання, але не виплачена банком, під час тимчасової адміністрації рахуватись як така, що гарантується Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»?

Листом від 18 травня 2015 року № 20-036-15491/15 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив позивача про те, що порушені ним питання не відносяться до компетенції Фонду, оскільки АТ «Банк Фінанси та Кредит» хоч і є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб проте відповідного рішення Національним банком України про віднесення АТ «Банк Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних у визначеному законом порядку не приймалося. У вказаному листі відповідач також зазначив, що у разі наявності обґрунтованих підстав позивач жодним чином не обмежений у праві на звернення з відповідною скаргою до правоохоронних органів або до Національного банку України щодо рішень, дій чи бездіяльності керівників та/або власників істотної частки відповідного банку, або із позовом до суду за захистом своїх цивільних прав та охоронюваних законом інтересів у разі їх порушення.

Вказане стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та нормами Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян» (із змінами і доповненнями).

Відповідно до 40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

За приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ч.1 ст. 3 Закону № 393/96-ВР).

Відповідно до ст.ст. 4, 5 Закону № 393/96-ВР, до рішень, дій (бездіяльності) належать такі, які можуть бути оскаржені і у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод: незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненні питань. Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.

Положенням пунктів 1, 6 частини першої статті 19 Закону № 393/96-ВР передбачено, що орган державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги і письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Згідно ст. 20 Закону № 393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що листом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.05.2015 р. № 20-036-15491/15 позивача було повідомлено про те, що порушені ним питання не відносяться до компетенції Фонду, оскільки Національним банком України не приймалося відповідного рішення про віднесення АТ «Банк Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних.

Крім того, позивача було проінформовано про наявність у нього права на звернення з відповідною скаргою до правоохоронних органів або до Національного банку України стосовно рішень, дій чи бездіяльності керівників та/або власників істотної участі відповідного банку у разі наявності обґрунтованих для цього підстав.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про звернення громадян», звернення вкладників до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виплати Фондом відшкодування в межах гарантованої суми розглядаються в порядку, встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно ст. 7 Закону №393/96-ВР, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, при розгляді звернення ОСОБА_2 від 07.05.15р. відповідач не надав обґрунтованої відповіді на поставлені ним питання та обмежився лише листом, що містить виключно рекомендаційний характер.

Вказане, на думку колегії суддів, свідчить про недотримання відповідачем вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян», наслідком чого є бездіяльність останнього в частині неналежного розгляду звернення позивача від 07 травня 2015 року.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

З підстав вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено - 04.04.16р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Сорочко Є.О.