Ухвала суду № 57031753, 05.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19081/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

05 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокітт Україна" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рокітт Україна", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2015 року №0000831520, №0000841502, №0000851520 та №0000861502.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2016 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задовлені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо ТОВ«Рокітт Україна» (код ЄДРПОУ 39433125) проведено позапланову виїзна перевірку достовірності нарахування від'ємного значення та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

У висновку Акт перевірки від 17.03.2015 року № 251/26-54-15-02-13 відповідач встановив порушення позивачем норм п. 198.4 ст. 198, п. 200.1 - п. 201.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на рахунок платника у банку за грудень 2014 року на суму 37518,00 грн.;

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року на суму 443364,00 грн.;

- підлягає зменшенню залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2014 року на суму 17002,00 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.03.2015 року №0000831520, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ за грудень 2014 року на суму 37518,00 грн., та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 9379,50 грн.; №0000841502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за грудень 2014 року на суму 443364,00 грн.

Крім того, відповідачем 23.03.2015 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 23.03.2015 року складено Акт №119/26-54-15-02-12 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з ПДВ за січень 2015 року, відповідно до висновків якого, позивачем порушено вимоги п. 198.4 ст. 198, п. 200.1 - п. 201.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого:

- завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2015 року на суму 141313,00 грн.;

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2015 року на суму 166042,00 грн.;

- підлягає зменшенню залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2015 року на суму 294324,00 грн.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.03.2015 року №0000851520, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ за січень 2015 року на суму 141313,00 грн., та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 70656,50 грн.; №0000861502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за січень 2015 року на суму 166042,00 грн.

Вказані обставини стали підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокітт Україна" до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству, а винесені податкові повідомлення-рішення від 31.03.2015 року №0000831520, №0000841502, №0000851520 та №0000861502 є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Також слід зазначити, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як свідчать матеріалів справи, підставою для висновку відповідача щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є встановлення ним порушення, а саме: податковий кредит за листопад 2014 року - січень 2015 року сформовано позивачем за рахунок придбання основних засобів (комп'ютерна техніка), отримання послуг з оренди для здійснення господарської діяльності з надання ІТ послуг, при цьому, операції з постачання послуг з розробки та обслуговування програмного забезпечення, відповідно до п. 26 підроз. 2 перехідних положень та п. 199.1, п. 199.2 ст. 199 ПК України, не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, а отже не дають права на формування податкового кредиту.

Так, відповідно до п. 198.4 ст. 198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Однак, судом першої інстанції були встановлено, що задекларований спірний податковий кредит за листопад 2014 року - січень 2015 року сформований позивачем у зв'язку з придбанням основних засобів (комп'ютерної техніки), отриманням послуг з оренди для здійснення власної господарської діяльності, на підтвердження чого суду надано відповідні копії видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Крім того, відповідачем не ставиться під сумнів реальність зазначених господарських операцій, а також податковим органом не зазначено, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не відповідають вимогам чинного законодавства.

При цьому, відповідачем не надано до суду належних доказів того, що спірний податковий кредит за листопад 2014 року - січень 2015 року, сформований позивачем за господарськими операціями, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно із п. 200.1 - п. 200.4 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Київського апеляційного адміністративного суду (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в сумі 2009 (дві тисячі дев'ять) гривень 70 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Повний текст складено 08.04.2016 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.